Тема 5 Індивідуально-психічні властивості особистості. Темперамент. Характер

 

Зміст понять «темперамент», «холерик», «сангвінік», «флегматик», «меланхолік», «екстраверт», «інтроверт», «невротизм», «характер», «сензитивність» «реактивність». Темперамент. Якості темпераменту (сензитивність, реактивність, темп реакції, екстраверсія, інтроверсія, невротизм). Темперамент у професійної діяльності пожежників. Характер його визначення, основні риси. Психологічні типи акцентованих характерів. Формування характеру.

 

Термін «темперамент» сходить до переконань науки на природу індивідуально-психологічних відмінностей. Древньогрецька медицина в особі найвідомішого її представника Гіппократа (V в. до вважала, що стан організму залежить головним чином від кількісного співвідношення «соків», або рідин, що є в організмі (кров, лімфа, жовч). Пропорція в змішанні цих соків називалася по-грецькому словом «красис». Римські лікарі, що працювали декількома сторіччями пізніше, визначили це поняття латинським словом temperamentum, що означає «належне співвідношення частин», від якого і стався термін «темперамент». Поступово в римський анатом і лікар Гален, що жив у II в. до н. е., дав уперше розгорнену класифікацію темпераментів: вона включала 13 типів. Згодом представниками античної медицини число типів темпераменту було зведене до чотирьох.

Протягом багатьох сторіч, що пройшли з часів античної науки, висувалися різні нові гіпотези, що мали на меті пояснити причину відмінностей по динамічних виявах психіки. Про вплив, який надав вчення древніх лікарів, можна судити по тому, яке значення і надалі додавалося гуморальним (від лати. humor волога, сік) системам організму. Так, німецький філософ І. Кант (кінець XVIII в.) вважав, що природною основою темпераменту є індивідуальні особливості крові. Близька до такої точки зору ідея російського педагога, анатома і лікаря П. Ф. Лесгафта, що писав (в кінці XIX початку XX в.) про те, що в основі темпераменту лежать властивості кровообігу (зокрема, товщина і пружність стінок кровоносних судин, діаметр їх просвіту, форма серця і. Згідно з цією теорією, від швидкості і сили кровотоку залежать індивідуальні характеристики, збудливість організму і тривалість реакцій у відповідь на різні стимули. Німецький психіатр Е. Кречмер обґрунтував (починаючи з 20-х років нашого віку) уявлення про те, що психічний склад індивіда відповідає статурі, загальній тілесній конституції. Зв’язок між типом статури і деякими психічними властивостями, по Е. Кречмеру, потрібно пояснити тим, що як тип будови тіла, так і психічні особливості зумовлені хімічним складом крові, гормонами, що виділяється залозами внутрішньої секреції. Американський вчений У. Шелдон (40-е роки нашого віку) також ставив в прямий зв’язок індивідуально-психологічні межі і регульовані гормональною системою тілесні особливості (співвідношення різних тканин організму).

Темперамент —(від лат. tempero—змішую в належному співвідношенні) біологічний фундамент особистості; сукупність індивідуальних особливостей, що характеризують динамічну та емоційну сторону поведінки людини, його діяльність і спілкування. У науку міцно увійшов термін “темперамент” і до наших днів зберегло значення розподілу людей в залежності від їх темпераменту на чотири групи: холеричний; сангвінічний; флегматичний; меланхолічний.

Холеричний тип —сильний, неврівноважений тип темпераменту, що виявляється у загальній рухомості та здібності віддаватися справі з особливою пристрастю, в емоційності, зміні настрою тощо.

Сангвінічний тип —сильний врівноважений рухливий тип, характеризується високою психічною активністю, багатою мімікою, чуйністю, товариськістю.

Флегматичний тип —сильний врівноважений інертний тип, характеризується повільністю, слабким зовнішнє вираженням емоцій, низьким рівнем психічної активності.

Меланхолічний тип —слабкий, гальмівний тип темпераменту, якому притаманні уповільненість рухів, стриманість моторики і мовлення, легка ранимість, схильність глибоко переживати незначні події, сензитивність.

Якості темпераменту:

· сенситивність—особливість людини, що виявляється у виникненні чутливості на зовнішній подразник найменшої сили.

· реактивність—особливість людини, що пов’язана із силою емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники.

· активність—здатність людини подолати зовнішні та внутрішні перешкоди.

· темп реакцій—швидкість протікання психічних процесів, у деякій мірі психічних станів.

· ригідність—особливості людини, що виявляються у здатності її пристосування до нових умов.

· екстраверсія—виявляється в активній спрямованості особистості на світ об’єктів; людей, подій, предметів.

· інтроверсія—виявляється у активній спрямованості особистості на явища власного суб’єктивного світу, на свої переживання.

Справді поворотним пунктом в історії природно-наукового вивчення темпераментів з’явилося вчення І. П. Павлова про типи нервової системи або, що те ж саме, типах вищої нервової діяльності (загальних для людини і вищих ссавців тваринних). Це вчення було сформульоване великим фізіологом на заключному етапі його наукової діяльності (в 20 30-е рр.).У лабораторіях І. П. Павлова, нарівні із закономірностями роботи кори великих півкуль головного мозку (досліди проводилися на собаках), були відкриті і вивчені відмінності в нервовій діяльності, пов’язані з індивідуальністю тварини. Було помічено, що своєрідності поведінки собаки (наприклад, жвавість і повільність, сміливість або лякливість) закономірно відповідали деякі особливості основних нервових процесів збудження і гальмування. Внаслідок багаторічних досліджень було встановлено, що в основі індивідуальних відмінностей, що вивчалися лежать такі фізіологічні властивості: сила збудження і гальмування, їх рухливість, т. е. здатність швидко зміняти один одну, урівноваженість між збудженням і гальмуванням. Те або інше поєднання цих властивостей і складає тип вищої нервової діяльності. І.П.Павловим була створена класифікація основних типів вищої нервової діяльності: 1) сильний урівноважений швидкий (живий), 2) сильний урівноважений повільний (спокійний), 3) сильний неврівноважений (нестримний) і 4) слабий тип.

У працях психологів Б. М. Теплова, В. Д. Heбиліцина уточнювалися і збагачувалися з’явившись-дослідження про властивості типу вищої нервової діяльності людини. Були відкриті нові властивості нервової системи. Одне з них динамічність (від цієї властивості залежить легкість, швидкість утворення тимчасових зв’язків в корі мозку). Інше лабільність (від цієї властивості залежить швидкість виникнення і припинення нервового процесу, на відміну від рухливості, що характеризує швидкість зміни одного процесу іншим). З’ясувалося, що властивості типу вищої нервової діяльності можуть бути більш загальними, вельми широко що виявляються в динамічній чи стороні психіки, і більш приватними, з більш обмеженою сферою дії. Було показано, що психічна активність як межа темпераменту безпосередньо залежить від особливої властивості типу нервової системи активності (відомості Э. А. Голубєвої). Кожна з властивостей нервової системи впливає на різні сторони темпераменту, а кожна з динамічних особливостей активності, емоційності і моторики залежить не просто від тієї або іншої властивості нервової системи, але і від типу нервової системи загалом (дослідження В. С. Мерліна).Разом з тим в деяких видах діяльності від властивостей темпераменту може залежати не тільки хід їх виконання, але в певній мірі і результат. По відношенню до цих видів діяльності можна говорити про більш сприятливих і менш сприятливих динамічних бісах психіки. У тих областях труда, в тих видах занять, де пред’являються досить жорсткі вимоги до темпу або інтенсивності дій, індивідуальні особливості динамічних виявів психіки можуть стати чинником, що впливає на придатність до діяльності. У деяких професіях вимоги до динамічних властивостей настільки високі, що виникає потреба в попередньому відборі людей по таких властивостях. Наприклад, тим, хто хоче стати льотчиком-випробувачем, або диспетчером на деяких виробництвах, або оволодіти деякими видами циркового мистецтва, треба володіти жвавим і сильним типом нервової системи. Емоційна збудливість як сторона темпераменту необхідна в діяльності актора і музиканта.

Але в більшості професій властивості темпераменту, позначаючись на динаміці процесу діяльності, не впливають на її кінцеву продуктивність. Недоліки темпераменту можуть компенсуватися за рахунок захопленості, підготовки, вольових зусиль.

У перекладі з грецького «характер» це «карбування», «прикмета». Дійсно, характер є прикмети, які придбаває людина, живучи в суспільстві. Подібно тому як індивідуальність особистості виявляється в особливостях протікання психічних процесів (хороша пам’ять, багата уява, кмітливість і і в бісах темпераменту, вона виявляє себе і в рисах характеру.

Характер це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається і що виявляється в діяльності і спілкуванні, зумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.

Характери поділяються на сильні і слабкі, діяльні і без діяльні, суспільно-спрямовані і егоїстичні, цільні і протиречиві. В структурі характеру виділяють: інтелектуальні риси(глибоке мислення, кмітливість, винахідливість тощо), моральні риси(переконаність, принциповість, почуття обов’язку, патріотизм), вольові риси(самостійність, наполегливість, мужність, цілеспрямованість), емоційні риси(врівноваженість, пристрасність, вразливість, поривчастість).

Акцентуація —це ті індивідуальні риси, які мають тенденцію до переходу в патологічний стан. За більшого прояву вони накладають відбиток на особистість.

Класифікація типів акцентуації характеру представляє значну складність і не співпадає по номенклатурі найменувань у різних авторів (К. Леонгард, А. Лічко). Однак опис акцентуйованих меж значною мірою виявляється ідентичним. Це дає можливість дати перелік акцентуацій, запозичаючи найбільш вдалі терміни з обох класифікаційних схем і при цьому навмисно уникаючи прямих аналогій з психіатричною термінологією («шизоїдні» межі, «епилептоїдні» межі і, в зв’язку з тим що розгляд акцентуації характеру передбачає залучення уваги педагога, а не психіатра, хоч історія постановки проблеми акцентуювання сходить до психіатрії і психоневрології.

Питання для самоконтролю

 

В чому сутність класифікацій Галена?

Які типологічні ознаки темпераменту за І.Павловим?

Дайте характеристику типу нервової системи сангвініка, флегматика, холерика та меланхоліка.

Визначте особливості поведінки пожежників різного темпераменту в бойовій ситуації.

Визначте тактику педагогічного підходу до пожежників різного темпераменту.

Чим зумовлені екстравертність та інтровертність людини за Г.Айзенком?

Дайте визначення поняттю “характер” людини.

Ознайомтеся з основними типами акцентуації характеру за підручником психологія/За ред. Ю.Л. Трофімова.—К., 1999 - С.111-112/.