Тема 1 Психологія як наука, її предмет і завдання.

Зміст понять «психологія», «галузі психології», «психологія пожежна», «психологія військова», «психологія інженерна», «психологія праці» методи дослідження психології. Предмет, функції психологічної науки і практики у суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології. Психологія екстремальних професійпожежна психологія. Основні розділи психології як науки. Категорії і поняття психології. Психологічні методи дослідження.

 

Психологiя - (вiд грец. псюхе - душа i логос - вчення) наука про психiку живих iстот, про психiчнi процеси i властивостi, психiчну дiяльнiсть людини. Вона розглядає цю дiяльнiсть як функцiю мозку, що полягає у вiдображеннi ним об’єктивної дiйсностi i регуляцiї взаємостосункiв живої iстоти з середовищем. Це наука про душу, свiдомiсть, поведiнку та об’єктивнi закономiрностi прояву i механiзми психiки. З давніх давен потреба суспільного життя заставляла людину розрізняти і враховувати особливості психічного складу людей. Ще філософи Давньої Греції: Демокрит, Платон, Аристотель заклали перші камені в фундамент багатьох дисциплін. Грецькі філософи загалом розглядали душу, як щось оживляюче (подих, життя) і приписували її не лише людині. Так, Фалес із Мілета, який жив на межі VII й VI століть до Христа, вважав, що душа наявна в магніту, оскільки він приводить у рух залізо, душа в його розумінні є щось вище, керуюче іншими формами існування. Демокрит (460-360 рр. до Христа) сприймали душу, як матерію, лише тоншу від тої, з якої збудоване тіло. Платон (427-347 рр. до Христа) на противагу філософам—натуралістам стверджував, що душа як безмежно досконаліша від тіла субстанція незалежна від тіла. “Людина—це душа, яка володіє тілом, як стерновий, який керує кораблем, чи вершник—конем.”

Великий Аристотель, який жив у 384-322 роках до Христа написав трактат “ Про душу”, який часто називають першим підручником з психології. Він прийняв твердження свого вчителя, що душа—це джерело руху для тіла, оживляє його, але не є вона субстанцією, відірваною від тіла, як вважав Платон, не є вона і тілом, як стверджував Демокрит. За Аристотелем душа не може існувати без тіла, а тіло не може виконувати свої функції без души, яка його оживляє.

Таким чином, перший етап розвитку психологічної науки, можна визначити, як науку про душу, коли існуванням душі пояснювали всі явища в житті людини.

Другий етап розвитку психології починається в XVII ст.., у зв’язку з розвитком природничих наук. Здатність мислити, відчувати, бажати назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалося спостереження людиною за собою і опис фактів. Тому психологію у цей період можна назвати наукою про свідомість.

Третій етап починається у XX ст. Завданням психології було спостереження за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінку, вчинки, реакції людини. Мотиви, що викликають вчинки не враховувались—це була психологія, як наука про поведінку людини. Четвертий етап характеризується закономірним осмисленням теорії відображення, а психологія визначається як наука, яка вивчає факти закономірності і механізми психіки.

Знання у психології складалися і розширювалися завдяки зв’язкам її з іншими науками— природничими, соціальними, психологічними.

Великий вплив на становлення психології, як науки мали еволюційні ідеї великого дослідника Ч.Дарвіна, саме вони дозволили з’ясувати роль психіки у процесі пристосування живих істот до умов середовища, що змінюються, зрозуміти виникнення вищих форм психічної діяльності з нищих Еволюційне вчення дало можливість зрозуміти, що психіка—це складний світ психічних явищ, грає велику роль у поведінці людини.

Після виходу книги І. Сєченова “Рефлекси головного мозку”, у якій було доведено, що психічні явища такі ж як природні, як і всі інші функції людського організму, вони не безпричинні, а є результатом рефлекторної діяльності нервової системи. Рефлекторна теорія отримала подальший розвиток вченні І.Павлова, працях О.Ухтомського, М.Бернштейна та інших. Таким чином психологія у своєму розвитку як самостійна наука має міцну природничонаукову основу.

Таким чином, психологія наука і дуже стара, і дуже молода. З одного боку, вік її біля 2400 років. Перший систематичний виклад психологічних явищ був зроблений древньогрецький вченим Арістотелем в його трактаті «Про душу». Аристотеля і вважають фундатором психології. З іншого боку, власне наукове експериментальне дослідження психічних явищ і їх закономірностей почалося по суті справи з середини XIX в., а достовірно наукова психологія почала складатися значно пізніше на рубежі XIX і XX ст.

Предметом психологiї є об’єктивнi закони психiчної дiяльностi її виникнення i розвитку, формування психiчних властивостей людини. У дослідженнях Л.С. Виготського, Б.Г. Ананьєва, С.Л. Рубінштейна, О.М. Леонтьєва, Г.С. Костюка, Б.Ф.Ломова, М.Г. Ярошевського були закладені методологічні основи сучасної наукової психології. Основними принципами психологічної науки є:

· детермінізму, що розкриває причини виникнення психіки, закономірну зумовленість психічних явищ психічної діялбності та психічних властивостей;

· принцип єдності психіки та діяльності,який розкриває обєктивні закономірності внутрішніх психічних явищ (єдність, яку утворюють психіка та діяльність);

· принцип відображення, за яким всі психічні функції за своєю природою є відображувальними;

· принцип розвитку психіки;

· системно структурний принцип.

Завдання психологiї - розкрити об’єктивнi закони психiчної дiяльностi людини, з’ясувати природу i сутнiсть психiки, її структуру. Сучасна психологія являє собою розгалужену систему наукових дисциплін, які перебувають на різних стадіях розвитку і пов’язані з різноманітними сферами практики.

Основнi галузi психологiї:історія психології, загальна психофiзiологiя, диференцiйна, вiкова, педагогiчна, спортивна, соцiальна психології; зоопсихологiя, п. аномальних людей, медична психологія, психопатологiя, психологія працi, iнженерна, вiйськова, космiчна, юридична психології, психологiя мистецтва, етнопсихологiя, та ін.

Загальна психологія. Загальна психологія — галузь психологічної науки, яка вивчає психіку людини, її загальні закономірності, роз­робляє систему психологічних знань, виявляє її логічний осередок, з’ясовує методологічні основи психологічної дисципліни, відповідно тлумачить психологічні феномени.

Основнi роздiли загальної психології - психологiя пiзнавальних процесiв, психологiя особистостi, психологiя людського спiлкування.

Психологія діяльності в особливих умовах. Психологія діяльності в особливих умовах — галузь науки, яка вивчає психологічні законо­мірності поведінки людей в організаційних та антропотехнічних системах в умовах підвищеної відповідальності за людські життя і збереження техніки спеціального призначення.

Предмет досліджень:

а) в космічній психології, що вивчає психологічні особливості праці космонавта, — залежність цих особливостей від певних фак­торів (невагомості, гіподинаміки, відносної сенсорної деривації та ін.), а також способи й методи цілеспрямованої організації психічної діяльності космонавта в процесі підготовки і проведення космічних польотів. Галузь включає в себе окремі розділи інженерної, соці­альної та педагогічної психології — психологічний добір космонав­тів, з урахуванням їхніх індивідуальних властивостей у період про­фесійної підготовки; психологічні аспекти вироблення спеціальних операторських навичок та психологічної підготовки до дії факторів космосу; психологічна реадаптація космонавтів до земних умов;

структурно-функціональний та інформаційний аналіз діяльності в особливих умовах; соціально-психологічні особливості процесів уп­равління; психологічні та психофізіологічні помилки персоналу;

б) в авіаційній психології, яка вивчає психологічні закономірності трудової діяльності авіаційних спеціалістів,— психіка людини, що керує складними авіаційними системами;

в) у військовій психології, що вивчає психологічні особливості різних видів військової діяльності залежно від суспільно-історичних умов, рівня військової техніки, характеристик особистості війсь­ковослужбовців і т. п., — удосконалення теорії і практики вивчення, добору, навчання, виховання військовослужбовців, психологічної підготовки солдатів, керівництво особовим складом; психофізіоло­гічна ціна діяльності в особливих умовах; психологічні проблеми добору й підготовки до діяльності в особливих умовах; психологічні та психофізіологічні помилки персоналу та ефективність систем різного призначення; розробка психологічних і технічних засобів забезпечення надійності діяльності операторів; моделювання інди­відуальної та групової діяльності в особливих умовах)

г) пожежна психологія (молода галузь) — вивчає психологічні особливості різних видів, удосконалення теорії і практики вивчення, добору, навчання, виховання, психологічної підготовки бійців, керівництва особовим складом, психофізіологічний стан діяльності в особливих умовах, психологічні та психофізіологічні помилки персоналу, моделювання індивідуальної та групової діяльності в особливих умовах. Галузь психології, яка вивчає об’єктивні закони діяльності психіки пожежників має такі завдання:

Виявити психологічні аспекти діяльності працівників пожежної охорони і підрозділів. З цією метою вивчаються служба, навчання, відпочинок, колективні дії та вчинки характерні для служби, а також дії пожежників та пожежних підрозділів під час виконання бойового завдання;

Виявити психологічні особливості особистості пожежників під час гасіння пожеж, в екстремальних умовах;

Вивчити психологію колективів пожежної охорони з метою його керівництва;

Вивчити якості психологічних процесів, станів, властивостей, утворення пожежників при виконанні бойових завдань;

Вивчати вплив особливих умов діяльності, стрес факторів на психологію пожежників та колективів;

Розробляти психологічні основи навчання та виховання пожежників;

Досліджувати закономірності психологічної підготовки особового складу, окремого пожежника в умовах бойової діяльності;

Закономірності функціональних виявів психіки у небезпечних ситуаціях;

Визначити умови та засоби боротьби зі страхом, панікою;

Здійснити аналіз психологічних ускладнень представників різних пожежних спеціальностей під час раптового виникнення бойових обставин;

Визначити шляхи подолання небажаних психологічних явищ (розгубленості, неорганізованості);

Розробити спеціальні рекомендації, заходи, щодо усунення психологічних та психофізіологічних ускладнень, які з’являються у пожежних та їх психологічного загартування.

 

Такі важливі завдання стоять перед науковцем і практичними працівниками, які вивчає пожежна психологічна галузь що тільки розвивається.

Психологія праці —галузь науки, що вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці.

Психологiя iнженерна - галузь психологiї, яка вивчає процеси iнформацiйної взаємодiї мiж людиною (колективом людей) i технiчними засобами за певних умов природного i соцiального середовища.

Практична мета інженерної психології - пiдвищення ефективностi проектування i експлуатацiї систем “людина-машина”.

У цій психології можуть бути видiленi такi напрямки:

методичний,

психофiзiологiчний,

системотехнiчний,

4) експлуатацiйний,

5) педагогiчний.

Психологiя юридична - галузь психологiчної науки, завданням якої є розробка психологiчних аспектiв юридичної теорiї i практики.

Психологiчнi напрямки - структуралiзм - напрямок у психологiї започаткований нiмецьким фiзiологом i психологом В.Вундтом у 1879 р. Основною iдеєю є виявлення i опис простих структур психiки.

функцiоналiзм - напрямок у психологiї, започаткований американським вченим У. Джеймсом у 1881р. Функцiоналiсти вважають головним вивчення зовнiшнiх сторiн психiки, функцiй свiдомостi та її ролi у виживаннi iндивiда.

бiхевiоризм (вiд англ. bihavior - поведiнка) напрямок у психологiї започаткований американським психологом Д.Уотсоном у 1913р. Основним завданням якого є вивчення поведiнки людини, щоб наперед визначити її реакцiю на ситуацiю. Кожнiй ситуацiї є вiдповiдна поведiнка, або реакцiя. (бiхевiористи: Д.Уотсон, Б.Скиннер, Е.Торндайк).

бiологiчний пiдхiд - виявляється у ствердженнi, що в основi бiльшостi форм поведiнки лежать вроджені задатки. На грунті цих iдей виникли соцiобiологiя, психофiзiологiя, етологiя.

когнiтивний пiдхiд (вiд лат. - знати), психологи цього напрямку (У.Найссер, А.Пайвно) стверджують, що у поведiнцi суб’єкта вирiшальну роль грає знання.

гештальтпсихологiя - (вiд нiмецького гештальт означає форму, конфiгурацiю), напрямок, що виник у Германiї на початку ХХ ст., представниками якого були Т.Вертгеймер, В.Келер, К.Левiн, вони висунули iдеї вивчення психiки з точки зору цiлiсних структур.

глубинна психологiя (психоаналiз) - це напрямок називають фрейдизмом, який був заснований австрiй-ським психiатром З.Фрейдом (1856-1939). Вiн запропонував свою систему аналiзу душевного життя людини, згiдно якої психiка людини складається iз трьох компонентiв: «ВОНО», «Я», «ЗВЕРХ-Я».

гуманiстичний напрямок - (екзiстенцiальна психологiя). Г.Мерфi, К.Роджерс, А.Маслоу предметом психологiї вважають здорову творчу особистiсть - стрижнева iдея - оптимiстичний погляд на природу людини.

 

Методи психологiї - спецiальнi способи, за допомогою яких визначаються можливi факти, закономiрностi i механiзм психiки.

спостереження - перехiд вiд опису факту, явища до пояснення його внутрiшньої сутi;

самоспостереження - безпосереднiй аналiз людиною того, що вона вiдчувала, думала;

лабораторний експеримент;

природний експеримент;

метод тестiв;

анкетування;

соціометрія;

статистичні і математичні методи;

психологічна консультація;

психологічний тренінг.

 

 

Питання для самоконтролю

 

Навіщо курсанту оволодівати науковими психологічними знаннями?

Що таке донаукові психологічні знання?

Дайте характеристику етапам розвитку психології, як науки.

Поясніть значення терміну «метод дослідження психології» та назвіть основні з них.

Дайте характеристику галузі психології діяльності в особливих умовах за напрямками.