Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні.

До 1918 року існувала система, яка відповідала теоріям формальної і матеріальної освіти. До нижчого рівня освіти належали сільські церковно-парафіяльні школи, де навчали у межах 2-х – 3-х класів Закону Божому та письму. На середньому рівні освіти були гімназії, які готували абітурієнтів до вступу у вищі навчальні заклади. Освіта ця вважалася формальною, тому що вивчалися предмети, які не завжди мали практичне значення, спирались на механічне запам’ятовування. Особливо вважалися формальними латинська і грецька мови. До вищого рівня освіти належали університети, які давали переважно гуманітарну освіту.

Матеріальна освіта здійснювалася в реальних (для підготовки спеціалістів виробництва) і в комерційних (для підготовки купців і економістів) училищах, технікумах, політехнічних інститутах.

Але освіта царської Росії не була спрямована на забезпечення освітою всього народу. Освіта до 1920 року в Україні пережила бурхливе оновлення і розвиток. Так у 1920, 1930, 1934-1935 роках вийшли урядові документи щодо освіти, які поступово вдосконалювали її. Так з’явилися дошкільні заклади, школи першого ступеня (8 - 12 років), школи другого ступеня (12 – 15 років); фабрично-заводські учнівства і технікуми (1920 р.). Запроваджувалось загальне обов’язкове початкове навчання (1930 р.), загальне семирічне навчання (1934-1935 рр.). Вдосконалювалася і система управління освітою. Державним органом, який керує всіма типами навчальних закладів, стало Міністерство Освіти України.

За Законом “Про освіту” (1992 р.) ліквідована система середньої спеціальної освіти і тим накреслена перспектива розвитку цих закладів у вищі навчальні – коледжі. У грудні 1992 року Кабінетом Міністрів, Президентом України була прийнята Концепція “Освіта” (Україна XXI століття), програма була розрахована до 2000 року і в перспективі на початок 21 століття.

Питання для самоконтролю

Дайте характеристику поняттю «зміст освіти».

Які основні документи характеризують зміст освіти?