Основні напрями впровадження персональних комп'ютерів у навчальний процес.

Лекційне заняття № 7.

Змістовий модуль 2. Методика використання сучасних

Інформаційних технологій навчання.

Тема 3. Напрями використання персональних комп’ютерів

В навчально-виховному процесі.

План.

1. Основні напрями впровадження персональних комп'ютерів у навчальний процес.

2. Загальні вимоги до навчальних комп’ютерних програм.

3. Використання комп’ютерних ігор у навчанні.

Ключові поняття теми:напрями впровадження персональних комп’ютерів, комп’ютерні навчальні програми, комп’ютерні ігри.

Базова література до теми:№ 2, 3, 4, 7.

Допоміжна література до теми:№ 1, 3, 5, 14, 15.

Зміст лекції:

Основні напрями впровадження персональних комп'ютерів у навчальний процес.

Одним із пріоритетних напрямків інформатизації суспільства стає процес інформатизації освіти, який передбачає використання можливостей сучасних персональних комп'ютерів, методів і засобів інформатики для реалізацій ідей розвиваючого навчання, інтенсифікації всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності і якості, підготовку підростаючого покоління до комфортного (як у психологічному, так і в практичному відношенні) життя в умовах інформатизації суспільства. Інформатизація освіти створює передумови для широкого впровадження в практику психолого-педагогічних розробок, які забезпечують перехід від отримання знань до оволодіння уміннями самостійно набувати нові знання; дозволяє підвищити рівень науковості шкільного експерименту, наблизивши його методи і організаційні форми до експериментально-дослідницьких методів наук, які вивчаються; забезпечує залучення до сучасних методів роботи з інформацією, інтелектуалізацію навчальної діяльності.

Персональні комп'ютери володіють програмно-апаратними можливостями, реалізація яких забезпечує:

– роботу в інтерактивному режимі; негайний зворотній зв'язок між користувачем і персональним комп'ютером;

– візуалізацію (наприклад, у вигляді моделей, графіків, діаграм, таблиць) закономірностей, які вивчаються, в тому числі і процесу, що реально відбувається;

– керування відображенням на екрані персонального комп'ютера моделей різних об'єктів або процесів, явищ, які реально відбуваються;

– реєстрацію, збір, нагромадження і опрацювання інформації про процеси, явища, об'єкти, які вивчаються;

– архівне збереження достатньо великих об'ємів інформації з можливістю легкого доступу, передачі і спілкування користувача з центральним інформаційним банком даних;

– автоматизацію процесу опрацювання результатів експе­рименту з можливістю багаторазового повторення фрагмента експерименту.

Вище викладене дозволить виділити педагогічні цілі застосування персональних комп'ютерів в освіті:

1. Розвиток творчого потенціалу того, хто навчається; і розвиток здібностей до комунікативних дій; розвиток умінь експериментально-дослідницької діяльності.

2. Інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності і якості.

3. Реалізація соціального замовлення, яке обумовлене інформатизацією сучасного суспільства (підготовка спеціалістів в галузі інформатики і обчислювальної техніки; підготовка користувача засобами нових інформаційних технологій).

Вказані цілі визначають основні напрями впровадження персональних комп'ютерів у навчальний процес загальноосвітньої школи. Це використання персональних комп'ютерів:

– як засобу подання знань і засобу навчання, що удосконалюють процес викладання, підвищують його ефективність і якість, з метою формування культури навчальної діяльності;

– як інструменту пізнання навколишньої дійсності і самопізнання, для автоматизації процесу опрацювання результатів шкільного експерименту (лабораторного, демонстраційного) і керування навчальним, демонстраційним обладнанням;

– як об'єкт вивчення в рамках засвоєння курсу інформатики і обчислювальної техніки, з метою керівництва навчально-виховним процесом, навчальними закладами, системою навчальних закладів;

– як засіб поширення передових педагогічних технологій (регіонального, в перспективі глобального масштабу).

Як відомо, комп'ютери в освіті стали активно використовувати понад двадцять п'ять років тому. Зараз активно продовжується це використання, у поєднанні з "новими" ідолами, перед якими схиляється інформаційне суспільство: "мультимедіа", "INTERNET", "дистанційна освіта", "єдиний інформаційний простір" і т.ін. Комп'ютери безсумнівно треба використовувати в освіті, але кінцева мета повинна бути більш реальною.

Справа в тому, що слово "комп'ютер" несе в собі магічну та надзвичайну силу, часто саме це стає причиною принципових помилок. Ми багато чуємо про його чудові можливості і уявляємо, що це маг і чарівник, здатний увійти в наше життя та змінити його на краще. Такий підхід є хибним. Комп'ютер – це лише механізм для об­робки інформації, досить складний і могутній, але все ж – механізм. Він може ефективно увійти в існуючу технологію навчання, стати її ланкою, на його основі можна формувати нові технології навчання. Проте, ні в якому разі не слід механічно перекладати методичний досвід застосування старих засобів на цей, принципово новий.

На сучасному етапі чітко визначились три головні напрямки використання комп'ютерів у навчальному процесі.

По-перше, це навчання технологіям, що вимагають активного використання комп'ютера (графічний і текстовий редактори, електронні таблиці, бази даних, робота у комп'ютерних мережах); навчання спеціалізованим технологіям (створення музики, комп’ютерне конструювання і анімація, макетування і верстка і т. ін.).

По-друге, вивчення інформатики як науки, що розглядає інформаційно-логічні моделі.

По-третє, використання комп'ютера як технічного засобу у вивченні основ наук в школі і ПТНЗ, фундаментальних і технічних дисциплін у ВНЗ і ПТНЗ.

Основні особливості персонального комп'ютера, як знаряддя людської діяльності і принципово нового навчального засобу, полягають в наступному:

1. Комп'ютер забезпечує доступ до практично безмежного об'єму інформації і її аналітичного опрацювання. Різке кількісне збільшення об'єму потенційно доступної інформації і швидкості її отримання приводить до якісного стрибка – виникнення феномена "безпосередньої включеності" людини в інформаційну культуру суспільства.

2. Комп'ютер – це універсальний засіб пізнавально-дослідницької діяльності людини.

3. Комп'ютер забезпечує нову – активну форму фіксації продуктів психічної діяльності. Всі попередні засоби об'єктивації психічної діяльності створили лише передумови перетворень, які виконувалися самою людиною, таких як аналіз окремих аспектів змісту знань, порівняння з уже наявними даними, доповнення даних новою інформацією з певної галузі, використання для організації практичних дій та ін. Комп'ютер вперше дозволяє повноцінно виконати і частково автоматизувати ці перетворення.

4. Комп'ютер є другим за значимістю після традиційної писемності знаковим знаряддям, за допомогою якого можливий оперативний обмін інформацією із змісту виконуваної діяльності. Таким чином, з'являється принципово нова галузь використання людиною мови і знаково-символьних засобів діяльності в цілому.

5. Комп'ютер поряд з іншими знаряддями й інструментами людської діяльності наділений особливою комунікативною властивістю, яка відрізняє його від будь-якого іншого засобу здатністю «вступати в конструктивно-змістовий діалог» з користувачем і створити з ним єдине функціональне предметно-орієнтоване середовище. Специфіка такого діяльнісного способу організації "світу об'єктів" полягає в тому, що комп'ютер не просто і не тільки підсилює інтелектуальні можливості людини, впливає на її пам'ять, емоції, мотиви та інтереси, але і змінює та перебудовує саму структуру пізнавальної, а після і виробничої діяльності людини.