Девіантна поведінка особистості

Людство не знає такого суспільства, в якому усі його члени поводяться

відповідно до загальних нормативних вимог.

У суспільстві завжди існують особи, або групи, які порушують

установлені суспільством правила.

Поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим

нормам, називається девіантною. А люди, яким притаманна така поведінка -

девіантами. Пояснити сутність та причини девіацій намагалися такі відомі

соціологи як Е.Дюркгейм, Т.Парсонс, Р.Мертон, В.Шелдон.

Загальна теорія девіантності має свою структуру і включає такі

елементи:

• характеристика і класифікація девіантних вчинків, наслідки їх для

індивіда та суспільства, їх взаємозв'язок структура, динаміка, тенденції;

• соціальна природа, причини і умови їх існування І прояву, соціальні та

психологічні механізми їх формування;

• профілактика, яка передбачає попередження девіацій, планування та

здійснення соціальних та індивідуальних механізмів зміцнення

суспільного порядку.

Девіація пов'язана з поняттям "норма".

Норми - це формальні або неформальні приписи, вимоги, очікування

поведінки індивідів, соціальних груп, організацій. Норми, що діють у

суспільстві, залежать від традицій, історичного шляху та рівня розвитку

суспільства. Вони регулятивні, не завжди чітко визначені, що і ускладнює

визначення девіації.

Девіація може існувати на індивідуальному рівні, коли окремий індивід

порушує норми своєї групи або суспільства, а також на груповому рівні, коли

та чи інша група відмовляється від встановлених суспільством правил.

Девіантна поведінка завжди оцінюється з точки зору тих норм, які

існують у суспільстві. Це знаходить свій прояв у тому, що одні відхилення

засуджуються, а інші - схвалюються.

Більшість суспільств схвалюють такі відхилення, які сприяють

прогресивному розвитку суспільства (наукова, художня творчість, героїзм та

інші).

Що ж стосується порушень закону та норм моралі, то такі відхилення

завжди засуджуються.

Соціологічне пояснення девіантної поведінки першим спробував дати Е.

Дюркгейм. У суспільстві, що швидко змінюється, в якому немє єдиної, чіткої

системи норм, багато норм і цінностей різних субкультур вступають у

протиріччя одна з іншою. Наявність у буденному житті конфліктуючих норм,

невизначеність можливої моделі поведінки, може призводити до появи

такого явища, як аномія (розбалансованість у суспільстві). Людина втрачає

соціальні орієнтири, надійність та стабільність у виборі лінії нормативної

поведінки.

Сучасний соціолог Р. Мертон відзначає, що аномія з'являється від

неможливості для багатьох індивідів поводити себе відповідно до тих норм,

які вони сприймають. Головна причина девіацій - дисгармонія між

культурними цілями та легальними засобами здійснення цих цілей.

Соціальні відхилення відіграють у суспільстві двоїсту роль: вони

загрожують стабільності суспільства - з одного боку, а з іншого -

підтримують цю стабільність, стимулюючи суспільство до адаптації

культури стосовно соціальних змін. Між тим, слід зазначити, що більшість

соціальних відхилень мають деструктивний характер.

Різновидами девіантної поведінки є:

• злочинність - найбільш небезпечне відхилення від соціальних норм.

Набуває особливого поширення у молодіжному середовищі. За даними

ГУМВС України у місті Києві, частка злочинів, скоєних підлітками та

молоддю у віці 14 - 29 років, складає 60 відсотків. При цьому, частка

зростання темпів злочинності серед неповнолітніх випереджає зростання

загальної злочинності на 2 - З % щорічно;

• пияцтво та алкоголізм також набули досить широкого розповсюдження

серед молоді. За даними досліджень, 70 – 80 відсотків опитуваних вже

пробували вживати алкоголь у віці 13- 15 років. Серед мотивів вживання

алкоголю у молодіжному середовищі 11,8 відсотків мають особистісний

характер, 8,4% патологічний, 25% - вплив компанії, серед інших мотивів

домінують соціально обумовлені;

• наркоманія - на кінець 1998 р. в органах внутрішніх справ на обліку

перебувало 75,5тис. осіб, які вживають наркотичні речовини. При цьому,

як вважають фахівці, реальна кількість споживачів наркогенних засобів у

10 разів більша, ніж за офіційними даними;

• самогубство - дослідження свідчать, що рівень самогубств підвищується в

період економічних та соціальних криз Різкі зміни у суспільстві

призводять до зниження адаптивних можливостей людини. Підлітки та

молоді люди здійснюють самогубства з причини непорозуміння з

батьками, конфліктів у сім'ї, нещасливого кохання тощо. Багато

самогубств пов'язано з асоціальною поведінкою особистості (наркоманія,

алкоголізм, проституція та ін.).