Термопластичні пластмаси

Термопласти під час кожного нагрівання спочатку розм'якають і переходять у рідкотекучий стан, а під час охолодження тверднуть. Вони мають порівняно невисоку верхню межу робочої температури. З-поміж термопластів найпоширенішими є поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, полістирол. Промислове значення мають також політетрафторетилен, органіч­не скло та інші.

Поліетилен (–СН₂–СН₂–)_n — продукт полімеризації етиле­ну. Залежно від тиску, під яким відбувається полімеризація, розрізняють поліетилен високого тиску (ПЕВТ), поліетилен середнього тиску (ПЕСТ) й поліетилен низького тиску (ПЕНТ). Поліетилен — дешевий, нетоксичний матеріал, без запаху, хімічно тривкий, не змочується водою, прозо­рий у тонкому й непрозорий у товстому шарі, легко переробля­ється, добрий діелектрик. Його можна експлуатувати в межах температур від -60 до 100 °С. До недоліків належать здатність поліетилену старіти під впливом сонячного світла, горючість і мала міцність.

Поліетилен використовують для виготовлення плівок, лис­тів, труб, різних місткостей, ізоляції елек­тропроводів тощо. Покриття з поліетилену захищає метал від корозії.

Поліпропілен (–СН₂–СНСН₃–)_n, утворюється внаслідок по­лімеризації пропілену. Порів­няно з поліетиленом він міцніший, жорсткіший, теплостійкі-ший і характеризується меншого густиною. Поліпропілен про­зорий, але може бути забарвлений у будь-який колір, нетоксичний, хімічно тривкий, має добрі діелектричні властивості, ви­тримує температуру до 120...150 °С. Головний недолік поліпро­пілену — погана морозостійкість (-5...-15 °С).

Використовується для виробництва текстильних і технічних волокон, труб, посуду, корпусів акумуляторів, електроізоляції, деталей автомобілів, холодильників, меблів і телефонів.

Полівінілхлорид (–СН₂–СНСІ–)_n — продукт полімериза­ції вінілхлориду. Полівінілхлорид (ПВХ) за обсягами вироб­ництва стоїть на другому місці після поліетилену. Він доб­рий діелектрик, не токсичний, стійкий до старіння і до дії багатьох хімікатів. Залежно від складу пластмаси на основі ПВХ розрізняють непластифікований і пластифікований по­лівінілхлорид.

Непластифікований полівінілхлорид, або вініпласт, має ви­соку міцність і пружність, застосовується для виготовлення труб, деталей насосів, профільних елементів меблів.

Пластифікований вінілхлорид, або пластикат, отримують, пластифікуючи ПВХ поліефірами чи синтетичними каучука­ми. Пластифікований полівінілхлорид використовують при ви­робництві лінолеуму, штучної шкіри, плівок, електроізоляції проводів і кабелів.

Полістирол (–СН₂–СНС₆Н₅–)_n —про­дукт полімеризації стиролу. Він твердий, жорсткий, прозорий, хімічнотривкий у розчинах багатьох лугів і кислот. Витримує температуру від -20 до 80 °С, має добрі діелектричні показни­ки, набуває забарвлення різного кольору. Полістирол використовують для виготов­лення корпусів телевізорів, деталей холодиль­ників, меблевої фурнітури, підносів, футлярів, канцелярських товарів, гудзиків, електроізоляційних плівок і багатьох дета­лей в електро- і радіотехнічній промисловості. Недоліки полісти­ролу — низька теплостійкість і швидке старіння.

Пінополістирол — пластик на основі полістиролу, порожни­ни якого наповнені газом, внаслідок чого він має низьку густи­ну, добрі тепло- та звукоізоляційні властивості. Використовують­ся як тепло- й звукоізолятор у будівництві, літако- й суднобу­дуванні, холодильній техніці.

Політетрафторетилен. Високотривкий до будь-яких розчинників, добрий теплоізолятор й діелектрик, має низький коефіцієнт тертя (0,04). Його діапазон робочих темпе­ратур від-26 до 260 °С. З політетрафторетилену виготовляють прокладки, манжети, ра­діотехнічні вироби, хімічно тривкі деталі, підшипники, що не потребують змащування, пористі вироби, а також протези людських органів.

Поліметилметакрилат або органічне скло. Він оптично прозорий, доволі міцний, добрий електроізолятор. Від силікатного скла відрізняється низькою густиною й підвище­ною пластичністю. Недоліки органічного скла — невисока твер­дість і теплостійкість (при температурі 90 °С воно починає роз­м'якати). Використовується як листове скло (в т.ч. для літа­ків), для виготовлення лінз, призм, шкал, футлярів тощо.