Етапи та порядок проектування технологічного оснащення процесів складання

 

Залежно від завдання й об'єкта складання студентові може бути запропоноване проектування кожного з перерахованих у главі 1 засобів технологічного оснащення (ТЕ) складальних процесів. У курсовому проекті звичайно розробляються пристосування для вузлової зборки, рідше стапелі загальної зборки агрегату, стенди із групи контрольно-іспитового встаткування (КИО), засобу механізації й автоматизації й спецоснастка для виконання найбільш відповідальних і складних у технологічному відношенні операцій. У дипломному проекті - оснащення для зборки агрегатів, відсіків й їхніх секцій.

Етапи навчального проектування не відрізняються від тих, що доводиться конструкторові виконувати в умовах виробництва. Система ЕСКД передбачає етапи проектування:

1.Розробка ескізного проекту (ЭП);

2.Виконання технічного проекту (ТП);

З.Деталювання робочих креслень.

Ескізний проект передбачає рішення принципових питань й їхнє узгодження. Саме ЭП становить основну частину курсового проекту. При цьому робота проводиться в наступній послідовності:

- вивчення й аналіз вихідних даних, виданих у завданні на курсовий проект і даних аналога СП;

- пропрацювання та вибір схеми базування й состава базових елементів;

- рішення питань ув'язування всього технологічного оснащення по контурі й розніманням;

- вибір системи координат СП й оптимального положення об'єкта складання в просторі;

 

- розрахунок точностних параметрів при обраних способах базування й схемі вв'язування;

- вибір і розробка конструктивної схеми пристосування;

- розрахунок елементів конструкції на твердість і міцність, виходячи з розрахункової схеми.

У процесі проектування студент зобов'язаний провести аналіз вихідних даних, розрахунок точностних параметрів складання й прочностні розрахунки, погодити їх з керівником проекту. У пояснювальній записці курсового проекту (ГО) весь хід ескізного проектування повинен бути відбитий.

Технічний проект - детальне пропрацювання всіх вузлів та елементів СП. Використання уніфікованих, стандартизованих і нормалізованих елементів конструкції значно скорочує трудомісткість проектування, а тому в цьому плані потрібна скрупульозна робота. Для оригінальних деталей і вузлів ведеться їхнє креслення з усіма необхідними видами, розрізами й перетинами.

При конструюванні СП середніх і малих розмірів ескізне й технічне проектування сполучають із розробкою креслень загальних видів, що робиться й на виробництві, і в навчальному проекті.

Властиво проектування студент починає з розробки конструктивної схеми СП (ТЕ). Вибравши базові осі, щодо яких координується розташування всіх вузлів пристосування, що відповідає масштаб, вичерчують контур об'єкта зборки. У якості базових приймають конструктивні осі побудови виробів: вісь симетрії, будівельна горизонталь, площина хорд крила й т.п., дотримуючи три основних принципи базування: єдності, сталості й збігу баз.

Принцип сталості баз - дотримання спільності базових осей для всіх видів СП, що ставляться до даного об'єкта складання;

єдності - загальні базові осі СП і виробу; збігу баз - єдність баз при виготовленні деталей та складання з них вузлів. Навколо контуру об'єкта складання 1 вибудовують у сітці n x 50 (n x 100) елементи конструкції СП (мал.4.1), відповідно до обраного при ескізному проектуванні конструктивній схемі, максимально використовуючи уніфіковані й стандартизовані колони 2, підстави 3, балки 4 тощо.

На виконуваному кресленні розміщають положення фіксаторів 5 (їхньої осі), кількість яких визначають із умов точності складання, ескізно їх проробляють разом з настановними елементами 6, використовуючи досвід проектування пристосування - аналога.

У першу чергу проробляють контурні (обводоутворюючі) фіксатори. Їх звичайно встановлюють по осях силових елементів каркаса об'єкта складання, але для забезпечення доступу при підготовці отворів, клепці й т.д. роблять зсув на 150-200 мм. Одночасно проробляються кількість і конструкція затискних пристроїв 7.