Класифікація підприємств за певними ознаками.

 

Для забезпечення ефективного господарювання та кваліфі­кованого управління підприємства класифікують за певними ознаками.

За метою та характером діяльності всі підприємства поділяються на:

- комерційні підприємства, діяльність яких спрямована на отримання прибутку. До цієї групи належить переважна біль­шість суб'єктів господарювання;

- некомерційні організації, що не ставлять за мету отри­мання прибутку. До них належать благодійні фонди, суспільні, наукові та інші організації невиробничої сфери господарства країни.

За формою власності розрізняють:

- приватні підприємства, що засновані на власності фі­зичної особи з правом найму робочої сили. До таких відносять також індивідуальні та сімейні підприємства, які базуються тільки на особистій праці;

- колективні підприємства, що засновані на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, а також ін­шого статутного товариства або громадської організації;

- комунальні підприємства, що засновані на власності певної територіальної громади;

- державні підприємства, що засновані на державній вла­сності. До таких належать також і казенні підприємства (це підприємства, які за чинним законодавством не підлягають приватизації);

- підприємства, засновані на змішаній формі власності. До них належать підприємства, створені на базі об'єднання майна різних форм власності.

За правовим статусом і формою господарювання розріз­няють:

- одноосібні підприємства, які є власністю однієї особи або родини. За своїми зобов'язаннями вони несуть відповідаль­ність усім майном (капіталом) власника;

- кооперативні підприємства. Вони являють собою доб­ровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення гос­подарської або іншої діяльності. При цьому кожен член коопе­ративу особисто бере участь у спільній діяльності, яка перед­бачає використання власного або орендованого майна;

- орендні підприємства, підприємницька діяльність яких пов'язана з тимчасовим (на договірній основі) володінням та користуванням необхідним для цього майном;

- господарські товариства, які створюються на принци­пах угоди між юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товари­ства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства і командитні товариства.

Акціонерним товариством визнається таке, статутний фонд (капітал) якого розподілений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд (капітал) акціонер­ного товариства, який за чинним в Україні законодавством не може бути меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам на момент створення акціонерного товари­ства.

Розрізняють відкриті акціонерні товариства, акції яких можуть розповсюджуватись шляхом відкритої передпла­ти та купівлі-продажу на біржах, і закриті акціонерні товари­ства, акції яких розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом передплати, купуватись і продаватись на біржі.

Товариством з обмеженою відповідальністю є гос­подарське товариство, що має статутний фонд (капітал), поді­лений на частки, розмір яких визначається установчими доку­ментами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства несуть відповідаль­ність тільки в межах їх внесків до статутного фонду (капіталу).

Товариством з додатковою відповідальністю є гос­подарське товариство, статутний фонд (капітал) якого розпо­ділений на частки визначених установчими документами роз­мірів і яке несе відповідальність за зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до внес­ку кожного з учасників.

Мінімальний розмір статутного капіталу товариств з обме­женою та додатковою відповідальністю, згідно з чинним в Україні законодавством, становить 100 мінімальних заробіт­них плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язан­нями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товарист­во, в якому нарівні з учасниками (учасником), які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відпо­відальність за його зобов'язаннями усім своїм майном, є учас­ники (учасник), відповідальність яких обмежується тільки їх­німи внесками у майно товариства.

За ознакою національної належності капіталу розрізня­ють такі підприємства:

- національні, капітал яких повністю належить суб'єктам господарювання своєї країни;

- іноземні, якщо сто відсотків капіталу підприємства є вла­сністю суб'єктів господарювання іноземних країн;

- змішані або спільні підприємства, що створені як вітчиз­няними, так і іноземними суб'єктами господарювання для здійснення спільної діяльності.

За способом утворення (заснування) та формування статутного фонду (капіталу) розрізняють унітарні та кор­поративні підприємства.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд (капітал), не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і фор­мує його трудовий колектив на засадах трудового найму, ви­рішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітар­ними підприємствами є державні та комунальні підприємства, а також підприємства, засновані на власності об'єднання гро­мадян, релігійної організації або на приватній власності заснов­ника.

Корпоративне підприємство утворюється, зазвичай, двома та більше засновниками за їхнім спільним рішенням (догово­ром). Воно діє на основі об'єднання майна та (або) підприєм­ницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі за­сновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприєм­ства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприєм­ства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, засновані на приватній власності двох або більше осіб.

За галузево-функціональним видом діяльності розрізня­ють промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспорт­ні, торговельні, виробничо-торговельні, лізингові, фінансово-кредитні, страхові та інші підприємства.

За міжгалузевою структурою підприємства поділяють на:

- вузькоспеціалізовані підприємства, що виготовляють об­межений асортимент продукції масового або багатосерійного виробництва, наприклад виробництво сталепрокату, виробни­цтво зерна тощо;

- багатопрофільні підприємства, що випускають продук­цію широкого асортименту та різноманітного призначення. Найчастіше вони зустрічаються у промисловості та сільському господарстві;

- комбіновані, на яких один вид сировини або продукції перетворюється паралельно або послідовно у другий, а далі – у третій вид. Наприклад, у текстильній промисловості на комбі­нованих підприємствах із сировини виготовляють волокно, з волокна - пряжу, а з пряжі - полотно.

Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік розріз­няють підприємства:

- малі;

- середні;

- великі.

Малими (незалежно від форм власності) визнаються під­приємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового до­ходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищував суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік пере­вищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації про­дукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національно­го банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.