Принципи, що лежать в основі формування систем моніторингу

У 1986 р. Секретаріат СОН з навколишнього середо­вища, послуговуючись розробками Р. Мунна, видав «До­відник з екологічного моніторингу», який містить мето­дики і програми моніторингу для країн, що розвивають­ся. Запропоновані системи моніторингу ґрунтуються на природничо-наукових дослідженнях і передбачають:

- виявлення і дослідження природних ресурсів, які забезпечують виробництво продуктів харчування (моніторинг клімату, рельєфу, ґрунтів, рослинності, популяцій);

— дослідження природних умов (моніторинг ерозії грунтів, твердого стоку).

Особлива роль у вивченні навколишнього середови­ща належить космічному моніторингу (дистанційному моніторингу, який здійснюють за допомогою оснаще­них вимірювальними приладами космічних апаратів). Сутність дистанційних методів полягас у проведенні зйомки або вимірювань без фізичного контакту з об'єк­том дослідження.

Розвинуті країни запровадили моніторинг довкілля в 60—70-ті роки XX ст.. використовуючи системи спо­стереження і контролю за станом його окремих елемен­тів, їх розроблення було започатковане у 30-ті роки з метою контролювання природного середовища на вели­ких водних об'єктах (визначали лише головні Йони і біо­генні елементи), а згодом (50—70-ті роки XX ст.) їх ви­користовували і для спостережень за радіоактивним забрудненням природи, забрудненням атмосферного повітря і водних об'єктів.

Моніторинг довкілля в усіх розвинутих країнах здій-стосться на основі рекомендацій ООН з урахуванням на­ціональних особливостей. Наприклад, у Великобританії для цього створено мережу спостережень за хімічними сполуками з метою вивчення динаміки зміни середовища під їх дією, дослідження найменш стійких компонентів екологічних систем. Реалізується він на двох рівнях: мо­ніторинг якості довкілля (оцінювання існуючого стану); «проблемний» моніторинг (оцінювання нових небезпеч­них, кризових екологічних ситуацій). Такий підхід дав змогу передбачати екологічні проблеми екосистем, своє­часно організовувати нові моніторингові програми. Моні­торинг в Швеції мас проблемний характер. Наприклад, спостереження за якістю води передбачає попереднє ви­окремлення певних проблем, розроблення стосовно кож­ної відповідної програми досліджень. Основою націо­нальних моніторингів країн СНД є геофізичний підхід — проведення спостережень за станом певних середовищ (атмосфери, ґрунтів, водних ресурсів) біосфери.

У СРСР, до складу якого належала Україна, моніто­ринг здійснювала служба спостереження і контролю за забрудненням природного середовища (формувалася з підсистем спостереження і контролювання забруднення атмосферного повітря, вод суші, морів, ґрунту, фонових забруднень певних середовищ). В Україні у 1992 р. роз­почалося розроблення і впровадження системи еколо­гічного моніторингу України відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Положення про державний моніторинг навколишньо­го середовища». Ця система передбачає спостереження за довкіллям, збирання, оброблення і оцінювання отри­маних даних та прогнозування його стану, формування кіл повідних баз інформації, розроблення на їх основі науково обґрунтованих природоохоронних заходів, пе­редбачення надзвичайних ситуацій техногенного, при­родного характеру, створення безпечних умов жиле ді­яльності людини.

Отже, моніторинг довкілля с дієвим засобом приро­доохоронної політики, здійснюваної відповідно до еко­логічних прогнозів.