Яковенко — отаман Христинівської групи повстанців
З падінням влади Директорії у Єлисаветграді Яковенко змушений був тікати з міста. Пішки дійшов до Умані, але й тут вже була встановлена окупаційна влада. “По обвинению в Петлюровщине” був заарештований ЧК. Через три дні Яковенка — оскільки документи у нього були в порядку — відпустили. Щоб добути засоби для існування, влаштувався на працю в кооператив воїнів-інвалідів. Коли в Умань увійшли повстанці отамана Клименка, Яковенко відразу зголосився на оголошену мобілізацію. Працював при штабі. Потім отаман призначив його командиром Христинівської групи повстанців. Про цей період бойового шляху Яковенка мало що відомо... Коли Клименко разом з повстанським бронепотягом потрапив до червоних у полон, повстанці деморалізувалися і почали розходитися по домівках. А дехто — дурніший — пішов у Красну армію. Христинівська група розсмокталася на очах. Довелось Яковенку вертати до Єлисаветграду. В місті застав денікінців. Хотів йти у Шполу, до якої — за чутками — підходила Армія УНР. Але обставини змінилися і він повернув на Полтавщину. Вдома друзі дитинства, взнавши про його антиденікінські настрої, намагалися залучити Яковенка до підпільної більшовицької організації, щоб підняти повстання проти Добровольчої армії. Не бажаючи повязувати свою боротьбу з комуністами, Яковенко відмовився... Приїхав до Малої Виски, де в той час були добровольці. Влаштувався на заводі. Щоб не потрапити під арешт, був змушений стати, як офіцер, на облік у Добрармії... І знову Єлисаветград, де жив під псевдонімом — як Грицюк Павло Федорович...
|
