Останній з’їзд повстанців Холодного Яру

На початку липня 1921 на Єлисаветщину прибув зв’язок з Холодного Яру, який запросив на З’їзд членів Повстанкому та старшин. Поїхали (без Залізняка та Наливайка) із загоном охорони.

З’їзд мав відбутися в районі Гайдамацького шпилю. Тут вже зібралися загони з інших районів. Провели реєстрацію. Право голосу отримали 28 чоловік, в тому числі і Яковенко, який заступав розгромлену Єлисаветградську організацію.

“Головою з’їзду, — згадував Яковенко, — був вибраний Отаманенко, а секретарями я і Петієнко.3) Перше засідання було перерване, оскільки червоні частини (очевидно, маючи інформацію про місце зустрічі) підійшли майже до місця проведення з’їзду, і ми пішли в бойову лінію.

Наступного дня з’їзд відновив роботу, була заслухана доповідь старого Повстанкому про його роботу. Також були заслухані інформації з місць, після чого перейшли до виборів Повстанкому, а особливо до питання організації Військового відділу при Повстанкомі.

Тут між мною і Нестеренком спалахнула суперечка, оскіль­ки Нестеренко сказав, що коли з’їзд не затвердить його Командуючим військами Холодноярської округи, то він залишає з’їзд і їде за кордон, де заявить про неможливість виконання завдань, що йому доручив Уряд УНР.

Я ж у свою чергу наполегливо переконував з’їзд не рахуватися із заявою Нестеренка, оскільки з’їзд повинен відбуватися без тиску з будь-якої сторони... Далі... порадив з’їзду організувати при Повстанкомі Військовий відділ — Рев­воєнраду, яка зуміла би з анархічно налаштованого елементу організувати сильну армію: завдяки системі і однозгідності членів, які потраплять туди. Там не буде особистого авторитету, там буде авторитет інституції...

Нестеренко після моїх слів (заявив), що Яковенко — комуніст, тому що стоїть за Реввоєнраду, вносить розбрат, веде до розколу з’їзду. Якщо так далі буде продовжуватися, він залишає з’їзд.

Засідання було закрите через збудженість делегатів.

Після закриття засідання велись наради груп, на яких було прийняте рішення позбавити Нестеренка права участі у з’їзді.

Але вранці, (ще) до відкриття з’їзду, прихильниками Нестеренка була проведена агітація, що Нестеренка необхідно затвердити командуючим округою, оскільки він... виїде за кордон... Ця агітація мала успіх.

Коли відкрилось засідання, я вже більше не наполягав... Пропозиція персонального командування була прийнята.., але Командувачем був обраний Отаманенко... Начальником штабу (обрано) Нестеренка-Орла. Але Нестеренко-Орел заявив, що коли він не буде Командувачем, то відмовляється від роботи взагалі.

Отаманенко, щоб зупинити суперечку, відмовився на користь Нестеренка і прийняв на себе обов’язки начальника штабу.

Після цього був обраний окружний Повстанком, куди, крім мене, увійшли Панченко, Петієнко, Нестеренко і Отаманенко.

На з’їзді я оголосив інструкцію, в якій визначалися права й обов’язки старшин та полонених, (визначалося) як повинен ставитися командний склад до Повстанкому... Інструкція була з’їздом повністю затверджена...

Була винесена (також) резолюція...

Розібрали справу Бондарука, який за свою діяльність (очевидно, за вбивство Терещенка — Р.К.), був оголошений з’їздом поза законом”.