Алла КЛИМЕНКОм. Конотоп Сумської обл. Невже були такі люди?
Інколи бере сумнів: невже були такі люди, що роками, в холод і голод, ризикуючи власним життям, виборювали волю і незалежність Батьківщини?! Гарно було б зняти фільм про отаманів Гайдамацького краю… Та чи пропустять його на екран ті, проти дідів і батьків яких так завзято боролися отамани?! Олекса ПУГАЧ, краєзнавець м. Полтава
Не виконали ми Заповіту Тараса
Слухаю передачі “Отамани Гайдамацького краю” і плачу. Страшенно серджусь на себе, але нічого не можу з собою зробити. Боже праведний, це ж скільки у нас невідомих героїв! Порівняйте з сучасними назвами вулиць – за малим винятком це імена наших поневолювачів або тих, хто не має жодного стосунку до України. Мене оточили Котовські, Воровські, Кірови, Лібкнехти, Цеткіни, Сакко та Ванцетті і багато-багато інших. Виходить, не виконали ми Заповіту Тараса – не порвали ще кайдани! Якби моя воля, я б видав цикл радіопередач окремою книжкою, під такою ж романтичною назвою, або – як варіант – окремим розділом у підручники новітньої історії України.
Ярослав ГОШОВСЬКИЙ м. Коростень Житомирської обл.
Нарешті ми починаємо розуміти
Часто слухаю радіопередачі “Отамани Гайдамацького краю”. Шкода, що їх не започаткували раніше, в перші роки незалежності України. За допомогою таких передач радіослухачі мають можливість пізнати нашу історію, досі поставлену з голови на ноги. Нарешті ми починаємо розуміти, що ті, кого совєтська пропаганда називала бандитами, насправді є героями – борцями за волю України супроти російсько-більшовицьких орд. Автор передачі не читає, а розповідає живою пристрасною мовою фактів, спонукаючи слухача глибоко переживати почуте. В автора передачі все це виходить на високому емоційному рівні. Як тільки звучить російська мова, то вже зрозуміло, – це говорять російські більшовицькі окупанти та їхні зрусифіковані українські прислужники-яничари. Розповідь настільки предметна, образна, що створюється враження, ніби автор сам був свідком цих подій. Для мене, жителя Західної України, такі передачі мають значення ще й тому, що вони підтверджують той факт, що боротьба ОУН і УПА проти тоталітарного режиму була прямим продовженням тієї боротьби, яку вели повстанці Гайдамацького краю. Звуки урочистої маршової мелодії, якими починається і закінчується передача “Отамани Гайдамацького краю”, викликають у мене урочистий і піднесений настрій гордості за наших славних лицарів – борців за волю України.
Євген ТУРЧИН, історик м. Кузнецовськ Рівненської обл.
Якби моя воля…
У далекому 1949 р. потрапила до рук книга Івана Зубченка (чи Зуба?) “Отаман Зірка (Маруся)”. З цієї книги на все життя запам’яталася фраза: “Не цілуй уст, які говорять мовою ворогів твого народу”. Читав книгу у великому страху на квартирі в Косові, де вчився. Цю книгу оберігала сім’я Матійчаків. Тут уперше за сволоком хати знайшов зображення Тризуба з одягу вояків УПА. Тут уперше почав задумуватися, хто я… На жаль, ця книга десь зникла… Про неї згадав, слухаючи радіопередачу “Отамани Гайдамацького краю”… Віримо, що вона допоможе хоч частині рабів-яничарів збагнути, що їхні діди та батьки були героями, борцями за волю цієї землі, яку вони, нащадки, паплюжать, глумляться над її символами. Просимо зібрати ці радіопередачі і видати окремою книгою…
Петро КЛИМ Івано-Франківська обл. Бог дав усім народам волю
Ми, селяни Донеччини, вік живемо на нашій землі, а нічого не знали про гайдамаків… Передачу про Чорного Ворона слухала разом із сусідкою. Коли будьонівці рубали шаблями вже мертві тіла наших гайдамаків, сусідка скрикнула: “Скільки ненависті у росіян до наших людей! Це ж було те саме, що зараз у Чечні! А ми, дурні, не знаючи, не без гордості співали: “Эх, тачанка-ростовчанка, наша гордость и краса!” Доки ми житимемо в комуністичному чаду?! Марія БРАГІНА Донецька обл.
Україна є, була і буде вічно
Слухав передачу про героїчний Медвин і не зміг не подякувати. Хай російські шовіністи хоч гопки скачуть, але Україна є, була і буде вічно!
Іван ЛЕЩЕНКО, 77 років м. Київ
Що ще йому треба було віддати?!
Намагаюсь не пропустити жодної радіопередачі з циклу “Отамани Гайдамацького краю”. А нещодавно пощастило придбати книгу про одного з цих отаманів – Якова Орла-Гальчевського. Чесно кажучи, після прочитання стало моторошно. Нічого подібного, дійсно, ще не читав... Постало кілька запитань. Адже отаман Орел, можливо, один з найвизначніших, але все ж – один серед інших. Він віддав Україні все, що мав, пожертвував усім, чим міг – родиною, статком, мирною професією, життям – своїм та друзів-однодумців. Що ще йому треба було віддати, щоб отримати вдячність Батьківщини?! Якщо зараз навіть не можна знайти його могили – як і більшості інших отаманів, якщо доля його дружини, що не відреклась від чоловіка в застінках ҐПУ, залишилась невідомою, якщо нащадки тодішніх катів нині не просто в пошані, а в найбільшому фаворі, то чи варта Україна та її нинішній народ таких жертв? Дух волі, що кидав козаків і старшин Гальчевського у вир подвигів, розпався на міріади часточок, розчинився у крові зайд… Сплюндрована пам’ять про героїв стала пересторогою для нової еліти… Нащадки (як правило, непрямі) самозречених оборонців розсіяні по інших державах... Могутнє потомство завойовників та доморощена челядь несамовито грабують сьогоднішню Україну. Чи розуміємо ми, що вибраний до книги епіграф є – з огляду на сьогоднішню суспільну та релігійну мораль – виправданий і сьогодні і має реалізовуватись безпосередньо? Нагадаю ці заповітні слова Миколи Міхновського: “Ми виголошуємо, що візьмемо силою те, що нам належиться по праву, але віднято у нас теж силою... Ми не хочемо довше зносити панування чужинців, ми не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любов’ю до України!.. Нас мало, але голос наш лунатиме скрізь на Україні, і кожний, у кого ще не спідлене серце, озветься до нас, а в кого спідлене, до того ми самі озвемось!”
Олекса ЯНУШЕВСЬКИЙ м. Київ
Обрані вищою силою
На уроці історії я познайомилась з книгою “Отамани Гайдамацького краю”, бажаю поділитися своїми враженнями. Хочу сказати, що якби не наші отамани, то були б ми вічними рабами... Отамани – це люди з великою силою волі. На мою думку, щоб бути такими сміливими, відважними і сильними, потрібно бути обраними вищою силою.
|
