Олександр ФЕДОРЕНКО, СУМ

м. Київ

 

Де ж воно ділося?!

 

Ваші розповіді про величезні сили українських повстанців, про видатних отаманів, про червоних окупантів, у яких земля горіла під ногами, збурювали велике сум’яття у моїй душі. Де ж воно ділося – те наше величезне українське військо? Що воно лишило після себе, окрім загублених могил та давно зотлілих у них українських звитяжців?

 

Священик Петро ШАТИЛО

м. Кривий Ріг

 

Уважаемый Роман Коваль!

 

Ваши передачи “Отамани Гайдамацького краю” и познавательны, и интересны. Но повествуя о непристойных деяниях большевиков, Вы так излагаете материал, будто все большевики по национальности были русскими. И Вы как бы говорите слушателям: “Дывиться, на що тильки здатни ци прокляти москали”.

Но почему же Вы объективности ради не проклинаете заодно и латышей? – ведь это латышские стрелки защитили Ленина и компанию в 1918 году.

Почему Вы не проклинаете евреев? – чего Троцкий один стоит!

Почему Вы не проклинаете чеченцев? – в день очередной годовщины депортации – 23 февраля 2000 года – радиостанция “Свобода” на украинском языке сообщила, что именно чеченцы во время Гражданской войны спасли Советскую власть, а она ответила черной неблагодарностью.

Если позволяете себе откровенную необъективность, то Вас не должна шокировать “объективная” (в кавычках) позиция оппонентов: “В России не было бы ни голодомора в Поволжье, ни кровавой “антоновщины”, ни сталинских репрессий, если бы не банды украинцев под командованием Нестора Махна, которые дезорганизовали тылы Белой армии и тем самым не позволили благородному русскому генералу Деникину покончить с большевизмом в зародыше”.

Вы, надеюсь, поняли свою ошибку; и было бы хорошо, если бы Вы громогласно извинились перед русскими за неправильно поставленные акценты.

 

БЛОХИН Юрий Васильевич

м. Ізмаїл Одеської обл.

 

Увіковічнити спалені українські села

 

Вислухав (на жаль, не повністю) чергову передачу із циклу “Отамани Гайдамацького краю” по Українському радіо. Боже Всемогутній, Ви не можете навіть уявити собі тих почуттів, що заполонили мою душу! Справа в тому, що я народився, виріс і проживав до 21-го року свого життя в тих самих спалених будьонівцями Березняках, про які Ви оповідали… Лише через 80 років українці отримали змогу почути правду про ті страшні події. А я її почув, коли мені було років 10 – 12, – від своєї покійної бабусі Милидори… Вона оповідала про той жах… Здається, на свято Покрови її батько Мусій пішов на леваду вкосити трави теляті, де і був зарубаний шаблями тих бузувірів – будьонівців, а потім почалась розправа над селом. Бабуся розповідала, як у двір заїхало кілька вершників зі смолоскипами. Вона почала благати, щоби зглянулись над малолітніми дітьми та хворою. Та де там. “Винасі старуху, будєм дом паджиґать” – і все…

Поки мої рідні Березняки офіційно не стануть в один ряд із білоруською Хатинню, чеським Лідіце і в’єтнамським Сонґмі, я сумніватимусь у справжності нашої незалежності.

 

Леонід КАРДАШ

м. Лубни

 

Знати їхню адресу, місце праці…

 

Радіопередачі “Отамани Гайдамацького краю” суттєво впливають на пробудження національної свідомості українців і сприяють торжеству історичної справедливості.

В передачі про отамана Ананія Волинця було назване прізвище посадовця – колишнього заступника Генерального прокурора України Олександра Христенка, що Волинця – борця за українську державність, не хоче реабілітувати, вважає винним і справедливо засудженим до розстрілу. Який цинізм! Який глум над патріотами України!

Таких антиукраїнців та їхніх покровителів повинні знати. Знати й їхню адресу, місце роботи, аби можна було направляти протести, щоб їх знімали з посад. Нехай цього і не станеться, але дамо зрозуміти всім, що в Україні антидержавникам, людям, які зневажають нашу мову, культуру, місця в державних структурах нема.

 

В. ЮРЧАК

с. Дублянка Краснокутського р-ну Харківської обл.

 

Не треба забувати

 

З огляду на всезагальний пацифізм, яким охоплене наше сьогоднішнє суспільство, радіопередача “Отамани Гайдамацького краю” – це щось майже унікальне. Не треба забувати, що за останні десятиліття у нас не збільшилося друзів і не поменшало ворогів.

 

Святослав ВАСИЛЕНКО

смт Немішаєве Київської обл.

 

Сердечна дяка

 

Щойно закінчилася прекрасна передача “Отамани Гайдамацького краю”, яку я прослухала з неймовірною радістю, як і попередню. Сердечна дяка щирим українським душам, причетним до створення цієї передачі… Чи не плануєте ви опублікувати передачу “Отамани Гайдамацького краю”? Бо ця сторінка нашої історії найзабутіша, найбільш зневажена…