Заочная школа юного натуралиста

Проголосивши у статті 1 Основного Закону нашу державу суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, Україна фактично взяла на себе обов’язок реально гарантувати основні ідеї соціально-правової держави. Соціально-правова держава – це реальне втілення ідей і принципів конституціоналізму. Її метою є досягнення загального блага, утвердження соціальної справедливості. Становлення соціально-правової держави в Україні має супроводжуватися загальною гуманізацією суспільних відносин, що зумовлює актуалізацію класичної соціально-політичної і правової тріади “людина – держава – суспільство”.

Соціальні права, як і програмні та керівні принципи Конституції, вимагають їх урахування в державній практиці. Основний Закон не дає визначення поняття соціальної держави. Він залишає за законодавчою та виконавчою владою право наповнити поняття соціальної держави конкретним змістом. Основними ідеями соціальної держави є: умови життя, які не принижують людської гідності; соціальна рівність; надання соціальної допомоги тим, хто її потребує.

Світова практика конституціоналізму свідчить, що переважна більшість країн, проголошуючи себе демократичними, соціальними, правовими державами, декларують насамперед прихильність загальнолюдському, гуманітарному виміру у здійсненні влади, забезпеченню прав і свобод людини і громадянина. Це особливо підкреслюється у період проголошення і утворення незалежності, закріплюється у прийнятих конституціях. У цьому аспекті Україна не є винятком. У статті 3 її Основного Закону закріплено положення, згідно з якими людина, її життя і здоров’я, честь і гідність недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. За конституційними приписами права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності нашої держави.

В системному зв’язку з правами і свободами державні гарантії виступають важливими чинниками утвердження людської гідності. Вони покликані сприяти реалізації конкретних прав і свобод, забезпеченню їх правового захисту. Саме цим здебільшого визначається призначення соціальної держави, котра, як вважає німецький фахівець з конституційного права Х.Ф. Цахер, має бути не просто уособленням влади, а інститутом, що існує для людей, сповідує соціальні цілі, несе відповідальність за функціонування суспільства, створює умови для забезпечення кожному існування, гідного людини.

За таких обставин дотримання прав і свобод людини як один з конституційних принципів юридично пов’язує і позитивно обмежує дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, вимагає від них створювати умови для їх реалізації, утримуватися від рішень та дій, що можуть порушувати права і свободи чи звужувати їх зміст або обсяг. В економічному аспекті діяльність соціальної держави щодо людини базується на соціально орієнтованій економіці, функціонуванні надійної системи соціального захисту, а також пов’язується з наявністю дійових механізмів узгодження інтересів різних соціальних груп.

Знаковим є те, що демократичні держави не лише декларують права і свобод, але й встановлюють на конституційному та законодавчому рівнях правові механізми їх захисту, без яких конкретні права і свободи, зокрема соціальні, можуть залишатися лише гаслами. Одним з таких механізмів є судовий захист. А його різновидом – конституційне правосуддя. Захист прав і свобод людини і громадянина в судовому порядку – одна з найважливіших рис правової системи демократичної держави і стрижнева тенденція її розвитку. Особливість судового механізму полягає втому, що він є всеосяжним. Скажімо, частиною другою статті 124 Конституції України визначено, які юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Визнаючи права і свободи людини невідчужуваними та непорушними, Основний Закон України гарантує недоторканість конституційних прав і свобод, проголошує, що вони не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (статті 21, 22).

Конституційний припис щодо неможливості скасування чи обмеження прав і свобод випливає із загальних засад, за якими людина в правовій державі визначається найвищою соціальною цінністю. Ним також встановлюється конституційна гарантія існування в Україні переліку прав і свобод людини, закріпленого в положеннях Основного Закону держави, узгоджених з нормами міжнародного права.

Захист прав і свобод людини – один із чинників їх утвердження і забезпечення. За приписами статті 55 Основного Закону нашої держави він здійснюється національними засобами правового захисту, а також відповідними міжнародними судовими установами та органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

До національних засобів правового захисту прав і свобод людини і громадянина належить, зокрема, судовий захист. Юрисдикція судів, як уже зазначалося, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Більшість спірних питань, пов’язаних із захистом прав і свобод людини і громадянина, вирішуються судами загальної юрисдикції. Що стосується Конституційного Суду України, то він покликаний захистити їх від можливих форм нормативного порушення, які можуть мати місце через недосконалість положень чинник законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Йдеться про нормативні акти, ухвалені як до, так і після набуття чинності Конституції України.

Характерною рисою конституційної юрисдикції в Україні, одним із головних її завдань ми вважаємо захист прав і свобод людини. Це зумовлюється положеннями Конституції України про те, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Такий обов’язок покладається і на Конституційний Суд України як на одну із складових механізму державної влади, єдиний і незалежний орган конституційної юрисдикції в Україні. До того ж права і свободи людини і громадянина є основою конституціоналізму, неодмінними засадами нового конституційного ладу, а їх захист – визначальним чинником приведення в дію правового механізму стримувань і противаг у здійсненні державної влади в Україні. З огляду на ці засадничі фактори Конституційний Суд України при вирішенні питань про конституційність законів, інших правових актів, їх окремих положень, наданні офіційного тлумачення Конституції і законів України зосереджує увагу насамперед на аспектах, які прямо чи опосередковано пов’язані із забезпеченням прав і свобод людини і громадянина або можуть їх обмежити.

Право на життя на відміну від інших прав є визначальним. Це право гарантує недоторканість фізичного існування людини, оскільки життя розглядається як єдине і неподільне благо, яке не підлягає обмежувальній оцінці і не допускає розпорядження ним ззовні. Німецький правознавець Д. Лоренц вважає, що охорона життя людини не має абсолютного пріоритету, оскільки необхідною є продумана підпорядкованість усіх правових благ і законних інтересів, що її стосуються.

Практика діяльності органів конституційної юрисдикції свідчить, що їх роль є найбільш важливою у разі, якщо законодавством держави передбачено право громадянина на безпосереднє звернення до них за захистом своїх суб’єктивних конституційних прав.

В Україні подання до Конституційного Суду таких скарг громадянами законодавством не передбачено. Проте це не означає, що Конституційний Суд України не має можливості захищати права і свободи людини та громадянина. По-перше, перевірка Судом законів, інших правових актів на їх відповідність Конституції України здійснюється серед іншого в контексті додержання положенням цих актів прав і свобод людини і громадянина. Такий підхід випливає з приписів статті 3 Конституції України та із присяги суддів Конституційного Суду України (стаття 17 Закону України “Про Конституційний Суд України”). По-друге, захист прав і свобод людини і громадянина, юридичної особи здійснюється через процедуру офіційного тлумачення Конституції та законів України за зверненнями фізичних та юридичних осіб.

Заочная школа юного натуралиста

I этап. Викторина «Заповедная территория»

История заповедного дела в нашей стране насчитывает не один десяток и даже не одну сотню лет. Уже первые образовавшиеся племена начали ограничивать посещение людей в определенные святые и ценные для них места. По сей день мы также бережно охраняем ценные уголки природы и тех животных и растений, которые там обитают. Такие территории, созданные для сохранения редких видов, называют заповедниками.

На этом этапе Заочной школы юного натуралиста Вам предстоит заглянуть в историю заповедного дела России, окунуться в пучину удивительного и богатого мира охраняемых территорий и их обитателей. Ну что, не будем тянуть, приступим

 

1. В VI – VII вв. на Руси появились особые места захоронения умерших. На них был запрещен сбор растительности и охота. Назовите, как назывались эти места? (2 балла)

2. В наше время все водные объекты, будь то большое озеро или маленькая речка, имеют свою водоохранную зону. Т.е. ту территорию, которая охраняется и на которой запрещены определенные виды деятельности. Подобная мера сохранения и защиты прибрежных территорий, в частности лесов, появилась несколько веков назад. Нарушение запретов каралось довольно серьезно. Подумайте, кто и когда явился инициатором появления водоохранных объектов? (2 балла)

3. С появлением первых нормативных актов, систематизирующих и контролирующих режимы посещения отдельных территорий и ограничивающих на них некоторые виды деятельности, начали появляться первые заповедники, правда, пока только частные. Кто же был организатором первого частного заповедника на Руси и какой это был заповедник? (Небольшая подсказка в виде фотографии этого замечательного человека) (2 балла)

4. Каждый заповедник имеет свою эмблему, отображающую его особенность. На эмблемах могут быть изображены различные животные и растения, а также характерные черты ландшафта. Определите, эмблема какого заповедника изображена на картинке и в чем особенность этого заповедника? (1 балл)

5. Территории заповедников по площади самые разнообразные от нескольких до десятков и сотен тысяч гектаров. Тем не менее, даже самые маленькие охраняемые территории ценны. В России есть заповедники, территории которых огромны. Какие же эти 3 заповедника, имеющие большую площадь? (2 балла)

6. Россия самая богатая заповедниками страна. На ее огромной территории расположено огромное число этих ООПТ, каждая из которых предназначена сохранить уникальную природу каждого уголка нашей необъятной страны. Скажите, сколько заповедников на территории России существует в настоящее время? (1 балл)

7. Хоть и у нас самое большое количество заповедников, но, к сожалению, они расположены не равномерно: в каких-то регионах их больше, в каких-то меньше. Например, у нас в Чувашии есть только один заповедник «Присурский», расположенный в Алатырском, Батыревском и Яльчикском районах. Напишите, какие регионы нашей страны богаты заповедными территориями? (2 балла)

8. Каждый заповедник, да и вообще любая особо охраняемая природная территория, создается для охраны особо ценных и редких видов животных и растений.Причем если для одной территории какой-то вид является обычным, то для другой территории – редкость. Определите, в каком заповеднике России охраняются перечисленные животные: Гигантская бурозубка, Мандаринка, Небесный усач, и есть ли эти животные у нас в Чувашии? (3 балла)

9. Заповедники – это достояние не только нашей страны. По всему миру рассредоточены подобные уникальные объекты. Территория этого гавайского заповедника считается Национальным природным памятником США. Он состоит из 10 островов и атоллов и считается крупнейшим в мире охраняемым морским заповедником. Про какой заповедник идет речь? (4 балла)

10. Всемирное наследие ЮНЕСКО - природные или созданные человеком объекты, приоритетными задачами по отношению к которым по мнению ЮНЕСКО являются их сохранение и популяризация в силу особой культурной, исторической или экологической значимости, поясняет нам Википедия. Проще говоря, это особо ценные объекты, охраняемые на мировом уровне. В нашей стране их довольно много. Например, Московский Кремль и Ансамбль Новодевичьего монастыря, Церковь Вознесения в Коломенском и Исторический центр Санкт-Петербурга. В список Всемирного наследия ЮНЕСКО включены и заповедники России. Перечислите их (5 баллов)