Студопедия — ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА






Історичність Троянської війни підтверджується матеріалами археологічних розкопок, які доводять факт існування міста Трої чи навіть кількох міст, що деякі з них було зруйновано, можливо, наприкінці 13 століття до н. е. і пізніше.

Троянська війна – війна ахейців на чолі з володарем Мікен Агамемноном проти троянців; датувалася в давньогрецьких джерелах початком 12 століття до н. е. і тривала впродовж десяти років. Перше джерело, яке розповідає про Троянську війну – епічні поеми «Іліада» та «Одіссея». Пізніше Вергілій у своїй «Енеїді» та інші античні письменники також описували ці події [Вергилий, Публий Марон. Собрание сочинений: Буколики, Георгики, Энеида / Пер. с лат. С.Шервинского и С.Ошерова / Вергилий. — СПб.: Студиа биографика, 1994. 480 с.].

Розповіді про Троянську війну стали невичерпним джерелом для літератури й мистецтва. Найвідоміший твір про цю війну – «Іліада», кіклічна поема, приписувана Гомеру. Вона описує події десятого року облоги Трої. Окремі епізоди опрацьовані пізніше давньогрецькими трагіками. У Стародавньому Римі про Троянську війну писали Енній, Вергілій. «Троянські діяння» – один з ранніх зразків перекладної повісті в літературі Київської Русі [Головацька К. Гомерова «Іліада».(Для середнього шкільного віку). К.: Веселка, 1980 рік -215 с., іл].

Троянський цикл став висхідною точкою для міфів та міфологічних циклів більш пізньої пори. Цикл міфів про Одіссея починається з того, що закінчилась Троянська війна і герої, нарешті, отримали можливість повернутись додому. Повернення Одіссея на батьківщину перетворилось на цілий міфологічний цикл, тому що саме завдяки йому відбулись головні події війни. Згадаймо, Одіссей вигадав «троянського коня», саме він розгадав хитрість Фетіди, що заховала на Лемносі Ахілла, він був серед тих, хто власним прикладом надихав грецьких воїнів, коли занепадав їхній дух, він був посланцем від Агамемнона до жреця Аполлона у справі Хрисеїди тощо. Проте, думається, що головна причина криється у тому, що в житті давніх греків настав час уславити не тільки і не стільки фізичну силу, а й людський розум. Одіссей був, безумовно, кращим претендентом із давньогрецьких героїв, недарма він увійшов у світову культуру під йменням «хитромудрий». Ніби продовженням Троянського циклу є й порівняно невеликий міфологічний цикл про Агамемнона та його сина Ореста.

Троянський цикл був потужним джерелом сюжетів, мотивів, образів, ідей та проблем для античної літератури. Назвемо хоча б головні, всесвітньо відомі літературні твори античності, в яких відчувається відлуння Троянських міфів: поема Гесіода «Теогонія», трагедія Есхіла «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди..» [Грейвз Р. Мифы Древней Греции. — М.: Прогресс, 1992.].

У давній українській літературі існувало декілька перекладних повістей, відомих під узагальнюючою назвою «Сказання про Троянську війну». Події Троянської війни відобразили Еврипід (трагедія «Троянки»), Джефрі Чосер (поема «Троїл і Крессіда»), Джованні Боккаччо, Вільям Шекспір (п'єса «Троїл і Крессіда»), Леся Українка.

Троянський цикл відобразився дуже широко у античній скульптурі, а у більш пізній період (особливо за доби Ренесансу) став джерелом сюжетів для живопису. Наведемо деякі приклади: скульптурна група «Лаокоон» (відомий сюжет Троянської війни – змії душать жерця Лаокоона та його синів).

Античні барельєфи були прикрашені скульптурними зображеннями на сюжети Троянського циклу. Наприклад, найвідоміші з них: «Єлена приймає Паріса», «Відплиття Єлени», «Пріам біля ніг Ахіллеса» тощо; відомі античні статуї «Паріс», «Менелай», скульптурний фронтон Егінського храму «Битва греків і троянців», живописні зображення та різьблення на античних вазах та кубках (наприклад – різьблення на античному срібному кубку «Сварка за обладунки Ахіллеса», малюнок на античній вазі «Ахілл перев’язує рани Патрокла» тощо; античні зображення богів скульптора Праксителя [Тахо-Годи А.А. Греческая мифология (М.: Искусство, 1989)].

На тему Троянської війни знімалися також фільми, найвідоміший із яких – історична драма «Троя» 2004 року.

Троянський цикл міфів розповідає про десятирічну війну між захисниками міста Трої (або Іліона) і греками. Події спочатку відбуваються на Олімпі, потім переходять на землю. Події Троянського циклу міфів добре відомі всім грекам, тому Гомер на них лише натякає у своїй поемі [Кулишова О.В. Древнегреческая мифология и религия. Учебно-методическое пособие по спецкурсу. Санкт-Петербург, 2003.].

Греки під командуванням Агамемнона десятий рік поспіль тримають Трою в облозі після того, як була викрадена Єлена, дружина спартанського царя Менелая, троянським царевичем Парісом, сином царя Пріама.

Єлена Прекрасна (за грецькою міфологією) – спартанська цариця, чарівніша із жінок, донька Зевса і Леди, дружини прадавнього лаконського царя Тіндарея [М. Коган, Моисей Рабинович, Марк Ботвинник, Борис Селецкий. Иллюстрированный мифологический словарь Янтарный сказ ISBN 5-7406-0379-X; 1/1/2000 г.]. Знаменита у грецькому епосі своєю красою, Єлена, спочатку в прадавніх грецьких оповідях вважалась Богинею. В гомерівських поемах є смертною жінкою, дружиною Менелая, царя Спарти. У юності Єлена Прекрасна була викрадена знаменитим Героєм Тесеєм і царем лапіфів Піріфоєм. Після чого дісталась по долі Тесею, який відвіз її до своєї матері в Афідну. Після того, як Тесей і Піріфой відправились до пекла, аби здобути Персефону, Єлену звільнили і повернули до Спарти до палацу її батька Тіндарея (Аполлодор).

Чутки про красу Єлени поширились настільки широко по всій Греції, що свататись до дівчини зібралось декілька десятків знатних хлопців і чоловіків Еллади (Менелай, Одіссей, Діомед, Сфенел, обидва Аякса, Філоктет, Патрокл, Протесілай). Оскільки Тіндарей побоювався своїм вибором образити претендентів і викликати їх ворожнечу до себе і майбутнього зятя, він за порадою Одіссея, зв’язав усіх претендентів на руку Єлени спільною клятвою оберігати надалі честь її чоловіка. Після цього чоловіком Єлени був обраний Менелай, ймовірно, не без впливу його старшого брата Агамемнона, вже одруженого на донці Тіндарея Клітеместрі. Від шлюбу з Менелаєм Єлена народила Герміону [Гомер – Илиада. Одиссея (Библиотека всемирной литературы т.3) – 1967]. Коли через деякий час Богиня Афродіта, виконуючи обіцянку дану Парісу – сину троянського царя Пріама, привела його в будинок Менелая, Єлена, за найбільш поширеною версією, захопилась юним красенем і, скориставшись від’їздом чоловіка, втекла з Парісом до Трої, захопивши з собою великі скарби і багато рабів [Гомер. Илиада / Пер. Н. Гнедича; Одиссея / Пер. В. Жуковского: Примеч. и словарь мифол. и геогр. названий и имен С. Ошерова; Ил. Г. Епифанова и М. Пикова]. За іншою версією міфу, яка була докладно розроблена ще в 6 столітті до нашої ери Стесіхором, Зевс або Гера підмінили справжню Єлену її двійником-примарою. Сама ж Єлена була перенесена до Єгипту, де жила під захистом мудрого старого Протея, чекаючи повернення Менелая з троянського походу.

У Трої Єлена своєю красою здобула симпатії багатьох троянців, не дивлячись на лиха, які накликала на їх місто. Про поведінку Єлени під час Троянської війни античні автори оповідають по-різному. Гомерівський епос, вбачаючи в тому, що все, що відбувається, є невідворотною волею Богів, відноситься до Єлени без засудження. Потяг красуні до Паріса він пояснює дією Богині кохання і пристрасті Афродіти, якій не може опиратись ніхто із смертних [Гомер. Илиада / Пер. Н. Гнедича; Одиссея / Пер. В. Жуковского: Примеч. и словарь мифол. и геогр. названий и имен С. Ошерова; Ил. Г. Епифанова и М. Пикова.]. Єлена у «Іліаді» явно обтяжена своїм положенням, і в післягомерівських поемах про зруйнування Трої їй приписують навіть свідоме сприяння грекам: вона не видає троянцям Одіссея, який двічі пробирався до міста [Гомер - Илиада. Одиссея (Библиотека всемирной литературы т.3) – 1967], і допомогла йому і Діомеду викрасти з місцевого храму дерев’яну статую Афіни (Аполлодор,). У ніч захвату Трої симпатії і допомога Єлени також на стороні греків. Проте Менелай після взяття міста розшукує Єлену з мечем в руках, аби стратити її за зраду йому як чоловіку. Але побачивши дружини, сяючою колишньою красою, він випускає меч з рук і пробачає її (Еврипід). Ахейське військо, вже готове побити Єлену каменями, а побачивши її, відмовляється від цього. Після взяття Трої Єлена знов дістається Менелаю, з яким і повертається до Спарти.

Про подальшу долю Єлени існують різні версії. За однією з них, вона була після смерті Менелая вигнана його синами і втекла чи на острів Родос, чи до Тавриди. За іншими, після смерті вона була перенесена на острів Левка в гирлі Дунаю, де з’єдналася вічним союзом із загиблим у Троянській війні Ахіллом. Неподалік від Спарти було святилище Єлени, а у самій Спарті знаходився священний платан Єлени. Під прізвиськом Дендрітіс («деревинна») Єлена почиталась в Кафіях і на Родосі. Все це дає підставу бачити в ній прадавнє рослинне божество.

З формуванням грецької оповіді про Троянську війну, яка увібрала в себе також місцеві культові і фольклорні елементи, що існували в мікенських центрах, Єлена стала одним із його персонажів, що забезпечило її образу міцне місце в літературі і образотворчому мистецтві від античності до нашого часу. Серед античних творів, що використовують образ Єлени, окрім «Іліади» і «Одіссеї», хорові поеми Стесіхора; трагедії Еврипіда «Троянки», «Єлена», «Орест» «Похвала Єлені» Горгія; панегірик Ісократа. Різні епізоди міфу часто знаходили віддзеркалення в античному образотворчому мистецтві: у живописі і пластиці. З 15 століття Єлену часто змальовували в ілюстраціях до творів про Троянську війну. З епохи Відродження сюжет «Викрадання Єлени» став одним із найпоширеніших у живописі. З творів пластики слід згадати групу «Паріс і Єлена» П’єра Пюже, бюст Антоніо Канови та інші скульптури багатьох творців.

Менелай (за грецькою міфологією) – цар Спарти, син Атрея і Аеропи, чоловік Єлени, молодший брат Агамемнона. Брати вигнані Тієстом втекли з Мікен до Спарти, до Тіндарею, на донці якого, Єлені, одружився Менелай і успадковував престол тестя. Безтурботне життя Менелая з Єленою продовжувалося біля десяти років. Їх донці Герміоні було дев’ять років, коли до Спарти з’явився троянський царевич Паріс. Менелай у цей час знаходився на Криті, щоб взяти участь у похоронах свого діда по матері Катрея. Дізнавшись про викрадання дружини і скарбів Парісом, Менелай з Одіссеєм відправилися до Трої (Іліон) і вимагали видачі викраденої дружини, але безуспішно. Повернувшись додому, Менелай, за допомогою Агамемнона, зібрав дружніх царів на Іліонський похід, причому сам спорядив шістдесят кораблів, набравши воїнів на інших землях Еллади. Крім того, після викрадання дружини Парісом, Менелай зібрав усіх її колишніх женихів, пов’язаних обітницею взаємної допомоги, і почав підготовку разом із братом Агамемноном до Троянської війни. По відношенню до Агамемнона він вважав себе підлеглим і у всьому визнавав його верховну владу.

Біля стін Трої, Менелай маючи у своєму розпорядженні допомогу Гери і Афіни, виявив себе блискучим воїном і розумним радником. Коли Паріс оголосив виклик на єдиноборство, Менелай з радістю погодився і так запекло кинувся на противника, що останній злякався і став втікати. Гектор усоромив Паріса, і єдиноборство відбулося: Менелай схопив Паріса за шолом і направив його до ахейських дружин, але Афродіта врятувала свого улюбленця [Гомер. Илиада / Пер. Н. Гнедича; Одиссея / Пер. В. Жуковского: Примеч. и словарь мифол. и геогр. названий и имен С. Ошерова; Ил. Г. Епифанова и М. Пикова.]. Менелай почав вимагати видачі Єлени і відвезених з нею скарбів, але Пандар, що виступив із лав троянців, поранив Менелая і тим самим усунув можливість перемир’я. Пізніше Менелай викликався на єдиноборство з Гектором, але на прохання друзів залишив цей небезпечний план. Так само Антілох утримав його від змагання з Енеєм. Коли вбили Патрокла, Менелай був серед тих, що захищали тіло вбитого Героя (Аполлодор). Коли збудували дерев’яного коня, Менелай разом з іншими грецькими воїнами, потрапив до міста.

Менелай відразу ж відправився до будинку Деїфоба, де мешкала Єлена. Там він разом із Одіссеєм вступив у криваву сутичку і хто з них вбив Деїфоба залишається невідомим. Менелай мав намір стратити дружину за зраду, проте її божа краса ослабила його рішучість. Він не вбив іі і повів до кораблів, повністю пробачивши. Перед поверненням Менелай, відмовився зробити жертвоприношення Богині Афіні, бо вважав, що вона занадто допомагала Трої. Це викликало незадоволення Агамемнона і брати розлучилися у сварці. Менелай потрапив у бурю, наслану Афіною. Шторм прибив його п’ять кораблів до узбережжя Єгипту, віднісши останню частину флоту до Криту. Під час восьмирічних поневірянь Менелай потрапляє на Кіпр, до Фінікії і Єгипту, де отримав великі скарби [Гомер – Илиада. Одиссея (Библиотека всемирной литературы т.3) – 1967].

Мандруючи на Сході, Менелай затримався на деякий час на острові Фарос і терпів позбавлення, доки за порадою Ейдофеї, її батько, Протей, не допоміг йому відплисти на батьківщину. Останній етап повернення Менелая до Спарти після вісімнадцятирічної відсутності, згідно епічної традиції, був без ускладнень. Попереджений Протеєм про вбивство Егісфом Агамемнона, Менелай квапиться помститися. Але його випереджає син Агамемнона Орест, що убив Егісфа і Клітеместру. Менелай встигає лише до їх погребіння [Гомер - Илиада. Одиссея (Библиотека всемирной литературы т.3) – 1967]. Повернувшись до Спарти, Менелай і Єлена мешкали в Лакедемоні у мирі, згоді і достатку до того самого дня, коли вони – пліч-о-пліч – відправились на Острови Блаженних в Елізіум. За іншою версією вони опинились в Тавріді, де Іфігенія принесла їх обох в жертву Артеміді. Могилу Менелая показували у Ферапні, де було його святилище і відбувалися на його честь ігри (Павсаній).

Паріс ( за грецькою міфологією) – другий син Пріама і Гекуби, з ім’ям якого пов’язана Троянська війна. Ще під час вагітності ним, Гекуба бачила уві сні пожежу, що загрожувала спопелити усю Трою. Віщун Есак тлумачив сон так, що очікуваний нею син буде винуватцем загибелі Трої. Коли хлопчик народився, Пріам звелів кинути його на горі Іді, сподіваючись, що там він буде розтерзаний звірами. Проте немовля вигодовувала ведмедиця, а надалі він був вихований пастухом, що дав йому ім’я Паріс. Пізніше, вже хлопцем, Паріс хоробро захищав від нападу ідейські стада від зграй розбійників, за що отримав прізвисько Александр, що означає той, що «відбиваючий чоловіка» (Аполлодор).

Паріс виріс красивим і сильним. Його першою дружиною стала Німфа джерела Енона. У пастушачій обстановці і застали його три Богині: Гера, Афіна і Афродіта, що прийшли до нього за вирішенням суперечки про те, хто із них прекрасніше. Бажаючи схилити Паріса на свою сторону, Гера пообіцяла зробити його наймогутнішим із земних царів, Афіна – найхоробрішим Героєм, Афродіта – володарем найкрасивішої жінки. Паріс визнав прекрасною із Богинь Афродіту, яка і допомогла йому згодом захопити Єлену і зробити її своєю дружиною [Гомер. Илиада / Пер. Н. Гнедича; Одиссея / Пер. В. Жуковского: Примеч. и словарь мифол. и геогр. названий и имен С. Ошерова; Ил. Г. Епифанова и М. Пикова.]. Проте перш ніж це сталося, сталося пізнавання Паріса батьками і його повернення до Трої як царського сина: під час спортивних змагань в Трої він був впізнаний сестрою – пророком Кассандрою, що намагалася вбити Паріса, аби врятувати Трою. Проте батьки, раді тому, що знайшли сина, давно ними оплаканого, з радістю прийняли його у будинок (Гігін).

Всупереч застереженням Енони, Паріс, за порадою Афродіти, відправився в Амікли, покинувши Німфу, що його любила. Наділений Богинею Афродітою усіма чарами краси він сподобався гостинним господарям і спокусив Єлену. Тим часом Менелай відправився на Крит, а Діоскури були зайняті суперечкою з афаридами. Скориставшись відсутністю захисників Єлени, Паріс переконав її покинути будинок чоловіка і відплив із нею вночі до Азії, взявши багато скарбів з палацу Менелая. Цей вчинок Паріса був приводом для Троянської війни. У наступних битвах Паріс брав мало участі і лише після наполегливих і образливих умовлянь брата Гектора вступив у єдиноборство з Менелаєм, яке скінчилося тим, що Афродіта врятувала свого улюбленця від неминучої смерті [Гомер. Илиада / Пер. Н. Гнедича; Одиссея / Пер. В. Жуковского: Примеч. и словарь мифол. и геогр. названий и имен С. Ошерова; Ил. Г. Епифанова и М. Пикова]. При взятті міста греками він був поранений Філоктетом. Стріла була отруйна і Паріс звернувся до своєї першої дружини з проханням про зцілення. Але вона відмовила йому у допомозі і він помер від рани (Аполлодор). Енона не пережила свого все ще улюбленого чоловіка. Така, у загальних рисах, міфічна біографія Паріса. Як Герой азійських оповідей, Паріс був жіночним Богом краси і зніженості, хоча у хвилини необхідності він не позбавлений відваги. У ньому позначені ті ж типові особливості, що і в Діонісі, Лідійському Гераклі і Сарданапалі. Паріс є повним контрастом Ахілла і Менелая, чисто еллінських Героїв, що втілювали собою мужність і силу.

В ахейський табір приходить Хріса, який пропонує викуп за дочку. Після грубої відмови Агамемнона Аполлон насилає на греків морову виразку. За ініціативою Ахілла, найхоробрішого з ахейських воїнів, скликаються збори, на яких оракул Калхант пояснює причину божественного гніву. Ахілл в гніві повертається у свій стан, де залишається в бездіяльності, Агамемнон повертає свою полонянку і відбирає у Ахілла Брісеїду. Мати Ахілла, морська богиня Фетіда, отримує від Зевса обіцянку, що ахейці будуть терпіти поразки до тих пір, допоки не відшкодують образу, завдану її синові.

Ця обіцянка викликає на Олімпі сварку між Зевсом та його дружиною Герою, покровителькою та заступницею ахейців. Ахейці вишиковуються до бою, за цим слідує довгий перелік кораблів, племен та вождів грецького війська. Троянці, зі свого боку, виходять із міста під проводом свого хороброго Гектора, сина Пріама.

Перед початком бою Паріс скликає найхоробріших ахейців на єдиноборство. Менелай кидається йому назустріч, і Паріс із страхом відступає перед ображеним чоловіком Єлени. Лише заклики Гектора змушують його повернутися назад. Умови єдиноборства були такими: Єлена залишиться за переможцем. У єдиноборстві Менелай вже майже стає переможцем, але богиня Афродіта викрадає Паріса з поля бою. Туди ж вона приводить обурену Єлену та змушує її підкоритися бажанням Паріса. Ахейці ж вважають Менелая переможцем і вимагають видачі Єлени. Бій починається.

Прощання Гектора з дружиною Андромахою та сином Астіанактом – одна з основних подій циклу, що носить лірично – трагічний характер. На другий день бою Зевс забороняє богам брати участь у війні.

Триває третій день бою. Троянці продовжують наступ і вриваються за споруджений ахейцями мур.

Прокинувшись, розгніваний Зевс змушує богів припинити будь-які спроби допомоги ахейцям, перевага знову переходить на бік троянців. Зевс дозволяє богам вступити в бій, відбувається грізна сутичка за участю богів. Ахілл покриває поле тілами ворогів, але не зустрічає ще Гектора.

Страшним гнівом палав Ахілл на троянців. Він вирішив жорстоко помститися їм за смерть друзів – Патрокла та Антілоха. Він удерся б і в священну Трою, і вона загинула б, коли б не з’явився бог Аполлон. Грізно крикнувши, спинив він Ахілла. Але не послухав його Ахілл. Повившись темною хмарою, для всіх незримий, скерував він Парісову стрілу, і вразила вона Ахілла в п’яту, куди тільки й можна було вразити великого героя. Смертельною була для Ахілла ця рана.

Після смерті Ахілла і Аякса греки уперто вели далі облогу Трої, але не могли силою оволодіти містом.

Що не день, то все важче ставало троянцям боронити місто. Все ж не могли відкритою силою оволодіти греки Троєю. Тоді Одіссей умовив їх діяти хитрощами. Він порадив спорудити такого величезного дерев’яного коня, щоб у ньому могли сховатися наймогутніші герої греків. Все ж інше військо мало відпливти від берега Троади і заховатися за островом Тенедосом. Коли троянці ввезуть коня в місто, тоді вночі вийдуть герої, відкриють браму міста грекам, які таємно вернуться назад. Одіссей запевняв, що тільки таким способом можна здобути Трою.

Знаменитий митець Епей із своїм учнем за допомогою богині Афіни Паллади спорудив величезного дерев’яного коня. Потім греки спалили усі будівлі в своєму таборі, посідали на кораблі і відплили у відкрите море.

Радіючи, повиходили усі троянці з міста й пішли до табору. У здивуванні спинилися троянці: вони побачили дерев’яного коня. Дивились вони на нього і ніяк не могли здогадатися, що це за дивовижна споруда. І затьмарили боги розум троянців – вони все-таки постановили везти коня в місто. Нарешті настала ніч. Біля дерев’яного коня почувся голос Сінона – він дав знати героям, що тепер можуть вони вийти.

Обережно, намагаючись не робити шуму зброєю, повиходили з коня герої; першими вийшли Одіссей з Епеєм. Запалали будинки, кривавою загравою освітлюючи гинучу Трою. Троянці захищалися, хто чим міг. Нікого не щадили греки.

Довго палала ще Троя. Клуби диму здіймалися високо до неба. Оплакували боги загибель великого міста. Далеко видно було пожежу Трої. По стовпах диму і величезній заграві вночі дізналися довколишні народи, що впала Троя, яка довго була наймогутнішим містом в Азії. Багату здобич захопили греки в Трої, вона винагородила їх за всі ті біди, яких зазнали вони під час десятилітньої облоги. Багато золота й срібла, багато начиння і незліченну кількість прекрасних полонянок повезли греки з собою на кораблях. [Кравчук А. Троянская война: Миф и история / Wojna Trojanska. Mit i Historia, 1985 / Александр Кравчук / Пер. с польск. Д. С. Гальпериной; Послесл. Л. С. Клейна. Институт востоковедения АН СССР.. – М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1991. – 224 с. – (По следам исчезнувших культур Востока)].

 

 







Дата добавления: 2015-10-01; просмотров: 1418. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

ЛЕКАРСТВЕННЫЕ ФОРМЫ ДЛЯ ИНЪЕКЦИЙ К лекарственным формам для инъекций относятся водные, спиртовые и масляные растворы, суспензии, эмульсии, ново­галеновые препараты, жидкие органопрепараты и жидкие экс­тракты, а также порошки и таблетки для имплантации...

Тема 5. Организационная структура управления гостиницей 1. Виды организационно – управленческих структур. 2. Организационно – управленческая структура современного ТГК...

Методы прогнозирования национальной экономики, их особенности, классификация В настоящее время по оценке специалистов насчитывается свыше 150 различных методов прогнозирования, но на практике, в качестве основных используется около 20 методов...

Упражнение Джеффа. Это список вопросов или утверждений, отвечая на которые участник может раскрыть свой внутренний мир перед другими участниками и узнать о других участниках больше...

Влияние первой русской революции 1905-1907 гг. на Казахстан. Революция в России (1905-1907 гг.), дала первый толчок политическому пробуждению трудящихся Казахстана, развитию национально-освободительного рабочего движения против гнета. В Казахстане, находившемся далеко от политических центров Российской империи...

Виды сухожильных швов После выделения культи сухожилия и эвакуации гематомы приступают к восстановлению целостности сухожилия...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия