Погляд на системи ЗМК у країнах заходу

Як перший приклад наведемо ФРН. Одним з найпопулярніших і широких досліджень ЗМК є книга «Засоби масової інформації у Федеративній Республіці Німеччині» Х. Майна. У його роботі були порушені питання правових позицій ЗМК, приватних ЗМК, аналіз джерел інформації, вивчення діяльності журналістів і редакційних колективів. У ході системного аналізу зібраних фактів Х.Майну вдалося відобразити безліч протиріч, конфліктів, які властиві сучасній системі ЗМК – інформація з приватних ЗМК, партійні медіа, замовні матеріали та інше. Формат подачі матеріалу в дослідженні – критичний.

В результаті автор приходить до висновку, що німецькі друковані ЗМК в цілому більшою мірою корумповані, обережні у рішеннях, ніж американські друковані медіа. Наприкінці ХХ століття на першу план в політиці видання виходять наступні питання: ким є власник видання, хто є рекламодавцем, які обсяги рекламних зборів у видання. У зв’язку з цим можливості журналістів швидше визначаються і формуються політичною позицією видання. У випадку з німецькими виданнями великий вплив традиційно мають політичні партії Німеччини [38].

У 1990-і роки в Скандинавії склалася своєрідна, відмінна від інших країн Європи, ситуація з друкованими ЗМК. Наприклад, у Швеції рекламний бюджет друкованих газет був втричі більше телевізійного. Можливо, це пов’язано зі специфікою споживання інформації в регіоні, але факт мав місце. А у Фінляндії настільки поширене субсидування друкованих ЗМК, що, на думку Е. Вартанової, якби в його в якийсь момент припинили, то у Фінляндії не стало б 50% видань. У той же час субсидії становили всього лише 2-3% від частки рекламного ринку друкованої продукції.

Субсидування друкованих ЗМК широко поширене в Північній Європі, зокрема на скандинавському півострові. Але в більшості своїй вони реалізуються по-різному. У Швеції, наприклад, кошти отримують «другі» видання в регіонах, так як при порівнянні з «першими» стає очевидною диспропорція бюджету між ними. Всі друковані видання Швеції звільнені від ПДВ, на пільгових умови користуються послугами служб доставки і поштою. Таким чином, щоб підтримати конкурентне середовище в регіонах і життєздатність місцевих видань, держава намагається субсидіями підтримати баланс між ними. Також видання звільняються від податку на рекламу і отримують державні рекламні замовлення. У книзі Е. Вартанової, на думку фінської комісії з ЗМК, центральну роль у формуванні громадської думки відіграють друковані ЗМК. Вони є символом свободи комунікації та демократії, припускають широке обговорення самих різних і навіть суперечливих політичних, економічних і соціальних питань [15].

Слід зазначити, що в останні десятиліття існує тенденція, яка полягає в падінні рівня довіри до політичної влади в країні. Подібне явище має місце не тільки в країнах СНД, а й головним чином в Європі та США. У Європі воно знизилося з 60% до 28% з 1970 по 1992 рік. До речі, подібна ситуація, але в меншій мірі, в ці роки складалася і в СРСР. На думку М. Кепплінгер, якого у своїх роботах цитував Х. Майн, головною причиною такого падіння є якраз те, як подається суспільству інформацію про політичних діячів. У 1990-ті і 2000-і ситуація залишалася на тому ж рівні. За даними європейської дослідницької компанії Edelman, за підсумками дослідження Trust Barometer в 2012 році виявилося, що майже дві третини опитаних вважають, що політика їх країни дотримується невірного курсу. Також, згідно з даними, рівень довіри респондентів до трьох з чотирьох ключових суспільних інститутів – бізнес, влада, ЗМК та неурядові організації – скоротився. Серед країн, де був помітний найбільший рівень скептицизму в питанні – Бразилія, Японія, Іспанія, Франція і Німеччина. У той же час середній показник довіри політикам в РФ знизився за рік з 40 до 32 пунктів [24]. Дивлячись на вищезазначену статистику, можна зробити висновок, що якісні зміни в подачі ЗМК інформації відбулися задовго до нашого часу. Можливо, змінилася роль ЗМК, редакторів та журналістів зокрема.

У 1960-ті роки журналіст на Заході виступав в якості нейтрального посередника, підносячи тільки факти і коротку довідку про попередні події в конкретній сфері. Проте надалі ситуація змінилася. Головним трендом стала конструктивна енергійна гумористична критика. Також вважалося важливим залишати певну недомовленість, щоб аудиторія змогла подумки включитися в міркування і зробити прості логічні недвозначні висновки. Головною причиною подібних змін у журналістиці послужила трансформація самого поняття «критика». Якщо раніше журналіст отримував інформацію, перевіряв її, а лише потім публікував і тільки після цього вважався критиком, то з середини 1960-х років досить виявилося просто опублікувати або озвучити повідомлення, де політичний діяч, його оточення або які-небудь їхні дії будуть представлені не в кращому світлі. Якщо врахувати, що журналісти зазвичай пишуть про негативні події, а про позитивні все рідше, то можна зробити висновок: у кінцевого споживача інформації – аудиторії медіа – складається враження, що коло проблем стає тільки ширше, а рішення у них немає. Апогей «нової критики» настав у 2000-х, коли журналісту стали доступні такі інструменти, як соціальні мережі – facebook, twitter, youtube, vkontakte та інші, де в онлайн режимі були доступні їхні читачі. Журналісти стали зацікавлені в терміновому гучному повідомленні, яке мало б максимальний резонанс і було б скопійовано на свої сторінки максимальною кількістю інших користувачів.

В останні роки також активно розвиваються візуальні і звукові форми репрезентації, що пов’язано в першу чергу з розвитком телебачення, радіо та мережі інтернет. У даних сегментах, на відміну від друкованих ЗМК, обсяг рекламних зборів або набирає обертів, або тримається на стабільно високому рівні, що пов’язано з розвитком наукових напрямків в даній області. До цих пір є актуальним принцип, сформульований Г. Лассуела: «Хто сказав – що сказав – яким чином – кому – з яким ефектом» [4, с. 117].

Одним з уразливих місць сучасних ЗМК є пряма залежність від професійних інтересів різних кіл суспільства. Часто відбувається тиск комерційних механізмів організації ЗМК над усіма іншими. Таким чином, медіа перетворюються на рупор політичних і бізнес-суб’єктів, які користуються ЗМК як інструментом маніпуляції громадською свідомістю. Є ймовірність і того, що ЗМК в пошуку універсальної мови подачі інформації при ринкових відносинах можуть прийти до популізму, втрати якості подачі матеріалу. Різною мірою по всьому світу постраждали культурно-наукові передачі та блоки в різних ЗМК. Індивідуалізм і голос однієї людини з різних міркувань витіснений в соціальні мережі в інтернет. При всій склалася на даний момент ситуації запорукою подальшого позитивного розвитку системи ЗМК може послужити обов’язкове усвідомлення відповідальності перед своєю аудиторією власників ЗМК, редакторів та журналістів. За даними європейської дослідницької компанії Edelman, за підсумками дослідження Trust Barometer в 2012 році виявилося, що майже дві третини опитаних вважають, що політика їх країни дотримується невірного курсу. Також, згідно з даними, рівень довіри респондентів до трьох з чотирьох ключових суспільних інститутів як бізнес, влада, ЗМК та неурядові організації значно скоротився. Серед країн, де був помітний найбільший рівень скептицизму в питанні – Бразилія, Японія, Іспанія, Франція і Німеччина. Дивлячись на вищезазначену статистику, можна зробити висновок, що якісні зміни в подачі ЗМК інформації відбулися задовго до нашого часу. Можливо, змінилася роль ЗМК, редакторів та журналістів зокрема.

Особлива значимість країнознавчих досліджень полягає в тому, що завдяки їм можна зрозуміти: в чистому вигляді ринкової системи ЗМК не існує. Можна говорити про змішані моделях, але про цілком незалежних взаємини і комерційної культурі – не можна. Правила ринку всього лише сприяють формуванню тієї системи ЗМК, яка була б життєздатна в умовах конкретної країни. Що стосується процесів трансформації систем медіа, то вони відбуваються не тільки в північних країнах, але і в усьому світі, куди приходять нові технології або де з’являється на них попит. Сам термін «Західна система ЗМК» досить загальний, існують американська, англійська, французька, німецька, шведська, фінська, бразильська. Існують і інші, які також постійно змінюються в залежності від технічного прогресу і від споживчих уподобань аудиторії. Враховуючи всі постійно відбуваються зміни, їх важко назвати ідеальними або представити у вигляді шаблону.