Вплив мережі інтернет на розвиток ЗМК

Повертаючись до розвитку інтернету в Україні, важливо нагадати, що інформаційно-технологічна революція в Україні відбулася в 1990-ті роки минулого століття. Чому саме цей період можна назвати переломним, якщо інформаційні та комунікаційні технології існували в країні і раніше? Справа в тому, що переворот стався саме на тому етапі, коли в Україні з’явився і почав ставати доступним для громадян інтернет – принципово нова технологія, вплив якої незрівнянно ширше за телекомунікації.

Перші користувачі мережі інтернет з’явились на території України ще за радянських часів. У 1990 році було створено перші три вузли доступу до мережі. У тому ж році було розпочато деяку підтримку української частини доменного простору мережі інтернет – домену *.ua. Спочатку домен підтримувався неформально при маршрутизації пошти співробітниками московського АТ «Релком», на той час відомого як інтернет-вузол Іституту атомної енергії ім. Курчатова. І, нарешті, 1 грудня 1992 року домен *.ua було офіційно делеговано Україні. З цього часу і прийнято відліковувати історію українського сегменту мережі інтернет.

– 1997 рік – у травні кількість хостів у національному домені *.ua перевищила 10 тисяч, а в 1998-му – кількість хостів у домені *.ua перевищила 20 тисяч;

– у червні 2000-го р. в Кончі-Заспі під Києвом відбулась спільна зустріч основних компаній – операторів інтернет та державних органів. Цією зустріччю була започаткована координація між компаніями – учасниками ринку інтернет в Україні та державними органами України в питаннях розвитку національного сегменту мережі інтернет;

– 31 липня того ж року підписано Указ Президента України № 928 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» – один з перших державних документів щодо розвитку мережі інтернет в Україні;

– 21 листопада 2000 р. зареєстровано інтернет асоціацію України (ІНАУ), а 7 грудня зареєстровано Асоціацію учасників ринку інтернет України (АУРІУ);

– 2001 рік – у лютому створено ТОВ «Хостмайстер», яке з липня почало адміністрування домену *.ua;

– 15 березня від Уряду України за підписом Урядового Секретаря Кабінету Міністрів України В. Лисицького направлено листа в інтернет корпорацію з розподілу доменних імен та адресного простору (ICANN) щодо існуючої ситуації та процесу реорганізації адміністрування домену *.ua;

– 22 червня прийнято спільне рішення Правлінь Асоціації учасників ринку інтернет в Україні (АУРІУ) та Інтернет Асоціації України (ІнАУ) – «Заява про заходи щодо стабілізації системи доменних імен»;

– 15-20 вересня відбувся другий з’їзд Асоціації учасників ринку інтернет України, який прийняв рішення ініціювати створення Координаційної ради домену *.ua з представників асоціацій АУРІУ, ІнАУ та ТЕЛАС, уповноважених державних органів, діючої адміністрації домену *.ua, представників реєстраторів, контент-провайдерів та інших учасників ринку інтернет України;

– 1 листопада в Держкомзв’язку відбулась міжвідомча нарада з питань адміністрування домену *.ua за участю представників Держкомзв’язку, ДСТСЗІ СБУ і асоціацій АУРІУ, ІнАУ та ТЕЛАС;

– 22 листопада в Держкомзв’язку відбувся «круглий стіл» щодо прискорення розвитку інтернет в Україні, на якому зазначалось, що одним з гострих питань є реформування системи адміністрування доменним простором в Україні та передача повноважень щодо адміністрування домену *.ua підприємству, засновниками якого мають стати держава та професійні асоціації, що представляють інтереси інтернет співтовариства в Україні;

– 28 листопада відбулось наступне засідання міжвідомчої наради з питань адміністрування домену *.ua за участю представників Держкомзв’язку, ДСТСЗІ СБУ і асоціацій АУРІУ, ІнАУ та ТЕЛАС, на якому були обговорені питання щодо створення спеціалізованого підприємства «Український мережевий інформаційний центр» (UANIC), кількості його засновників, завдання та принципи діяльності колегіального органу управління підприємством – Координаційної Ради.

На засіданні було ініційовано створення робочої групи для підготовки проектів установчих документів підприємства «Український мережевий інформаційний центр» (UANIC);

– 2002 рік – у січні кількість хостів у домені *.ua перевищила 60 тисяч;

– 27 червня відбулаось засідання міжвідомчої наради з питань адміністрування домену *.ua за участю представників Держкомзв’язку, ДСТСЗІ СБУ і асоціацій АУРІУ, ІнАУ, ТЕЛАС та УНІА, на якому було схвалено проекти установчих документів підприємства «Український мережевий інформаційний центр» (UANIC), підготовлені робочою групою, а також визначено дату проведення зборів засновників об’єднання для підписання установчих документів;

– 22 жовтня відбулись збори засновників об’єднання «Український мережевий інформаційний центр», на яких було укладено установчий договір про створення зазначеного об’єднання, затверджено його статут і створено колегіальний орган управління – Координаційну раду об’єднання, до складу якої ввійшли 4 представники державних органів і 4 представники інтернет-спільноти України;

– 2003 рік – 28 травня відбулося заключне засідання робочої групи з питань побудови в Україні магістральної мережі передачі даних (Backbone), створеної розпорядженням Держкомзв’язку від 25.04.02 № 56. На засіданні було схвалено Концепцію побудови Національної мережі обміну інтернет-трафіком (НМОІТ). Базовою мережею передачі даних для побудови НМОІТ була обрана мережа передачі даних ВАТ «Укртелеком». Створення та експлуатацію вузлів НМОІТ повинен забезпечити «Український Інтернет Консорціум», в якому візьмуть участь всі зацікавлені суб’єкти інтернет-ринку. А вже 22 липня вийшло розпорядження Кабінету Міністрів України № 447-р «Про адміністрування домену «*.UA», яким визначаються вимоги щодо створення об’єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр», його координаційної ради та передачі цьому об’єднанню прав з адміністрування домену *.ua;

– 15 серпня Антимонопольний комітет України надав асоціаціям АУРІУ, УНІА і «Телас», ДП «Державний центр інформаційних ресурсів України» та ДП «Українські спеціальні системи» дозвіл на створення об’єднання «Український мережевий інформаційний центр»;

– 22 жовтня відбулася державна реєстрація Українського Інтернет Консорціуму «UA-Backbone», створеного для побудови Національної мережі обміну інтернет-трафіком;

– 23 жовтня відбулася державна реєстрація об’єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр (UANIC)», яке має з часом, за згоди інтернет-корпорації з призначення імен і числових адрес (ICANN), перебрати функції адміністрування домену *.ua;

– 2004 рік – у січні кількість хостів у домені *.ua перевищила 90 тисяч;

– у листопаді 2005 р., у зв’язку із «помаранчевою революцією», відбулося рекордне збільшення кількості користувачів інтернет в Україні – на 39,9% порівняно з жовтнем 2004 р.

Ще в період до появи інтернету, згідно класифікації Р.-Ж. Щварценберга і К. Дойча, система політичних комунікацій включала в себе 3 типи:

• Технології ЗМК;

• Різні організації;

• Особистий контакт.

З появою і активним використанням інтернету всіма учасниками політичного процесу відбувається значне посилення його ролі в житті суспільства. Безумовно, відбувалося це поетапно, у міру розвитку високих технологій і розширення інтернет аудиторії.

На даний момент можна виділити вже набагато більше форм політичної участі, здійснюваного за допомогою телекомунікаційних мереж:

1. Персональний контент на різних сайтах і блогах, а також на форумах і чатах; подальша передача інформації шляхом тиражування і розсилання іншим учасникам процесу: політичним партіям, опонентам і прихильникам, державним органам та їх представникам;

2. Дискусії в рамках конференцій, в блогах, на форумах, чатах політичних партій і некомерційних організацій, а також їх представників;

3. Підготовка до наочної демонстрації своїх політичних поглядів шляхом проведення різних політичних акцій підтримки / протесту, мітингів і т.д;

4. Вираз своїх політичних поглядів допомогою участі в різних соціологічних опитуваннях, голосуваннях, підписання петицій на підтримку або проти різних ініціатив політичного характеру;

5. Участь у обговоренні на етапі підготовки законопроектів, політичних платформ, винесення рішень, безпосередньо пов’язаних з політичною сферою.

Чи можна стверджувати, що таким чином владні інститути стали підконтрольні суспільству? Мабуть, незважаючи на зрослу частку участі політично активних громадян у житті держави, говорити про це було б передчасно. У цьому зв’язку має сенс згадати про інформаційну нерівність яка обмежує доступ деяких груп громадян до високих технологій, з одного боку, і розширення можливостей держави у сфері контролю над громадянами за допомогою залучення тих же високих технологій, з іншого боку.

У політичній боротьбі використання ЗМК важко переоцінити. Однак, у міру розвитку інтернету, саме він як інструмент впливу на свідомість виборців набуває колосальну значимість. Одним з важливих переваг є можливість розміщення контенту он-лайн, швидке відстеження зміни ситуації, відсутність територіальних обмежень. Не дивно, що значущість цього способу постійно зростає.

На даному етапі в українському інтернеті активно відбуваються зміни, які відповідають загальносвітовим тенденціям, хоча, безперечно, мають свої особливості.

У порівнянні з більш ранніми етапами розвивається взаємодія між державою, а також його представниками і громадянами допомогою створення порталів і сайтів державних органів і служб, практики ведення блогів представниками влади, можливості обговорення законопроектів та ініціатив.

Відбувається розширення аудиторії. Розмір української аудиторії користувачів інтернету тобто унікальних користувачів, які зробили більш ніж один перегляд сторінки за жовтень 2008 року, і користувачів, які проглядали сторінки в жовтні і минулого місяця склав у жовтні ц.р. 10,16 млн. чоловік, що на 6% більше, ніж у вересні 2008 року [12]. Такі результати наведені в звіті українського порталу Bigmir)net «Глобальна статистика українського інтернету» за жовтень 2008 року. Згідно з даними дослідницького агентства In Mind – вже в 2012 році в Україні налічується вже 19,7 млн регулярних користувачів інтернету серед населення старше 15 років. Це – половина всіх жителів України старше 15 років [13]. А в 2014 році повідомленні прес-служби інтернет асоціації України (ІнАУ) з посиланням на дані дослідження, проведеного агентством InMind Частка регулярних користувачів мережі інтернет, які відвідували ресурс, принаймні, один раз за місяць, в першому кварталі 2014 року порівняно з аналогічним періодом минулого року зросла на 3 п.п. – до 53,4% населення України [14].

Однак поки варто відзначити, що найбільш явно ця тенденція спостерігається серед користувачів великих міст.

Відбувається правове регулювання в інтернет простору. Так, якщо раніше права користувачів і провайдерів не були чітко регламентовані, а сьогодні відповідальність закріплюється в ряді відповідних документів [25].

Серед основних характеристик розвитку українського сегменту інтернету в 2014 році можна виділити; збільшення числа точок доступу до інтернету, розвиток мобільного інтернету, зростання активності користувачів.

Всесвітня павутина дає можливості газетам і журналам виходити не тільки на папері, а й в електронному форматі. Крім цього, практично у кожного видавничого дому є докладання їх періодичних видань в Apple iOS, Symbian OS, Android, Windows Phone і інших для мобільних апаратів і планшетів.

Важливу роль у українському електронному інформаційному просторі грають не тільки інтернет версії періодичних видань, але й інші, які існують тільки в мережі, як, наприклад, Українська правда, яка входить до трійки найпопулярніших новинних ресурсів української мережі.

Окремо варто зупинитися на розвитку соціальних мереж, які для українського інтернет співтовариства придбали величезну значимість і є одним з найбільш затребуваних способів комунікації.

Соціальні мережі стали активно залучати аудиторію в середині 90-х років, коли була створена мережа Classmates.com, на основі якої пізніше в з’явився російський сайт «Однокласники». Однак найбільшу популярність у зарубіжних користувачів вони придбали в 2003 році, коли були запущені такі проекти, як Facebook і LinkedIn. А в 2006 році з появою «Однокласників» і «Вконтакте» соціальні мережі приходять до країн пострадянськог простору.

До 2014 року соціальні мережі отримали вже значну аудиторію. Так, за даними компанії «Яндекс», яка опублікувала результати дослідження української аудиторії в соціальних мережах «ВКонтакте», «Однокласники», Facebook і Twitter було зареєстровано близько 40 млн українських акаунтів – цифра, порівнянна з кількістю населення країни.

На початку літа 2014 року у ВКонтакті нараховувалося понад 27 мільйонів облікових записів з України. Найбільше українських користувачів цієї соцмережі припадає на Київську, Дніпропетровську, Львівську, Одеську та Харківську області, а найменше – на Миколаївську – див. рис. 2.1.

Рис. 2.1. Топ-10 областей України за кількістю акаунтів у Вконтакті.

Вік користувачів мережі Вконтакті – див. рис. 2.2.

Рис. 2.2. Понад половина українців у ВКонтакті – це користувачі віком до 25 років.

Серед українських «жителів» ВКонтакті, які зазначили свою стать, більше чоловіків, ніж жінок – 55% проти 45% відповідно. При цьому серед користувачів старшого віку від 46 років трохи більше жінок. Приблизно у п’ятій частині акаунтів стать взагалі не зазначено.

Кількість українських акаунтів у Фейсбуці поки що помітно відстає від ВКонтакті, але з літа 2012 року все одно збільшилася більш ніж на мільйон – на початок літа 2014 року вона становила понад 3,2 мільйона. Найбільше користувачів Фейсбука припадає на Київську, Львівську та Харківську області, а найменше – на Миколаївську, Івано-Франківську і Чернівецьку – див. рис. 2.3.

Рис. 2.3. Топ-10 областей України за кількістю акаунтів у Фейсбуці.

 

За даними пошуку у блогах Яндекса, наразі у країні налічується понад 430 тисяч твіттер-акаунтів, причому активне зростання їх кількості почалося наприкінці минулого року. Якщо до листопада 2013 року щомісяця в Україні реєструвалося по 6-7 тисяч нових облікових записів, то у грудні 2013-го з’явилося 16 тисяч, а у січні 2014 року – майже 55 тисяч нових акаунтів. Кількість «мертвих» облікових записів, останній твіт на яких було написано більше півроку тому, при цьому залишилася на тому ж рівні – близько 2-4 тисяч на місяць. Очевидно, події на Євромайдані істотно вплинули на використання Твіттера українськими користувачами.

Якщо два роки тому українці у середньому залишали близько 90 тисяч твітів щодня, то за період Євромайдану (до кінця квітня 2014-го) ця кількість зросла до 130 тисяч. У певні дні число твітів від жителів країни сягало 200-210 тисяч і вище, а «піковим» стало 22 лютого 2014 року – тієї суботи українські твіттеряни залишили майже 240 тисяч повідомлень.

Середня довжина твіта українських користувачів за рік становить 78 символів. Повідомлення українською зазвичай довші за написані іншими мовами. Середня довжина україномовного твіта за останній рік – 97 символів, а російськомовного – 75. Цікаво, що за період Євромайдану середня довжина повідомлення російською майже не змінилася, а ось твіти українською загалом подовшали: з кінця листопада 2013 року до початку березня 2014-го середнє повідомлення налічувало 105 символів. Потім твіти українською знову трохи скоротилися – у середньому до 101 символа.

Третину всіх українських акаунтів у Твіттері, для яких зазначено регіон проживання, було створено у Києві та Київській області. Наступні за кількістю облікових записів – Одеська, Харківська, Дніпропетровська області, Крим і Львівська область – близько 6-8% від усіх українських акаунтів у кожній. Як і в інших соцмережах, найменше облікових записів у Твіттері з Івано-Франківської, Волинської, Чернівецької та Миколаївської областей. Приблизно для 18% українських акаунтів населений пункт або регіон, де живе користувач, не зазначено – див. рис. 2.4.

 

Рис. 2.4. Топ-10 областей України за кількістю акаунтів у Твітері.