ЯСНО. МІСЯЧНА НІЧ Володимир ШЕВРОН
«НЕПРОЧИТАНЕ СТАРЕ»
Мій сон – кафе, мій 09.08.12
ЖОВТИЙ ПОГРЕБ/МОХОВИЙ ЛЬОХ ( В. ШЕВРОН + А. Загайко) 4 червоних Як місяці Кровинки Засіли в душевній пітьмі Червоні розчахнуті хмари: Силіконові Стиглі Цицьки. Поховалися душі по світу По тілу По серцях Поверх голих храмів - по тилах Поховали гроші по світу По карманах По банках Поверх потертих ліноліумів в тумбочках. Тля, Іржа, Гриби Знищать золота сліди. І не застануть у куті Військово-польові суди, бандити з дев'яностих. Це білля. Бля!
АКАЦІЇ Акації – що біля дому мого росли. Акації – що щастя принесли. Знайшов я в них свій сенс життя. Прийшов й пішов він в небуття.
Самотньо й сумно трохи, Як завжди. «Зажди! Прошу, не покидай!» – Мої слова летіли в даль,
У синю даль, Повз простори, долини. Дійшли до тої днини Акації, на їх спомини. 21.03.07
СВОБОДА ВІДПУСКАТИ Я закрию минуле, залишу себе в спокої, щоб потім, знову йти до тебе. Бо все, що минуло – колишнє. Та ми – іще ті. Деґрадуємо, як почуття ті старі, міняючи барабан на ножі.
З тобою – ми будемо разом. Ми – нові. Ти – інша: в кожному своє. Кого із нас цікавлять наші болі, можливість плакатись в плече, прощатися (зустрівши гостя в коридорі)? Хто у квартирники грається іще.
Не буде колишніх слів і дітей їхніх – метафор; не гратимуть ночі літні, вже не обіймуть заметілі, бо ми – зрілі. Ти – з Ладом. Моя дружина – мої думи. 06-07.02.13 * * * Я закрою прошлое, оставлю себя В покое, чтобы вскоре идти к тебе. Ибо всё, что проходит – былое И не сможем быть теми же, в нём. Деградируем, как чувства, Усеяны кинжальным огнем.
ЖИВЕ Живе серце, легка пора; Шукати босоніж весну; Тримати очима птицю щастя; Неба чути синеву І те, що буде – не лякатися. Не буду боятися свободи небес й не стану кричати, коли ламатимуть крила. Ти ж бо сама взяла цей процес та й всугубила, розбила ненароком. Може, це на щастя.
КОМАРЫ
ОКСАМИТІ Якщо заплачуть мої очі правдою, зустрівши мертвий сніг на атомних грибах – то викладу її тирадою в просвітлених віршах.
Як ми іще побачимо своє життя, як не в стоп-кадрах свого гніву? Свої думки благослови: Пів світу для твого добра, лиш твори!
Тобі ж, жити ще й рости, в глибинах вербованих рядків, де підготовані для тебе заповіти. Розкинуті на ложах оксамиті. 25.08.10, - 08.05.13
ОСЕННИЙ БРИЗ Ночей и дней подарков в нас немного; Кружит за мыслями листва И дым табачный ловит ноту; За свитером грудь дышет горячая.
А давай, в оттепель, выйдем погулять, Бросая взгляд на тратуары мокрые, Будем по ночном шоссе ступать, В 23:05?
Ты найдёшь меня счастливым, Я – найду тебя Живой. Дышит ночь туманом в спину. Раствориться б в нём, не прочь!
Пускай утром – тучи И в комнате – одни. Всё круто! И ночь прошедши, мы досыпаем в дни. 12.02.13
НАЧЕ УВ САН-ПАУЛО Я ще пам’ятаю про тебе пташко В нас зовсім не так як у Вакарчука- Святослава Важко. Але ти теж не вітаміни лиш їсиш І справи тут не в афродозіаках. Любиш столичне життя. Але, на жаль – я не столиця. Я типове бразильське містечко. До мене також приїзджають зірки 24.12.10 ПРО ЧЕРВІВ Опариші, опариші, В’юнкі та білі, молоді опариші, Універсальні черв’яки. Божі двірники, зелений патруль – опариші, Опариші клінічні, Антиінфекційні, риболовні, динамічні. Черв’яки опариші. Жовтороті і кругленькі, Опариші маленькі.
Опариші, опариші, Черв’яки опариші: Риболовні і кругленькі, Санітарні чер’яки. 24.12.10
НАРЯДНЫЙ СВЕТ Разбрелись неудачи навыворот Разошлись порывы стихий – на износ. А другого в них нет выхода.
Я говорю – мы можем, Пусть даже и через боли – Идти прочь – к успеху счастья.
Всё лишнее, ненужное, шаблоны, Где есть устойчивость, наряда белый свет И твой новый человек.
А почему бы не построить счастье? А знаете, иль слышали ли – что каждый из нас под запретом? Как, под каким? – «у нас обычные умы».
|
