II. Практична частина.

1. Підготуватися до обговорення основних теоретичних положень.

2. Підготуватися до мікровикладання: “Пояснення нового матеріалу” (3-5 хв.).

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Кандыба Д.В. Закон внушения и саморегуляция. – К.: РИО Облполиграфиздат, 1990.
2. Липецкий М.Л. Внушение, знание, вера. – К.: Радянська школа, 1988.
3. Методика воспитательной работы / Под ред. Рувинского Л.И. – М.: Просвещение, 1989. – С. 99 – 107.
4. Педагогічна майстерність / За ред. Зязюна І.А. – К.: Вища школа, 1997.
5. Слободяник А.П. Психотерапия, внушение, гипноз. – К.: Знання, 1983.
6. Хеллер Ст., Стил Т.Л. Монстры и волшебные палочки: Пер. с англ. – К.:Тест,1995.
7. Шварц И.Е. Внушение в педагогическом процессе. – Пермь, 1971.
8. Семиченко В.А. Психология эмоций. – Луганск: Осирис, 1996.

 

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. –К.: Радянська школа, 1990.
2. Иванов И.П. Методика коммунарского воспитания. – М.: Просвещение, 1990.
3. Антонова Г.П., Антонова И.П. Обучаемость и внушаемость младших школьников //Вопросы психологии. – 1994. - № 4. – С. 42 – 56.
4. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей: Пер. с англ. – Минск: Дело (Восток + Запад), 1992. – С. 121, 222, 262 – 456.
5. Шерток Л. Гипноз: Пер. с франц. – М.: Медицина, 1992.

 

Завдання для студентів:

1. Підготуватися до обговорення теоретичних положень теми.

2. Підготувати повідомлення за роботами А.С.Макаренка “Методика організації виховного процесу” та І.П.Іванова “Методика комунарського виховання”.

3. Підібрати прислів’я, приказки, звичаї, ритуали, ігри з джерел народної педагогіки, які мають сугестивний вплив.

4. Підготуватися до мікровикладання: “Пояснення нового матеріалу” (3 – 5 хв.).

 

 

Методичні рекомендації.

В.М.Бехтерев писав, що на кожну людину можна впливати різними способами: особистим прикладом, прямим наказом, переконанням і навіюванням. Великого значення вчений надавав навіюванню у процесі виховання. Він писав: “Наше виховання взагалі ґрунтується в значній мірі на навіюванні та наслідуванні, як неминучих засобах впливу батьків і взагалі дорослих осіб на дітей та підлітків”.

Фізіологічні основи виховання і навіювання фактично однакові. Система виховних впливів у педагогіці спрямована на те, щоб створити у людини стійкі переконання і звички, або, кажучи мовою фізіології, динамічний стереотип. Він забезпечує необхідну поведінку людини в обставинах, коли вихователь відсутній і людина діє самостійно, керуючись лише наслідками попереднього виховання (закріплення умовними зв’язками).

Навіювання є не що інше, як втручання в свідомість або прищеплення до неї сторонньої ідеї, - прищеплення, яке проходить без участі волі й уваги сприймаючої особи і часто без ясної з її боку свідомості.

Навіюваність – це контрольоване підпорядкування людини вимогам інших людей, слідування зразку, прикладу, вказівці без усвідомлення факту впливу, схильність людини сприймати вплив без критичної оцінки.

Поняттям навіювання об’єднуються три послідовні процеси:

Перший – прищеплення програми поведінки, яка може виходити від однієї людини або групи людей і передаватись одній особі чи групі людей. У випадку самонавіювання джерело і виконавець програми поєднуються в одній особі.

Другий – мозкові психофізіологічні механізми, які забезпечують виконання прищепленої програми поведінки.

Третій – вихід психонервового процесу на виконавчі системи. Поведінка сприйняття і виконавчі функції стають адекватними прищепленій програмі. Навіювання завершується перевтіленням програми в дію.

Виступаючим засобом соціально-психологічної взаємодії між людьми, навіювання являє собою процес психологічного впливу, розрахований на некритичне сприйняття інформації; сугестія (навіювання лат.) здійснюється з метою зміни, пробудження, актуалізації установок, орієнтацій, вчинків особистості, на яку спрямований акт навіювання.

Ефективність сугестивного впливу зростає в процесі наслідування емоційного зарядження та уподібнення. В силу цих особливостей навіювання впливає на світогляд, на формування стереотипів, стандартів поведінки та оцінювання, формує позитивне ставлення до ідеалу, загальноприйнятого авторитету.

Для об’єкту навіювання характер прийому інформації, або сугестія в стадії її переживається як щось особисте, інтимне, те, що пробуджує до дії. Механізм навіювання проявляється в тому, що людина, яка сприймає, починає діяти не завдяки роздумам, а в основному наче підштовхується в свідомості уявленням про наступ такої дії.

Навіювання, яке проводять за допомогою дії або іншим немовним способом, називають реальним, якщо ж використовують мову, то маємо вербальне навіювання.

Розрізняють пряме, опосередковане навіювання. При навіюванні має місце безпосередній влив прямої мови з певним словесним значенням і, як правило, наказом. Говорячи про прямий вплив, потрібно зазначити, що він може мати і свої негативні сторони, якщо не буде підкріплений опосередкованим впливом. При опосередкованому навіюванні на суб’єкта впливають не прямо, а створюють певні умови, зв’язок з тією чи іншою процедурою, за допомогою чого навіювання реалізується.

В. М. Бехтерев відзначає, що так зване навмисне навіювання в стані бадьорості впливає не на всіх людей, але ненавмисне при природньому спілкуванні одного суб’єкта з іншим проходить непомітно для особи, на яку він діє, а тому, звичайно, і не викликає з його боку ніякого опору.

Опосередковане навіювання в педагогічному процесі полягає в тому, що педагог, адміністратор відходить на задній план, утримуючись від прямого впливу, створюючи таку емоційну ситуацію, яка самостійно впливає на людину і збуджує її діяти таким чином, як це необхідно для формування та корекції її поведінки.

Виділяють адекватне та неадекватне навіювання. Адекватне правильно відображає реальну діяльність і відповідає потребам людини, яка піддається сугестії. Це можуть бути прищеплені дійсні знання, професійні звички і т. п. К. Д. Ушинський писав, що виховання лише тоді може бути процесом підготовки до життя, якщо воно дає, перш за все, істинні знання про дійсність, на основі яких розвиваються і вдосконалюються розумові сили дитини. Всі навіювання, які спрямовані на розвиток дитини – адекватні.

Неадекватними є ілюзорні навіювання (інформативно перекручують реальну дійсність). Вони мають бути відсутніми в педагогічному процесі.

Дуже часто навіювання супроводжує переконання (між ними не існує межі). Логічні переконання мають не тільки інформаційно-інтелектуальне значення, а й силу навіювання, викликаючи емоції, впливаючи на почуття. Самостійно вони існують лише в ідеалі, на полюсах своїх проявів.

Три психологічні феномени беруть участь під час навіювання: емоційне уявлення, психологічна установка і конформність. Вони нерівнозначні. Поєднання уяви з сильними емоціями – це заводний механізм навіювання. Саме ж навіювання – похідна від уяви. Без останнього навіювання не здійснюється.