Перша расова доктрина

Нечисельним євреям реально загрожувала асиміляціяв сере­довищі культурно і технологічно розвиненіших народів Хана­ану. З метою протидії асиміляції і захисту власної ідентич­ності з часом було запроваджено расовийзакон, який категорично забороняв змішування євреїв з неєвреями [423]: “ Не давайте ваших дочок їхнім синам і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас ” (Неемія, 13.25). Це стало новацією, оскільки раніше нічого подібного не було. Наприклад, згідно з Біблією, син Якова Йосип був одружений на єгиптянці, а Мойсей — на ефіопці, і все було гаразд. Що ж сталося? Імовірно, Річ у тому, що євреї лише в Ханаані безпосередньо зіткнулися з расою вищого рівня, яка загрожувала їм повною асиміляцією. Що ж стосується єгиптян чи ефіопів, то вони, як і євреї, належали до раси-2, тобто з ними цілком можна було конкурувати.

З цієї причини прагнення зберегти расову чистоту стало у євреїв абсолютним пріоритетом — подібно до того, як це сталося трьома тисячоліттями пізніше у гітлерівській Німеч­чині. Питання взаємовідносин з неєвреями в теорії розв’язу­валося просто і радикально: “ І коли дасть їх Господь, Бог твій, тобі, то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям [424], — не складеш із ними заповіту, і не будеш до них милосердний ” (Второзаконня, 7.2), “ І ти винищиш всі ті народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, — не змилосердиться око твоє над ними... ” (7.16). Знищення мало відбуватися вибірково, за расовою ознакою, і спрямовувалося виключно на індоєвропейські народи Ханаану: “ З міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі, бо конче винищиш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеянина, і Періз­зея­нина, і Хіввеянина, і Євусеянина” (20.16-17). Характер винищення конкретизується у книзі “Числа”: “ А тепер позабивайте кожного хлопця між дітьми, і кожну жінку, що познала чоловіка на мужеськім ложі, повбивайте ” (31.17). Остання настанова говорить про те, що євреї були знайомі з феноменом телегонії (див.: 4.1.2. “Телегонія — заборонена наука”), тому расова чистка була спрямована не лише на знищення арійських генів, а й будь-якої інформації про цю породу: “ І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини і аж до немовляти, від вола і аж до штуки дрібної худоби, від верблюда і аж до осла ” (Перша книга Самуїлова, 15.3)[425]. Усе це дуже нагадує гітлерівський принцип то­тальної вій­ни під га­слом: “ Якщо ми не про­йдемо по їхніх трупах, то вони прой­дуть по наших! ”

Зауважимо, що до “чорного списку” потрапили і хіттеяни — нащадки індо­євро­пейської держави гетів (хетів). Хіттеяни заселяли території неподалік Єруса­ли­му, саме цим “синам Хетовим”, згідно з Біблією, вклонився праведний Авраам на знак подяки за їхню гостинність і милосердя. А Мелхиседек, що благословив Авраама, ймовірно, був євусеянином (ярусе­яни­ном), оскільки був царем Салима (тобто царем поселення, скоріше всього Яруса-Євуса-Ариїла)[426]. Проте згідно з “новим порядком” сини Хетові разом з іншими індоєвро­пей­цями підпадали під всео­сяж­ну расову чистку.

Які ж методи використовували євреї для підтримки “расової свідо­мості”?

Ми вже говорили, що у спіль­нотах другого психоінформа­цій­ного рівня головними методами самооргані­за­ції є детальна регламентація, а також система табу і жорстоких покарань. І справді, єврейський Закон характери­зуєть­ся надзвичайно детальною регламента­цією (до речі, так само як і мусуль­манський Шаріат — ще одна семітська система).

А для закладення расової дисци­пліни у підсвідомість застосовується масо­­вана кількість прокльонів: “ Прокля­тий плід утроби твоєї і плід твоєї землі... Ударить Господь тебе сухотами, і пропасницею, і запаленням, і гарячкою, і мечем, і посухою, і іржею — і вони будуть гнати тебе, поки не загинеш... І буде твій труп на їжу для всякого птаства небесного та для худоби земної... І ти збожеволієш від того, що бачитимуть очі твої... І будеш ти їсти плід утроби своєї, тіло синів своїх та дочок своїх... ” (Второзаконня, 28) і так багато сторінок “дисциплінуючих проклять”[427].