Література. Основна: Патологічна фізіологія / За ред

Основна:

1. Патологічна фізіологія / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. – К.: Вища школа, 2007. – 615 с.
2. Атаман О.В. Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях: Навч. посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2007. – 512 с.

Додаткова:

1. Невідкладні стани: за редакцією доктора медичних наук Регеди М.С. / Регеда М.С., Трутяк І.Р., Гайдучок І.Г., Плєшанов Є.В., Назаров К.Ю., Данилюк І.М., Ванівський М.М., Грицько Р.Ю., Диміна Л.М., Селезінка М.І., Король Г.М., Кунта О.В та інші; – Львів, 2001. – 587 с.
2. Ефимов А.С., Скробонская Н.А. Клиническая диабетология. – К.: Здоров’я, 1998. – 320 с.
3. Ендокринологія / За ред. проф. П.М. Боднара. – К.: Здоров’я, 2002. – 512 с.
4. Болезни органов эндокринной системы / Под ред. акад. РАМН
   И.И. Дедова. – М.: Медицина, 2000. – 568 с.
5. Тронько Н.Д., Ефимов А.С., Ткач С.Н. Пероральные саха­ро­сни­жаю­щие препараты и тактика их применения. – Киев, 2002. – 110 с.

Тема 2. ПОРУШЕННЯ ВОДНО-СОЛЬОВОГО ОБМІНУ І ОБМІНУ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ.

І. Актуальність теми

Зміна кількості води і електролітів в організмі порушує перебіг хі­мічних та фізико-хімічних процесів, об'ємні співвідношення між кро­в’ю, клітинами та позаклітинним простором і, як наслідок, функціону­вання тканин. Всі реакції обміну речовин відбуваються на мембранах або у водних розчинах. Активність ензимів, чутливість рецепторів та електрофізіологічні процеси на мембранах клітин залежать від водно-електролітного оточення. В зв’язку з цим, виключне значення для ме­та­болізму як засобу підтримання гомеостазу мають вода і іони.

Патологія водно-електролітного обміну проявляється розвитком гіпогід­рії, гіпергідрії та набряку. На даний час відомі основні законо­мі­р­ності обмі­ну рі­дини між судинами і тканинами, деякі нейрогумо­ра­льні механізми регу­ля­ції кількості води і електролітів в організмі, по­ру­шення яких призводить до виникнення цих патологічних станів.

Порушення водно-електролітного обміну, особливо набряк, спос­те­ріга­ю­ть­ся при багатьох захворюваннях, ускладнюючи їх протікання. Зокрема, на­б­ряки деяких органів, наприклад головного мозку, легень, водянка порож­нин (серцевої сорочки, плевральної, черевної) можуть викликати дуже важкі розлади життєво важливих функцій. Власне, пи­тання патогенезу набряку, що є найбільш складними в даній проблемі, підлягають вивченню на практич­но­му занятті.

ІІ. Конкретні цілі

1. Знати визначення гіпо- і гіпергідрії, набряку, дії факторів, що відіграють певну роль у їх виникненні.

2. Вміти пояснити механізми розвитку набряку при захворюваннях серця, нирок, при голодуванні, запаленні.

3. Вміти виділяти патогенетичні фактори (зміни співвідношення колоїдного і гідростатичного тиску крові, кислотність середовища, інтоксикації) в розвитку набряку при різних патологічних станах і процесах.

ІІІ. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Біологія	обмін води і електролітів, будова клі­тини
Нормальна анато­мія	анатомічна будова видільної системи
Гістологія	гістологічна структура органів виді­ле­ння, травлення
Нормальна фізіо­ло­гія	функції травної, видільної, ендокри­н­ної систем, регу­ляція обміну води і електролітів

ІV. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття

1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Негативний водний баланс	Виникає тоді, коли виведення води з організму перевищує її надходження.
Позитивний водний баланс	Виникає, якщо надходження води в організм перевищує її виведення
Позаклітинне зневоднення	Це зменшення об’єму позаклітинної рідини
Ізоосмолярне зневоднення	Називають зневоднення при якому осмотичний тиск плазми крові і міжклітинної рідини не міняється
Гіпоосмолярне зневоднення	Характеризується зменшенням осмотичного тиску позаклітинної рідини
Гіперосмолярне зневоднення	Характеризується збільшенням осмотичного тиску позаклітинної рідини.
Позаклітинна гіпергідрія	Це збільшення об’єму рідини в позаклітинному секторі організму
Ізоосмолярна гіпергідрія	Осмотичний тиск позаклітинної рідини не змінюється
Гіпоосмолярна гіпергідрія	Характеризується зменшенням осмотичного тиску позаклітинної рідини
Гіперосмолярна гіпергідрія	Характеризується збільшення осмотичного тиску позаклітинної рідини
Набряки	Нагромадження рідини в тканинах і серозних порожнинах організму.
Ангідремія	Це зменшення вмісту води у рідкій частині крові
Гіповолемія	Зменшення об’єму циркулюючої крові
Гіперволемія	Збільшення об’єму циркулюючої крові
Внутрішньоклітинне зневоднення	Виникає при збільшенні осмотичного тиску міжклітинної рідини (гіпернатріємія)
Внутрішньоклітинна гіпергідрія	Виникає при зменшенні осмотичного тиску позаклітинної рідини (гіпонатріємія)
Первинна гіпернатріємія	Абсолютне збільшення вмісту іонів натрію в організмі
Вторинна гіпернатріємія	Збільшення вмісту іонів натрію в крові і міжклітинній рідині внаслідок втрати води організмом
Первинна гіпонатріємія	Зменшення вмісту іонів натрію в результаті зменшення його надходження в організм
Вторинна гіпонатріємія	Надмірне надходження в організм води або її затримка (гіпонатріємія внаслідок розведення)

2. Теоретичні питання до заняття:

1. Основні види порушень водно-сольового обміну.

2. Етіологія і патогенез ізоосмолярної гіпогідратації, види, наслідки.

3. Етіологія і патогенез гіпоосмолярної гіпогідратації, види, наслідки.

4. Етіологія і патогенез гіперосмолярної гіпогідратації, види, наслідки.

5. Поняття про ізоосмолярну гіпергідратацію, етіологія і патогенез.

6. Поняття про гіпоосмолярну гіпергідратацію, етіологія і патогенез.

7. Поняття про гіперосмолярну гіпергідратацію, етіологія і патогенез.

8. Набряки класифікація за етіологією.

9. Набряки класифікація за патогенезом.

10. Гіпернатріємія: причини, наслідки.

11. Гіпонатріємія: причини, наслідки.

12. Гіперкаліємія: причини, наслідки.

13. Гіпокаліємія: причини, наслідки.

14. Гіпокальціємія: причини, наслідки.

15. Гіперкальціємія: причини, наслідки.

3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

Дослід 1. Відтворення токсичного набряку легень у щурів.

Завдання	Вказівки до завдання
Двох щурів попередньо зважити. Бажано брати тва­рин однієї ваги. Простежити за вихідним станом і поведінкою тварини. Підрахувати кількість дихальних рухів за хвилину у кожного щура.	Звернути увагу на ритм і амплітуду ди­ха­ння.
Ввести піддослідній тварині 6% р-н хло­ристого амонію, контрольній фізіологічний розчин, ви­ходячи з попереднього розра­хунку.	Підшкірно або внут­ріш­ньоочеревенно.
Простежити за розвитком ток­сичного набряку легень у піддослідного щура на протязі 50-60 хв. Через кожних 5-10хв. спостереження підрахувати кількість дихальних рухів у тварин. Зробити розтин грудної клітки, відпрепарувати легені, оглянути їх. Легені зважити на аптечних терезах, і вирахувати коефіцієнт відно­шення ваги легень до ваги тіла даної тварини.	До за­ги­белі відмітити ритм і амплітуду дихальних ру­хів у щура. Якщо через годину тва­рина не загине, то обох щурів убити шля­хом де­капітації.

Результати досліду оформляються протоколом.

Короткий опис ходу досліду та змін, що спостерігалися оформляються у вигляді таблиці.

Форма досліду	Маса тіла в г	Кількість дихальних рухів за 1 хв	Вага легень в г	Коефіцієнт відношення ваги легень до маси тіла.
до поч. досл.	5 хв.	10 хв.	15 хв.
Контрольна тварина
Піддослідна тварина