Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ АНТИКРИЗОВОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА




Впровадження антикризової програми підприємства потребує оцінки її результативності, тобто визначення ступеня досягнення цільових завдань антикризового процесу:

- ініціювання забезпечення позитивності чистого грошового потоку підприємства протягом усього періоду реалізації програми;

- нормалізація стану грошового обороту підприємства;

- нормалізація та покращення фінансового стану підприємства;

- недопущення виникнення ситуації боргової неплатоспроможності та порушення справи про банкрутство підприємства з боку його кредиторів.

Виходячи з визначеної системи задач, оцінка результативності впровадження антикризової програми може будуватися за окремими наслідками впливу та узагальнено в цілому по підприємству.

При використання діагностичних моделей для оцінки результативності розробки та реалізації антикризової програми слід розрахувати інтегральний оціночний показник фінансового стану підприємств після реалізації антикризової програми та порівняти його з аналогічним показником, розрахованим на початок її реалізації. Розмір та рівень відхилення дозволить дати узагальнюючу оцінку результативності впровадження заходів антикризової програми.

Графічний метод оцінки результативності передбачає проведення зазначеної нижче роботи.

Формується система оціночних показників - стандартів контролю за ходом реалізації антикризової програми, які об'єднуються в чотири групи по чотири показника в кожній (така кількість та ієрархія оціночних показників є необхідною для застосування графічного методу).

Проводиться оцінка темпів зміни значень показників, що включено до складу системи узагальнюючої оцінки.

На кожній з сторін квадрата у відповідному масштабі відмічаються значення оціночних показників та з'єднуються лініями. На рисунку 2 базові значення з'єднуються безперервною лінією, а досягнуті (прогнозні) - пунктиром.

 

Рисунок 2 – Узагальнююча оцінка наслідків реалізації антикризової програми

 

Від точок перетину будуємо перпендикуляри на діагональ матриці, яка і визначає інтегральну результативність. Розрив між місцезнаходженням точок базової та досягнутої (прогнозної) результативності наочно демонструє наслідки реалізації антикризової програми, що розроблена або впроваджується, в межах цієї функціональної підсистеми оцінки.

Для кількісної інтерпретації результату діагональ матриці поділяється на зони: „відмінно" (Е) - 80-100% росту, „добре" (G) -60-80%, „майже добре" (А+) - 40-60%, „задовільно" (А) - 20-40 %, ,,незадовільно"(Р) - 0-20%. Досягнутий розрив між показниками також можна виміряти у процентах.

 

5 ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЗАСОБУ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

 

Диверсифікацію в економічній теорії розглядають як засіб покращення фінансово-економічних показників діяльності підприємства. Очевидно, що таке покращення може відбуватися як в період сталого розвитку економіки, так і під час кризи. Але, на нашу думку, здійснення диверсифікації під час розвитку кризових явищ має свої специфічні особливості, оскільки в цей період значно змінюється зовнішнє середо­вище, яке негативно впливає на внутрішні фінансово-економічні показники діяльності підприємства.

Існує значна кількість публікацій, яка стосується вивчення диверсифікації діяльності підприємств. На­укові розробки О.Є. Кузьміна [1, с. 78]; А. А. Томсона та А. Дж. Стрикленда [2, с 128]; В.Г. Горшкова, В.Д. Маркова, Л.І. Калташова [3, с. 15]; В.О. Шиш-кіна [4, с. 399-401]; М.М. Радєвої [5, с. 54-60]; А.П. Міщенко [6, с. 195]; Г. Азоєва [7, с. 122-123]; А.В. Філіпова [8, с. 72-76] та інших різняться широ­ким спектром досліджень.

Матеріально-технічною формою реалізації рішення про проведення диверсифікації діяльності підприємства є, заз­вичай, здійснення одного із видів капітального будівництва - нове будівництво, розширення, реконструкція або технічне переозброєння. Тому диверсифікацію у багатьох випадках можна розглядати як один із заходів інвестиційної діяльності. Відповідно, для обґрунтування її доцільності можна застосовувати ті самі методи, що й для інвестиційних проектів, які в теоретичному плані розроблені значно краще. Проте існує багато випадків, коли здійснювати капітальне будівництво немає потреби - це передусім стосується періоду криз. Виникає питання: а як можна теоретично обґрунтувати доцільність та­кого рішення? На жаль, досліджень такого плану практично немає.

Потреба диверсифікації діяльності зумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Проте їхня дія під час розвитку кризових явищ значно змінюється, що обов'язково позначиться на формах й методах здійснення диверсифікаційного заходу. Під час криз відбувається спад попиту на виготовлену продукцію, зростання інфляційного процесу, подорожчання кредитних коштів тощо, що передусім, негативно впливає на діяльність підприємства: зменшення обсягів виготовленої продукції, припинення інвести­ційної діяльності, нестача коштів на виконання поточних зобов'язань зі сплати заробітної плати, податків, розрахунків з постачальниками сировини і комплектних виробів тощо. Тому в цей період здійснити капіталомісткі пе­ретворення надзвичайно важко. Головною причиною цього є відсутність власних і подорожчання залучених коштів.

Теоретичні дослідження економічної літератури свідчать: під час криз найкраще здійснювати технічне переоснащення підприємств, оскільки простежується спад попиту на їхню продукцію. В економічно розвинених країнах власники підприємств мають змогу акумулювати кошти на ефективні проек­ти навіть під час криз. Але практична діяльність підприємств країн постра­дянського простору показує, що такого переоснащення не спостерігається, оскільки для більшості підприємств та їхніх власників нагромаджувати значну суму капіталу для реалізації будь-якого істотного інвестиційного проекту надзвичайно важко. Тому важливо сформувати заходи щодо покращення діяльності підприємства в період криз.

Пропонуємо розглянути нове поняття "антикризова диверсифікація" діяльності, що означає зміну номенклатури виготовленої продукції, зумовле­ну передусім зовнішніми чинниками, що властиві економічній кризі. Типови­ми її рисами є: зміна організаційної форми зовнішніх зв'язків; практично нез­мінний технологічний процес; мінімальні витрати на здійснення диверсифі­кації. Оскільки, причиною виникнення кризи на підприємстві є зовнішні чин­ники, то у більшості випадків її можна подолати через застосування зовніш­ніх форм реалізації диверсифікації діяльності підприємства. Таких форм іс­нує багато. До найпоширеніших належать спільні підприємства, картелі, кон­сорціуми тощо. Існують і більш спрощені форми як партнерство, кооперація і ін. Головною їхньою перевагою є те, що утворюються умови виходу на нові ринки збуту і, зазвичай, з новою інноваційною продукцією. Технологічний процес на підприємстві, що проходить диверсифікацію діяльності принципо­во не змінюється, як наслідок, виникає змога зберегти наявні кадри працівни­ків, а наявне обладнання не потребує значного переоснащення. Отже, витра­чаються мінімальні кошти на її виконання.

Очевидно, що такі умови спонтанно не виникають - їх треба створю­вати. Тому відповідною "вадою" антикризової диверсифікації діяльності під­приємства є активна робота його керівництва у пошуку нових партнерів, ін­новаційної продукції і ринків збуту.

Описавши основні умови здійснення антикризової диверсифікації, потрібно розробити метод оцінки її ефективності. Для цього, на нашу думку, найбільше підходить методика бізнес-планування, але в якій застосовуються специфічні методи розрахунку з урахуванням галузевої особливості предмета і об'єкта дослідження. Запропонована методика розроблена головним чином для машинобудівних підприємств. Розрахунок ефективності виконують у такій послідовності. Визначають вихідні дані, які складаються із двох груп.

1. Показники підприємства: Пупв - річні умовно-постійні витрати; Пс - річна собівартість виготовленої продукції; Пф - річна фактична продуктивність виготовлення продукції у натуральних одиницях виміру; Цп - усереднена ціна виготовленої продукції.

2. Показники диверсифікації діяльності: Кд - кошти на здійснення диверсифікації діяльності (її вартість); Цпд - усереднена ціна нової продукції (від диверсифікації); Цузвд - умовно-змінні витрати в складі цієї ціни; Ппд - річна продуктивність виготовлення нової продукції у натуральних одиницях виміру; Тосд - період освоєння потужності випуску нової продукції; Твд - три­валість випуску продукції диверсифікації.

Усі ці показники застосовують в економічних дослідженнях. Але в запропонованій методиці виконують окремі уточнення, які враховують специфіку сучасного бухгалтерського обліку і предмета дослідження (диверсифікації).

Річні умовно-постійні витрати розраховуватимуться за виразом

 

Пупв = Пам + Пад + Пін, (6)

 

де: Пупв - річна сума амортизаційних відрахувань;

Пад - річні адміністративні витрати;

Пін - інші постійні витрати, які пропонуємо визначати за таким виразом

 

Пін = 0,25 ×(Пам + Пад). (7)

 

Пропонуємо новий показник діяльності підприємства, який враховує специфіку бізнес-планування, - "усереднена ціна виготовленої продукції". Необхідність утворення цього показника полягає в тому, що на реальних під­приємствах, зазвичай, існує велика номенклатура виготовленої продукції, яка має різні ціни. А для розроблення бізнес-плану потрібно всі ці ціни звести до однієї підсумкової. На жаль, у більшості досліджень методики бізнес-планування про це навіть не згадують - просто приймають, що підприємство виготовляє одну продукцію. Такий підхід можна застосовувати для навчання студентів на початкових курсах, але для дослідження реальних умов виробництва він не під­ходить, оскільки однопродуктових підприємств існує дуже мало - найбільше їх в хімічній промисловості, а в машинобудуванні практично не існує.

Усереднену ціну виготовленої продукції визначатимемо за виразом

 

(8)

де Кв – загальна вартість продукції, яку виготовляли протягом року;

- загальна кількість продукції у натуральних одиницях виміру.

На здійснення диверсифікації потрібні такі витрати: придбання проектно-кошторисної (за потреби, виконання будівельно-монтажних робіт) і технічної документації; на закупівлю (виготовлення) оснащення; переоснащення обладнання та устаткування тощо.

Графічний розрахунок показників виконують наведено на рисунку 3.

 

 

 

--------- Залежності виробництва

--------- Залежності після диверсифікації

 

Рисунок 3 - Графічний розрахунок показників

 

де П - продуктивність вартісна (реалізація, собівартість тощо); 1 і 1' - графік зміни виторгу від реалізації існуючої і нової продукції; 2 і 2' - те саме, тільки графік функції пропозиції собівартості; Б1 іБ2 - точка беззбитковості для існуючого виробництва і після диверсифікації (власна розробка)

Графічний розрахунок показників виконують у такій послідовності (рис. 1).

1) на осях координат відкладають усі відомі точки;

2) лінію 1 будують за правилом однієї точки (початок координат) і тангенса кута нахилу (значення усередненої ціни виготовленої продукції);

3) лінію 2 будують за правилом двох точок (значення умовно-постійних витрат Пупв і т. А з відомими координатами Пф і Пс);

4) лінію 1' будують аналогічно як і лінію 1;

5) лінію 2 будують за правилом однієї точки (значення умовно-постійних витрат Пупд) і тангенса кута нахилу (значення умовно-змінних витрат у складі ціни нової продукції).

З рисунку 3 видно, що підприємство до здійснення диверсифікації працювало збитково (відрізок АВ). Це можна пояснити тим, що фактичний обсяг виготовленої продукції Пф менший від значення точки беззбитковості - координати т. Б1 (на графіку не показано).

Після диверсифікації ситуація на підприємстві принципово змінюється. На нову продукцію є ринки збуту. Внаслідок цього обсяги виготовленої продукції зростають до значення Ппд, яке значно перевищує координату точки беззбитковості Б2.

Результатом диверсифікації є те, що на підприємстві почне утворюватись прибуток (відрізок СБ). Значення цього прибутку можна визначити за таким виразом:

 

(9)

 

За традиційного розгляду бізнес-плану після визначення величини прибутку дослідження практично припиняють, оскільки вважають, що мету досягнуто - ефективність діяльності підприємства гарантована. Проте виконане дослідження засвідчує, що це помилкова думка, оскільки не враховують такого важливого показника, як чинник часу. У дослідженнях цю проблему вирішують застосуванням методики дисконтування. Але це, на наш погляд, -також хибний шлях, оскільки ця методика сама має багато суперечностей. Проте найголовнішим є те, що її використання створює тільки видимість вирішення проблеми (визначення ефективності). Це пояснюється тим, що для реального визначення ефективності потрібно змоделювати всі економічні процеси, які відбуваються на підприємстві. Тоді її визначатимуть практично автоматично, як наслідок такого моделювання. А методика дисконтування будь-якого методу моделювання економічних процесів не надає.

Для продовження дослідження - врахування чинника часу - потрібно перейти від розгляду двовимірної площини з координатами ПП до тривимірного простору ППt (рисунок 4).

Рисунок 4 - Початкове моделювання зміни величини прибутку за часом

 

де Пвд - річна вартість виготовленої продукції (після диверсифікації);

Псд - те саме, тільки собівартості;

Ппрдд - річний прибуток (власна розробка)

 

На рисунку 4 зображено початкову (примітивну) модель розвитку виробничого процесу після здійснення диверсифікації.

Примітивність цієї моделі полягає в тому, що вона не враховує двох найістотніших чинників - період освоєння потужності і спрацювання основних засобів. У реальних умовах таку модель можна використовувати, коли період випуску продукції після диверсифікації не перевищує чотирьох років, а освоєння потужності відбувається миттєво (протягом декількох днів).

Фактично в методиці дисконтування розглядають таку модель (без врахування періоду освоєння потужності і спрацювання основних засобів) тільки враховують більше планових періодів (років).

Після розгляду такої тривимірної площини можна перейти до моделю­вання прибутковості та обґрунтування ефективності диверсифікації.

На рисунку 5, а показано зміну поточних значень величини прибутку (диференціальний графік). Якщо цю залежність інтегрувати, то отримаємо інтегральний графік (рис. 5, б), сутність якого показує, як змінюватиметься загальна (сумарна) величина отриманого прибутку за часом, що відповідає виразу

. (10)

 

 

Рисунок 5. Диференціальний (а) та інтегральний (б) графіки зміни прибутку за часом (власна розробка)

 

Ефективність у такому разі пропонуємо визначати за показником "інтегральна норма прибутку", який за своїм змістом збігається з показником "інвестиційна норма прибутку" [9, с. 252]. Значення цього показника можна визначати за виразом, яке порівнюється із нормативним обмеженням,

(11)

де Кпм - загальна величина прибутку, який отримують протягом періоду випуску нової продукції (від диверсифікації);

Кд - сума коштів на диверсифікацію.

Значення показника Кпм можна визначити, якщо у вираз (11) підставити значення часу , що відповідатиме виразу

 

(12)

На рисунку 5, б пунктирною лінією показано залежність, яку можна отримати, застосовуючи методику дисконтування. Ця криволінійна залежність за формою буде нагадувати ту, яку ми отримуватимемо зі врахуванням спрацьованос­ті основних засобів. Але це тільки за формою, оскільки сутність їх буде зовсім різна. Розглянутий приклад визначення ефективності диверсифікації діяльності підприємства надзвичайно спрощений. Для здійснення переходу до моделювання цього процесу, який наближений до реальних умов, необхідно врахувати дію двох найістотніших чинників : період освоєння потужності Тосд і вплив спрацювання основних засобів на величину отриманого прибутку (рисунку 6).

На рисунку 6 показано, як змінюватиметься величина прибутку у тривимірному просторі від зміни окремих показників - на рисунку показано проекції цих змін на площину обсягів виробництва з координатами ПП і часову з координатами Пt. Таке просторове зображення відповідних залежностей називають "епюрами". Перевагою епюр є їхня наочність, а вадою - складність математичного опису. Тому, якщо є така змога, потрібно від епюр переходити до графічних залежностей.

Рисунок 6 - Графічне зображення зміни прибутку від обсягу (права частина графіка) і від часу (ліва частина графіка) - епюра зміни прибутку, де рисками показано проекції відповідних точок тривимірного простору на площини обсягів (одна риска) і часу (дві риски). Підстава: власна розробка

 

Побудуємо графік зміни прибутку за часом, який відповідатиме значенням показників епюри - диференціальний графік (рисунок 7, а).

Рисунок 7 - Диференціальний (а) та інтегральний (б) графіки зміни величини прибутку за часом, де Ток - період окупності диверсифікації (власна розробка)

Оскільки тримані графіки складаються з двох частин (1 і 2), то аналітично диференціальну залежність можна записати таким виразом:

 

(13)

 

де - інтенсивність спрацювання основних засобів (в [1, с. 278] цей показник названо "амортизаційна рентабельність").

Числове значення цього показника відповідає виразу

 

(14)

 

де Нп - інвестиційна норма прибутку, числове значення якого можна приймати 1,5;

К0 - первісна вартість основних засобів (коли згідно з планом диверсифікації будують нове підприємство або здійснюють розширення на нових територіях, то беруть первісну вартість цих нових основних засобів);

Па - їхні річні амортизаційні відрахування.

Для визначення аналітичного виразу інтегральної залежності, яка показує як змінюватиметься загальна (сумарна) величина отриманого прибутку, треба вираз (8) інтегрувати

 

(15)

де С - стала інтегрування, яку визначають із вихідних умов.

Для визначення цього показника потрібно у перший вираз формули (10) підставити значення часу

Ефективність диверсифікації у такому разі також можна перевіряти за виразом (10), але для цього треба визначити значення показника Кпт, який встановлює, яку загальну (сумарну) величину прибутку буде отримано внаслідок застосування диверсифікації. Значення цього показника можна встановити, якщо у другий вираз формули (15) підставити значення часу і = Твд. І коли значення інтегральної норми прибутку становитиме більше півтора, то диверсифікація є ефективною.

Отримані залежності - вирази (14) і (15) - значно краще відтворюють реальні економічні процеси, які відбуваються на підприємстві.

Проте і їм притаманні негативні властивості. Серед найголовніших є те, що їх можна застосовувати тільки тоді, коли диверсифікація здійснюється на новозбудованому підприємстві або під час розширення старого підприємства на нових територіях. Якщо диверсифікація здійснюється на старих територіях із застосуванням реконструкції, технічного переозброєння або практично без жодних спеціальних змін в основних засобах (при кризовій диверсифікації), то вико­ристовувати вирази (14) і (15) неможливо, оскільки виникатиме значна похибка. Це пояснюється тим, що на момент здійснення диверсифікації існуючі основні засоби значно спрацьовані. Значення цього спрацювання потрібно обов'язково враховувати в моделі.

Розглянемо таке обґрунтування для кризової диверсифікації, коли вкладення коштів на диверсифікацію мінімальні і використовують тільки старе обладнання.

Для побудови моделі такої диверсифікації необхідно передусім встановити, на якому етапі (моменті часу) інвестиційного циклу перебуває підприємство. На жаль, досліджень, в яких здійснюється визначення реальних значень чинника часу - реального амортизаційного періоду основних засобів, розрахункового періоду експлуатації підприємства, реального періоду обігу банківського капіталі тощо - практично немає (навіть у радянський період такі показники обґрунтовували значно краще).

Тепер, коли вживається вираз "чинник часу", то зразу виникає асоціація з дисконтуванням - зміною вартості грошей за часом. Це явище дійсно є, але воно зовсім не охоплює все різноманіття економічних явищ і процесів.

Для вирішення цієї проблеми можна застосувати такі підходи: виконувати розрахунок від величини спрацювання основних засобів або від їхнього розрахункового періоду експлуатації. У теоретичному плані, коли амортизація розраховується за теоретично обґрунтованими методами, ці два підходи мають давати той самий результат. Але, враховуючи набуту практику бухгалтерського обліку, тепер цього досягти практично неможливо. Тому розгляне­мо простіший випадок, який базується на врахуванні розрахункового періоду експлуатації основних засобів.

Розрахунковий період експлуатації основних засобів визначають за виразом [9, с. 249]

(11)

 

 

де: К - первісна вартість і-тих основних засобів;

Паі - їхні річні амортизаційні відрахування.

Для продовження дослідження треба знати ще один новий показник "термін початку диверсифікації" Тпд. Цей термін показує, який період часу віддаляє момент проведення диверсифікації від початку створення (введення в експлуатацію) цього підприємства. Складніші випадки, коли на під­приємстві вже здійснювали реконструкцію або технічне переоснащення ми не розглядаємо.

Введемо новий показник "коефіцієнт залишкової потужності" кзп, який показує, яка частка потужності залишилася від початкового (первісного) зна­чення. Цей показник визначатимемо за виразом

Значення цього коефіцієнта може змінюватись від нуля до одиниці.

--------------- Відповідає новим основним засобам

-------------- Відповідає умовам незначного зношення основних засобів

--------------- Відповідає умовам середнього зношення основних засобів

-------------- Відповідає умовам значного зношення основних засобів

Рисунок 8 - Диференціальний (а) та інтегральний (б) графіки зміни величини прибутку за часом для різних значень коефіцієнта залишкової потужності

 

З рисунку 8 видно, що ефективність диверсифікації значно залежить від чинника часу. Чим більша спрацьованість основних засобів, тим важче здійснити ефективну диверсифікацію (особливо без залучення додаткових коштів).

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

1.Кузьмін ОЄ. Теоретичні та прикладні засади менеджменту : навч. посібн. - 2-е вид. [доп. і перероб.] / ОЄ. Кузьмін, О.Г. Мельник. - Львів : НУ "Львівська політехніка", "Інтелект-Захід", 2003. - 352 с. - Бібліогр. - С. 74-78.

2.Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии / А.А Томсон, А.Дж. Стрикленд. - М. : Изд-во "Банки и биржи", ЮНИТИ, 1998. - 57б с. - Бібліогр. - С. 128.

3.Горшков В.Г. Диверсификация на промышленном предприятии / В.Г. Горшков, В.Д. Маркова, Л.И. Калташова // Алтайский государственный технический университет. - Бар­наул, 2000. - 458 с. - Бібліогр. - С. 15.

4.Шншкін В.О. Управління диверсифікацією підприємств // Держава та регіони. -Сер.: Економіка та підприємництво. - 200б. - № 4. - С. 399-401.

5.Радєва М.М. Процес стратегічного управління диверсифікованою компанією // Академічний огляд. - 2004. - № 1. - С. 54-б0.

6.Мищенко А.П. Стратегическое управление : учебн. пособие. - Днепропетровск, 2003. - 250 с. - Бібліогр. - С. 195.

7.Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. - М. : Е & М, 199б. - 230 с. -Бібліогр. - С. 122 - 123.

8.Филиппов А.В. Диверсификация как способ повышения адаптивных качеств предприятия // Вісник Донецького університету. - Сер.: Економічні науки. - 2000. - № 2. - С.72-7б.

9.Скворцов І.Б. Ефективність інвестиційного процесу: методологія, методи і практика : монографія / І.Б. Скворцов. - Львів : Вид-во НУ "Львівська політехніка", 2003. - 312 с.

10. Василенко В. О. Антикризове управління підприємствам [текст] / В. О. Василенко - Київ: ЦУЛ, 2003. – 504с.

11. Гірняк О.М. Менеджмент [текст] / О. М. Гірняк, П. П. Лазановський - Львів: Магнолія плюс, 2004. - 352 с.

12. Колісник М. К. Фінансова санкція і антикризове управління підприємством [текст] / М. К. Колісник, П. Г. Ільчук, П. І. Відлий - К.: Кондор, 2007. – 272 с.

13. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства [текст] / Н. В. Тарасенко - К.: Алерта, 2003. - 485 с.

 


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 591. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.078 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7