Переробка деревини
Деревинає цінною природною сировиною, яка має значну міцність, гнучість, незначну густину, але вона може розтріскуватись, усихати, жолобитися, що призводить до зміни форми і розмірів деревних виробів. Різні породи дерев мають різну твердість клен, дуб, груша, пальма, тис, оріх вважають твердими, а м'якими — липу, сосну, осику, ольху, тополю, ялину, т.і. Обробка деревини складається із трьох операцій: вибір заготовки, розрізання, чорнова обробка, чистова, розмічення деталей виробу, підготовка, з'єднання деталей. Способи обробки деревини: пиляння, стругання, довбання, різання, свердління, фрезерування, шліфування, полірування, нанесення покриття, т.і. Поряд з матеріалами із натуральної сировини широко використовують деревні пресовані матеріали просоченні розчинами фенолоформальдегідної смоли, пластифікованої деревини, дерев-ношарові матеріали тощо. В країнах і районах з великими запасами лісів звичайного походження, заготівля деревини, носить характер добувної промисловості і виступає, як самостійна лісозаготівельна промисловість, яка веде заготівлю в лісах, а також обробку і переробку деревини. Деревина до цього часу залишається однією з розповсюджених матеріалів для будівель, виготовлення меблів, шпона, багатьох художніх виробів і т. д. Після спилювання дерев на лісоповаль-них об'єктах пиляний ліс завозять на деревообробні підприємства. Зберігають деревину в вигляді дощок, брусків або нероспилюваними колодами. З колод перед зберіганням треба зняти кору. Це попереджує пошкодження грибами. Дерева, що заготовлені влітку, очищують від кори через 2 тиждня, а заготовлені зимою — до потепління. На кінцях колод оставляють кільця кори шириною 10 см, що попереджає їх від розтріскування. Знімають кору добре ножем загостреним зі зрубаним гострим кінцем на станку. Цей станок називають пилорамою. Встановлюють колоди на пилораму широкою частиною кілець вверх або вниз. Після цього дошки виходять з широкими і вузькими роковими кільцями. Всі дошки висихають рівномірно і однаково коробляться при висиханні. Зберігають деревину штабелями, викладеними на дерев'яних, бетонних або підставках з камінців — підштабельники висотою (60...70) см. На підставки кладуть для гідроізоляції куски толії, а на них міцні поперечини, однакових розмірів за товщиною, шириною, одної породи деревини. Висушені пиломатеріали зберігають в приміщеннях. Штабелі накривають дахом, який вистроюють на (120... 150) мм вище від верхнього ряду, щоб повітря під дахом не затримувалось. У виробничих ангарах завжди штабель пиломатеріалів накривають тольєю. Коли пиломатеріали сушаться в штабелях волога із них випаровується найбільше через торці, де й начинається потріскування деревини. Торці завжди фарбують масляною фарбою, глиною з вапном, розчином бітула, або бензином. Коли деревина сушиться на повітрі то небажано щоб вологість була нижчою 16%. Таку деревину використовують тільки для зовнішніх будівельних конструкцій. Для виготовлення меблів, віконних рам, дверей і підлог потрібна суха деревина з вологістю не вище 10%. Для цього її висушують в камерах, які підігрівають і добре вентилюються. Також приміщення має добру вентиляцію, щоб волога після підсихання деревини випаровувалась з приміщення. Після цього деревина піддається спеціальній обробці для захисту від гниття, дерево руйнуючих комах і для вогнестійкості. Захищають деревину від гниття (грибка), який частіше пошкоджує погано провітруємі і вологі місця, за допомогою водорозчинних і маслянистих антисептиків. Водорозчинний антисептик має такий склад: фтористий натрій — 3,0; барвник — 0,05; вода — 97%. В цьому випадку барвник використовують для контролю рівномірності обробки. Фтористий натрій розчиняють в воді, нагрітій до 80°с. Деревину просочують в ваннах (20...ЗО) хв. Одноразову обробку проводять пастою такого складу: сульфатно-спиртова барда — (1,2...2,0); фтористий натрій — (1,0...3,0); вода — (1,6...2,2)%. Пасту щітками наносять на деревину з розрахунком (400...750) г. на їм3 поверхні. Маслянистий антисептик, більш стійкий до вологи, має склад: нафтобітум (3...4) — зелене масло (розчинник) — 0,35; торфний пил — 1,5%. На їм3 деревини витрачають (335...350) г. пасти. Від деревогризучих комах захищають деревину розчином хлорофосу (10%), сумішшю одної частини часу і трьох частин скипидару, сумішшю бури і бурної кислоти, взятих порівну і розведених до (10...20)% концентрації. Розчин бури з борною кислотою одночасно є і вогнетривким. Воду, перед розчиненням компонентів нагрівають до (70...80) °С. Потім матеріали з деревини пропонують в виді лісоматеріалів, матеріалів з шпону, матеріали з розпиленої і роздрібненої деревини. Круглий лісоматеріал — колоди, довжиною (4...6,5) м. товщиною від 14см і більше. Пластини отримують розпилюванням колод вздовж на дві рівні частини. Брусся — пиломатеріал шириною і товщиною більше 100 мм. Вони бувають обрізними з усіх сторін — чотирьохкантні і обрізні з двох сторін. Дошки — основний вид пиломатеріалів. Ширина, як мінімум в два рази більша товщини. Є дошки тонкі— 13, 16, 19, 22, 32 мм. І товсті — 40, 50, 60, 75, 100 мм. І ті і інші бувають необрізані і обрізані. Ширина обрізних дошок (80...250) мм. а довжина (1...6,5) мз градацією 0,25 м. Ріжуть бруски — вузькі дошки з шириною не більше, чим в два рази більші за товщину. Бруски з тонких дошок називають рейками. Заготовки — пиломатеріали з дошок або брусків, ріжуть і підбирають за довжиною і шириною з пропуском на обробку за розміром майбутніх деталей. Випускаються паркет, дошки для підлоги, підвіконні дошки, плінтуси, ґонт, тощо.
|