Класифікація керамічних виробів

До керамічних виробів належать цегла, лицювальні плитки, черепиця, вироби з тонкої кераміки тощо.

І. Цегла. На підприємствах промисловості будівельних ма­теріалів виробляють кілька видів цегли: червону будівельну, во­гнетривку, кислото- та лугостійку тощо. Ці види цегли мають різне значення.

Червону будівельну цеглу використовують для спорудження будівель. Вогнетривкою цеглою футерують (від нім. "Flitter" — підшивка) печі, ковші та інші металургійні агрегати.

Луго- та кисло стійкі цегли використовують для футерування апаратів та агрегатів хімічної промисловості.

1. Плитки. Виробляють плитки з поливою і без поливи. Плит­ками лицюють зовнішні та внутрішні стіни будівель, викладають підлогу.

2. Черепиця. Черепицею покривають будівлі.

3. Тонка кераміка. До неї належать порцелянові та фаянсові вироби.

Основною сировиною для виготовлення керамічних виробів є глини та каоліни. До їх складу входять каолініт алюмосилікати, оксиди заліза, кальцію, магнію тощо. За призначенням глини поділяють на порцелянові, вогнетривкі, теракотові, цегляні, черепичні тощо. Найваж­ливішою властивістю глини є пластичність.

Пластичністю називають здатність глини після зміщування з водою набувати наданої форми і зберігати цю форму після вису­шування та випалювання.

Для підвищення пластичності глини витримують до року і більше на відкритому повітрі. Дія Сонця, вітру, дощу і морозу поліпшує технологічні властивості глини.

Виготовлення керамічних виробів — тривалий процес. Він складається з таких стадій: підготовлення сировини та глиняної маси, формування виробів, їх висушування, випалювання та охо­лодження. На деякі вироби наносять рисунок або поливу.

Сировину подрібнюють, змішують і готують до формування. Здійснюють це по-різному залежно від способу формування.

1. Способи формування. При виготовленні керамічних ви­робів використовують пластичний, напівсухий та сухий способи формування. У ході пластичного формування виробів подрібнені компоненти сировини змішують, зволожують і розмішують до вигляду тіста.

Для напівсухого формування компоненти сировини підсушу­ють до вологості, що становить (8... 16)%, а для сухого — до по­вного зневодження вологи. У сучасних способах формування вміст вологи у глиняній масі становить 4-40%. Вироби формують на формувальних пресах (механічних або гідравлічних). Тонку та спеціальну кераміку формують литтям (глиняну масу заливають у спеціальні форми).

1. Висушування. Сформовані вироби висушують у камерних, череневих і тунельній сушарнях періодичної та безперервної дії.

2. Випалювання. Це — найважливіша складова технології ви­готовлення керамічних виробів. Під час випалювання відбува­ються складні фізико-хімічні процеси, в наслідок яких глиняна ма­са перетворюється на монолітний твердий черепок. Випалювання проводять за різних температур. Випалювання залежить від виду керамічних виробів. Так, будівельну цеглу випалюють за темпера­тури 1050-1100 °С, вогнетривку — за температури

> 1350 °С.