Програма1. Вступні випробування з фаху оцінюються за 100-бальною шкалою. 2. Структура тестового завдання має комплексний характер і містить 3 блоки питань з таких навчальних дисциплін: теорія та практика перекладу, граматика німецької мови, лексикологія сучасної німецької мови, стилістика сучасної німецької мови. 3. За кожну правильну та повну відповідь на теоретичне питання (І завдання - теоретичний блок) вступник одержує максимальну кількість балів - 2. За неповну відповідь - 1 бал. Неправильна відповідь оцінюються в 0 балів. 4. За правильний та адекватний переклад кожного речення з німецької мови на українську та з української на німецьку (II завдання - практичний блок) вступник максимально одержує 3 бали, за неправильний - 0. За неповний та неточний переклад вступник може отримати від 1 до 2 балів. 5. За правильний підбір відповідника до кожного сталого виразу на мові оригіналу (III завдання - практичний блок) вступник одержує максимально 2 бали, за неправильний - 0. Якщо відповідник підібрано не зовсім точно, вступник отримує 1 бал. 6. Оцінка за письмову роботу (тест) виставляється як сума балів за кожне завдання. 7. Абітурієнт допускається у конкурсі, якщо отримав від 24 до 100 балів.
Голова атестаційної комісії зі спеціальності «Переклад» доцент Дєгтярьова Л.П.
Програма вступного екзамену з психології для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» за напрямом підготовки 7.03010301 - Практична психологія Затверджено: на засіданні Вченої ради філологічного факультету протокол №6 від 21. 12.2011р.
Затверджено: на засіданні Вченої ради МДУ протокол № від Маріуполь, 2012
УДК 159.9(079) ББК 88я.727 Програма вступного екзамену на освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» за напрямом підготовки 7.03010301 “Практична психологія” / Укладачі: Мойсеєнко Р.М., Варава Л.А., Вілюжаніна Т.А. – Маріуполь: МДУ, 2012. – 24с.
Рецензенти: кандидат психологічних наук, професор Кияшко Л.О., кандидат психологічних наук, доцент Кашкарьова Л.Р.
© МДУ, 2012 Пояснювальна записка Програма вступних випробувань побудована на основі фахових навчальних дисциплін, що входять до програми підготовки студентів освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” і забезпечують основну теоретичну й практичну підготовку до виконання кваліфікаційних обов’язків практичного психолога в закладах освіти: загальна психологія, вікова психологія, соціальна психологія, педагогічна психологія, психологічна служба в системі освіти, профорієнтація та профвідбір. Вступні випробування є формою визначення ступеня готовності абітурієнтів, які мають базову вищу освіту, до самостійної професійної діяльності за обраною спеціальністю. Під час іспиту визначаються досягнення і з’ясовуються недоліки у підготовці фахівців з метою наступного зарахування на навчання за програмою підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”. Провідним критерієм оцінювання якості підготовки спеціаліста є вимоги до фахівця на основі освітньо-кваліфікаційної характеристики, які відповідають сучасним вимогам і є орієнтиром для його підготовки. У процесі вступних випробувань абітурієнти повинні продемонструвати знання: теоретичних основ побудови психічних процесів, закономірностей розвитку дітей різного віку, методичних питань організації роботи практичного психолога в закладах освіти,мети і завдань діяльності психологічної служби, різноманітних форм і методів роботи шкільного психолога, диференційованого підходу до вихованців, індивідуальних особливостей дітей; знання з теорії психології особистості в зарубіжній та вітчизняній психологічній науці; особливостей планування, організації роботи практичного психолога в навчально-виховних закладах, форм роботи практичного психолога з батьками; питань організації роботи психолога у різних типах навчально-виховних закладів, шестирічними дітьми у перших класах початкової школи. Рівень готовності абітурієнтів з базовою вищою освітою до самостійної професійної діяльності у відповідності до вимог моделі фахівця з практичної психології визначається якістю оволодіння ним навчальними дисциплінами, передбаченими навчальним планом освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр”, успішністю проходження всіх видів психологічної практики. Структура білету письмового екзамену з психології містить чотири теоретико-практичних питання з навчальних дисциплін: „Загальна психологія”, „Вікова психологія”, „Соціальна та педагогічна психологія” та „Експериментальна психологія”. Перший блок питань охоплює теми з основ нормативного курсу загальної психології. Знання змісту цих тем надає студентам змогу розкрити загальні питання психології, закономірності психічних процесів, психічної діяльності, емоційно-вольової сфери особистості, її індивідуальні особливості, питання психології особистості та спілкування. Другий блок питань охоплює теми з вікової психології. Знання змісту цих тем допоможуть студентам розглянути основні теоретичні погляди провідних вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі індивідуального розвитку людської психіки та охарактеризувати закономірності її формування від народження до зрілості. Третій блок питань охоплює теми з соціальної та педагогічної психології. Знання змісту соціальної психології сприяє формуванню та розвитку у студентів соціально-психологічного мислення, здатності робити психологічний аналіз складних ситуацій взаємодії „особистість-суспільство”, „особистість-соціальна група”, „особистість-особистість” та застосовувати соціально-психологічні знання у практичних сферах своєї діяльності. Четвертий блок питань спрямовано на поглиблення, конкретизацію, систематизацію та рішення завдань з експериментальної психології, впровадження методологічних основ в практично-дослідну діяльність різних теоретичних напрямів. Час виконання письмової роботи складає 2 години.
ЗМІСТ ПРОГРАМИ ВСТУПНИХ ВИПРОБУВАНЬ
Блок питань для абітурієнтів, що вступають для навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні «спеціаліст» «Загальна психологія» Абітурієнти повинні знати: - значення та роль психології в системі наук про людину;основні категорії загальної психології; - головні галузі психологічних знань; - принципи психологічної науки; - основні концепції розвитку сучасної психології; - вчення та сучасні концепції розвитку, формування структури особистості; - закономірності механізмів психічного відображення, опредметнення психічних утворень. Абітурієнти повинні вміти: - використовувати принципи та закономірності загальної психології у практичній діяльності; - аналізувати показники основних психічних процесів; - використовувати активні методи самонавчання; - організовувати самостійну навчальну діяльність; - аналізувати вплив соціальних та індивідуальних чинників на формування характеру особистості; - застосовувати методи практичної психології: інтроспекції, моделювання психічних процесів, спостереження, тестування.
Питання з навчальної дисципліни «Загальна психологія» 1. Задачі та методи сучасної психології. Зв’язокпсихології з іншими науками. 2. Особистість та її структура. Теорії особистості в психології. 3. Свідомість як цілковита людська особливість. Виникнення та розвиток людської свідомості. 4. Поняття про мовлення. Функції та різновиди мовлення. 5. Уява та її різновиди. Зв’язок уяви з об’єктивною дійсністю. Фізіологічні основи уяви. 6. Мислення. Види розумових операцій за П.Я.Гальперіним. Процес розуміння та процес розв’язання завдань. 7. Пам’ять, види пам’яті. Теорії пам’яті в психології. Запам’ятовування та його різновиди. 8. Виникнення та розвиток людської психіки. Концепція О.М.Леонтьєва – Фабрі. 9. Структура людської діяльності та основні її характеристики. 10. Фізіологічні основи темпераменту, головні властивості та факти прояву. 11. Характеристика уваги. Концепція уваги за Л.С.Виготським. 12. Спілкування як вид діяльності. Структура комунікативної діяльності за О.М.Леонтьєвим. 13. Структура здібностей. Індивідуальні відмінності у здібностях людей. 14. Характер та особливості його формування. Типології акцентуацій характеру. 15. Структура мотивації. Психологічна характеристика мотивів. 16. Психічні характеристики вольової діяльності. Довільні дії та їх особливості. 17. Психологічні особливості сприймання. Моделі сприйняття інформації. 18. Психологічна характеристика особливості підсвідомості в теоріях З.Фрейда та К.Юнга. 19. Теоретичні надбання біхевіоризму. 20. Теоретичні засади гештальт-психології. 21. Основні концепції гуманістичної психології. 22. Поняття про темперамент. Теорії темпераменту. 23. Вербальне та невербальне спілкування. 24. Види діяльності: гра, навчання, спілкування, праця. 25. Виникнення відчуттів. Види відчуттів. 26. Основні вимоги до методів психологічного дослідження. Надійність та валідність. 27. Сутність психіки. Відмінності психіки тварини та людини. 28. Поняття про увагу. Психологічні теорії уваги. 29. Уява. Способи розвитку уяви. 30. Поняття про мислення. Характеристика мисленнєвих операцій. «Вікова психологія» Абітурієнти повинні знати: - знати місце й роль «Вікової психології» у системі психологічної науки, її зв'язок з іншими психологічними галузями й іншими науковими дисциплінами; - знати підходи до вікової періодизації, мати чітке уявлення про основні типи соціальної активності людини (грі, навчанні, спілкуванні, праці); - знати основні закономірності онтогенезу людини, особливості психічного розвитку в різні вікові періоди (дитинство, раннє дитинство, дошкільний вік, підлітковий вік, рання юність, зрілість, старість), можливості їхнього використання в практичній діяльності психолога. Абітурієнти повинні вміти: - орієнтуватися в основних теоретико-методологічних проблемах сучасної вітчизняної й зарубіжної вікової психології; - орієнтуватися в історії галузей вікової психології, розуміти її актуальні завдання на сучасному етапі розвитку; - розуміти її наукові принципи й категорії, уміти використовувати їх у дослідницькій і практичній діяльності; - уміти аналізувати й оцінювати основні теоретичні напрямки в рішенні проблем психічного розвитку людини; - розуміти їхнє значення в психічному розвитку.
Питання з навчальної дисципліни «Вікова психологія» 1. Періодизація життєвого циклу людини. Проблема обґрунтованого критерію періодизації в психології. 2. Феномен акселерації. Проблема виникнення акселератів та ретардантів. 3. Методологічні принципи і методи дослідження вікового розвитку людини. 4. Літичний та критичний розвиток. Значення та задачі вікових криз. 5. Труднощі та аномалії психічного розвитку людини. 6. Поняття «вік» та «розвиток» у вікової психології. Закономірності, рушійні сили розвитку особистості. 7. Теорія Ж.Піаже про розвиток дитячого інтелекту. Феномен Ж.Піаже. 8. Співвідношення генотипних вплив і впливу середовища на розвиток індивіда. 9. Соціальна ситуація розвитку в онтогенезі. Новоутворення вікових періодів. 10. Основні положення культурно-історичної теорії Л.С. Виготського. 11. Епігенетична концепція розвитку особистості за Е.Еріксоном. 12. Концепція морального розвитку особистості Л.Кольберга. 13. Провідний вік діяльності (ПВД) – визначення, види. Характеристика ПВД в різні періоди життя людини. 14. Предмет і задачі вікової психології. Взаємодія вікової психології з іншими науками в системі людинознавства. 15. Стадії психосексуального розвитку особистості за З. Фрейдом. 16. Підходи вітчизняних психологів до рішення проблеми розвитку особистості (Д.Б. Ельконін, А.В. Петровський). 17. Життєвий світ немовляти. Головні новоутворення першого року життя. 18. Раннє дитинство. Симптоми кризи трьох років. 19. Дитинство як соціальне явище та об’єкт психології розвитку. 20. Розвиток психічних функцій в дошкільному віці. 21. Особливості розвитку мотиваційної сфери у дітей дошкільного віку. Супідрядність мотивів. 22. Об’єктивна і суб’єктивна готовність дитини до шкільного навчання. 23. Особливості функціонування пізнавальних процесів у молодшому шкільному віці. 24. Особливості розвитку психічних функцій у старшому шкільному віці. 25. Молодість як період інтенсивного пізнавального розвитку. 26. Анатомо-фізіологічна перебудова організму і її вплив на особистість підлітка. 27. Вікові особливості ранньої та пізньої юності. Теорії юності в психології. 28. Психологічна характеристика пізньої юності (студентські роки): проблеми, прагнення, сподівання. Феноменологія кризи юності. 29. Динаміка розвитку психічних функцій дорослої людини. «Біографічні» кризи. 30. Зміна сенсорно-перцептивної сфери, пізнавальних процесів у людей похилого та старечого віку. Психологічні типи старих.
«Експериментальна психологія» Абітурієнти повинні знати: - положення методології психологічної науки; - основні методи сучасної психології; - психологічні закономірності ситуації проведення психологічного дослідження; - процедуру планування і проведення психологічного дослідження; - основні прийоми інтерпретації і представлення результатів. Абітурієнти повинні вміти: - виділяти з дійсності коло наукової проблеми за методологією наукового дослідження; - формулювати гіпотезу дослідження на підставі знань про закономірності функціонування психіки; - планувати проведення психологічного дослідження; - застосовувати методи та методики дослідження психіки відповідно об'єкта та предмета дослідження; - проводити обробку отриманих емпіричних даних методами математичної статистики та теорії вимірювань; - написати наукову статтю за результатами дослідження, тези виступу на наукових конференціях.
Питання з навчальної дисципліни «Експериментальна психологія» 1. Експериментальна психологія як галузь психології. Зв’язок з іншими науками. Актуальні проблеми експериментальної психології. 2. Поняття парадигми в науковому пізнанні дійсності. Гіпотеза в науковому дослідженні. Класифікація гіпотез. 3. Характеристика наукової проблеми. Основні стадії розробки наукової проблеми. 4. Основні етапи проведення психологічного дослідження. Основні види планів психологічного експерименту. 5. Визначення “методології” та “методу” в експериментальній психології. Класифікація основних загальнонаукових дослідницьких методів. 6. Визначення та види валідності психологічного експерименту. Фактори, які порушують зовнішню та внутрішню валідність дослідження. 7. Загальна характеристика методів психологічного дослідження. Методологічний апарат дослідження: визначення об’єкта, предмета, мети, завдань психологічного дослідження. 8. Визначення зовнішньої змінної та способи контролю. Залежна змінна: параметри та способи контролю. Незалежна змінна, види та способи контролю. 9. Особливості впливу особистості експериментатора на проведення психологічного експерименту. Прийоми та методи контролю впливу особистісних факторів на результати дослідження. 10. Характеристика методів теоретичного дослідження (інтроспекції, спостереження, бесіда, “архівний метод”, тестування) «Соціальна та педагогічна психологія» Абітурієнти повинні знати: - основні категорії соціальної психології як науки; - провідні теоретичні напрями в сучасній соціальній психології; - основні методи соціально-психологічного дослідження; - засоби та прийоми соціально-психологічного впливу в процесі спілкування. - характеристику предмета педагогічної психології та її галузі; - закономірності формування психологічної готовності дитини до навчання та учбової діяльності; - характеристику процесу педагогічного спілкування; - характеристику психолого-педагогічних якостей педагога; - вчення про сутність людини та сучасні концепції її розвитку, формування і життєдіяльності особистості. Абітурієнти повинні вміти: - визначити предмет та завдання соціально-психологічного дослідження; - аналізувати структуру міжособистісних та міжгрупових відносин у малій соціальній групі. - орієнтуватися в основних теоретико-методологічних проблемах сучасної педагогічної психології; - уміти аналізувати й оцінювати основні теоретичні напрямки в рішенні проблем психічного розвитку людини. Питання з навчальної дисципліни «Соціальна та педагогічна психологія» 1. Мотиви навчальної діяльності студентів. Динаміка розвитку навчальної і професійної мотивації. 2. Соціальна роль як реалізація статусу та позиції особистості. 3. Механізми процесу соціалізації індивіда, її джерела та головні чинники. 4. Структурна організація засвоєння знань, вмінь та навичок. 5. Загальні положення діяльнісного підходу в навчанні. 6. Головні підходи вивчення малих соціальних груп. Структура взаємовідносин у малій соціальній групі. 7. Спілкування як форма вияву соціальної активності особистості. Функції та основні механізми спілкування. 8. Проблема співвідношення навчання і розвитку. 9. Індивідуальна здібність дитини до навчання: види, рівні, етапи, прояви. 10. Педагогічна оцінка як фактор стимулювання учбової діяльності. 11. Позиція як інтегральна система вибіркових відносин особистості. 12. Соціально-психологічні механізми спілкування та основні принципи соціальної перцепції. 13. Загальна характеристика учбової діяльності. 14. Основні види соціальної взаємодії. Етапи рефлексії, ідентифікації, стерео типізації. 15. Характеристика учбової задачі в структурі учбової діяльності. 16. Теорії походження лідерства. Стилі лідерства та керівництва. 17. Закони формування навичок. Фактори, що впливають на формування навичок. 18. Основні види девіантної поведінки в підлітковому віці. Профілактика девіацій у підлітків. 19. Характеристика батьківсько-дитячих взаємовідносин. Стилі сімейного виховання. 20. Педагогічна оцінка як фактор стимулювання учбової діяльності. «Експериментальна психологія» Абітурієнти повинні знати: - положення|становища| методології психологічної науки; - основні методи сучасної психології; - психологічні закономірності ситуації проведення психологічного дослідження; - процедуру планування|планерування| і проведення психологічного дослідження; - основні прийоми інтерпретації і представлення результатів; - сформулювати і обґрунтувати гіпотезу дослідження; - спланувати і провести емпіричне психологічне дослідження; - інтерпретувати і аналізувати результати дослідження; - представити|уявити| підсумки роботи з|із| дотриманням вимог до оформленню наукової статті. Абітурієнти повинні вміти: - за методологією наукового дослідження виділити з дійсності коло наукової проблеми; - на підставі знань про закономірності функціонування психіки сформулювати гіпотезу дослідження; - спланувати проведення психологічного дослідження; - застосувати методи та методики дослідження психіки відповідно об’єкта та предмета дослідження; - провести обробку отриманих емпіричних даних методами математичної статистики та теорії вимірювань; - логічно послідовно зробити певні висновки; - представити графічно, наглядно отримані дані та висновки; - написати наукову статтю за результатами дослідження, тези виступу на наукових конференціях.
Розв’язання практичних ситуацій
|
