Заповнювичі, добівки і вода для замішування
Заповнювачi утворюють мiнеральний каркас (скелет) розчину, зменшуючи його усадку та витрату в' яжучого. Розрiзняють пpupoднi, зокрема з подрiбнених гiрських порiд (природний пiсок, пiсок i кришка пемзи, туфу, мармуру) та штучнi (пiски з доменнoгo шлаку, керамзиту, тирси) заповнювачi. У штукатурних розчинах використовують важкi (природнi пiски, кам'яна кришка гiрських порiд щiльнiсть понад 1200 кг/м3) талегкi заповнювачi (шлаки, пемза, перлiтовий та керамзитовий пiски - щiльнiсть менша за 1200 кг/м3). Основним заповнювачем для звичайних штукатурних розчинiв є природний пiсок - гiрський, яружний, рiчковий, морський. Зерна гiрських i яружних пiскiв мають гострокутну форму та шорстку поверхню i є найкращими заповнювачами для штукатурних розчинiв. Якщо гiрський або яружний пісок дуже забруднений пиловими часточками, то його треба просiяти. Рiчковий пicок менше забруднений глинистими та органiчними домiшками. Морський пiсок мiстить сульфати та iншi солi, тому перед використанням його промивають. Основні вимоги до природного пiску: домiшки слюди - не бiльше нiж 1 %, сiрковмiсних сполук (сульфатiв) у перерахунку на SОз - не бiльше нiж 2 %, кiлькiсть пилоподiбних, глинистих i мулистих часточок - не бiльше нiж 3 % маси, зокрема глинистих - не бiльше нiж 0,5 %. Розмiр зерен пiску має бути у межах, що наведенi в табл. 3.3. Перевагу вiддають пiскам, що мають змiшаний гранулометричний склад:
Об’ємна частка,%, Об’ємна частка,%, Зерно у загальній Зерно у загальній кількості піску кількості піску Крупне(3…7 мм) 40 Дрібне (0,2…1,0 мм) 12 Середнє (1…3 мм) 36 Борошно(0…0,2 мм) 12 Для спецiальних штукатурок використовують заповнювачi, що мають вiдповiднi властивостi: рентгенозахиснi штукатурки - баритовий пiсок; штукатурки, що захищають вiд йонiзувальних вuпpoмiнeнь, - серпентиновий пiсок;
Таблuця 3.3. Допустимi розмiри зерен заповнювача
кислотостiйкi штукатурки - кварцовий пicок, rpaнiтнe й дiабазове борошно; теплоiзоляцiйнi штукатурки - перлiтовий i вермикулiтовий пicок. Добавки застосовують, щоб регулювати властивостi штукатурних розчинiв. Їх можна подiлити на двi групи. До першої групи належать тонкомеленi речовини - активнi мiнеральнi добавки, барвнi добавки (пiгменти) та деякi iншi матерiали. До другої групи належать хiмiчнi речовини, якi додають у розчин у кiлькостi 0,1... 15 % маси в'яжучого. Aктивнuми мiнеральнuми добавками називають речовини, якi при змiшувaннi в тонкоподрiбненому cтaнi з повiтряним в'яжучим i водою утворюють тicто, що здатне пicля затвердiння на повiтрi продовжувати тверднути у водi. Розрiзняють тaкi активнi мiнеральнi (гiдравлiчнi) добавки: природнi осадового походження - дiатомiти, трепели, опоки, глiєжi; природнi вулканiчного походження - траси, туфи, вулканiчний попiл, пемза; штучнi - доменнi шлаки, белiтовий шлам (вiдходи глиноземного виробництва), паливнi вiдходи (попiл-винос). Активнi мiнеральнi добавки найчастiше додають до меленого негашеного та гiдpaтнoгo вапна, а також при виготовленнi сухих штукатурних сумiшей для пiдвищення пластичностi розчинiв i водостiйкостi штукатурного покритrя. Пiгменти використовують для забарвлювання розчинiв у декоративних штукатурках у кiлькостi 10... 15 % масисухого в'яжучого i нe бiльше. У штукатурках потрiбно використовувати луго- та свiтлостiйкi пiгменти. Хiмiчнi добавки вводять для того, щоб спрямовано регулювати властивостi штукатурних розчинiв, а саме: пiдвищити їхню рухливicть (пластифiкувальнi, водоутримувальнi та розрiджувальнi добавки); прискорити або уповiльнити тужавлення (прискорювачi та уповiльнювачi тужавлення); забезпечити здатнicть твердiти на морозi (протиморознi добавки); прискорити твердiння (прискорювачi твердiння); пiдвищити непроникнiсть, морозостiйкicть i стiйкiсть штукатурки в агресивному середовищi (повiтровсмоктувальнi, пластифiкувально-повiтровсмоктувальнi); пiдвищити водонепроникнicть (ущiльнювальнi добавки); пiдвищити гiдрофобнiсть (гiдрофобнi добавки). Вода замiшування потрiбна для того, щоб вiдбувалися фiзичнi й хiмiчнi процеси, забезпечуючи тужавлення i твердiння в'яжучих. Для приготування розчинiв придатнi вci води, що є в природi, якщо вони не забрудненi. Вода мaє бути вiльна вiд масел, жирiв i цукру. Солi можуть бути у невеликiй кiлькостi. Найбiльше придатна питна вода.
|