ШТУКАТУРНІ РОБОТИ

 

3 3.1 ПРИЗНАЧЕННЯ І ВИДИ ШТУКАТУРКИ

 

 

Штукатурка (або штукатурне покриття) - опоряджувальний шар, нанесений на поверхню будiвельних елементiв, шоб її вирiвняти, захис­тити або декоративно оформити.

Штукатурне покриття можна виконувати нанесенням на поверхню шарiв штукатурного розчину (так звана монолiтна, або мокра, штукатур­ка), або обшиттям поверхнi, що опоряджується, штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка).

Штукатурнuми роботами називають упорядковану сукупнicть будi­вельних процесiв рiзної складностi, спрямованих на отримання монолiтно­го штукатурного покриття нанесенням на поверхнi штукатур них розчинiв.

Опоряджувально-монтажнi роботи - роботи з улаштування сухої шту­катурки.

Штукатурка захищає поверхнi будiвельних елементiв вiд шкiдливих атмосферних i техногенних впливiв, високих температур, вогню i подо­вжує строк експлуатацiї будiвель i споруд. Обштукатуренi примiщення гiгiєнiчнiшi, значно теплiшi, менш звукопровiднi.

За допомогою штукатурки внутрiшнi примiщення i фасади будiвлi мож­на прикрасити архiтектурно-декоративними елементами, живописом,, виконати найрiзноманiтнiшi фактури поверхнi. Штукатурку класифiкують:

за призначенням - на звичайну, декоративну та спецiальну;

за кiлькiстю елементiв штукатурного шару - на одношарову та багато­шарову;

за видами в'я жучих - на мiнеральних (неорганiчних), полiмерних (органiчних) та змiшаних в'яжучих;

за категорiями якостi - на просту, полiпшену та високоякiсну;

за видимою будовою поверхнi - з рельєфною, гладенькою та iншими ви­дами фактур (фактуру штукатуркам можна надавати пiд час їх нанесення або шляхом оброблення їх у пластичному, напiвпластичному чи затвердi­лому стані).

3вичаuнi штукатурки виконують для вирiвнювання поверхнi будiвель­них елементiв, надання їм полiпшених caнiтapнo- гiгiєнiчних властивостей.

Поверхнi, оштукатуренi звичайними штукатурками, пiдлягають на­ступному обробленню з нанесенням на них лицьового опоряджувального покриття. Їx обклеюють шпалерами, фарбують чи облицьовують. Часто звичайнi штукатурки використовують як пiдготовчий шар пiддекоратив- ну i спецiальну штукатурку.

Декоративні штукатурки призначенi для надання поверхнi заверше­ного кольорово-фактурного вигляду, що виключае наступне фарбування й чи опоряджування iншими матерiалами. цi штукатурки можуть одно­часно виконувати й захиснi функцiї- бути гiдрофобними, гiдроiзоляцiй­ними тощо, тодi їх називають декоратuвно-захuснuмu.

Спецiальнi штукатурнi покритmя надають оброблюваним будiвельним елементам певних захисних властивостей. Спецiальнi штукатурки можуть бути гiдрофобними, гiдpo-, тепло-, звуко- та газоiзоляцiйними, xiмiчно та бiологiчно стiйкими, рентгено- та пожежозахисними.

Декоративнi та спецiальнi штукатурки можна наносити безпосередньо на поверхнi будiвельних елементiв або на пiдготовчий шар, виконаний зi звичайної штукатурки, якщо поверхнi будiвельних елементiв не вiдповi­дають вимогам мiцностi, шорсткостi, piвностi та iншим показникам, що нормуються.

Одношарову (малооперацiйну) штукатурку наносять за один прийом на piвнi поверхнi будiвельних елементiв, що мають достатню мiцнicть та шорсткicть. Загальна товщина шару одношарової штукатурки iз штука­турних розчинiв ycix видiв, кpiм гiпсового, мaє становити не бiльше нiж 20 мм, iз гiпсових розчинiв - 15 мм.

Коли влаштовують одношарове покриття, поверхню штукатурного шару розрiвнюють вiдразу пicля нанесення розчину, а в разi застосування затиральних машин - пiсля його тужавлення.

Багатошарову штукатурку наносять на поверхнi окремими шарами, що мають свої назви i виконують певнi функцiї.

Набрuзк - це перший шар штукатурного покриття, який забезпечуе надiйне зчеплення штукатурки з основою. Для набризку використовують розчин piдкoї консистенцiї (9... 14 см за осадкою стандартного конуса), який добре затiкає в yci пори та нepiвнocтi поверхнi й забезпечує ефектив­не поглинання в'яжучого основою, що дaє змогу отримати необхiдну мiцнiсть зчеплення штукатур них шарiв з основою. Поверхню набризку, який наносять за один прийом, не розрiвнюють i залишають шорсткою.

Грунт - другий шар штукатурного покриття, призначений для вирiв­нювання поверхнi й отримання потрiбної товщини штукатурки. Залежно вiд цiєї товщини фунт можна наносити за один, два або кiлька прийомiв (кiлька шарiв). Розчин для фунту менш рухливий, нiждля набризку, а сам е 7... 8 см за осадкою стандартного конуса.

Накривка (або накрuвнuй шар) - останнiй шар штукатурного покриття, призначений для пiдготовки поверхнi пiд фарбування або обклеювання шпалерами. Для накривки використовують роз чин рухливiстю 7... 12 см за осадкою конуса.

Загальна товщина окремих шарiв багатошарової штукатурки, якщо й виконують на мiнеральнux в'яжучux без nолiмернux добавок, має становити:

набризку при нaнeceннi на кам'янi, цеглянi, бетоннi поверхнi - не бiль­ше нiж 5 мм, надерев'янi поверхнi (включно з товщиною дранки) - 9 мм;

гунту iз цементних розчинiв - не бiльше нiж 5 мм, iз вапняних, вап­няно-гiпсових розчинiв - 7 мм;

накривного шару звичайного штукатурного покриття - ДО 2 мм, деко­ративно! штукатурки - не бiльше нiж 7 мм.

Загальна товщина окремих шарiв багатошарової штукатурки, яку ви­конують на nолiмернuх та змiшанuх в'яжучuх (цементно-полiмерних, гiпсополiмерних та iн.), а також на мiнеральнux в'яжучux з nолiмернuми до­бавками, може вiдрiзнятися вiд наведених вище i встановлюється технiч­ними умовами та регламентами виробника розчинної сумiшi.

Улаштовуючи багатошарове штукатурне покриття, кожний наступний шар наносять пiсля тужавлення попереднього шару (rpунт - пicля тужав­лення набризку, накривку - пiсля тужавлення гунту).

Основним показником категорїї якостi штукатурки (як багатошарової, так i одношарової) є величина допустимих нерiвностей поверхнi, яка для про­стої штукатурки має бути не бiльшою нiж 5 мм, для полiпшеної - не бiльшою нiж 3, а для високоякiсної- не бiльшою нiж 2 мм.

Для багатошарової штукатурки основний показник категорiї за якic­тю зазвичай доповнюють додатковими показниками, якi являють собою певну сукупнicть технологiчних ознак (кiлькiсть елементiв штукатурно­го шару та спосiб їх оброблення) та загальної товщини штукатурного по­криття.

Отже, за сукупнiстю показникiв категорiї якостi багатошарову штука­турку класифiкують так.

Проста штукатурка призначенадля примiщень нежитлового, допомiж­ного та складського призначення. Вона складається з двох шарiв - на­бризку та гунту, загальна товщина цих шарiв - до 12 мм. Шар гунту роз­рiвнюють ребром сокола чи пiвтерка. Величина допустимих нерiвностей поверхнi має бути не бiльшою нiж 5 мм при накладаннi двометрової кон­трольної рейки.

Полinшена штукатурка призначена для житлових i торгових примiщень, навчальних закладiв та iнших будинкiв II класу. Вона складається з трьох шарiв - набризку, фунту та накривки, загальна товщина яких - до 15 мм. Шар грунту розрiвнюють правилом, накривку - пiвтерком i затирають терками, затиральними машинами або загладжують гладилкою. Величи­на допустимих нерiвностей поверхнi - не бiльше нiж 3 мм.

Високоякiсна штукатурка призначена для фасадiв, примiщень громад­ських, адмiнiстративних та iнших будинкiв 1 класу. Вона складається з трьох-чотирьох шарiв - набризку, одного або двох шарiв rpунту, накрив­ки - загальна товщина їх до 20 мм. Шари rpунту розрiвнюють правилом, орiєнтуючись на маяки, накривку - пiвтерком i затирають або загла­джують. Величина допустимих нерiвностей поверхнi - не бiльше нiж 2 мм.

За вимогами СНиП 3.04.01-87 полiпшенута високоякiсну штукатурки слiд виконувати за маяками, товщина яких має дорiвнювати товщинi шту­катурного покритгя без урахування товщини накривного шару.

Штукатурнi покритгя мають вiдповiдати вимогам чинних державних будiвельних норм i стандартiв, а та кож проекту будинку або споруди щодо мiцностi на стиск, на розтяг (за потреби), мiцностi зчеплення 3 основою, морозостiйкостi, кислото- та лугостiйкостi, корозiйної стiйкостi, токсич­ностi тощо.

 

 

3.2. ШТУКАТУРНI РОЗЧИНИ

 

Сумiш, що складається з в'яжучого, дрiбного заповнювача (пicку), води та добавок, називають штукатурнuм розчином. Пiсля затвердiння цiєї сумiшi утворюється штучний каменеподiбний матерiал - штукатурне покритгя.

До складу штукатурних розчинiв можна також додавати кришку гiрських порiд, слюду, бiй скла, мiкронаповнювачi (борошно), дисперснi армувальнi матерiали (дрiбнi волокна) та iншi модифiкувальнi складники.

Для виконання штукатурних робiт застосовують готовi штукатурнi роз­чини, якi надходять на будiвельний майданчик у готовому виглядi (це, як правило, розчини на мiнеральних та на змiшаних в'яжучих деяких видiв), або cyxi штукатурнi сумiшi, якi виготовляють на полiмерних та змiшаних в'яжучих i доставляють на будiвельний майданчик у сухому виглядi (без додавання води замiшування).

 

В'яжучi речовини

У штукатурних розчинах найчастiше використовують мiнеральнi (по­вiтрянi, гiдравлiчнi та глини), органiчнi та змiшанi в'яжучi.

Мiнеральнi повiтрянi в'яжучi використовують здебiльшого для вну­трiшнiх штукатурок, якi експлуатуються при вiдноснiй вологостi повiтря до 60 %, а також у складних та змiшаних розчинах.

Повiтряне вапно має найширше застосування у штукатурних роботах. Використовують вапняне тicто, гiдpaтнe вапно (гашене вапно, пушонку) та негашене мелене вапно. Гiдpaтнe та негашене мелене вапно найчастi­ше використовують у сухих сумiшах.

На повiтрi гашене вапно поступово твердне пiд впливом двох процесiв, що вiдбуваються одночасно: 1) висихання розчину, зближення кристалiв гiдроксидiв кальцiю i магнiю та їх зростання; 2) карбонiзацiї вапна пiд дiєю вуглекислого газу повiтря: Са (ОН)2 + СО2 = СаСОз + Н2О. Отже, пiд час твердiння вапняних розчинiв (висихання та карбонiзацiї) видiляється во­да i споживається вуглекислий газ, тому вапнянi штукатурки слiд пiддава­ти сушiнню, забезпечивши повiтрообмiн у примiщеннi, - провiтрюван­ня. Сушiння прискорює процес твердiння вапняних штукатурок. Щоб прискорити твердiння, до вапна можна такождодавати портландцемент i ппс.

Мiцнiсть вапняних розчинiв незначна. Розчини на гашеному вапнi мають мiцнiсть на стиск у 28-добовому вiцi повiтряного твердiння 0,4...... 1,0 МПа, на меленому негашеному вапнi - до 5 МПа.

Щоб пiдвищити пластичнicть i водостiйкicть, у мелене негашене та гiдратне вапно додають тонкоподрiбненi активнi мiнеральнi добавки ­дiатомiти, трепели, опоки, траси, туфи, доменнi шлаки.

Для сухих сумiщей вапно можна модифiкувати полiмерними добавка­ми на основi водорозчинних смол, латексiв, полiвiнiлацетатних емульсiй тощо.

Основне призначення повiтряного вапна наведено в табл. 3.1.

Гiпcoei в'яжучi у складi вапняно-гiпсових розчинiв застосовують для утворення накривних щарiв штукатурки, яка експлуатується в нормаль­них умовах, а також для оштукатурювання дерев'яних стін у районах iз сухим клiматом.

За температурою оброблення гiпсовi в'яжучi подiляють на двi групи (табл. 3.2): низьковипалюванi (власне гiпсовi) та високовипалюванi (ан­гiдритовi).

Низьковипалюваний гiпс (будiвельний гiпс, алебастр) складається переважно з напiвводного гiпсу CaSO41/2Н2О й характеризується швидким тужавленням. Його застосовують для облаштування конструкцiй, що екс­плуатуються в нормальних умовах. Для регулювання тривалостi тужавлен­ня, подовження строку придатностi до нього додають поверхнево-активнi добавки, модифiкують водорозчинними полiмерними смолами тощо.

Високовипалюваний гiпс складається переважно з ангiдриду CaS04 i вiдзначається повiльним твердiнням, високими мiцнiстю на стиск (10...... 20 МПа) та водостiйкiстю.

Розчuнне скло. Найчастiше застосовують штукатурнi розчини на основi калiйного розчинного скла, рiдше - нaтpiєвого, оскiльки такий розчин утворює на поверхнi конструкцiї висоли. Використовують розчинне скло для приготування кислотостiйких i гiдроiзоляцiйних розчинiв.

Магнезiальнi в'яжучi речовuнu - каустичний магнезит i каустичний до­ломiт - тонкi порощки, отриманi помiрним випалюванням (температура 750... 800 ОС) вiдповiдно магнезиту МgСОз або доломiту CaMg(СОЗ)2.

Магнезiальнi в'яжучi замiшують водним розчином хлориду або суль­фату магнiю.

Каустичний магнезит є щвидкотверднучим i високомiцним в'яжучим (мiцнicть на стик 60... 1 00 МПа), має добру адгезiю з деревиною та iншими органiчними заповнювачами. Тому його використовують для приготуван­ня розчинiв iз заповнювачами у виглядi тирси, стружки, кострицi. Biн на­дaє їм високої стiйкостi проти гниття, горiння та стирання.

Каустичний доломiт використовують для виготовлення теплоiзоляцiй­них штукатурок.

 

Таблuця 3.1. Призначення повiтряного вапна в штукатурних розчинах

 

Вапно	Характерна властивiсть	Основне призначення
Негашене мелене:	отримують тонким
	подрiбненням грудкового
	негашеного вапна
без добавок	Швидкотверднуче,	Для приroтування сухих штука-
	швидкотужавiюче в'яжуче	турних сумiшсй; як основне в'я-
		жуче або як добавка в розчин
		при оштукатурюваннi взимку
з актив ними мi-	Швидкотверднучеводо-	Для приготування сухих шту-
неральними до-	стiйке i пластичне в'яжуче,	катурних сумiшей; для ошту-
бавками або	пiсля затвердiння на	катурювання поверхонь, що
з добавкою кар-	повiтрi може продовжува-	пiддаються зволоженню або
бонатних порiд	ти тверднути пiд водою	експлуатуються при вiдноснiй
(карбонатне		вологостi повiтря понад 60 %
вапно)
гідpaтнe (пушонка):	Гашене грудкове вапно
	у виглядi порошку
без добавок	Високопластичне в'яжуче	Для приготування сухих
		штукатурних сумiшей; у
		звичайних штукатурках, шо
		експлуатуються при вiдноснiй
		вологостi повiтря до 60 %
з активними	Водостiйке високопластич-	Для приготування сухих шту-
мiнеральними	не в'яжуче; пicля затвер-	катурних сумiшей; у штука-
добавками	дiння на повiтрi може	турках, що пiддаються зволо-
	продовжувати тверднути	женню або експлуатуються в
	пiд водою	умовах пiдвищеної відносної
		вологостi повiтря (понад 60 %)
Вапняне тicто	Високопластична водона-	У звичайних готових штука-
	сичена маса, яку отриму-	турних розчинах
	ють гашенням грудкового
	негашеного вапна

 

Мiнеральнi гiдравлiчнi в'яжучi, як правило, використовують при ошту­катурюваннi поверхонь, що експлуатуються у складних умовах. Це шту­катурка у примiщеннях з пiдвищеною вологiстю повiтря (понад 60 %); зовнiшнi стiни й apxiтeктурнi елементи (цоколi, пояски, карнизи тощо), що пiддаються систематичному зволоженню.

У штукатурних розчинах використовують пере важно гiдравлiчне вап­но i цемент.

Гiдравлiчне вапно - порошок ciporo кольору; в'яжуче повiльного твердiн­ня, яке пicля попереднього обов'язкового твердiння на повiтрi (не менше нiж 7 дiб) твердне у водi або у вологому середовищi. Тому його використовують у розчинах, придатних для експлуатацiї як у сухих, так i у вологих середовищах. Штукатурка на гiдравлiчному вапнi має вищi мiцнiсть та вологостiйкiсть

 

 

Таблuця 3.2. Гiпсовi в'яжучi речовини для штукатурних розчинiв

 

Вид	Температура	Характерна	Основне
гiпсу	випалу, ос	властивiсть	призначення
Низьковипа-
люваний:
будiвельний	110... 160	Втрачає 50... 75 %	Для оштукатурювання вну-
		кристалiзацiйної	трiшнiх примiщень з вiдносною
		води	вологiстю повiтря до 60 %
форму-	110... 160	Те саме, але бiль-	На виготовлення форм для
вальний		шої дисперсностi	формування apxiтектурно-
			будiвельних виробiв
Високовипа-
люваний:
ангiдрито-	До 800	Майже повнiстю	Для декоративних штукатурок,
вий		зневоднюється,	Формування apxiтектурнo-
		втрачає до 90 %	будiвельних виробiв
		кристалiзацiйної
		води
екстрихгiпс	750... 1200	Повнiстю	Для влаштування безшовних
		зневоднюється	пiдлог

 

Цементи застосовують, як правило, при оштукатурюваннi зовнiшнiх поверхонь, а також у розчинах для декоративних штукатурок.

У штукатурних роботах використовують портландцементи рiзних видiв та глиноземистий цемент.

Портландцементu загальнобудiвельного прuзначення використовують для приготування звичайних розчинiв, пластифiкованих, гiдрофобних та роз­чинiв швидкого твердiння (зокрема, сухих штукатур них сумiшей), якщо до штукатурного покриття не ставлять особливих вимог. Забороняється застосовувати їх для штукатурних покриттiв, які експлуатуватимуться в агресивному середовищi.

Бiлuй та кольоровi портландцементu використовуютьдля влаштування архiтектурно-художнiх покриттiв; приготування сухих сумiшей для деко­ративних штукатурок; виготовлення цементних фарб та цементно-колощ­ного клею. Використовувати тaкi портландцементи у звичайних штука­турних розчинах недоцiльно.

Сульфатостiйкi портландцементu застосовують для оштукатурювання поверхонь, які пiддаються дiї сульфатних вод, поперемiнному зволожен­ню i висиханню, багаторазовому заморожуванню та вiдтаванню (ocтaннi умови непридатнiдля пуцоланового портландцементу); забороняється використовувати у звичайних штукатур н их покриттях.

Глuноземuстuй цемент застосовують: у ремонтно-вiдновлювальних су­мiшах; для приготування тепло- й жаростiйких розчинiв; входить до скла­ду багатьох розширних цементiв; для приготування штукатурних розчи­нових сумiшей, здатних твердiти при вiд'ємних температурах зовнiшньо­го середовиша або за наявностi сульфатних, морських i карбонатних вод. Забороняеться використовувати в спеку, коли температура повiтря та по­верхонь при нaнeceннi розчину перевишуе 25 ос; забороняеться пiддава­ти тепловiй обробцi.

Глини - ocaдoвi гiрськi породи у виглядi сумiшi часточок глини, пилу­ватих часточок i часточок пiску. Глинистi часточки - це воднi алюмосилi­кати (А12Оз. nSi02. тН2О), що складаються з мiнералiв каолiну, монтмо­рилонiту та галуазиту. Залежно вiд вмicту пiску розрiзняють жир ну, серед­ньої жирностi (напiвжирну) та пiсну (суглинок) глину.

Як в'яжуче для розчинiв глину використовують переважно у сiльсько­му будiвництвi, при оштукатурюваннi стiн, стель, а також опалювальних печей. Пicну глину (суглинки) використовують при реставрації apxiтeк­турних пам'яток, оштукатурених глиняними розчинами. При цьому пicну глину у штукатурному розчинi поеднують з повiтряним вапном, що за­безпечуе добре зчеплення зi штукатуркою старої рецептури та з поверх­нею конструкцiй.

У штукатурних розчинах глину використовують з найдавнiшихчасiв, вона є чистим, гiгiенiчним та екологiчно безпечним в'яжучим.

Органiчнi в'яжучi для штукатурних робiт - це водорозчиннi полiмери чи емульсiї, в яких розчинювальним елементом, або дисперсним середо­вищем, є вода. До них належать: бiтумнi емульсiї (гiдроiзоляцiйнi штука­турки), латекси (використовують як добавки у звичайнi штукатурки та у виглядi в'яжучого в цементно-полiмерних композицiях), полiвiнiлацетатнi емульсiї та водорозчиннi смоли (фенольнi, карбамiднi, епоксиднi тощо ­використовують у виглядi в'яжучого, зокрема в цементно-полiмерних ком­позицiях, та як добавки у звичайнi штукатурки).

3мiшанi в'яжучi зi спецiальними властивостями отримують змiшуван­ням рiзних чистих в' яжучих мiж собою з додаванням деяких добавок. При цьому отримують так званi композuцiї зi спецiальними властивостями або комплексом властивостей, що притаманнi кожному компоненту.

Основну групу цих в'яжучих становлять розширнi та безусадковi це­менти, а також цементно-полiмернi композицiї.

Розшuрнi та безусадковi цементи застосовують у спецiальних штукатур­них розчинових сумiшах для влаштування гiдро-, газо- i нафтонепроник­них штукатурок; для зашпаровування трiщин, замонолiчування стикiв; забороняеться використовувати для приготування розчинових сумiшей для звичайних штукатурок.

Цементно-полiмернi композuцii - це сумiш мiнеральних в'яжучих (гли­ноземистий цемент, портландцемент тощо) з полiмерами (воднi дисперсiї латексу, полiвiнiлацетатних емульсiй або водорозчиннi смоли - фенольнi, карбамiднi, епоксиднi) та розчинним склом. Використовують для приго-

тування розчинових сумiшей з пiдвищеною механiчною мiцнicтю, зносо­стiйкiстю, хiмiчною стiйкiстю; при влаштуваннi iзоляцiйних тадекоратив­них покриттiв; пiд час проведення ремонтно-вiдновлювальних та реста­врацiйних робiт. Обмеження у застосуваннi накладають за видами в'яжу­чих, якi є компонентами змiшаного в'яжучого (портландцемент, бiлий портландцемент, глиноземистий цемент, будiвельний гiпс тощо).