Нанесення штукатурних розчинiв

 

Штукатурний розчин наносять на поверхню окремими шарами роз­пиленням його задопомогою форсунок (механiзований спосiб) або наки­данням чи намазуванням вручну.

Набризк - перший шар штукатурки. Товщина набризку при нанесеннi його на дерев'янi поверхнi не повинна перевищувати 9 мм, а на кам'янi, цеглянi та бетоннi - 5 мм.

Для набризку застосовують рiдкий сметаноподiбний розчин (до 60 % води вiд маси в'яжучого) з осадкою стандартного конуса 12 см при нане­ceннi набризку вручну та 9... 14 см - при механiзованому нанесеннi.

Грунт - другий шар штукатурки. Його виконують у кiлька шарiв (прийомiв). Товщина кожного шару грунту не повинна перевищувати 7 мм при влаштуваннi його з вапняних чи вапняно- гiпсових розчинiв та 5 мм ­з цементного розчину.

Для грунту готують тiстоподiбний розчин, тобто густiший, нiж для на­бризку (до 35 % води вiд маси в' яжучого). Незалежно вiд способу нанесен­ня грунту (вручну чи механiзовано) осадка стандартного конуса має бути в межах 7... 8 см.

Накривка - третiй шар штукатурки. Товщина цього шару пiсля вирiв­нювання та затирання штукатурки вcix видiв, кpiм декоративної, стано­вить не бiльше нiж 2 мм, для декоративної штукатурки - 7 мм.

Для накривки рухливicть розчину, який не мiстить гiпсу, за осадкою стандартного конуса становить 7... 8 см, для розчину, що мiстить гiпс, ­9... 12 см.

Штукатурнi розчини для набризку i грунту процiджують крiзь сито з чарунками 3 х 3 мм, а для накривки - додатково крiзь сито з чарунками 1,5 х 1,5 мм, гiпс просiвають крiзь сито з чарунками 1 х 1 мм.

Склад i марка розчинiв для набризку та грунту залежать вiд складу й марки розчину для накривного шару. Так, цементну накривку можна на­носити тiльки на цементний грунт та набризк, а вапняну - на вапняно­цементний, вапняний та вапняно-гiпсовий грунт або набризк. Марка на­бризку (мiцнiсть Рнб) мaє бути вищою вiд марки грунту (мiцностi Рr), а марка грунту - вищою вiд марки накривки (мiцностi Рн) тобто мaє вико­нуватись умова Рнб > Рг > Рн.

Шари штукатурки наносять з дотриманням технологiчних перерв (табл. 3.6): з вапняно-гiпсових, вапняно-цементних i цементних розчи­нів - пiсля затужавлення попереднього шару; з вапняних - пiсля по­бiлiння попереднього шару. Свiжy штукатурку захищають Biд намокання, замерзання, пересушування, ударiв i cтpyciв.

При механiзованому способі штукатурний розчин на поверхнi наносять за допомогою розпuлювальнuх форсунок механiчної чи пневматичної дiї (див. рис. 3.5, е; 3.6), починаючи зi стелi та верху cтін, шарами, кiлькiсть яких залежить вiд виду штукатурки. Механiчнi (безкомпресорнi) форсунки за­стосовують при нaнeceннi рухливих розчинiв з осадкою стандартного ко­нуса 8... 11 см, а пневматичнi - вiд 7 см i вище.

Перед нанесенням розчину оператор встановлює оптимальну довжи­ну струменя факела розпилювання, щоб вiдскік розчину вiд поверхнi був мiнiмальним. При довгому факелi розчин наносять пiд кутом 70... 800 до поверхнi, при короткому - тiльки пiд прямим кутом. Товщина кожного шару не повинна перевищувати 10 мм.

Вручну штукатурнi розчини наносять при малих обсягах робiт, а також в умовах, якi не дають змоги використовувати механiзми. При цьому роз­чин на поверхнi наносять накиданням або намазуванням.

Накuдання розчuну здiйснюють за допомогою штукатурної лопатки з со­кола, соколом, штукатурним ковшем i совком (див. рис. 3.1, 6). Штука­турною лопаткою з сокола накидають розчин на стiни, стелi, карнизи та iншi елементи опорядження. Накидати розчин соколом (краще застосовува-

 

Таблuця З.6. Тривалiсть технологiчних перерв за нормальних умов тужавлення розчинiв

 

Розчин	Тривалicть витримування, ГОД	Тривалiсть остаточного
			висихання пiд малярнi
	Набризк	Грунт	покриття, дiб
Цементний	2... 3	6... 12	6... 7
Цементно-вапняний	6... 12	12... 24	10... 15
Вапняний	24... 36	2... 3	20... 30
Вапняно-гiпсовий	0,5... 1,0	0,5... 1,0
Гiпсовий	0,1... 0,2	0,2... 0,3	3... 5

 

Рис. 3.11. Розрiвнювання шарiв розчину:

а - пiвтерком (1 - знизу догори; 2 - праворуч - лiво­руч); б-правилам по маяках; в - малкою по iнвен­тарних маяках

 

ти тарiлчастий сокiл) можна на стiни, стелi та карнизи. Штукатурним ковшем можна накидати розчин на по­вepхнi вcix видiв i на тяги. Совком з ру­хомою ручкою розчин накидають на стiни в основному вiд рiвня пiдлоги до рiвня плеча штукатура.

Намазування розчuну на поверхню здiйснюють зазвичай за допомогою сокола (тiльки дерев'яного), штукатурною лопаткою з сокола та пiвтер­ком (див. рис. 3.1,6). Соколом намазують розчин на стiни та стелi (це шари грунту та накривки). Набризк намазувати соколом не можна. Намазую­чи розчин на стiни, сокiл пересувають знизу догори, а на стелю розчин намазують короткими (40... 50 см) смугами, пересуваючи сокiл вперед чи праворуч. Штукатурною лопаткою розчин намазують в основному на сiтчастi поверхнi. На сокол набирають розчин, притуляють його до стiни i швидким рухом зворотним боком лопатки скидають з сокола порцiю роз­чину, намазуючи тонким шорстким шаром. Мазки роблять у вертикаль­ному чи горизонтальному напрямку. Так само намазують i стелi.

Для намазування розчину рекомендується застосовувати широкi (15...... 20 см) пiвтерки, пересуваючи їх знизу вгору, коли штукатурять стiни, або рухаючи на себе, коли штукатурять стелю.