УЛАШТУВАННЯ СПЕЦIАЛЬНИХ ШТУКАТУРОК

 

До спецiальних належать водовiдштовхувальнi (гiдрофобнi), водостiйкi (гiдроiзоляцiйнi), теплоiзоляцiйнi та вогнезахиснi, кислотостiйкi, звуко­iзоляцiйнi, рентгенозахиснi та iншi штукатурки.

Розчини для спецiальних штукатурок готують на будiвельному майдан­чику з сухих сумiшей у змiшувачах примусовоi дiї.

Гідрофобну штукатурку виконують з полiмерно- цементних або цемент­них, вапняно- цементних, гiпсових, гiпсово- вапняних i вапняних розчинiв, в якi у процесi приготування додають силiцiйорган и вже не можна. силiцiйорганiчну добавку. Пiсля за­твердiння розчину поверхню штукатурки обробляють силiцiйорганiчним гiдрофобiзатором. Така штукатурка мaє водовiдштовхувальнi властивостi, але зберiгає паропроникнicть.

Гідроiзоляцiйпу штукатурку влаштовують двома основними способами: першuй - з використанням розчинiв на спецiальних в'яжучих речовинах (бiтумнi емульсiї, розширенi цементи, безусадковi цементи) чи цемент­но- пiщаних розчинiв з ущiльнювальними добавками; другuй - з викорис­танням торкрет-установок, якими наносять цементно-пiщанi розчини з ущiльнювальними добавками. Як ущiльнювальнi добавки використову­ють алюмiнат натрiю, сульфат алюмiнiю, розчинне скло, епоксидну смо­лу тощо.

Улаштовуючи гiдроiзоляцiйну штукатурку першим способом, розчин наносять на поверхнi за звичайною технологiєю з боку гiдростатичного тиску.

Грунт наносять на пiдготовану поверхню у два шари, загальна товщина яких 8... 10 мм; перший шар гунту- 3...4 мм завтовшки, другий - 5... 6 мм. Другий шар гунту наносять вiдразу пicля нанесення й розрiвнювання першого, якщо роботи виконують на вiдкритому повiтрi чи у примiщеннi з вiдносною вологicтю, не вищою нiж 60 %, або з iнтервалом у 10... 30 хв у примiщеннях з високою вологiстю повiтря. Розчини наносять форсунка­ми (пневматичними чи безкомпресорними, зважаючи на консистенцiї сумiшей) або ручним накиданням чи намазуванням з обов'язковим ущiль­ненням нанесених шарiв гунту гладилками, ударами терки чи прокачу­ванням валиками.

Гiдроiзоляцiйну mоркреm-шmукаmурку влаштовують як з напiрного, так i безнапiрного бокiв. Процес торкретування полягає у нaнeceннi на по­верхню пiд тиском повiтря шарiв цементно-пiщаного розчину (торкрету). При цьому розчинова сумiш за допомогою торкрет-пушки зi швидкiстю 60... 80 м/с викидається iз сопла i створює щiльний шар штукатурки. За­гальнутовщину штукатурки встановлюють у межах 15... 30 мм, виконую­чи її у кiлька шарiв 8... 10 мм завтовшки. Кожний наступний шар наносять на попереднiй пiсля його затвердiння.

Теплоiзоляцiйпi та вогпезахuснi штукатурки виконують з використанням сухих сумiшей, якi перед нанесенням замiшують водою до потрiбної кон­систенцiї. У сумiшах використовують легкi заповнювачi: перлiт, верми­кулiт, шлаки, пемзу. Теплоiзоляцiйну штукатурку виконують з цементних, вапняних i гiпсових розчинiв, а вогнезахиснi - з цементних i гiпсових. Taкi штукатурки наносять на поверхнi механiчним набризкуванням або торкретуванням. Методом напiвсухого торкретування можна наносити шар розчину вiдразу на проектну товщину штукатурного покриття. При нaнeceннi методом набризкування (розпилювання форсункою) товщина окремих шарiв не повинна перевищувати 15 мм.

Кuслотостiйку штукатурку використовують для захисту поверхонь вiд впливу агресивного середовища. Розчин для такої штукатурки готують на розчинному склi, кислотостiйкому заповнювачi (кварцовий пiсок) та з додаванням силiцiйфториду натрію.

Звукоiзоляцiйнi (акустичнi) штукатурки виконують для зниження рiвня шумiв. Як в'яжуче в розчинах використовують портландцемент, глинозе­мистий цемент, гiпс або каустичний магнезит, заповнювачем є пiсок iз шлакiв, пемзи або пробкова чи поропластова кришка. Шари акустичної штукатурки (зазвичай 10 мм завтовшки) можна наносити або на мокрий, злегка змiцнiлий фунт з цементно- вапняного розчину, або на пiдготов­ленi кам'янi, бетоннi тадерев'янi поверхнi, а також на звуко- чи теплоiзо­ляцiйний шар з мiнеральної вати, азбестового волокна, пiноскла, спi­нених полiмерних матерiалiв. Розчин наносять механiчним розпиленням чи вручну. Останнiй шар штукатурки розрiвнюють пiвтерком без зати­рання.

 

 

Рис. 3.24. Технологiчна схема виконання шту­катурних робiт з використанням сухих шту­катурних сумiшей:

1 - мiшки 3 сухою сумiшшю; 2 - штукатурний агрегат; 3 - розчиновiд; 4 - форсунка; 5 - шту­катурний шар; 6 - повiтропровiд; 7 - компре­сор; 8 - водопровiд; 9 - водяний насос; 10­посудина для води 3 розчином добавок

 

Технологiчну схему виконання штукатурних робiт з використанням сухих гiпсових штукатур них сумiшей (для тепло- й звукоiзоляцiйної шту­катурок) наведено на рис. 3.24.

Рентгенозахuсну штукатурку виконують з використанням у розчинах баритового заповнювача, при цьому барит (важкий шпат) повинен мати не менше нiж 85 % сульфату барiю. Як в'яжуче використовують портланд­цемент, готуючи розчини у спiввiдношеннi 1: 4 (цемент: барит). Таку шту­катурку виконують вручну при температурi, не нижчiй нiж 15 0С, без стикiв. Розчин наносять шарами 4... 6 мм завтовшки. Загальна товщина штукатурного покриття мае бути не меншою нiж 30 мм.

 

3.8. ОПОРЯДЖЕННЯ ПОВЕРХОНЬ ГІПСОКАРТОННИМИ ЛИСТАМИ

 

Альтернативним напрямом удосконалення технології штукатурних робiт є влаштування штукатурного покриття з великорозмiрних гiпсокартонних листiв заводського виготовлення. Основне функцiональне призначення такого покриття - це вирiвнювання поверхонь пiд наступне нанесення на них лицьового опоряджувального покриття - обклеювання шпалерами, фарбування малярними розчинами чи облицювання плиткою.

Обшиття поверхонь гiпсокартонними листами дає змогу перенести бу­дiвельнi процеси, пов'язанi з обробленням пластичних будiвельних роз­чинiв, з будiвельного майданчика у заводськi умови i внаслiдок цього ско­ротити тривалicть i знизити трудомiсткiсть опоряджувальних робiт.

Гiпсокартоннiлисти (ГК-листи) складаються з гiпсового осердя, обклеє­ного з двох бокiв щiльним папером. Товщина листiв Biд 9,5 до 18 мм, ширина 1,2 м iдовжина 2,0... 3,0 м. Залежно Biд призначеннята функцiональних влас­тивостей ГК-листи можуть бути: будiвельними, якi застосовують для опо­ряджання cтiн, стель, що експлуатуються в нормальних температурно-во­логих умовах; водовiдштовхувальними - при пiдвищенiй вологостi повiтря; вогнетривкими - при пiдвищених вимогахдо вогнетривкостi конструкцiй.

ГК-Листи ycix типiв комплектують допомiжними виробами та мате­рiалами - металевими профiлями, крiпильними засобами, шпаклюваль­ними масами i мастиками, армувальними та з'єднувальними стрiчками, сiтками, профiлями тощо.

Процес опорядження поверхонь включає:

пiдготовку, провiшування та розмiчання поверхонь, влаштування ма­рок (у разi потреби);

транспортування, складування та передмонтажне оброблення ГК - лис­TiB (нарiзання за розмiром, оброблення стикiв, вирiзання та свердлiння отвopiв тощо);

установлення листiв у проектне положення;

оброблення стикiв (шпаклюванням, випресовуванням або обклеюванням армувальною смугою - залежно вiд форми кромок гiпсокартонних листiв); оформлення кyтiв i примикань.

У проектному положеннi ГК-листи закрiплюють за допомогою гiпсо­вих мастик, клею, на шурупах до каркаса.

Закрiплюючи листи на гiпсових мастиках, oстaннi наносять на опоря­джувальнi поверхнi у виглядi контурних маякiв (по периметру листа, який наклеюватиметься) 80... 100 мм завширшки, а також у виглядi марок, якi наносять у шаховому порядку через 35...40 см дiаметром 10... 15 см; тов­щина маякiв i марок залежить вiд характеру поверхнi, яка установлена в процесi її провiщування. Пicля нанесення мастики листи притискують до поверхнi правилом.

Якщо листи закрiплюють на клеях, то oстaннi наносять тонким шаром на поверхню стiни та на зворотну поверхню листа; пicля нетривалого ви­тримування листи притискують до поверхнi i закрiплюють притискними пристроями, якi знiмають лише пiсля тужавлення клею.

Якщо опоряджують piвну поверхню, то ГК-листи закрiплюють за до­помогою клейких смуг (ширина 100 мм), якi попередньо приклеюють по контуру та посерединi листа (за довжиною), пiсля чого лист закрiплюють на поверхнi.

Гiпсокартоннi листи прикрiплюють шурупами до каркаса в такiй по­слiдовностi. Спочатку розмiчають положення каркаса на поверхнi, врахо­вуючи розмiри елементiв та отвopiв у них. Деталi каркаса прикрiплюють до поверхнi крiпильними дюбелями, а листи до каркаса - шурупами -са­морiзами (саморiзи для металу чи для дерева - залежно вiд виду каркаса).

Hacaмкiнeць армують та обробляють стики мiж листами й остаточно обробляють стики, кути, віконнi та двернi лутки.

 

3.9. ВИКОНАННЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ У3ИМКУ

 

У зимових умовах, коли середньодобова температура зовнiшнього по­вiтря нижча нiж +5 ОС, а мiнiмальна добова нижча нiж 0 ОС, потрiбно за­безпечувати нормальнi температурно-вологi умови твердiння внутрiшньої штукатурки або використовувати штукатурнi розчини, що здатнi тверд­нути при низьких температурах (для зовнiщньої штукатурки).

Внутрiшню штукатурку дозволяється виконувати у примiщеннях iз се­редньодобовою температурою, не нижчою нiж + 10 оС, яка буває у зовнiшнiй стiнi на висотi 0,5 м вiд пiдлоги. Кращим способом забезпечення цих умов є попереднє просушування примiщень за допомогою центрального опа­лення. Якщо до початку штукатур них робiт центральне опалення ще не змонтоване, то примiщення просушують за допомогою повiтронагрiвникiв (електрокалориферiв, тепловентиляцiйних установок тощо).

Оштукатурювання стін, зведених iз каменю або цегли заморожуван­ням розпочинають лише тодi, коли розчин кладки з боку нaнeceнoї шту­катурки вiдтaнув не менш як на половину товщини стiни, а вологicть ка­м'яних cтін перед нанесенням розчину не перевищує 8 %.

Штукатурнi розчини наносять за звичайною технологiєю. Температу­ра розчину пiд час нанесення його на поверхнi мaє бути не нижчою вiд +8 0С. Щоб скоротити тривалiсть просушування готової штукатурки, штукaтурнi шари роблять якомога тоншими.

Режим просушування штукатурки залежить вiд виду використовува­ного в'яжучого: вапнянi та вапняно-гiпсовi штукатурки сушать, як правило, 10... 15 дiб зобов'язковим дво-, триразовим повiтрообмiном (провiтрюван­ням) на годину (цим досягають зниження вологостi повiтря та насичення його вуглекислим газом, що значно полiпшує умови твердiння цих шту­катурок); цементнi та цементно-вапнянi штукатурки просушують 6... 7 дiб, пiдтримуючи середовище у примiщеннi вологим, тобто без провiтрювання.

Оптимальна температура просушування штукатурок 10... 16 0С, але не вища нiж ЗО 0С у стелi. Просушують штукатурку за допомогою централь­ного опалення або повiтронагрiвачiв.

Оштукатурювати вiконнi лутки, нiшi та iншi елементи, якi швидко на­холоняють, потрiбно з мicцевим прогрiванням за допомогою iнфрачерво­них випромiнювачiв.

Зовнішні штукатурки, до яких ставлять високi вимоги щодо якостi, довговiчностi, морозостiйкостi та мiцностi, а також тi, якi експлуатувати­муть у складних умовах (пiдвищена вологiсть повiтря та оштукатурених поверхонь, наявнiсть агресивних середовищ тощо), рекомендується ви­конувати влiтку.

Зовнiшню штукатурку у зимових умовах виконують на розчинах, здат­них тверднути на морозi. Для цього застосовують розчини з протимороз­ними добавками або розчини на основi меленого негашеного вапна.

Оштукатурювання зовнiшнiх поверхонь з використанням розчинiв iз протиморозними добавками допускається, якщо до штукатурки не став­лять жорстких вимог щодо довговiчностi, структури, а також якщо її екс­плуатуватимуть у сухих умовах (вiднocнa вологiсть не вища за 60 %) при температурi оштукатурених поверхонь, не вищiй нiж 40 0С, i якщо ця шту­катурка не контактуватиме з агресивними реагентами (наприклад, у xi­мiчнiй промисловостi).

Xiмiчнi протиморознi добавки не повиннi давати висолiв на поверхнi штукатурки i спричинювати корозiї штукатурного покриття, арматури та закладних деталей. Найповнiше цим вимогам вiдповiдають тaкi добавки, як поташ, нiтрит натрiю та амiачна вода. Розчини з такими протимороз­ними добавками готують на портландцементi як основному в'яжучому.

Розчинами на основi поташу оштукатурюють фасади та сiтчасто-армо­вaнi конструкції. Вони не дають висолiв i не спричинюють корозiї ме­талiв. На водних розчинах поташу готують цементнi, цементно-вапнянi (спiввiдношення цемент: вапно не бiльш як 1,0: 0,2) та цементно-гли­нянi (l: 0,4) розчини, якi можна застосовувати при температурi повiтря до -зо ОС. Розчин слiд готувати з використанням заповнювачiв, якi не мають активного кремнезему (опал, халцедон, обсидiан тощо), оскiльки вiн вступає в реакцiю з їдкими лугами, що утворюються пiд час тверднен­ня розчинiв з добавками поташу, а це призводить до корозiї штукатурного покриття.

Розчин з добавкою поташу швидко гycтie i тужавiє, тому його готують з добавками, якi уповiльнюють тужавлення (технiчнi лiнгосульфонати), i застосовують протягом однiєї години, попередньо пiдiгрiвши до темпера­тури 2... 10 0С.

Розчин наносять по маяках, виконаних з такого самого розчину. На­бризку в зимових умов ах не виконують, а наносять на поверхнi шари Грунту 10... 12 мм завтовшки, якi розрiвнюють i ущiльнюють. Останнiй шар rpyн­ту додатково нарiзують i, як тiльки вiн загусне, наносять накривний шар 7... 8 мм завтовшки. Його розрiвнюють i вiдразу затирають без змочування водою.

Штyкaтурніi розчини з нiтpuтом натрiю застосовують для оштукатурю­вання поверхонь при температурi повiтря, не нижчiй нiж мiнyc 15 0С. 3 нi­тритом натрiю готують лише цементнi, цементно- глинянi та цeцементно- вапнянi розчини. Цi розчини не спричинюють корозiї сталi, але спричи­нюють корозiю алюмiнiю та цинку.

Не утворюють висолiв i штукатурнi розчини на амiачнiй вoдi. Амiачною водою замiшують лише цементнi та цементно-вапнянi розчини, якi за­стосовують для оштукатурювання зовнiшнix поверхонь при температурi повiтря до -25 0С.

У розчини з протиморозними добавками допускаеться вводити лу­гостiйкi пiгменти. Температура розчину залежить вiд середньодобової тем­ператури повiтря, 0С:

 

Температура повiтря, не нижча за, оС Температура розчину при його нaнeceннi, оС

-15 +2…3

-25 +5

-30 +8…10

 

 

При вiд'ємних температурах можна застосовувати розчини з меленuм нега­шенuм вапном. Taкi розчини швидко тужавiють i тверднуть завдяки гiдратацiї негашеного вапна безпосередньо у штукатурному шарi. При цьому видiляеть­ся теплота, яка швидко розiгpiвае штукатурку, що сприяє прискоренню твер­дiння, зростанню мiцностi штукатурного шару та зниженню її вологостi.

 

3.l0. ПРИЙМАННЯ РОБІТ

 

 

Якiсть штукатурних робiт контролюють, керуючись вимогами Держав­них будiвельних норм (табл. 3.7).

У процесi виконання робiт стежать за:

приготуванням штукатурних розчинiв, контролюючи якiсть виxiдних матерiалiв, склад та основіi властивостi розчину;

якiстю основи, її вологiстю та мiцнiстю, пам'ятаючи, що мiцнiсть ос­нови має бути не нижчою вiд мiцностi опоряджувального покриття; товщиною вcieї штукатурки й кожного шару та за проектною конфi­гурацiєю i чистотою заштукатурених поверхонь та арxiтектурних елементiв.

Поверхня монолiтної штукатурки не повинна мати подряпин, горбикiв, чарунок, дутикiв та iнших дефектiв.

Вид декоративної штукатурки, її колiр i фактура мають вiдповiдати проекту i зразкам.

Таблuця 3.7. OCHOBHi ВИМОГИ ДО елементiв шгукатурного ПОКРИТТЯ

 

		Контроль
Технiчна вимога	Граничне вiдхилення	(метод, обсяг,
		вид реЂстрацЩ
А. Оштукатуренi поверхнi:
1) вiдxилення вiд вертикалi:
проста штукатурка	3 мм на 1 м, але не бiльше нiж
	15 мм на всю висоту примiшення
полiпшена	2 мм на 1 м - не бiльше нiж 10 мм
високоякiсна	1 мм на 1 м - не бiльше нiж 5 мм
2) Hepiвнocтi поверхонь плавного
окреслення (на 4 м2):
проста штукатурка	Не бiльше трьох, глибина (висота)	Вимiрюваль-
	до 5 мм	ний, не менше
полiпшена	Не бiльше двох, глибина (висота)	п'яти вимiрю-
	ДО 3 мм	вань кон-
високоякiсна	Не бiльше двох, глибина (висота)	трольною
	до 2 мм	двометровою
		рейкою на
3) вiдхилення Biд горизонталi не		50... 70 м2
повиннi перевишувати:		поверхнiабо
проста штукатурка	3 мм на 1м	на окремiй
полiпшена	2 мм на 1м	дiльницi мен-
високоякiсна	1 мм на 1м	шої плошi
		в мiсцях, якi
Б. Вiдxилення paдiyca криво-		виявленi
лiнiйних поверхонь (при пере-		суцiльним
вiрцi лекалом) Biд проеКТНОl ве-		вiзуальним
личини не повиннi перевишувати:		оглядом (для
проста штукатурка	10 мм на весь елемент	лiнiйних
полiпшена	7 мм на весь елемент	виробiв - не
високоякiсна	5 мм на весь елемент	менше п'яти
		вимiрювань
В. Вiдxилення вiконних i дверних		на 35...40 м i
луток, пiлястр, колон, лузг тошо Biд		трьох на
вертикалi й горизонталi не повиннi		елемент),
перевишувати:		журнал робiт
проста штукатурка	4 мм на 1 м, але не бiльше нiж
	10 мм на весь елемент
полiпшена	2 мм на 1 м, але не бiльше нiж 5 мм
високоякiсна	1 мм на 1 м, але не бiльше нiж 3 мм
Г. Вiдxилення ширини лутки вiд
проектної не повиннi
перевищувати:
проста штукатурка	5мм
полiпшена	3мм
високоякiсна	2мм
Д. Допустима вологiсть цегляних	8%	Вимiрюваль-
i кам'яних поверхонь перед		ний, не мен-
оштукатуренням		шетрьох ви-
		мiрювань на
		10 м2 поверхнi

 

 

3.11. ОХОРОНА ПРАЦI

При виконаннi штукатурних робiт слiд керуватися вимогами СНиП 111­4-80*, iнструкцiями з безпечної експлуатацiї штукатурних машин, ме­ханiзмiв та обладнання, дотримуватися вимог з електро-, пожежо- та ви­бухобезпеки, а також вимог з виробничої caнiтapiї та з охорони працi.

Бiльшiсть штукатурних робiт штукатури змушенi виконувати, перебу­ваючи на риштуваннi, помостах, у люльках та iнших пристроях, якi необ­хiдно правильно встановлювати та експлуатувати.

Риштування i помости повиннi мати огородження. Будiвельнi мaтepi­али треба piвномipно розмiшувати в межах риштувань i помостiв, що за­безпечує їх piвнoмipнe завантаження.

Опоряджувальнi електричнi машини, механiзми та механiзо'ваний iнструмент, застосовуваний при влаштуваннi штукатурки у примiщеннях, мають працювати пiд напругою, не бiльшою нiж 36 В.

Робiтникiв треба забезпечити засобами iндивiдуального захисту (оку­лярами, рукавицями, спецодягом та аптечкою)..

У примiщеннях, що просушуються, людинi забороняється перебувати довше нiж 3 години на добу. Це пов'язано з негативним впливом на само­почуття людини пiдвищеної температури (25... 30 0С) разом з пiдвищеною вологiстю повiтря.

 

Kонтpoльні питання

1 Kaтeгopiї штукатурних покриттiв за якiстю. Показники категорїї.

2. Рiзновиди в'яжучих для штукатурних робiт.

З. Cyxi штукатурнi сумiшi. Рiзновиди та галузь застосування.

4.Засоби мехаиiзацiї штукатуриих робiт. Мехаиiзацiя приготуваиня i нанесения сухих штукатур них сумiшей.

5.Основнi вимоги до готовиостi попереднiх робiт i конструкцiй. Вибiр виду штука­турного облицювання.

6.Структура технологiчних операцiй пiд час виконання звичайних штукатурок.

7.Методи нанесення i розрiвнювання штукатурних шарiв. Затирания i загладжування накривного шару.

8.Опоряджання колон, витягування тяг.

9.Тонкошаровi декоративнi штукатурки. Бизначення, рiзновиди за видами в'яжучого.

10.Декоративнi штукатурки на мiнеральних в'яжучих. Рiзновиди, призначення, основнi фактури.

11.Спецiальнi штукатурки. Рiзновиди.

12.Улаштування штукатурних робiт в зимових умовах.

 

4 МАЛЯРНІ ТА ШПАЛЕРНІ РОБОТИ

Серед iнших опоряджувальних процесiв малярнi та шпалернi є вирi­шальними при визначеннi якостi робiт. Вони вiдрiзняються великою рiзно­манiтнiстю матерiалiв i способiв їx використання, а успiшне apxiтeктypнe проектування сьогоднi неможливе без глибоких знань технології виконан­ня процесiв i властивостей матерiалiв.

У малярних i шпалерних роботах використовують готовi фарби, лаки, москательнi й шпалери, тобто матерiали промислового виробництва. Kpiм того, значну частину матерiалiв готують або надають їм заданих техноло­гiчних властивостей в умовах будiвельного майданчика.

 

4.1. МАТЕРIАЛИ ДЛЯ МАЛЯРНИХ РОБІТ

 

Цi матерiали подiляють на в'яжучi, пiгменти, наповнювачi, готовi фарби та лаки, а також допомiжнi матерiали (розчинники, розрiджувачi, сикати­ви, rpунтовки, шпаклiвки тощо).

В'яжучi речовини забезпечують у фарбах зчеплення мiж собою пiгмент­них часточок з наповнювачем та готові фарби (лаку) з поверхнею, яку фарбують. Їх подiляють на в'яжучi для водних iбезводних фарб.

У водних фарбах використовують мiнеральнi (вапно, цемент, гiпс тощо), органiчнi (клеї тваринного та рослинного походження) та синте­тичнi в'яжучi.

Вапно - узагальнена назва продуктiв обпалення з наступною перероб­кою вапняку, крейди та iнших карбонатних порiд.

Залежно вiд умов твердiння вапно подiляють на повiтряне (ВП), яке в замiшаному водою cтaнi твердне i зберiгає набрану мiцнiсть у виробах та матерiалах у повiтряно-сухих yмовах, i на гiдравлiчне (ВГ), яке зберiгає такі властивостi як на повiтрi, так i у водi. Повiтряне вапно залежно вiд вмicтy в ньому оксидiв кальцiю i магнiю подiляють на кальцiєве, магнезiальне i доломiтове. Гiдравлiчне вапно подiляють на слабогiдравлiчне i сильногiд­равлiчне.

Як повiтряне, так i гiдравлiчне вапно може бути негашенuм (вапно-ки­пiлка СаО) i гашенuм (Са(ОН)2). Biд дiї незначної кiлькостi води на нега­шене вапно воно розпадається на порошок, який називають пушонкою. Пiд час взаємодiї: вапна - пушонки з водою утворюється вапняне гашене тicтo. Вапняне тicто, розбавлене водою, називають вапнянuм молоком. Гiдравлiч­не вапно вiдрiзняється вiд повiтряного бiльшою мiцнicтю у твердому cтaнi, швидким тужавленням i здатнiстю тверднути у водi.

За фракцiйним складом вапно подiляють на грудкове, подрiбнене (з розмiрами кусків не бiльш як 20 мм) i порошкоподiбне. Порошкоподiб­не вапно, яке отримують помелом або гiдратацiєю грудкового вапна, по­дiляють на вапно з добавками i без добавок.

Залежно вiд складу та якостi вапно подiляють на сорти:

 

Вапно Сорт

Негашене без добавок 1,2 і 3

Негашене порошкоподібне з добавками 1 і 2

Гідратне(гашене) з добавками і без добавок 1 і 2

 

 

Умовне позначення вапна складається з лiтер, що означають його вид залежно вiд умов твердiння, iндексу гашення, сорту та позначення стан­дарту. Наприклад, умовне позначення вапна повiтряного, швидкого га­шення, першого сорту: ВП-А-1 ДСТУ Б В.2. 7 -90-99.

Повiтряне вапно мaє показники, наведенi у табл. 4.1.

Використовують вапно для приготування фарб, шпакльовок, пiдмазок.

Цемент - порошок сiро-зеленого кольору, який отримують помелом

клiнкеру (карбонату кальцiю) i рiзних добавок.

Таблuця 4.1. Показннки повiтряного вапна

 

		Значения показника, % за масою, для вапна негашеного
Показник		кальцiє:вого		магнезiального	гiдpaтного
		copтів		та доломiтового copтів		copтів
Активнi СаО + MgO,
не менше:
без добавок
з добавками			-			-
Активний MgO,
небiльше				20(40)	20(40)	20(40)	-	-
СО2, не бiльше:
без добавок						J1
з добавками			-			-
Непогашенi зерна,
небiльше								-

При м i т к и: 1. У дужках наведено показники для доломiтовоговапна.

2. Мiнеральнi добавки вводять у вапно в таких кiлькостях, шоб за­довольнялись вимоги до вмicтy активних СаО + MgO.

З. Для кальцiевого вапна 3-го сорту, яке використовуютьдля техно­логiчних цiлей, допускаеться BMicT непогашених зерен до 20 %.

4. СО₂ У вапнi здобавками визначають газооб'ємним способом.

 

Залежно вiд виду клiнкеру, мiцностi пiд час твердiння, швидкостi твер­дiння, тривалостi тужавлення та виду добавок цементи подiляють на типи (табл.4.2).

Стандартна мiцнiсть цементiв (мiцнiсть при стиску через 28 дiб), а також мiцнiсть через двi або ciм дiб мають задовольняти певнi вимоги (табл. 4.3).

Початок тужавлення цементу вcix типiв марок 300, 400 i 500 має наста­вати не ранiше нiж через 60 хв, марок 550 i 600 - не ранiше нiж через 45 хв, а кiнeць - не пiзнiше нiж через l0 год вiд початку замiшування.

Таблuця 4.2. Тяпи i склад цемеитiв

 

			Масова частка основних компонентiв, %
Тип				Доменний
це-	Назва	Позначення	Клiн-	грану-	Пуцо-	Зола-
менту			кер	льований	лан	винос		Вапняк
				шлак
	Портландцемент	ПЦI	95... 100	-		-	-		-
п	Портландцемент
	здобавками:
	шлаку	ПЦ Н/А-Ш	80... 94	6... 20		-	-		-
		ПЦ П/Б- Ш	65.:.79	21... 35		-	-		-
	пуцолану	ПЦ п-з	80... 94	-	6... 20	-		-
	золи-виносу	ПЦ п-з	80... 94	-		-	6... 20		-
	вапняку	ПЦ Н-В	80... 94	-		-				6... 20
	Композицiйний				Сумарно* 6... 20
	портландцемент	ПЦ Н/А-К	80... 94	..
		ПЦ II/Б-К	65... 79		Сумарно* 21...35
										)
III	Шлакопортланд-
	цемент	ШПЦ IП/ А	35... 64	36... 65		-	-		-
		ШПЦ IП/Б	20... 34	66... 80		-	-		-
IV	Пуцолановий					-	21... 35
	цемент	ПЦЦ IV/A	65... 79	-			)		-
		ПЦЦ IV /В	45... 64	-		-	36... 55			-
								..
V	Композицiйний	КЦV/А	40... 64	18...40			10... 20
	цемент							..		-
		КЦ V /Б	20...39	41... 60			20...40			-
								..

*Разом здодатковими компонентами, масова частка яких становить 0... 5 %.

Таблuця 4.3. Вимоги до мiцностi цементiв

 

Марка	Miцність при стиску, н/мм2,	Марка	Мiцнiсть при стиску, Н/мм2,
цементу		не менше, через		цементу		не менше, через
	2 доби	7 дiб	28дiб		2доби	7 дiб	28дiб
	-			500Р		-
	-					-
400Р		-				-
		-

 

Виробник повинен випробувати цемент на наявнicть ознак хибного тужавлення, вiдбираючи проби piвномipно в мipy вiдвантаження, але не менше нiж у 20 % вiдвантажених партiй. Tонкicть помелу цементу мае бути такою, щоб у разi просiювання його крiзь сито NQ 008 за ГОСТ 6613-86 проходило не менше нiж 85 % маси просiюваної проби.

Використовують цемент для приготування цементних i полiмерцемент­них фарб, а також для шпаклiвок, пiдмазок.

Гiпc (Biд грец. gypsos - крейда, вапно) - мiнерал типу сульфатiв (CaSO 4. 2Н₂О). Його подiляють на будiвельний, медичний та фосфогiпс.

Гiпc будiвельнuй - в'яжуче, яке швидко твердне на повiтрi. Отримують його обпаленням (140... 180 о С) двоводного гiпсу.

Залежно вiд границi мiцностi при стиску встановлюють тaкi марки гіпсових в'яжучих: Г-2... Г-I0, Г-В, Г-16, Г-19, Г-22, Г-25.

Тривалicть тужавлення гiпсових в' яжучих - вiд 2 до 30 хв. Щоб подов­жити цю тривалicть, до гiпсу додають клеї.

Використовують будiвельний гiпс у малярних роботах для приготування шпаклiвок, пiдмазок.

Клеї.. За походженням їх подiляють на органiчнi, рослиннi та синте­тичнi.

Клей тваринного походження виготовляють з вiдходiв виробництва м'яс­ної та рибної промисловостi. Залежно вiд вихiдної сировини його подiля­ють на кiстковий, мездровий, риб'ячий, казеїновий та желатин технiчний.

· Кiстковий клей - це продукт переробки знежирених кiсток тварин.

Його випускають подрiбненим, гранульованим, лускоподiбним, у ви­глядi плиток i галет. Використовують для приготування водних фарб, грунтовок, шпаклiвок.

· Клей мездровий отримують з бiлкових вiдходiв шкiряних i шкiряно­сировинних заводiв розварюванням у водi мездри (пiдшкiрної клiтко­вини), сухожиль, обрiзкiв шкiри з наступним випарюванням i вису­шуванням отриманого розчину. Його випускають у виглядi плиток (250 х 90 х 10 мм), подрiбненим, лускоподiбним, гранульованим тощо. Галузь використання така сама, як i кiсткового.

· Казеїновий клей - сумiш казеїну (знежирене молоко) з гашеним вап­ном, мiнеральними солями (фторидом натрiю, кальцинованою содою, мідним купоросом) i гасом. Виготовляють у виглядi порошку ciporo кольору. Використовують для приготування водних фарб.

· Желатин технiчний - кiстковий клей особливої якостi, який виготов­ляють у виглядi дрiбних пластинок, крупинок, гранул або порошку. Ви­користовують для приготування водних фарб.

Клей рослuннuй отримують з продуктiв рослинного походження зава­рюванням у водi борошна чи крохмалю. Використовують для приготуван­ня водних фарб i наклеювання простих шпалер.

Сuнтетuчнi клеi - це карбоксиметилцелюлоза, метилцелюлоза, полi­вiнiлацетатна дисперсiя, латекс синтетичний СКС-65ГП та iH.

· Карбоксиметилцелюлоза (КМЦ) - продукт xiмiчної переробки дере­винної целюлози. Це пластiвцi кремово-бiлого кольору, якi повнiстю розчиняються у водi (краще у теплiй). Використовують для наклеюван­ня шпалер i приготування водних фарб i шпаклiвок.

· Метилцелюлоза - також продукт переробки деревинної целюлози, але вiдрiзняеться бiльшою стiйкiстю до дiї кислот i лугiв. Використовують для приготування латексних фарб, акварельних паст i лакiв.

· Полiвiнiлацетатна дисперсiя (ПВА) - продукт полiмеризацiї вiнiлаце­тату у водному середовищi за наявностi iнiцiатора i захисного колоїду. Являе собою в'язку однорідну рiдину бiлого кольору. Використовують для приготування водоемульсiйних фарб i шпаклiвок.

У безводних фарбах використовують в'яжучi, якi подiляють на олiфи, смоли й лаки.

Олiфа - масляниста рщина, яка висихаючи створює на поверхнi мiцну еластичну плiвку. Розрiзняють натуральнi, напiвнатуральнi та штучнi олiфи.

До натуральнuх належать олiфи з льону та конопель. Їx випускають двох видiв: полiмеризованi та окисненi. Поставляють конопляну олiфу лише в окисненому виглядi.

Останнім часом натуральнi олiфи у будiвництвi використовують дуже рідко (як правило, лише під час реставрації). Найчастiше використовують напiвнатуральнi олiфи - оксоль, глiфталеву, рицинову та iн.

Штучнi олiфи виготовляють xiмiчною обробкою плiвкоутворювальних органiчних матерiалiв з нагрiванням i додаванням розчинникiв. Цiолiфи мають темний колiр i створюють плiвки нижчої якостi. До них належать сланцевi, сольовi та iншi олiфи.

Смоли використовують для приготування водних фарб i лакiв. Розрiз­няють натуральнi (канiфоль, шелак, санарак i дамар) та синтетичнi смоли.

Канiфоль соснову отримують зi смоли хвойних дерев. З цiєї ж смоли готують скипидар. Використовують канiфоль для приготування лакiв, олiф, фарб.

Шелак, санарак i дамар - смоли також рослинного походження. Їx до­бувають з дерев, що ростуть у тропiках i субтропiках. На їхнiй основi готу­ють спиртовi лаки та полiтури, якi використовують переважно в меблевiй промисловостi.

До сuнтетuчнuх смол належать глiфталевi, пентафталевi, полiвiнiлхло­риднi, фенолоформальдегiднi, сечовино-формальдегiднi та iн.

Пiгменти - cyxi тонкопомеленi порошки, нерозчиннi нi у водi, нi в органiчних розчинниках, але добре змiшуються з ними, створюючи сус­пензiї чи пасти потрiбного кольору. За походженням пiгменти подiляють на мiнеральнi та органiчнi, за способом отримання - на природнi та штучнi.

Прuроднi niгменmu отримують переробкою глинистих порiд, якi мiстять оксиди феруму (залiзний сурик, мумiя, вохра, крейда, вапно тощо).

Штучнi niгменmu (бiлила, хром, зелень тощо) отримують xiмiчною пе­реробкою мiнеральної сировини.

Органiчнi пiгментu - це синтетичнi барвнi речовини органiчного по­ходження, нерозчиннi або малорозчиннi у водi та розчинниках. Характе­ризуються високою барвною здатнiстю i чистотою кольору.

Фарб-лакu - пiгменти, якi отримують осадженням анiлiнових барвникiв на бiлу основу (крейду, каолiн, тальк, шпат тощо).

Наповнювачi - дрiбнодисперснi мiнеральнi (найчастiше) продукти, якi використовують у фарбах, щоб знизити їxню вapтicть i надати їм спецiаль­них властивостей. Наповнювачi можуть пiдвищувати атмосферостiйкiсть, мiцнicть, адгезiю, водостiйкiсть фарб, надавати їм матовості або глянцю, прискорювати висихання плiвки.

До наповнювачiв, якi використовують у малярних матерiалах, належать тальк, дiатомiт, азбест, трепел, слюда, легкий шпат тощо.

Допомiжнi матерiали - шпаклiвки, грунтовки, розчинники, розрiджy­вачi, змивки, сикативи, пластифiкатори, гiдрофобiзатори.

Шпаклiвкu - опоряджувальнi матерiали, якi використовуютьдля вирi­внювання поверхнi, що пiдлягаеєфарбуванню чи обклеюванню шпалерами.

Залежно Biд складу розрiзняють шпаклiвки пiд воднi та безводнi фарби. Для пiдготовки поверхонь пiд воднi фарби найчастiше використову­ють клейову, гiпсо-миловарну, вапняно-гiпсову, полiмерклейову шпаклiв­ки (табл. 4.4).

Для поверхонь пiд безводнi фарби готують клеемасляну, напiвмасляну, масляно-емульсiйну, безолiфну шпаклiвки.

Oстаннім часом широко використовують шпаклiвки iноземного вироб­ництва: Бетонiти Пр, кр (для стель i cTiH): Бетонiт ВХ (для cTiH волого­стiйка); Бетонiт 1000, 3000 (для пiдлог); Snicrer, Spasker i РА (для столяр­них виробiв); Lat hend (для бетонних поверхонь); REP and FIX (для фасад­них поверхонь); Ceresit СТ 29, СТ 27 (безпiщанка).

Грунтовки - сумiшi, до складу яких входять пiгменти, наповнювачi та в'яжучi. Вони вiдрiзняються вiд фарб меншим вмicтом пiгментiв i пере­важно нижчою в'язкiстю. Ix, як i шпаклiвки, використовують пiд воднi та безводнi фарби.

Для пiдготовки поверхонь пiд воднi фарби використовують миловар, Грунт полiвiнiлацетатний, силiкатний, вапно тощо (див. табл. 4.4); пiд без­воднi фарби - Грунтовку масляну, на основi олiфи, полiвiнiлацетатнута iн.

Таблuця 4.4. Склад водних грунтовок та шпаклiвок і технологiя їx приготування

 

Склад грунтовки		Назва грунтовки
i шпаклiвки,	Технологiя приготування	i шпаклiвки
масових часток
Клей кiстковий - 2	Готують окремо клейовий i мильний	Мило вар
Господарське мило - 1	розчини i в гарячому cтaнi змiшують,	(фунтовка)
Мiдний купорос -	додаючи мiдний купорос (0,5 ч. - для
0,5... 0,9	чистих поверхонь; 0,9 ч. - для запуше-
Олiфа - 0,1	них), олiфу та крейду (10 ч. - для ви-
Крейда мелена - 10... 20	користання миловару пiд наступне фар-
Вода - 70	бування i 20 ч. - для наклеювання шпа-
	лер)
Полiвiнiлацетатна	Готову до використання емульсiю роз-	Полiвiнiл-
емульсiя - 25	бавляють водою i перемiшуютьдо отри-	ацетатна
Вода - 100	мання однорiдноi сумiшi	грунтовка
Мелена крейда - 100	Синтетичний латекс перемiшують з ра-	Латексна
Латекс СКС-65ГП-7	нiше приготовленим розчином клею i	шпаклiвка
Клей КМЯ - 2	мила. До сумiшi додають крейду
Господарське мило - 0,4
Вода -20
Рiдке скло - 100	До piдкого скла, розбавленого водою до	Силiкатна
Крейда мелена - 20	1,12... 1,14 кг/л, додають крейду i воду-	грунтовка
Вода - до робочоi кон-	до робочоi консистенцiї
систенцii
Суха казеiнова	Казеiнову фарбу заливають водою i ре-	Казеїнова
фарба - 100	тельно перемiшують. До сумiшi додають	шпаклiвка
Олiфа - 3	мильний розчин та олiфу. До робочоi
Господарське мило - 0,5	консистенцii сумiш доводять водою
Вода - до робочої кон-
систенцii
Полiвiнiлацетатна	Полiвiнiлацетатну емульсiю перемiшу-	Полiмер-
емульсiя - 20	ють з водою i до цiєї сумiшi додають це-	цементна
Цемент - 40	мент i крейду, а потiм знову воду - до	шпаклiвка
Мелена крейда - 20	робочої консистенцiї
Вода - до робочої кон-
систенцiї
Суспензiя пiгментiв	Грунт готують у заводських умовах на	Грунт ДВЗ-5
i наповнювачiв уводних	будiвельних об' єктax розбавляють водою
емульсiях акрилових	1: 3
спiвполiмерiв
Дисперсiя на основі	Те саме	Грунт Ceresit
синтетичних смол		СТ 17

Грунтовки iноземного виро6ництва (пiд фарби iноземного походження):

Rostgrund, Tkagrund, Grundfarg, Vatrumsgrund, Grundolia та iн.

Розчинники -рiдкi речовини, якi використовують для доведення фарб i лакiв до робочої в' язкостi, а також для промивання механiзмiв та iнструментів пiсля роботи. До них належать: уайт-спiрит, скипидар, бензин ­для розбавлення олiйних фарб, а також спецiальнi розчинники для синте­тичних фарб, якi надходять у продаж у готовому до використання виглядi. Найширшого використання серед останніх набули розчинники за номе­рами 645, 646, 698 - для лакофарбових матерiалiв; марок Р-4, Р-4А, Р-5 А, Р-12, Р-24 - для розбавлення перхлорвiнiлових, епоксидних, полiакри­лових та iнших фар6.

Розрiджувачi - рiдини для розбавлення фарб до робочої консистенцiї.

Вiдрiзняються вiд розчинникiв тим, що не розчиняються у фарбах i лаках i не погiршують якостi плiвки. Часто до їх складу входять плiвкоутво­рювальнi речовини. Деякi розчинники можуть бути розрiджувачами (на­приклад, толуол, ксилол).

3мивки - рiдини, якi використовують, щоб зняти стару фарбу. Руйнiв­на дiя змивок настає через 15... 20 хв пicля нанесення. Найчастiше вико­ристовують змивки марок СД, АФТ -1, СП -7.

Сикаmиви - рiдини та порошки, якi додають у грунтовки, лаки та фар­би, щоб прискорити їх висихання. Випускають сикативи таких марок:

НФ-1, НФ-2, НФ-З.

Пласmuфiкаmорu - маслянистi рiдини, якi додають в олiйнi фарби для їх пластифiкацiї (дибутилфталат ДБФ, дiетилфталат ДЕФ, диметилфта­лат ДМФ та iн.).

Гiдрофобiзаmорu - рiдини, якi додають у фар6у, що6 пiдвищити атмо­сферостiйкiсть та водовiдштовхувальнi властивостi (ГКР -1 О, 11, 94).

Готові фарби та лаки залежно вiд виду в'яжучого подiляють на олiйнi, емалi, синтетичнi та тi, що розбавляються водою.

Уci фарби та лаки заводського виготовлення мають своє маркування, яке за допомогою лiтер i цифр визначає призначення та основніi властивості фарб. Своє маркування мають також лаки, грунтовки та шпаклiвки. Наприклад, емаль ПФ-115 бiла. У цьому прикладi вид фарби визначає сло­во «емаль», її колiр - слово «6iла». Тип основного в'яжучого визначають двi початковi лiтери з його назви (ПФ - пентафталева; КО - силi­цiйорганiчна (кремнiйорганiчна), ФЛ - фенольна, НЦ - нiтроцелюлоз­на, ГФ - глiфталева i т. iн.). Друга група знакiв позначає призначення фар­би (лаку, шпаклiвки, грунтовки) та їx заводський реєстрацiйний номер: перша цифра О - грунтовки та олiйнi пасти; 1 - атмосферостiйкi фар6и; 2 - для внутрiшнiх poбiт; 3 - для антикорозiйних покритгiв; 4 - во­достiйкi; 5 - спецiальнi; 6 - масло6ензостiйкi; 7 - хiмiчно стiйкi; 8 - тер­мостiйкi; 9 - електроiзоляцiйнi. Виняток становить шпаклiвка 00. Наступнi цифри (одна, двi або три) визначають реєстрацiйний номер матерiалу. Пiсля реєстрацiйного номера можуть бути лiтернi позначення. Напри­клад, ГС - гарячого сушiння, ХС - холодного сушiння.

Олiйнi фарби - сумiш пiгментiв, наповнювачiв та олiфи, старанно пере­тертих у спецiальних пристроях. Цi фарби виготовляють двох видiв: густо­тepтi та готові до використання. rycтотерті фарби перед використанням розбавляють олiфою та розчинником до робочої в'язкостi. Олiйнi фарби бажано використовувати для внутрiшнix робiт.

Емалi - сумiш лаку, пiгменту, наповнювача з додаванням до них роз­чинника та сикативу. Їх випускають, як правило, готовими до викори­стання. Фарби заводського виготовлення, що розбавляються водою, - це, як правило, сумiш полiмерної емульсiї (дисперсiї) з пiгментом i наповню­вачем з додаванням до них стабiлiзатора.

Найчастiше використовують фарби, що розбавляються водою, на основі пластифiкованої полiвiнiлацетатної дисперсiї (Е- ВА-27, Е- ВА-17 та iн.).

Лаки - розчини смол i рослинних олiй в органiчних розчинниках. Вони бувають кольоровими та безбарвними. Залежно вiд виду смоли їх подiля­ють на нiтроцелюлознi, алкiднi, бiтумно-лаковi та iн.

 

4.2. МАТЕРIАЛИ ДЛЯ ШПАЛЕРНИХ РОБIТ

 

У шпалерних роботах використовують шпалери, лiнкруст, синтетичнi рулоннi матерiали та клеї. Kpiм того, для пiдготовки поверхонь пiд накле­ювання цих рулонних матерiалiв використовують малярнi матерiали (шпаклiвки, rpунтовки тощо).

Шпалери залежно вiд матерiалу та експлуатацiйних властивостей по­дiляють на звичайнi, вологостiйкi та звукопоглинальнi.

3вичайнi шпалери (простi, середньої щiльностi та щiльнi) бувають: не­rpунтованими (малюнок наносять на бiлий або кольоровий папiр); фун­тованими (малюнок наносять на попередньо пофарбований папiр), фо­нові (без малюнка, однотоннi, матовi), тисненi (з рельефним малюнком).

Вологостiйкi шпалери можуть бути: тисненими, виготовленими на фар­бах з домiщками полiмерiв; тисненими iз захисною плiвкою (емульсiя або лак) на лицьовiй поверхнi; з нанесенням тонкої кольорової полiмерної плiвки на паперову основу й наступним тисненням; у виглядi безоснов­ної полiмерної непрозорої плiвки з тисненим малюнком.

3вукопоглuнальнi шпалерu виготовляють на паперовiй основi з лицьовою поверхнею, створеною ворсом рiзних волокнистих матерiалiв (з вiдходiв текстильного виробництва).

Oстаннім часом асортимент шпалер значно розширився у зв'язку з по­явою таких, як флiзелiновi, на корковiй основi, на основi фольги, фасаднi шпалери та ін.

Шпалери виготовляють у рулонах по 7; 10,5; 12 i 18 м завдовжки, 500, 560,600 i 750 мм завширшки, а також у бобiнах 750 м завдовжки.

Лiнкрусm - опоряджувальний, з рельефним малюнком матерiал, який виготовляють з пластмаси на основi синтетичних смол з добавками жиро­вихречовин.Довжина його неменша нiж 12м, ширина - 500, 600, 750 або 900 мм; товщина лiнкрусту - 0,5 мм на краях i до 1,2 мм по рельефу.

Сuнmеmuчнi рулоннi маmерiалu - це найчастiше полiвiнiлхлориднi опо­ряджувальнi плiвки (безосновнi або на паперовiй, тканiй чи пористiй зву­копоглинальнiй основi), до яких належать iзоплен, пiноплен, полiплен, девiлон, вiнicтeн, а також самоклейнi опоряджувально-декоративнi плiвки (ПДСО).

Oстаннім часом все частiше для обклеювання поверхонь у примiщеннях з вологими процесами використовують столову клейонку (церату), що яв­ляє собою ткану або паперову основу, на один бiк якої нанесено полiвiнiл­хлоридне покриття. Ширина її 870... 1480 мм, довжина - не менша нiж 3 м.

Iзоплен - двошаровий рулонний матерiал, який виготовляють нане­сенням полiвiнiлхлориду, плаетифiкаторiв, наповнювачiв, пiгментiв i рiзних добавок на паперову основу. Поставляють у рулонах, довжина яких 10...48 м, ширина 500... 1200 мм, товщина не бiльше нiж 0,45 мм.

Пiноплен - рулонний матерiал, до складу якого входять полiвiнiлхло­рид, пластифiкатор, стабiлiзатор, пiноутворювач i пiгменти. Цi складни­ки наносять на папiр i частково термiчно обробляють. Поставляють у ру­лонах, довжина яких 6... 20 м, ширина 500... 1300 мм, товщина 0,8...4,6 мм. Залежно вiд товщини плiвки розрiзняють пiноплен - 1, пiноплен - 11 та пiно­плен-III.

Полiплен - двошаровий рулонний матерiал на паперовiй пiдосновi, на яку наносять забарвлену в мaci полiвiнiлхлоридну пасту i термообробля­ють. Поставляють у рулонах, довжинаяких 6... 25 м, ширина 450... 1640 мм, товщина 0,2... 0,6 мм.

Девiлон - рулонний матерiал, рiзновид штучної шкiри. Виготовляють з полiвiнiлхлоридної маси, яку наносять на пiдоснову з паперу, тканини,

Таблuця 4.5. Клеi для шпалер

 

		Шпалери
Назва клею	зви-	волого-	звуко-	Лiн-	Ізо-	Вiнi-	Девi-	Клейон-
	чайнi	стiйкi	погли-	круст	плен	стен	лон	ка (це-
та мастики			нальнi					рата)
КМЦ	+	-	-	-	-	-	-	-
Борошняний
клейстер	+	-	-	-	-	-	-	-
Крохмальний
клейстер	+	-	+	-	-	-	-	-
КМЦ (50 %) +
+ПВА	-	+	+	-	+	-	-	-
Полiвiнiлацетатна
емульсiя	-	+	+	-	+	-	-	-
Синтетичний клей
Бустилат	-	-	-	+	+	+	+	+
Клешьна мастика
Гумiлакс	-	-	-	-	-	+	-	-

 

склополотна або спiненої полiмерної пiдкладки. Виготовляють у рулонах, довжина яких вiд 4 до 10м, ширина 450, 600 i900мм, товщина 1,2... 1,4мм.

Вінicmeн - безосновний рулонний полiвiнiлхлоридний матерiал з ре­льефною поверхнею, яка зазвичай імітуєрiзнi цiннi породи дерев. Довжи­на рулону не менша нiж 12 м, ширина 1200 мм i товщина 0,1... 0,2 мм.

Самоклейнi опоряджувально-декоратuвнi плiвкu (ПДСО) - декоративнi плiвки з багатокольоровим друкованим малюнком, гладенькою або тис­неною поверхнею та з клеем, що не висихае на зворотнiй поверхнi плiвки. Поставляють у рулонах, довжина яких 8... 15 м, ширина 450,500 i 900 мм, товщина 0,15 мм. Поверхнi, що пiдлягають обклеюванню такими плiвка­ми (стiни, двернi полотна, меблi), ретельно пiдготовляють (шпаклюють, шлiфують та rpунтують безводною грунтовкою).

Досить широко використовують шпалери iноземного виробництва: зi Швецiї (Мitех) марок LAG 110, Firstruktur, Latex СР з Нiмеччини, Iталiї, Фiнляндiї.

Клеї, якi використовують для наклеювання шпалер та iнших рулонних опоряджувальних матерiалiв, наведено в табл. 4.5.

4.3. OCHOBHI ПОЛОЖЕННЯ