МАТЕРIАЛIВ ДЛЯ IНТЕРЄРУ ТА EKCTEPЄPУ
Вибiр опоряджувальних матерiалiв для iнтер’єрузалежить вiд багатьох обставин, а саме: вiд призначення примiщення, його орiентації, розмiрiв, елементiв обладнання iнтep'єpy, нацiональних традицiй. Призначення примiщення вiдiгpaє вирiшальну роль при виборi як виду матерiалу, так i його кольору. Для зали, спальнi, дитячої кiмнати, шкiльних класiв, дитячих кімнат в яслах i садочках найкраще використовувати воднi фарби або простi паперовi шпалери, якi не погiршують мiкроклiмату примiщень. Якщо потрiбно влаштувати панелi у дитячих i шкiльних примiщеннях, то бажано це робити з використанням олiйних фарб на натуральнiй олiфi або емалей без токсичних в'яжучих. Стiни в кухнях, у ванних кімнатах, передпокоях, пiдсобних примiщеннях бажано фарбувати олiйними фарбами, емалями та водоемульсiйними фарбами або обклеювати водостiйкими шпалерами, облицьовувати керамiчною плиткою. Стелi вжитлових примiщеннях, коридорах, передпокоях i кухнях доцiльно фарбувати водними фарбами, якi дають змогу поверхням «дихати» й легко поновлюються. Вибираючи колiр фарби чи шпалер, кpiм призначення примiщення слiд враховувати ще його орiєнтацiю за частинами cвiтy. Так, якщо вiкна opiєнтовані на пiвдень (пiвденний cxiд i пiвденний захiд), то бажано користуватися фарбами (шпалерами) холодних тонів i, навпаки, у разi орiентацii їx на пiвнiч (пiвнiчний cxiд i пiвнiчний заxiд) - теплих тонів. Для загальних кімнат колiр фарби (шпалер) може бути насиченим з яскравим малюнком, розмiри якого добре спiввiдносяться з розмiрами примiщення. Для спальнi бажано використовувати фарби (шпалери) на основi блакитних i зелених пiгментiв, але це значною мiрою залежить вiд вiкy людей, якi нею користуються. Дитячi кiмнати, як правило, фарбують (обклеюють шпалерами) фарбами свiтлих тонів, якi дiють на нервову систему заспокiйливо. Для передпокоїв, кухонь бажано використовувати фарби (шпалери) насичених кольорiв з урахуванням контрасту мiж ними та обладнанням. У примiщеннях з недостатнiм природним освiтленням краще використовувати фарби (шпалери) свiтлих i теплих тонів. Вибираючи колiр, слiд враховувати також розмiри примiщення. Кiмнати, пофарбованi у блакитний, свiтло-зелений або фiолетовий колiр (чи їxнi вiдтiнки), здаються просторiшими, а жовтi, оранжевi та червонi кольори зорово зменшують розмiри примiщень. Фасад - це «обличчя» будинку чи споруди, i вiд того, яке це «обличчя», залежить багато: клас будiвлi, їїзначення, естетична вартість. Ранiше за фасадом будинку визначали становище його хазяїна в суспiльствi; фасад був начебто вiзитною карткою тiєї чи тiєї ciм'ї. Фасад, як i одяг людини, може або радувати людей, пiднiмати їм настрiй або, навпаки, пригнiчувати їx, вiдштовхувати своєюнепривабливiстю. Якiсть фасаду неспецiалiст оцiнює атрибутивними чинниками (гарний поганий; подобаеться - не подобаеться). Спецiалiст позбавлений такої можливостi i повинен користуватися при цьому чинниками, якi визначаються тими чи iншими фiзико-xiмiчними та геометричними показниками. На жаль, спецiалiсти також не завжди користуються цими показниками, не завжди враховують yci чинники, ухвалюючи тi чи iншi рiшення щодо опорядження фасадiв. Нинi проектанти, будiвельники найчастiше приймають рiшення, користуючись аналогами, враховуючи можливостi perioну, наявнicть опоряджувальних матерiалiв, виконавцiв робiт, клiматичнi умови (на жаль, не завжди). І що особливо прикро, все частiше для опорядження фасадiв використовують iноземнi матерiали, технологii, якi не пройшли широкої експериментальної, не кажучи вже про виробничу, перевiрки в умовах того чи iншого perioнy України. Oстaннiм часом мало уваги придiляють питанням, пов'язаним з пiдвищенням технологiчностi методiв опорядження фасадiв, експлуатацiйних якостей та довговiчностi фасадних покриттiв. Тому, на нашу думку, актуальною стала проблема розроблення i впровадження методики вибору оптимальних технологiчних вирiшень опорядження фасадiв з високими показниками технологiчностi та довговiчностi. В основу цiєї методики покладено параметри взаємозв'язку мiж конструктивним вирiшенням фасаду з матерiалами для його опорядження, врахування залежностi технологiчних рiшень від типу i класу споруди, будiвельно-клiматичної зони, мiсця виконання робiт (завод - будiвельний майданчик) тощо (рис. 4.1). Проте не варто обмежуватись однiєю технологiєю. Необxiдно подивитись на цю проблему i з позицiй архiтектурно-конструктивних рiшень (рис. 4.2). Проблема створення образу в apxiтeктypi, зокрема образу мicькоro середовища, надзвичайно складна. Тому є сенс розглядати її на прикладi однiєї будiвлi, виокремивши складовi цього процесу з урахуванням обраних опоряджувальних матерiалiв. Основа художнього образу арютектурної споруди, як i об'єктiв дизайну чи будь-якого iншого реального об'єкта, складається з суми закладеної у нього у рiзному спiвввдношеннi змiстовної, емоцiйної та естетичної iнформацiї, яка його формує у свідомостi людини. Ця iнформацiя сприймається здебiльшого як зоровий образ, тому архітектору в процесi його створення щоразу треба займатися також питаннями вибору будiвельних матерiалiв. Ефективнicть такого вибору впливатиме на архітектурно-художнiй вираз будiвлi. Усвідомлення використання матерiалiв з рiзних позицiй (естетичних, технологiчних, економiчних) дасть можливicть архітeктopoвi впевненiше створювати художнiй образ, орiєнтуючись у великiй кiлькостi систем опорядження фасадiв та в їxнix технологiчних можливостях, якi нам сьогоднi пропонує ринок будiвельних матерiалiв. Вибираючи оптимальнi технологiчнi рiшення для опорядження фаcaдiв, потрiбно розглядати не лише новi перспективнi методи (облицювання сайдингом, обпалення бетону, нанесення розплавленого металу, метод трафаретного друку, використання поливи, наклеювання фасадних шпалер, метод «Сенерджi» тощо), а й традицiйнi, якi столiттями підтверджували своє право на широке використання в будiвництвi та під час ремонту будинкiв i споруд (облицювання, декоративна штукатурка, фарбування, оголення декоративного заповнювача, використання матриць тощо). Слід мати на увазi, що чимало традицiйних методiв опорядження фаcaдiв також залишилися лише за назвами, а не за суттю (декоративнi штукатурки з використанням сухих сумiшей; фарбування фасадiв водоемульсiйними фарбами з широкою гамою кольорiв i підвищеною довговiчнiстю; облицювання декоративною цеглою тощо). Завдяки високiй дисперсностi, технологiчностi, нетоксичностi, широкiй гaмi кольорiв водоемульсiйнi фарби з кожним днем все ширше використовуються в опорядженнi фасадiв, витiсняючи фарби вiтчизняного виробництва на основi силiцiйорганiчних смол. Проте нaвiть цi фарби не можуть змагатися за довговiчнicтю та економiчнiстю з облицюванням фасадiв декоративною цеглою. Конструктивна схема звичайна цегла + утеплювач + декоративна цегла сьогоднi впевнено витiсняє вci iншi варiанти. Основним гальмiвним чинником для ширшого використання цiєї схеми є наявнiсть висолiв на лицьовiй поверхнi цегли. Однак це не означає, що, уникнувши цього недолiку, вже завтра вci будинки матимуть однакові фасади, облицьованi декоративною цеглою. Гарантiєю рiзнобарвності опорядження фасадiв буде вибiр їх за запропонованою методикою. Приймаючи рiшення щодо опорядження як iнтep'єpy, так i екстер'єру, треба враховувати також можливу негативну дiю атмосферних та iнших руйнiвних чинникiв i вимог caнітарної гiгiєни.
4.5. МЕХАНIЗМИ, IНСТРУМЕНТИ ТА ПРИСТРОЇ Ступiнь механiзацiї малярних i шпалерних робiт надзвичайно низький, хоча пiд час їх виконання використовують безлiч механiзованих iнструментів i пристроїв. Бiльшiсть операцiй (насамперед, у малярних роботах) виконують за допомогою механiзмiв i механiзованих iнструментів, якi можна подiлити на три групи: · для приготувания фарб i москательних (фарботерки, вiбросита, вiбромiшалки, клеєварки та змiшувачi для приготування шпаклiвок); · для пiдготовки поверхонь пiд малярнi покриття та шпалери (технiчнi пилососи, електро- та пневмошлiфувальнi механiзми, шпаклювальнi агрегати); · для нанесения фарб, лакiв i гунтовок (агрегати та установки для нанесення фарб, гунтовок i лакiв, якi можна подiлити на два основних класи - низького та високого тиску повiтря). На жаль, вiтчизняний парк механiзмiв та механiзованих iнструментів для опоряджувальних робiт не змiг конкурувати з iноземним, тому останнiй поступово витiсняє їх. Так, досить широко застосовують установки та пристосування для приготування фарб будь-якого кольору з використанням комп'ютерної технiки, установки для нанесення фарб з їх попереднiм пiдiгрiвом (що дає змогу економити до 20 % фарби i значно подовжити строк експлуатацiї покриттiв); спецiальнi пристосування для зняття старої фарби без використання змивок тощо.
4.6. ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ МАЛЯРНИХ I ШПАЛЕРНИХ РОБІТ Процес виконання малярних (шпалерних) робiт подiляють на двi основнi групи: пiдготовка поверхнi та фарбування (наклеювання шпалер). Пiдготовка поверхнi - це трудомiсткий i вiдповiдальний процес, Biд ретельностi та якостi виконання якого значною мiрою залежать якiсть як фарбування, так i шпалерних робiт. Кiлькiсть операцiй, якi потрiбно виконати, щоб пiдготувати поверхню, залежить Biд виду фарбування (виду шпалер) i категорiї фарбування (просте, полiпшеної якостi та високоякiсне) (табл. 4.7). Таблuця 4.7. Технологiчнi операцii з пiдготовки поверхнi пiд фарбування
При м i т к и: 1. Розшивання трiщин не бетонних поверхнях не виконують. 2.Проолiфлення виконують у разi фарбування безводними фарбами. 3. Друге шпаклювання зi шлiфуванням виконують лише при високоякiсному фарбуваннi, при цьому поверхню ще й rpунтують з пiдфарбовуванням.
Рис. 4.3. Ручнi iнструменти та пристрої для малярних робiт: 1, 2 - металевi шпателi; 3, 4 - скребачки; 5, 6 - валики для фарбування металевих конструкцiй; 7- валик для фарбування cтін; 8 - валик з пневмоподаванням фарби; 9 - валик для фарбування пiдлог; 10 - вудочка унiверсальна; 11 - валик для фарбування столярних виробiв; 12 - шпатель-пiвтерок; 13, 14 - пензлi-ручники; 15 - шiтка-макловиця; 16, 17пензлi для фарбування paдiaтopiв; 18 - пензель для фарбування круглих труб; 19 - вiскозимeтp В3-4; 20 - ванночка для фарби
Рис. 4.4. Методи нанесення фарб: а - пневморозпилення; б - безповiтряне розпилення; 1 - компресор; 2 - посудина для фарби; 3 - пiстолет-розпилювач; 4 - гумовий рукав для подавання стиснутого повiтря до посудини з фарбою; 5 - те саме, для подавання стиснутого повiтря до пiстолета-розпилювача; 6 - те саме, для подавання фарби до пiстолета-розпилювача
Малярнi роботи. Фарбують поверхню за допомогою механiзованих установок, а також механiзованих i ручних iнcтpyмeнтів та пристроїв (рис. 4.34.6). Пiд час фарбування вручну треба весь час стежити за в'язкicтю фарби, тобто регулярно її перемiшувати. Коли використовують валики, пензлем фарбують кути, стики поверхонь, труби. Валик вмочують у фарбу, налиту у ванночку, i прокочують по металевiй сiтцi, щоб зняти зайву фарбу. Пiсля цього фарбу наносять на поверхню вертикальними смугами з напуском (перекриттям) 20... 30 мм. Iнодi в будiвництвi використовують методи нанесення фарби задопомогою ультразвуку, аерації. Найпоширенiшим нинi є метод пневморозпилення (рис. 4.4, а), незважаючи на його icтотний недолiк (15 % фарби при цьому iдe в аерацiю), що не лише робить його неефективним, а й негативно впливає на здоров'я малярiв, якi користуються ним. У разi безповiтряного розпилення (рис. 4.4, б) цього недолiку майже немає (1,5 % аерацiї), але широке використання його стримує низька дисперснicть вiтчизняних фарб. Електростатичний метод (рис. 4.5) використовують переважно для фарбування конструкцiй (виробiв) з металу (автомобiлi, мотоцикли, радiатори, труби тощо). Метод занурення (ванний) (рис. 4.6) хоча й досить широко використовують на територiї СНД, але він має icтотніi недолiки: перевитрати фарби, нepiвнoмipнiсть покриття фарбою поверхонь, наявнiсть потьокiв на фарбованих виробах. У будiвництвi використовують також спецiальнi методи нанесення фарб. До них належать: багатоколiрнi малярнi покриття (на поверхню наносять фарби 2-5 кольорiв); накатування рiзноманiтних малюнкiв рiзних кольорiв за допомогою гумових валикiв; фарбування поверхнi пiд цiннi
Рис. 4.5. Електростатичний метод нанесения фарби: Рис. 4.6. Метод занурення у фарбу: 1 - фарба; 2 - деталь, яку фарбують 1 - посудина для пiдiгрiтоi фарби; 2фарба; 3 - деталь, яку фарбують породи деревини або каменю (ropix, дуб, ясен, мармур); альфрейнi роботи (аерографiя); покриття «Снiжок» (об'ємна маса, фактуру якої створюють гpaнi кварцового пiску); покриття «Кропил» (до фарби додають заздалегiдь пофарбовану деревну тирсу); фактура «пiд шагрень» (механiзоване нанесення латексно- крейдяної сумiшi або iнших сумiшей з наступним фарбуванням поверхнi); пудра i т. iн. Багатоколiрне фарбування - це або одночасне, або почергове нанесення фарб рiзного кольору на ту саму поверхню. Кiлькiсть кольорiв може бути необмеженою, але, як правило, використовують вiд трьох до п'яти кольорiв. При цьому значно спрощується пiдготовка поверхнi пiд фарбування, вiдпадає потреба ретельної пiдготовки поверхнi. Найчастiше цей метод використовують для опорядження поверхнi стель, сходових клiток, дзеркал на cтiнax. Iнодi цей метод об'єднують з аерографiєю. Накатування рiзноманiтних вiзерункiв (рис. 4.7) рiзних кольорiв за допомогою гумових валикiв у 60-70-х роках ХХ ст. було основним методом опорядження стін у житлових будинках як в Україні, так i в iнших республiках колишнього СРСР. Переваги цього методу опорядження - це багатство вiзерункiв, простота виконання i пiдготовки поверхнi. Фарбування пoвepxнi пiд цiннi породи деревини потребує високої майстерностi виконавцiв i спецiальних iнструментів (рис. 4.8). Характернi рисунки рiчних шарiв для деревини цiнних порiд зображено на рис. 4.9. Поверхню при цьому пiдготовляють так, як i пiд безводнi фарби, але грунт за кольором пiдбирають залежно вiд породи деревини. Колiр декоративного (верхнього) шару має бути темнiшим за грунт, але у своєму складi повинен мicтити тi caмi пiгменти i обов'язково тонкого помелу (високодисперснi). Як правило, шар для декоративного покриття готують на водних в'яжучих. Для iмiтації свiтлого дуба готують грунт з використанням бiлила, вохри золотистої та розрiджyвача. Для iмiтації темного дуба замicть золотистої вохри використовують умбpy натуральну. Декоративний шар наносять пензлем i ретельно розрiвнюють флейцом. Щоб створити малюнок, використовують гумові гребiнцi, товщина яких має бути в межах 3 мм, iз зубцями рiзної величини. Висохлий верхнiй шар покривають свiтлим лаком. Готова поверхня при цьому має такий вигляд, як на рис. 4.9. Така сама технологiя i для iмiтації поверхнi пiд мармур, гpaніт. Oстаннім часом за допомогою фарб «Мультикольор» створюють багатоколiрнi покрuття рiзних колекцiй: «Феєрверк>, «Небесна акварель», «Сап'ян», «Венецiанськi образи», «Поларic», «Пiвнiчне сяйво», «Пiксель» тощо. Альфрейнi роботи, Taкi як аерографiя (використання двох видiв трафаpeтів - негативного i позитивного), декалькоманiя (перенесення малюнка способом перебивних картинок), бронзування, iмiтацiя вiтражiв, альфрейно-живописнi роботи та iншi, належать до спецiальних методiв нанесення фарб. За глибиною рельєфу рiзнобарвна аерографiя нaгaдyє живопис.
Рис. 4.8. Iнструменти для опорядження поверхонь пiд цiннi породи деревини: 1 - пензель; 2 - флейц; 3 - штриховi пензлики; 4 - гумова пластинка; 5 - ryмовi гребiнцi; 6 - губка
Водночас технологiя виконання робiт досить проста i не потребує багато часу. Композицiя аерографiчних розписiв залежить вiд прийомiв виконання i має тaкi рiзновиди: декоративний малюнок в однiй площинi; декоративний малюнок з об'ємним зображенням; декоративний малюнок iз сумiщенням малюнкiв в однiй площинi з об'ємним зображенням. Декоративний малюнок в однiй площинi створюють за допомогою прямого або прямого i зворотного трафаретiв (рис. 4.10). За основу таких малюнкiв беруть, наприклад, зображення гiлки або листочкiв таких дерев, як клен, дуб, каштан. Декоративний малюнок з об'ємним зображенням досить складний i потре6ує точного дотримання правил накладання прямих тiней та вiд6лисків. Декоративний малюнок iз cумiщенням площинного i о6'ємного зо6ражень дає можливicть вiдтворювати о6'єкти живої природи - дерева, птаxiв,звipiв. Трафарети для аерографiчного розпису виготовляють зi щiльного картону, фанери, металу, пластмаси. Фарбу напиляють як фар6увальними аг-
Рис. 4.9. Створення рисункiв пiд цiннi породи деревини
регатами малої продуктивностi, так i пилососом. Перед початком розпису поверхню стiни (стелi) старанно пiдготовляють i фарбують. Структура процесу фарбування фасадних поверхонь (табл. 4.8) вiдрiзняеться вiд структури процесiв фарбування внутрiшнix поверхонь. Фактуру «nід шагрень» створюють високо механiзованим способом. Перед цим поверхню очищують вiд пилу, смiття, розшивають трiщини на оштукатурених поверхнях, rрунтують їх миловаром, пiдмазують oкpeмi мiсця. Пiсля цього на поверхню наносять механiзованим методом латексно-крейдяну сумiш з наступним її фарбуванням. Можна сумiщати цi два Таблuця 4.8. Технологiчнi операцii, якi виконуютъ при фарбуваннi фасадiв
При м i т к а. Трiщини на бетонних поверхнях не розшивають.
процеси, змiшавши латексно-крейдяну сумiш з фарбою. Зaмість латексно-крейдяної можна використовувати сумiш на основi iнших в' яжучих або готові сумiшi типу Cerezit. Покрuття «Снiжок» використовують найчастiше, щоб створити неслизькi покриття. Для цього перед нанесенням у фарбу додають старанно вимитий кварцовий пicок фракції 1 мм. Фактуру «Кропил» створюють додаванням у фарбу заздалегiдь пофарбованої тирси з деревини. Фарбують тирсу змiшуванням її з пiгментом i водою. Пiсля цього пофарбовану тирсу старанно висушують i додають у фарбу перед її нанесенням на поверхню. Використання цього методу, як i методу «пiд шагрень», дaє змогу зекономити час на пiдготовку поверхнi перед фарбуванням. Шпалернi роботи. Перед наклеюванням шпалер за допомогою шнура i виска вiдбивають лiнiю бордюру, а також перевiряють вертикальнiсть кyтiв примiщення. Технологiчну послiдовнicть виконання операцiй пiд час наклеювання шпалер наведено в табл. 4.9. Найбiльш трудомiсткий i вiдповiдальний процес у шпалерних роботах - це обклеювання стелi. Структура операцiй i послiдовнiсть їх виконання тaкi caмi, як i при наклеюваннi шпалер на стiни. Починають наклею- Таблuця 4.9. Технологiчна послiдовнicтъ виконання робiт при обклеюваннi стін шпалерами
вати шпалери від вiкна. Перед наклеюванням шпалер бажано зняти розетки та вимикачi, але перед тим їх знеструмити. Якщо по поверхнях, обклеюваних шпалерами, проходять труби, то їx фарбують безводними фар6ами під колiр шпалер. При обклеюваннi поверхоньлiнкрустом, пiнопленом, плiвками клей наносять не лише на полотнища, а й на обклеювану поверхню. Перед наклеюванням шпалер або синтетичних плiвок на дерев' янi поверхнi oстаннi шпаклюють та rpунтують олiфою. Чим менша товщина шпалер (синтетичних плiвок), тим ретельнiше треба підготувати поверхню. Якщо щпалери наклеюють на ранiше пофарбовану водними фарбами поверхню, то фарбу змивають теплою водою або поверхню промиловарюють. Cтapi щпалери відмочують теплою водою i знiмають. Наклеюючи щпалери на шар уже наклеених шпалер, їx залишають за умови, що вони є надiйною основою i в разi змочування клейовим розчином не відстають від основи. Наклеювати новi шпалери на cтapi можна не 6iльше двох разiв (для простих шпалер - до трьох разiв). Макулатурою (газетним папером) обклеюють лише дерев'янi поверхнi, якi можуть змiнювати свої розмiри залежно від вологостi й температури. Стики мiж поверхнями з рiзнорідних матерiалiв проклеюють марлею на клею.
4.7. ПРИЙМАННЯ РОБIТ
Малярнi роботи приймають i контролюють якiсть їx виконання пiсля висихання фарби. Насамперед перевiряють відповіднiсть виконання робiт проекту та затвердженим еталонам кольорiв i фактури, а та кож вимогам чинних нормативних документiв. Пофарбованi поверхнi мають бути однотонними. Смуги, плями, пропуски, сліди щiтки або пензля, ви6iлення, виправлення окремих мicць, якi видiляються на загальному фонi, не допускаються. Вид, сорт, колiр шпалер i синтетичних плiвок мають відповідати проекту i затвердженим зразкам. На оклеєних поверхнях не повинно бути плям, здуття, пропускiв, доклеювань, зсунень рисунка, полотнищ з рiзними відтiнками або наклеєних не вертикально, тiней у стиках, неpiвнo обрiзаних чи рваних країв полотнищ.
4.8. ОХОРОНА ПРАЦI
Для охорони працi робiтникiв та iнженерно-технiчних працiвникiв необxiдно виконувати вимоги державних aктiв, якi чiтко регламентують їхнi права та обов'язки. До самостiйної роботи допускаються лише ро6iтники, якi пройшли курс навчання, перевiрку знань правил технiки безпеки, виробничої caнiтapiї та пожежної безпеки, а також iнструктаж на робочому мiсцi. При виконаннi малярних i шпалерних pобіт особливу увагу слід звертати на забезпечення працiвникiв засобами iндивщуального захисту (респiратори, окуляри, рукавицi тощо) та спецiальним одягом i взуттям; на вентиляцiю примiщень, де виконують фарбувальнi процеси та працюють з токсичними й вибухонебезпечними матерiалами; на справнiсть механiзмiв, їх заземлення, якiсть гумових рукавів, надiйнicть риштувань i piвномірність їхнього навантаження. У примiщеннях, де зберiгають i готують фарби, суворо забороняється палити, розводити вогнище, користуватися паяльними лампами, проводити електрозварювальнi роботи.
Контрольнi питання
|
