У підрозділі необхідно обґрунтувати, за яким режимом працює дільниця, провести розрахунок величин номінального і дійсного фондів часу
4.1.3.1 Вибір і обґрунтування режиму роботи на дільниці Режим роботи дільниці – це час роботи устаткування і виробничого персоналу дільниці. Режим роботи дільниці визначається черговістю виконання операцій технологічного процесу виготовлення в ницівання режиму роботи на діля272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727272727 часі і просторі. Від прийнятого режиму роботи дільниці залежить організація виробничого процесу. У ливарних цехах застосовують послідовний (ступінчастий) і паралельний режими роботи. При послідовному режимі основні технологічні операції виконуються послідовно в різні періоди доби на одній і тій же площі. Існує декілька видів послідовних режимів роботи протягом доби: двозмінний— в першу зміну проводиться формування і збірка, а в другу заливка і вибивка. Цей режим застосовується для середнього і дрібного тонкостінного литва, вимагаючий трохи часу на заливку, охолодження, вибивку при невеликій площі цеху і середній механізації; тризмінний — в першу зміну проводиться формування і збірка, в другу — заливка, в третю — вибивка і підготовка робочих місць. Такий режим застосовується при виготовленні крупних виливків в дрібносерійному і індивідуальному виробництві; тризмінний з двозмінним формуванням, збіркою і однозмінною заливкою, вибивкою і підготовкою — застосовується при виготовленні виливків легкої і середньої маси; тризмінний з двома циклами роботи — всі виробничі операції протягом доби повторюються двічі. Особливістю такого режиму є зайнятість виробничих робочих половину зміни на підсобних роботах. Застосовується при виготовленні дрібних виливків. При паралельному режимі всі технологічні операції виконуються одночасно на різних дільницях. бувають одно-, двух-, тризмінні режими роботи. Паралельний режим організовується в механізованих цехах дрібносерійного, серійного і масового виробництва. Найбільшого поширення набув паралельний двозмінний режим, при якому третя зміна відводиться для профілактики і ремонту устаткування. До однозмінного паралельного режимувдаються рідко, оскільки устаткування і площа використовуються недостатньо. Тризмінний режим також застосовується рідко, оскільки він утрудняє проведення профілактичних оглядів і ремонтів, що веде до швидкого зношування устаткування. Основною умовою застосування паралельного режиму є забезпечення безперервної роботи формувальних ліній рідким металом. При проектуванні вибір оптимального режиму роботи ливарного цеху залежить від виробничої потужності, серійності виробництва і технологічної складності литва, роду металу, типу плавильних агрегатів і інших чинників. При одиничному і дрібносерійному виробництві частіше застосовується послідовний режим, при великосерійному і масовому виробництві— паралельний. Для чавуноливарних цехів найбільш раціональним є двозмінний паралельний режим роботи. У фасоно-сталеливарних цехах, де виробничий процес пов'язаний з безперервною роботою плавильних печей, необхідно використовувати паралельний тризмінний режим. При виборі режиму роботи проектованого цеху необхідно дотримувати вимоги охорона праці, яка не допускає загалом, у неізольованому приміщенні одночасно проводити формування, збірку і операції по заливці, вибиттю литва, обрубуванню і приготуванню суміші. Шкідливі операції з великим виділенням тепла, газів, пилу і шуму необхідно ізолювати від приміщень з менш шкідливими операціями. При одиничному і дрібносерійному виробництві найчастіше застосовується послідовний режим. При великосерійному і масовому - паралельний. Паралельний режим роботи має ряд переваг в порівнянні з послідовним: скорочується виробничий цикл виготовлення відливань; раціональне використовується устаткування і площа цеху, поліпшується якість виливків, знижується собівартість робіт [6].
4.1.3.2 Розрахунок фондів часу роботи устаткування Відповідно до встановленого режиму роботи при проектуванні встановлюються фонди часу роботи устаткування і робочих. Розрізняють календарний, номінальний і дійсний фонди часу. Календарний фонд часу рівний кількості календарних днів на рік. Номінальний режим рівний кількості календарних днів за вирахуванням вихідних і святкових днів. Це річний час, протягом якого підприємство повинне працювати без втрат. Дійсний річний фонд часу дорівнює номінальному за вирахуванням планових втрат. Планові втрати для устаткування — це час на проведення капітальних, середніх і планово-запобіжних ремонтів. Планові втрати часу для робочих пов'язані з профспілковими відпустками, відпустками по навчанню, хворобами, відпустками по вагітності і пологам, з годуванням грудних дітей, скороченим робочим днем підлітків від 16 до 18 років і виконанням державних обов'язків. Потрібна кількість устаткування визначається за дійсним фондом часу. Величину дійсного річного фонду часу роботи устаткування можна розрахувати за формулами або визначити за таблицею [7]. Величину номінального фонду часу роботи устаткування визначаємо за формулою [5] Т ном =[(Д к –Д в – Д с)· d - Д пс · 1]· m, (4.8)
де Д к- кількість календарних днів на рік; Д в- кількість вихідних днів на рік; Д с - кількість святкових днів на рік; Д пс – кількість передсвяткових днів на рік; d- тривалість зміни, годин; m- змінність роботи устаткування Наприклад: Tном = [(365 – 105 - 10) · 8 – 9 · 1] · 2 = 3982 годин
Дійсний річний фонд часу визначається за формулою [4] T д = Tном · Kв, (4.9) де T д - дійсний річний фонд часу роботи устаткування, годин; Т ном – номінальний річний фонд часу роботи устаткування, годин; Кв - коефіцієнт, що враховує втрати часу на ремонт і планово-запобіжне обслуговування устаткування, визначається за формулою [3] Кв = де а-величина неминучих втрат, %. Довідкові дані про час простою устаткування у капітальному ремонті для різних видів обладнання наведені у таблиці 4.8. Таблиця 4.7– Час простою устаткування в капітальному ремонті,%
Продовження таблиці 4.7
4.2 ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ 4.2.1 Вибір та розрахунок необхідної кількості технологічного обладнання Вибір необхідного основного обладнання дільниці необхідно проводити опираючись на умови роботи дільниці і цеху в цілому: серійність виробництва, масу литва, що виробляється,, режим роботи дільниці. При виборі обладнання слід орієнтуватися на передові технологічні процеси, враховуючи продуктивність обладнання і показники його роботи (коефіцієнт завантаження).
|
, (4.10)
