Додаткові теоретичні відомості. Сукупність методів, які використовуються для вимірю­ван­­ня коефіцієнта в’язкості, називають віскозиметрією

Сукупність методів, які використовуються для вимірю­ван­­ня коефіцієнта в’язкості, називають віскозиметрією, а при­­ла­ди, які застосовуються для цієї мети, віскозиметрами. Коефіцієнти в’язкості, значення яких лежать у межах 10^–5–10⁴ Па×с, визначаються за допомогою капілярних віскози­мет­рів.

Капілярний метод базується на використанні формули Гагена–Пуазейля, згідно з якою об’єм рідини V, що протікає за час t через капіляр довжиною l та радіусом R при наявності перепаду тиску D P на кінцях капіляра, дорівнює:

.

Для вертикального капіляра перепад тиску зумовлений гідро­ста­тич­ним тиском стовпа рідини висотою h, тобто

D P = rgh,

де r – густина рідини.

За цими формулами знаходять в’язкість рідини

.

Враховуючи, що величини V, l, R та h є сталими для даного капіляра, та вводячи сталу віскозиметра

c = pR ⁴ gh/ (8 lV),

можна визначити значення в’язкості h = c×r × t.

Час протікання досліджуваної рідини через даний капі­ляр залежить від його параметрів, густини та в’язкості ріди­ни. Вимірю­ючи цей час для протікання однакових об’ємів досліджуваної (t_x) та еталонної (t_ет) рідин, отримаємо фор­му­ли, які дозволяють визначити значення відносного (h_від) та абсолютного (h_абс) коефіцієнтів в’язкос­ті досліджуваної рідини:

, (3.70)

h_x = h_абс = h_ет × h_від. (3.71)

Замість еталонної рідини, як правило, використовують дистильо­вану воду, в’язкість якої (h_ет) залежно від температури наведена в таблиці 2.