Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

РАБОЧАЯ ПРОГРАММА ДИСЦИПЛИНЫ 6 страница




Курси цільового призначення проводяться для вивчення робіт­никами нового обладнання, виробів, товарів, матеріалів, послуг, сучасних технологічних процесів, засобів механізації й автома­тизації, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних ме­тодів організації праці, питань економіки, законодавчих та нор­мативно-правових актів тощо. Заняття проводяться в групах чисельністю від 5 до ЗО осіб або індивідуально. Тривалість на­вчання на курсах цільового призначення встановлюється в об­сязі не менше 8 навчальних годин. Навчання на курсах цільо­вого призначення закінчується підсумковим заняттям, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Робітникам після закінчення курсу навчання видається посвідчення.

Навчальні плани та програми розробляються та затверджують­ся для виробничо-технічних курсів — підприємствами на основі державних стандартів професійно-технічної освіти або типових навчальних планів та програм; курсів цільового призначення — підприємствами, а в необхідних випадках центральними органа­ми виконавчої влади або відповідними підрозділами місцевих органів виконавчої влади.


Глава 16

Періодичність навчання робітників на курсах підвищення ква­ліфікації встановлюється, як правило, не рідше одного разу на п'ять років.

16.3. Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців

Підвищення кваліфікації керівників та фахівців здійснюєть­ся з метою удосконалення знань, умінь та навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обо­в'язками й особливостями трудової діяльності в умовах ринко­вих відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удоско­налення навичок управління сучасним виробництвом, раціональ­ної та ефективної організації праці тощо.

Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців здійснюється за такими формами: спеціалізація; довгострокове підвищення кваліфікації; короткострокове підвищення кваліфі­кації; стажування; інші форми.

Спеціалізація проводиться з метою набуття працівником до­даткових спеціальних знань, умінь та фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням ви­робничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освіт­ньо-кваліфікаційного рівня. Спеціалізація здійснюється у відпо­відних навчальних закладах, її тривалість — не менше 500 го­дин.

Довгострокове підвищення кваліфікації передбачає оволодін­ня працівниками комплексом знань, умінь та навичок, що сприя­ють якісному виконанню ними своїх безпосередніх обов'язків, розширення зони компетенції за наявним чи новим місцем ро­боти, вивчення чинних нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції підприємства чи його підрозділу, насам­перед з питань охорони праці, сучасних технологій виробництва, засобів механізації та автоматизації, передових методів органі­зації праці, досвіду роботи кращих вітчизняних та зарубіжних підприємств тощо. Тривалість довгострокового підвищення ква­ліфікації встановлюється від 72 до 500 годин. Навчання здій­снюється у закладах післядипломної освіти.

Періодичність довгострокового підвищення кваліфікації керів-


Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації__ 531

них працівників та фахівців установлюється залежно від вироб­ничої потреби, але не рідше одного разу на п'ять років. Першо­черговому направленню на курси довгострокового підвищення кваліфікації підлягають керівні працівники та фахівці, прийняті на роботу, або в разі їх переміщення по службі.

Короткострокове підвищення кваліфікації керівних праців­ників та фахівців здійснюється з метою поглибленого вивчення ними певного напряму діяльності, зокремм і |ш;н модернізації, перепрофілювання чи структурної первбудопи підприємства, значних змін у нормативно-правовій Г>п:п, що рвгулювйого діяль­ність, з питань економіки, ділового монления тощо.

Тривалість короткострокового навчниті угтинонлюється під­приємством залежно від мети та змісту тшчнльиої програми, але не більше 72 год. Навчально-програміїи документація для корот­кострокового підвищення кваліфікації розробляється та затвер­джується підприємством. У разі організації навчання на договір­них умовах програма затверджується підприємством (навчаль­ним закладом), яке здійснює навчальний процес, та погоджуєть­ся із замовником. Періодичність короткострокового підвищен­ня кваліфікації установлюється підприємством залежно від ви­робничої потреби.

Стажування передбачає засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов'язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня. Стажування проводиться на підприємствах, в установах, організаціях як в Україні, так і за її межами за індивідуальним планом, який затверджується керівником підприємства чи підроз­ділу, що направляє працівника на стажування. Тривалість ста­жування становить не більше 10 міс. і визначається залежно від мети та виробничої потреби.

Форми підсумкового контролю визначаються навчальними планами та програмами, затвердженими та погодженими в уста­новленому порядку.

За результатами:

— спеціалізації (як форми підвищення кваліфікації) праців­никам видається диплом про перепідготовку без присвоєння кваліфікації, зразок якого затверджено постановою Кабінету Мі­ністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260 "Про докумен­ти про освіту та вчені звання" (зі змінами та доповненнями), із



Глава 16


Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації



 


зазначенням у додатку до диплома отриманої спеціалізації в межах спеціальності та професії за дипломом;

— довгострокового підвищення кваліфікації — відповідне сві­
доцтво, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 12 листопада 1997 р. № 1260 "Про документи про
освіту та вчені звання" (зі змінами та доповненнями);

— короткострокового підвищення кваліфікації — посвідчен­
ня або довідка;

— стажування — довідка довільної форми, що видається за
місцем проходження стажування.

У разі виробничої потреби підприємства можуть застосовува­ти інші форми підвищення кваліфікації (семінари, семінари-практикуми, семінари-наради, "круглі столи" тощо).

Відповідні записи про професійне навчання робітників та підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів вносяться до трудової книжки працівника.

Професійне навчання працівників на виробництві здійснюють викладачі з числа керівників та фахівців підприємства, а також педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів, майстри виробничого навчання (за умови курсового навчання), інструктори виробничого навчання з числа кваліфі­кованих робітників підприємства. Викладачі теоретичного на­вчання з числа керівних працівників та фахівців повинні мати вищу освіту та стаж роботи за спеціальністю не менше 3 років. До викладання теоретичних дисциплін можуть залучатися ви­кладачі навчальних закладів, керівні працівники та фахівці ін­ших підприємств, установ, організацій. Інструктори виробничо­го навчання з числа кваліфікованих робітників повинні мати стаж роботи за професією не менше 3 років та високі виробничі показники. Склад працівників, які залучаються до професійно­го навчання робітників на виробництві, щорічно затверджуєть­ся наказом керівника підприємства за погодженням із проф­спілковим комітетом.

Кваліфікаційна атестація на підприємствах проводиться відпо­відно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-тех­нічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соці­альної політики України та Міністерства освіти України від 31 грудня 1998 р. № 201/469.


Фінансування професійного навчання кадрів на виробництві здійснюється за рахунок коштів підприємства, а також за раху­нок залучення внесків спонсорів, міжнародної технічноїдопомоги та інших джерел, передбачених чинним законодавством.Фінан­сування професійного навчання кадрів ті ;шмпнлення інших підприємств, організацій, установ здіисіінм:ті.і:я на договірних умовах за кошти замовника.

З метою вдосконалення підготовки, перепідготовкиі підвищен­ня кваліфікації державних службовці н Кабінет МіністрівУкраї­ни затвердив зміни і доповнення до постанов ЩОДОпідготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації держанії их служ­бовців (Про вдосконалення підготовки, перепідготовкаі підви­щення кваліфікації державних службовців: Постанова Кибіне-ту Міністрів України від 16 квітня 1998 р. № 499 // Праця і зарплата. — 1998. — № 9. — С 6). Підвищення кваліфікації за акредитованими в установленому порядку професійними програ­мами здійснюються для державних службовців V—VII категорій:

1) центральних органів виконавчої влади — у вищих навчаль­
них закладах відповідно до Переліку вищих навчальних закладів
з підготовки та перепідготовки фахівців органів виконавчої влади
та ринкової економіки, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 28 липня 1995 р. № 560 з доповненнями,
внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18 люто­
го 1998 р. № 196, а також у підпорядкованих зазначеним орга­
нам навчальних закладах підвищення кваліфікації;

2) місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування — у регіональних центрах підвищення кваліфі­
кації державних службовців, створених згідно з Указом Прези­
дента України від ЗО травня 1995 р. № 398 "Про систему підго­
товки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних
службовців" та постановою Кабінету Міністрів України від 19 лю­
того 1996 р. № 224 (ЗП України. — 1996. — № 7. — Ст. 223),
або, в окремих випадках, у навчальних закладах;

3) слухачі, які навчаються за заочною формою, користуються
пільгами, передбаченими для студентів вищих закладів освіти,
які навчаються без відриву від виробництва. На період підготов­
ки магістерської роботи їм надається додаткова відпустка за міс­
цем роботи терміном на два місяці.



Глава 16


Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації



 


16.4. Матеріальне забезпечення та гарантії працівникам за час професійного навчання

Законодавством передбачено оплату праці, гарантії, компенсації, житлове забезпечення працівників, які проходять професійне навчання. Ці питання врегульовано постановою Кабінету Міні­стрів України від 28 червня 1997 р. № 695 "Про гарантії і ком­пенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва" (Кодекс законів про працю з постатейними матеріа­лами // Бюлетень законодавства та юридичної практики Украї­ни. — К.: Юрінком, 1997. — № 11—12), а також Положенням про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кор­дон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р. № 287 із змінами, внесеними постановою Кабінету Мі­ністрів від 13 липня 1998 р. № 1079 (ЗП України. — 1996. — № 8. — Ст. 249; Праця і зарплата. — 1998. — № 14).

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28 черв­ня 1997 р. № 695 відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" встановлено для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки і на­вчання інших професій з відривом від виробництва, такі міні­мальні державні гарантії:

а) збереження середньої заробітної плати за основним місцем
роботи за час навчання. За вчителями та іншими працівниками
освіти, які направляються на курси і до інститутів удосконален­
ня вчителів, зберігається середня заробітна плата за кожним міс­
цем роботи;

б) оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;

в) виплата добових за кожний день перебування в дорозі у роз­
мірі, встановленому законодавством для службових відряджень.
Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання до­
бові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для
службових відряджень, а в наступні місяці, до закінчення термі­
ну навчання, тим, хто одержує заробітну плату у розмірі менше
6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виплачується
стипендія в розмірі 20 % добових.


На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком го­тельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшкодування ви­трат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, провадиться в порядку, встановленому законодавством для службових відря­джень.

Оплата проїзду працівників, які направляються на навчання з відривом від виробництва, до місця навчання І назад, виплата добових за час перебування в дорозі й аа час навчання, стипендії, відшкодування витрат, пов'язаних з наймом ИСИТЛОЮГО при­міщення, провадяться за місцем основної роботи.

За час проходження виробничого няпчшпої, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працішшкпм виплачуєть­ся заробітна плата в порядку і в розмірах, передбачених законо­давством (ст. 207 КЗпП). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 700 затверджено Положення про оплату праці під час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим професіям. Цим Положенням визначаєть­ся порядок оплати праці учнів за час їх навчання і працівників за час їх перекваліфікації або навчання іншим професіям, що здійснюється підприємством, організацією та установою безпо­середньо на виробництві.

При індивідуальному навчанні професії працівників з відряд­ною оплатою праці оплата роботи учнів провадиться: за 1-й мі­сяць навчання — 75 % тарифної ставки І розряду відповідної професії, за 2-й місяць — 60, за 3-й місяць — 40, за 4-й і всі наступ­ні місяці до закінчення терміну навчання, передбаченого програ­мою, — 20 % тарифної ставки І розряду відповідної професії. Крім того, за виготовлену учнями придатну продукцію нарахо­вується заробітна плата за діючими на підприємстві тарифами і розцінками.

Оплата праці учнів при індивідуальному навчанні професії працівників з погодинною оплатою праці провадиться: за 1-й і 2-й місяці — 75 % тарифної ставки І розряду відповідної про­фесії на підприємстві, за 3—4-й місяці — 80, за всі наступні, що передбачені програмою навчання, — 90 % тарифної ставки І роз­ряду відповідної професії. В тому ж порядку оплачується пра­ця учнів на роботах з відрядною оплатою праці, якщо виробни­че навчання здійснюється на обладнанні, на якому працюють пра­цівники, що навчають.



Глава 16


Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації



 


Оплата праці учнів у разі навчання їх у бригаді провадиться: за 1-й місяць — 75 %, за 2-й місяць — 60, за 3-й місяць — 40, за 4-й та всі наступні місяці — 20 % тарифної ставки І розряду від­повідної професії на підприємстві. Крім того, починаючи з 2-го мі­сяця навчання, учням провадиться доплата до 100 % ставки І роз­ряду відповідної професії на підприємстві з відрядного заробітку бригади. Виробнича бригада з відрядною оплатою праці, за зго­дою колективу бригади, може із загального заробітку бригади збільшувати доплату учням понад 100 % тарифної ставки І роз­ряду. Порядок і розміри доплати учням визначаються колекти­вом бригади залежно від їхнього трудового внеску в результати роботи бригади. Якщо учнів включено до складу бригади, котра працює на агрегаті, на якому випуск продукції у зв'язку зі збіль­шенням кількості працівників у бригаді не може бути збільшено, оплата праці учнів здійснюється в такому ж порядку, як і в разі навчання професій працівників з погодинною оплатою.

Оплата праці за час навчання професіям, яким відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій праців­ників І розряд не присвоюється, провадиться виходячи з тариф­ної ставки найнижчого розряду відповідної професії.

За жінками, які звільняються від виконання важких робіт та робіт зі шкідливими умовами праці, зберігається попередня за­робітна плата на час навчання або перекваліфікації.

Оплата праці працівників за час їх перекваліфікації або навчан­ня іншим професіям, що зумовлені потребами виробництва, про­вадиться: за 1-й місяць — 100 %, 2-й місяць — 70, 3-й місяць — 40 % їхнього середнього заробітку на попередньому місці роботи. Крім того, вказаним працівникам з 2-го місяця навчання за виго­товлену ними придатну продукцію нараховується заробітна пла­та за діючими на підприємстві нормами і розцінками. У разі на­вчання вказаних працівників на обладнанні, на якому працюють робітники, що навчають, оплата за весь час навчання провадиться, виходячи із середнього заробітку за попереднім місцем роботи.

Оплата праці учнів за час навчання техніки безпеки та озна­йомлення з гірничими виробками провадиться погодинно з роз­рахунку 50 % тарифної ставки, встановленої для робітників, які мають найнижчий розряд з професії, яку освоюють. Після закін­чення навчання техніки безпеки та ознайомлення з гірничими виробками оплата праці тих, хто навчається, провадиться за


відрядною формою згідно з діючими на підприємстві нормами та розцінками. Якщо ті, хто навчаються, заробляють менше 50 % тарифної ставки, за перші 2 місяці їм провадиться доплата до 50 % зазначеної тарифної ставки. Починаючи з 3-го місяця на­вчання, оплата праці тих, хто навчається, проводиться за діючи­ми на підприємстві нормами та розцінками без будь-якихдоплат. Оплата праці учнів, що навчаються професій робітників,зайня­тих на підземних роботах, а також праці роПітникін :ш час на­вчання інших професій зазначених робітників мін- й інші особ­ливості. Зумовлено це передусім характером вказаних робіт.

У період виробничого навчання на працівника поширюються загальні норми трудового права та спеціальні норми з виробни­чого навчання.

Рівень кваліфікації працівників є вагомим чинником еконо­мічних реформ, та, на жаль, на сьогодні багато в чому відстає від потреб ринкової економіки. Нині періодичність підвищення кваліфікації в Україні становить 16 років, тоді як у країнах Західної Європи і Японії — 3—5 років, а в Росії — 7—8 років. За даними фахівців Луганського НДІ соціально-трудових відно­син, 4-річна перерва в роботі у нашій країні призводить до пов­ної втрати працівником кваліфікаційних навичок і сприяє істот­ному подорожчанню вартості цієї робочої сили.

16.5. Пільги для працівників, які навчаються

у середніх та професійно-технічних закладах освіти

Для здобуття повної середньої освіти можуть створюватися ве­чірні (змінні) школи, класи, групи з очною, заочною формами на­вчання при загальноосвітніх школах. Працівники, котрі поєдну­ють працю з навчанням у середніх закладах освіти, мають такі пільги.

1. Встановлення скороченого робочого часу. Для працівників, які успішно навчаються без відриву від виробництва в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з оч­ною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, на період навчального року встановлюється робочий тиждень ско­рочений на 1 робочий день або на відповідну кількість робочих годин (у разі скорочення робочого дня протягом тижня).



Глава 16


Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації



 


Ці особи звільняються від роботи протягом навчального року не більш ніж на 36 робочих днів при 6-денному робочому тижні або на відповідну їм кількість робочих годин. Таким чином, право на скорочену тривалість робочого часу мають працівники, які успішно навчаються, та тільки в період навчального року, три­валість якого визначається самим закладом освіти, але не може бути меншою за 36 тижнів. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від три­валості робочої зміни зі збереженням кількості вільних від ро­боти годин. За час звільнення від роботи, вказаним особам ви­плачується 50 % середньої заробітної плати за основним місцем роботи, але не менше мінімального розміру заробітної плати (ст. 209 КЗпП). Мінімальна заробітна плата є державною соці­альною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання. Розмір мінімальної заробітної плати вста­новлюється і переглядається відповідно до статей 9 та 10 Зако­ну України від 24 березня 1995 р. "Про оплату праці".

В окремих випадках, коли за умовами виробництва (сезонний, роз'їзний характер роботи) названі особи не можуть регулярно користуватися вільними днями, власник підприємства або уповно­важений ним орган може надавати їм вільні від роботи дні в підсу­мованому вигляді у міжсезонний період або в інший період най­меншої зайнятості на виробництві у межах загальної кількості вільних від роботи днів, установлених законодавством. Графіки надання скороченого робочого дня, скороченого робочого тижня або вільних від роботи днів затверджуються власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погоджен­ням з профспілковим комітетом, а також з урахуванням графіка занять або навчального плану школи, де навчаються працівники.

2. Звільнення від роботи без збереження заробітної плати. Керівники підприємств, установ, організацій можуть надавати без шкоди для виробничої діяльності підприємства працівникам, котрі навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, за їх бажанням, у період навчального року 1—2 вільних від роботи дні на тиждень без збереження за­робітної плати (ст. 210 КЗпП). Це право власника підприємства, а не його обов'язок.


3. Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у середніх
закладах освіти.
Законом України "Про відпустки", що набрав
чинності з 1 січня 1997 p., передбачено різні види відпусток, один
з яких — додаткова відпустка у зв'язку з навчанням. Ці відпу­
стки надаються для складання іспитів і заліків. Тривалість та­
ких відпусток залежить від виду закладу ОСВІТИ; під форми на­
вчання; від року, курсу або класу навчання; від мети, для якої
надається відпустка. За час вказаних відпусток за працівника­
ми зберігаються їхнє робоче місце та середній заробіток ст. 217
КЗпП у редакції Закону від 18 вересня 1993 р.

Згідно із Законом України "Про освіту", старша школа — це школа 3-го ступеня, що забезпечує повну середню освіту. Основ­на школа — це школа 2-го ступеня, що забезпечує базову серед­ню освіту. На період складання випускних іспитів в старшій школі працівникам надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 23 календарних дні, а в основній — 10 календарних днів. На час складання перевідних іспитів у основній та старшій школі — від 4 до 6 вільних від роботи днів зі збереженням заро­бітної плати за основним місцем роботи без урахування вихід­них, що означає — святкові та неробочі дні в рахунок цих 4— 6 днів не входять і не враховуються вихідні дні. Тривалість від­пустки може бути збільшена за рахунок святкових і неробочих днів, але оплаті підлягають тільки передбачені законодавством 4—6 календарних днів (ст. 210 КЗпП).

Бажаючим надається право та створюються умови для при­скорення закінчення середньої загальноосвітньої школи шляхом складання іспитів екстерном. Порядок складання іспитів екстер­ном для отримання документа про загальну середню освіту ре­гулюється Положенням "Про індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти", затвердженим наказом Міністерства освіти України від 1 липня 1993 р. (зареєстрований у Міністер­стві юстиції 26 липня 1993 p.). Особам, допущеним до іспитів у порядку екстернату за основну і старшу школу, надається додат­кова оплачувана відпустка — відповідно 21 і 28 календарних днів. На час додаткової відпустки у зв'язку з навчанням за пра­цівником за основним місцем роботи зберігається середня заро­бітна плата.

4. Час надання щорічних відпусток працівникам, які навча­
ються в середніх закладах освіти.
Працівникам, які навчають-



Глава 16


Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації



 


ся в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, кла­сах, групах з очною, заочною формами навчання при загально­освітніх школах, щорічні відпустки, за їх бажанням, надаються з таким розрахунком, щоб їх можна було використати до почат­ку навчання в цих установах. Право на таку пільгу мають всі працівники, котрі навчаються в середніх закладах освіти неза­лежно від того, успішно працівник навчається чи ні.

Пільги для працівників, які навчаютьсяу професійно-техніч­них закладах освіти.Основною ланкою системи професійно-технічної освіти є професійно-технічні училища, до яких нале­жать: професійно-художні училища, вищі професійно-технічні училища та інші види закладів. На виконання ст. 26 Закону України "Про професійно-технічну освіту" Мінпраці з Міносві­ти України розроблено і затверджено спільним наказом від 31 грудня 1998 р. № 201/469 Положення про порядок кваліфі­каційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобу­вають професійно-технічну освіту. Дію Положення поширено на професійно-технічні та інші навчальні заклади, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та підпоряд­кування іна фізичних осіб, які здобувають у них професійно-технічну освіту. Воно визначає єдиний порядок організації і про­ведення кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, що запобігає появі на ринку праці робітників, підготов­ка яких не відповідає вимогам державних стандартів.

Особам, які завершили повний курс первинної професійної підготовки й успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, за рішенням кваліфікаційної комісії присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії, спеціальності, спе­ціалізації відповідного розряду (класу, категорії) і видається дип­лом встановленого зразка. Кваліфікаційні розряди (класи, кате­горії) з набутих професій, що присвоєні особам за результатами кваліфікаційної атестації, є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій.

Особам, які завершили повний курс навчання в акредитова­ному вищому професійному училищі, іншому професійно-на­вчальному закладі III атестаційного рівня й успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, за рішенням кваліфікаційної комісії може присвоюватися кваліфікація "молодший спеціаліст" і ви-


даватися диплом встановленого зразка (Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженепостановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. № 65).

Наявність вечірніх відділень професійно-технічних закладів осві­ти дає можливість працівникам поєднувпти роботу:t навчанням.

1. Встановлення скороченого робочого часи. Для ЦІЄЇкатегорії
працівників встановлюється скорочений робочий тиждень або
скорочена тривалість щоденної роботи ;іі вберіЖвНЯЯМзаробіт­
ної плати у встановленому порядку.

2. Надання додаткової оплачуваної пн)чп/ст і, и. І [рацівникам,
котрі успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-
технічнихзакладів освіти, надається додаткова оплачувана відпу­
стка
для підготовки та складання ІСПИТІ! вагальНОЮтришілістю
35 календарних днів протягом року. Нн час додаткової відпуст­
ки у зв'язку з навчанням, за працівником зберігаєтьсясередня
заробітна плата за основним місцем роботи.Необхідно підкрес­
лити, що раніше така відпустка була тривалістю до 30 робочих
днів протягом року зі збереженням за щшцівником 50 % серед­
ньої заробітної плати за основним місцем роботи, але не нижче
встановленого мінімального розміру заробітної плати. Законом
України від 18 вересня 1998 р. кількість пільг збільшено.


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 270. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.05 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7