ВИКТОР МИЛАН

 

Іван ВасильовичРосоха, начальник державного управління екології та природних ресурсів Закарпатської області, м. Ужгород

 

Специфікою Закарпатської області серед областей України є насамперед її гористість (72 % загальної площі), високий індекс лісистості (51 %), велика густота населення (101 особа/км²), наявність потужної гідрологічної мережі (9,4 тис. різних водотоків басейну верхів’я р.Тиса), численних джерел цілющих мінеральних (361) та термальних (31) вод, унікальних запасів корисних копалин (кольорових металів і поліметалів, цеолітів, солі, бентонітів, каоліну та ін.), багатий рослинний і тваринний світ, благодатний клімат і красиві ландшафти з вертикальною зональністю, сприятливі для розвитку оздоровлення, рекреації і міжнародного туризму. Область унікальна ще й тим, що межує з чотирма європейськими державами. Через контрольно-пропускні пункти на державному кордоні (на автомагістралях, залізницях та в аеропорту), проходять міждержавні транзитні автошляхи, нафто-, газо-, продуктопроводи і високовольтні лінії електропередач. Водночас область є малоземельною (0,135 га ріллі на особу), з відносно слабо розвинутою промисловістю (окрім харчової, меблевої і легкої).

Усе це певною мірою зумовлює комплекс екологічних проблем, які приділяють постійну увагу природоохоронні служби області.

Значна частина Закарпатської області розташована на південному мегасхилі Східних Карпат. Неоднорідність рельєфу регіону і його вертикальна витягну-тість від 100 до 2061 м н. р. м. зумовлює велику різноманітність мікрокліматичних умов. Такий рельєф істотно впливає на кількість опадів. Закарпаття розміщене в одному з найбільш зволожених районів України. Рівень опадів коливається від 600 до 2000 мм в місяць. По території області протікає 9429 річок загальною довжиною 19,86 тис. км., із них 152 ріки – довжиною понад 10 км., 4 – понад 100 км.: рр. Тиса, Латориця, Уж, Боржава. Середня густота річок в області становить 1,7 км/км2 – це найбільший показник на Україні. Розподіл водних ресурсів області нерівномірний. Найбільш багатоводною є р. Тиса, на долю якої припадає водних ресурсів і - становлять водні ресурси річок Уж та Латориця. З річок Уж та Латориця використовується 63,1% води від загального водопостачання області. Така диспропорція виникла внаслідок розміщення у минулому об’єктів промислового, комунального та соціально-культурного призначення.

 

Запаси прісних підземних вод на території області складають 1096,7 тис. м3/добу, або 401 млн.м3/рік і нерівномірно розподілені по районах. Зокрема, в гір-ських районах (В.Березнянський, Воловецький, Міжгірський, Рахівський) запаси підземних вод практично відсутні. Збільшення відбору підземних вод на перспективу дуже обмежене.

По умовах захисту від забруднення, водоносні горизонти підземних вод, що експлуатуються, не захищені (тільки 20% відносяться до умовно захищених). Всі розвідані або діючі водозабори підземних вод в області є інфільтраційними. Якість підземної води повністю залежить від якісних характеристик поверхневого стоку і потребує особливого захисту.

У зв’язку з гірськими умовами та кліматичними особливостями величина річного стоку є дуже непостійна і змінюється нерівномірно на протязі року: бли-зько 75% стоку припадає на паводки і тільки 25% - на меженний період.

Територія Закарпаття в межах України відноситься до найбільш паводко-небезпечних регіонів. Значні нахили в гірській частині визначають швидкі розви-тки паводків, підйоми рівнів досягають 1,5-2,5 м за 3-4 години. Оскільки ріки на рівнині мають малі нахили, паводкові води розливаються тут, затоплюючи обширні площі. Паводки наносять значні втрати господарству області. Найбільші збитки нанесли паводки 1947, 1962, 1974, 1979, 1992, 1998 та 2001 рр.

Паводки виявляють значний вплив на деформацію русел та на розвиток ерозійних процесів.

Найбільша частина еродованих угідь в Іршавському – 23% (басейн р.Боржава) і Міжгірському – 29% (басейн р.Ріка) районах, середня (11-14%) – ха-рактерна для Воловецького і Свалявського (басейн р.Латориця), Рахівського (ба-сейни Чорної і Білої Тиси), Ужгородського (басейн р.Уж) районів, а найменша (біля 1%) – для рівнинних районів Берегівського та Виноградівського районів. В структурі еродованих угідь на слабозмиті приходиться 45%, середньозмиті – 37% і сильнозмиті – 18%.

За останні 25-35 років ступінь еродованості орних земель збільшилась на 10-25% в межах гірсько-передгірних районів і на 3-10% на рівнинах. Карпатський регіон в цілому характеризується високим рівнем небезпеки сукупного прояву небезпечних геологічних процесів, таких як зсуви, селі, бічна річкова і площинна ерозія, карст, підвищена сейсмічність та інші. Закарпатська область є найбільш ураженою зсувними, селевими та ерозійними процесами (61 % загальної площі області).

В області залишається на обліку 37.2 тис. га еродованих сільськогосподарських угідь, що становить 8% від загальної площі сільгоспугідь, і потребує на майбутнє нових підходів до використання сільгоспугідь у гірській місцевості.

На сьогодні в області відсутні підприємства, які б займалися знешкодженням, утилізацією та захороненням токсичних відходів. Непридатні, нерозпізнані та заборонені до використання отрутохімікати становлять 237,6 тон і зберігаються у 71 складському приміщенні.

Рівень забезпеченості населення централізованим питним водопостачанням и особливо каналізацією залишається низьким. В області лише міста, в осно-вному, забезпечені централізованим водопостачанням та водовідведенням. У системах каналізації замортизовано і перебуває в аварійному стані 30 % мереж. Майже половина існуючих очисних споруд потребує реконструкції із збі-льшенням пропускної спроможності та введення більш передової технології очищення стічних вод.

Ряд екологічних проблем залишається у веденні комплексу лісового господарства. Ліс є основним ресурсом області. Площа лісового фонду складає біля 51% її території, що і визначає основний напрямок розвитку економіки області – лісоексплуатація. Окрім деревини в області активно використовуються лісові ресурси місцевого значення – гриби та дикорослі ягоди.

Розрахункова лісосіка в області зменшена із 753 тис. куб м до 575,5 тис. куб. м. Відмічено тенденцію до зростання чисельності фауни, в тому числі копит-них тварин та занесених до Червоної книги України.

Протягом 2002 р. на лісозаготівлях дещо зросла частка природозберігаючих технологій та механізмів і гужового транспорту. Так, якщо на початку року в області працювало 12 ПТУ та інших трелювальних установок, 90 колісних трак-торів, 435 коней, то у кінці року вже, відповідно 39, 164 та 566.

Високим у 2002 р. залишався рівень самовільних рубок в області. Однак ця проблема не є суто екологічною, а набула соціального характеру, вирішення якої можливе лише у випадку підвищення рівня зайнятості та забезпечення паливом сільського населення особливо у гірській місцевості.

Залишається неврегульованим питання випасу худоби в гірській місцевості, особливо у полонинах, що веде до негативних наслідків, зокрема до ерозійних процесів та зниження верхньої межі лісу. Має місце самовільне розширення пасовищ.

В області розміщено 15 екологічно небезпечних об'єктів, які визначені у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995р. № 554, з них один об’єкт загальнодержавного значення ВАТ “Свалява-ЛХК” м. Свалява. Вони знаходяться під систематичним контролем по заходах зменшення їх впливу на навколишнє природне середовище.

Проблемою залишається екологічний стан у водоохоронних зонах і прибережних смугах на потоках і річках області.

Значна частина цієї проблеми є наслідком іншої — відсутності у сільській місцевості комунальних служб з організованого збору, утилізації і захоронення (складування) побутових відходів, що є основною причиною повсюдного забруднення ними берегів річок та усіх видів угідь навколо населених пунктів.

 

ВИКТОР МИЛАН