Студопедия — Теоретична частина. 1. Грунти вологих субтропічних лісів.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Теоретична частина. 1. Грунти вологих субтропічних лісів.






1. Грунти вологих субтропічних лісів.

2. Грунти сухих субтропічних лісів і чагарникових степів.

3. Грунти субтропічних напівпустель і пустель.

4. Грунти тропічного поясу.

5. Грунти постійно- і сезонно-вологих лісів і високо травних саван.

6. Грунти саванних і ксерофітно-лісових областей.

Грунти вологих субтропічних лісів. Субтропічний пояс займає 20 % території суші. У межах субтропічного поясу виділяють такі групи грунтово-біокліматичних областей: 1. Субтропічні вологі лісові. 2. Субтропічні посушливі. 3. Субтропічні пустинні і напівпустинні.

Найбільшу площу у вологих субтропіках займають червоноземи і жовтоземи. Вони поширені як в північній, так і в південній півкулі. Найбільші масиви цих грунтів зосереджені на східних околицях континентів.

Клімат. Червоноземи і жовтоземи формуються в умовах теплого і вологого клімату. Тут випадає від 1000 до 2500 мм опадів за рік. Коефіцієнт зволоження перевищує одиницю у всі сезони року. Тому для них характерний промивний водний режим.

Грунтоутворюючі породию Вони формуються на породах різного походження, які містять значну кількість гідрооксидів заліза. В Китаї ці грунти утворилися на продуктах вивітрювання базальтів, гранітів, пісковиків, сланців, вапняків тощо.

Рослинність. У вологих субтропіках переважають листяні ліси. Так, червоноземи і жовтоземи Північно-Американської області формуються під дубово-гіпорієвими лісами за участю платана, в'яза, ясена, клена, червоного кам'яного дерева. В північній частині області поширені також сосново-дубові і соснові ліси. В Китаї ці грунти формуються під лісами з вічнозелених дубів, кипарисів, вільхи тощо. В Закавказзі — під лісами колхідського типу. Профіль червоноземів Аджарії має такі горизонти: Горизонт О — лісова підстилка або дернина потужністю З-4 см. Горизонт А — гумусний, червоно-коричневого або сіро-коричневого забарвлення, грудкувато-зернистої структури, важкосуг-линковий або глинистий, пухкий, з великою кількістю коренів папоротей, потужністю 20-25 см. Горизонт В — перехідний, сірувато-червоний, донизу бурувато-червоний з чорним і блідо-жовтими плямами, грудкуватий, важ-косуглинковий або глинистий, ущільнений. Потужність 35-45 см, інколи до 70-80 см. Горизонт С — грунтоутворююча порода. Характерною особливістю червоноземів є наявність в їх складі великої кількості оксидів металів (К203) і, зокрема, заліза, які перебувають в колоїдному стані, здатні коагулювати і утворювати^ органічними речовинами стійкі сполуки. Це зумовлює високий ступінь оструктуреності цих грунтів. Реакція ґрунтового розчину кисла (рН = 4,3-5,4). Гумусний горизонт червоноземів містить від 6 до 12 % гумусу. Гумус фульватний (Сгк: Сфк = 0,6—0,8), бідний на азот. Серед червоноземів є опідзолені відміни, у яких верхня частина профілю освітлена через наявність в ній кремнезему. Жовтоземи розвиваються між червоноземів на менш дренованих ділянках. У профілі жовтоземів Китаю (В.А. Ковда, 1973) виділяють гумусний горизонт потужністю 60 см і більше; вміст гумусу досягає 7-12%. В гумусному горизонті виділяється освітлений жовто-сірий горизонт. Під гумусним горизонтом залягає глинистий, яскраво жовтий або червонуватий горизонт В. У вологих субтропіках освоєно близько 23 % ґрунтового покриву. Головні сільськогосподарські культури — рис, пшениця, кукурудза, чай, цитрусові, виноград та ін.

Грунти сухих субтропічних лісів і чагарникових степів. Грунти сухих субтропіків поширені на всіх континентах світу і займають близько 560 мли га. У ґрунтовому покриві сухих субтропіків виділяють дві грунтові зони: 1) коричневих грунтів сухих субтропічних лісів; 2) сіро-коричневих грунтів, сухих субтропічних чагарникових степів.

Коричневі грунти. Клімат формуються в районах з теплим субаридним сезонним кліматом, який називають середземноморським. Літо тривале, жарке, сухе з середньою температурою самого теплого місяця 20-24 °С. Зима коротка, прохолодна, волога. Температура найпрохолоднішого місяця від (- 10 °С до — 3°С. Грунт не промерзає. Протягом року випадає 400-800 мм опадів. Водний режим цих грунтів непромивний.

Грунтоутворюючі породи. Коричневі грунти формуються на різних материнських породах: лесовидних суглинках, елювії і делювії магматичних і осадових порід, в тому числі карбонатних.

Рослинний покрив цієї зони — низькорослі ксерофітні ліси з субтропічних видів дуба, ялівцю, лавра, приморської сосни, фісташки та ін. Рослинний опад сухих лісів високозольний, серед зольних елементів переважає кальцій. Морфологічний профіль коричневих грунтів має такі горизонти: Горизонт А — гумусно-акумулятивний, потужністю 30-35 см, коричневого або сіро-коричневого забарвлення, грудкувато-капролітової та грудкувато-горіхуватої структури. Горизонт В{ — метаморфічний глинуватий, насичений кальцієм, потужність 20-25 см, яскраво-коричневого або червонувато-коричиевого забарвлення. Структура грудкувато-горіхувата. В нижній частині горизонту в суху пору року помітні міцелярні новоутворення карбонатів. Горизонт В2 — ілювіально-карбоиатний глинуватий, коричнево-буруватий, щільний, горіхувато-призматичної структури, має конкреції і прожилки карбонатних новоутворень, потужність 35-40 см. Горизонт С — грунтоутворююча порода. Коричневі грунти багаті на гумус (5-10 %). Вміст його поступово зменшується по профілю. Реакція ґрунтового розчину коливається від нейтральної до слабколужної (рН = 7-8). Ємкість вбивання висока (25-40 мг-екв на 100 г грунту), що зумовлено високим вмістом гумусу і глинистим механічним складом. Коричневі грунти мають досить сприятливі водно-фізичні властивості. Цей тип грунту належить до категорії високородючих грунтів. Коричневі грунти інтенсивно використовують у сільському господарстві для вирощування зернових (пшениці, рису), плодових культур, винограду, бавовнику, тютюну та інших рослин. В областях, де зимовий період безморозний, на них вирощують два урожаї на рік.

Грунти субтропічних напівпустель і пустель. Грунти напівпустинь і пустинь в субтропічному поясі займають найбільшу територію (890 млн га). На території субтропічних напівпустинь і пустинь виділяють дві грунтові зони: зона слабкорозвинених і примітивних грунтів пустинь (займає близько 75 % площі) і зона сіроземів (близько 25%). Загальна площа сіроземів на рівнинних територіях становить близько 180 млн га.

Сіроземи сформувалися в умовах сухого субтропічного клімату. Середня температура найтеплішого місяця становить 26-30 °С, найхолоднішого — від +2 до —5 °С. Сума температур > 10 °С дорівнює 3400-5800 °С. Протягом року в різних районах випадає від 300 до 400 мм опадів. Інтенсивне випаровування зумовлює низький коефіцієнт.зволоження (0,12-0,33). Основна кількість опадів випадає взимку і навесні.

Грунтоутворюючими породами в Середній Азії, Північній Америці і Сахарі є леси і лесовидні суглинки.

Рослинність представлена ефемерами і ефемероїдами. Навесні вони буйно розквітають, а до початку літа відмирають І висихають. Серед ефемерів домінують дериинні злаки і полини. Трапляються невисокі дерева і чагарники. Майже весь профіль переритий і розпушений тваринами. У профілі цілинних сіроземів виділяють такі горизонти (див. рис. 27, 4): Горизонт А — гумусний, сірий або ясно-сірий, дрібпогрудочкуватий, потужність 12-17 см. Горизонт АВ — перехідний, сіро-палевий, дірчастий (ходи і камери тварин), структура грудкувата неміцна, з карбонатними новоутвореннями, потужність 15-26 см. Горизонт Вса — карбонатний,:бурувато-палевий, ущільнений, з ходами тварин і великою кількістю карбонатних новоутворень, потужність 60-100 см. Горизонт С — грунтоутворююча порода палевого забарвлення. З глибини 1,5-2 м — гіпсові новоутворення. Сіроземи — карбонатні грунти. Карбонати є у всіх горизонтах. Вміст гумусу у верхньому горизонті коливається від 1 до 3 %. Ємкість вбирання невисока — 12-16 мг-екв на 100 г грунту. Гумусний горизонт сіроземів добре оструктурений і має добрі водно-фізичні властивості. На цих землях вирощують бавовник, виноград, зернові, кормові, баштанні, плодові і овочеві культури. Крім зрошення сіроземи потребують удобрення, гіпсування, запобігання вторинному засоленню і вітровій ерозії.

Грунти тропічного поясу. Серед грунтово-біокліматичних поясів тропічний пояс займає найбільшу територію земної кулі. Його площа становить 5,6 млрд га, або близько 42% поверхні суші.

Грунтоутворюючі породи. Типовими грунтоутворюючими породами тропіків є червоноколірні відклади, які поширені на території давньої суші.

Порівняно невелику територію в тропічному поясі займають інші грунтоутворюючі породи: озерні суглинки, супіщані алювіальні відклади, вулканічний попіл та ін. Грунти, сформовані на цих породах, не мають червоного забарвлення.

Клімат. Характерною особливістю тропічного клімату є високі температури протягом року, які зумовлюють інтенсивне випаровування вологи. В цих умовах річна сума опадів не дає повного уявлення про характер атмосферного зволоження. Залежно від розподілу атмосферних опадів протягом року при постійній високій температурі відбувається сезонна зміна промивного водного режиму непромивним. Залежно від співвідношення кількості опадів та інтенсивності випаровування в тропічному поясі бувають сухий і вологий сезони. Якщо протягом місяця випадає менше 60 мм опадів, то вся вода випаровується, грунт висихає. Такі місяці називаються сухими. Якщо випадає 100 мм і більше опадів, випаровування не досягає такої величини. Залишається певна кількість води, яка зволожує грунт на значну глибину, а понижені ділянки рельєфу перезволожуються.

Рослинність. Завдяки високій температурі вегетація рослин в тропічному поясі можлива цілий рік. Однак у зв'язку з поступовою зміною кількості опадів біологічна продуктивність окремих ґрунтових зон неоднакова. Вона зменшується в напрямках від екватора до широти тропіків.

Грунти постійно- і сезонно-вологих лісів і високо травних саван. Під постійно-вологими тропічними лісами формуються червоно-жовті фералітні грунти. Вони поширені в екваторіальній Африці (басейн р. Конго), в Південній Америці (басейн р. Амазонки), на півдні і південному сході Азії, на півночі Австралії, на Філіппінах, в Новій Гвінеї, на Мадагаскарі та в Індонезії.

Клімат у цих областях теплий і вологий. Кліматичні пори року майже.не виражені і немає суттєвих коливань температур дня і ночі Середньомісячні температури протягом року вище +20оС, коливання температур в різні пори року не більше 3-5 °С. Протягом року випадає 1800-2000 мм опадів (в окремих місцях до 5000-8000 мм). Вони рівномірно розподілені за сезонами року. Сухий сезон не перевищує 1-2 місяці. Коефіцієнт зволоження у вологі місяці досягає 5-10, у сухі він знижується до 0,5-0,3. Багато опадів (>20 %) випадає у вигляді злив, що призводить до глибокого промивання і ерозії грунтів.

Рослинність вологого тропічного лісу дає найбільшу біомасу (в середньому 5000 ц/га) серед усіх біоценозів світу. Вона характеризується різноманітністю видового складу і багатоярусністю. Поверхня грунту дуже затінена і тому під покривом лісу майже немає трав і чагарників.

Профіль червоно-жовтих фералітних грунтів має таку будову:. Горизонт А — гумусний, коричнево-сірий, структура дрібно-грудкувата або капролітова, потужність 12—17 см. Горизонт АВ — перехідний, червонувато-бурий або жовтувато-бурий, структурні агрегати крупніші, але неміцні, потужність 25-50 см. Горизонт В— перехідний, бурувато-червоний або бурувато-жовтий, поступово переходить до яскраво-червоної грунтоутворю-ючої породи. Червоно-жовті фералітні грунти бідні на гумус: у верхньому шарі (5—7 см) гумусного горизонту вміст його 4-5 %, в нижній частині — 1-2%. В складі гумусу переважають фульвокислоти. Це пояснюється тим, що в складі золи рослинного опаду мало лужноземельних і лужних основ; в лісовій підстилці відбувається інтенсивне окислення азоту і сірки. Все це сприяє підвищенню загальної кислотності. В такому середовищі утворюються слабко-конденсовані фульвокислоти і неспецифічні низькомолекулярні органічні кислоти. Тому реакція по всьому профілю грунту кисла (рН=5-5,5). Ємність вбирання цих грунтів дуже низька — 2-3 мг-екв на 100 г грунту.

Червоні фералітні грунти. формуються під сезонно-вологими лісами і високотравними саванами в тих же термічних умовах і за характером ґрунтоутворення подібні до червоно-жовтих.

Профіль червоних фералітних грунтів має таку будову: Горизонт Аd — гумусний, у верхній частині задернований, темно-сірого забарвлення, з грудкуватою структурою, легкого механічного складу. Потужність 10-20 см. Горизонт В і — перехідний, сірувато-червоного забарвлення, структура неміцна, грудкувата. Потужність 30-40 см. Горизонт В2 — ілювіальний, важкого механічного складу, грудкувато -горіхуватої структури, червоний або жовтогарячий з темними залізистими і марганцевистими конкреціями. Потужність 60-70 см. Горизонт С — червонобарвна грунтоутворююча порода, у складі якої є глинисті мінерали: і літ,, гідрослюди і каолініт. У гумусному горизонті червоних тропічних грунтів міститься до 4 % гумусу, у складі якого переважають фульвокислоти. Реакція ґрунтового розчину слабкокисла, близька до нейтральної (рН = 5,3-6,7), ємкість вбирання 10-20 мг-екв на 100 г грунту. Крім червоних фералітних в даному регіоні трапляються тем-но-червоні і темні лісові тропічні грунти. На цих землях вирощують рис, каучуконоси, цукрову тростину, батат, каву, какао, маніок, банани, ананаси та інші культури.

Грунти саванних і ксерофітно-лісових областей. Грунти цих областей віддалені від екватора і формуються в умовах посушливого клімату з тривалим сухим сезоном. Поширені на всіх континентах.

Червоно-бурі грунти сухих саван. Зони червоно-бурих грунтів чітко виражені в Африці між 15° і 30° пн. ш. та на півдні на підгірних рівнинах на захід від Драконових гір. Порівняно невеликі масиви цих грунтів є в Мексиці, Бразилії, Індії, Південно-Східній Азії та Австралії. Формуються' в районах з тривалістю сухого сезону 5-6 місяців і річною сумою опадів 400-800 мм. Середньорічна температура 24-28 °С. Кілька місяців опадів не буває зовсім, а в сезон дощів часто бувають зливи. Коефіцієнт зволоження у сезон дощів 0,6-0,8, а в сухий — 0,3-0,4.

Тваринний і рослинний світ сухих саван дуже різноманітний, біологічний кругообіг високоємкий і інтенсивний. Тут висока щільність життя і довгі харчові ланцюги. Загальна біомаса сухих саван становить 500-1500 ц/га. Рослинний покрив представлений своєрідною формацією, яку називають сухою саваною. На широких просторах, вкритих трав'янистою рослинністю, поодиноко ростуть великі дерева: баобаб, акації, чагарники.

Профіль червоно-бурих грунтів чітко диференційований на горизонти за механічним складом і морфологічними ознаками.. Червоно-бурі грунти Індії мають таку будову: Горизонт А — гумусний, червонувато-бурий, супіщаний або суглинковий, брилисто-грудкуватої структури, щільний. Потужність 15-20 см. Горизонт В і — перехідний, темно-червонувато-бурий, глинистий, нечітко виражена призматична структура, щільний. Потужність 25-30 см. Горизонт В2 — перехідний, червонувато-бурий, глинистий, щільний, з призматичною структурою. Потужність 70-80 см. Горизонт С — грунтоутворююча порода жовтувато-червоного забарвлення, глинистого механічного складу, містить карбонати. Червоно-бурі грунти містять 1-2 % фульватного гумусу. Мають невисоку (10-20 мг-екв на 100 г грунту) ємкість вбирання, слабкокислу або нейтральну реакцію в гумусному і слабколужну в перехідних горизонтах.

Коричнево-червоні грунти ксерофітниж лісів і чагарників. Великі масиви коричнево-червоних грунтів поширені в південній частині Африки між 7° і 18° пд. ш. і на сході Бразилії (Бразильське плоскогір'я). Невеликі масиви цих грунтів є в середній частині басейну р. Парагвай та на Ефіопському нагір'ї (Кенія, Сомалі, Ефіопія).

Коричнево-червоні грунти, як і червоно-бурі, формуються в умовах постійно високих температур і різкої зміни зволоження за сезонами року. Ця характерна особливість гідротермічного режиму грунтів ксерофітних лісів зумовлює спрямованість процесів ґрунтоутворення і вивітрювання. В зв'язку з цим коричнево-червоні і червоно-бурі грунти є близькими типами за характером генезису, морфологією, складом і властивостями.

Чорні тропічні грунти. Загальна площа чорних тропічних грунтів світу становить близько 235 млн га (Дюдаль, 1964). Значні території ці грунти займають в Австралії, Африці та Індії. Вони належать до групи інтразональних грунтів. Інші кліматичні фактори (температура, опади) приблизно такі самі, в яких формуються червоно-бурі і коричнево-червоні грунти. Більшість масивів чорних тропічних грунтів перебуває в комплексі саме з цими зональними грунтами. Ці грунти розвиваються здебільшого на плоских слабкорозчле-нованих рівнинах або в депресіях, в заплавах річок та на терасах озер. Більшість чорних тропічних грунтів є палеогідроморфними і гідроморфними.

Утворюються так звані трав'янисті ландшафти — злаковники, продуктивність яких значно більша, ніж трав'янистої рослинності оточуючих субаридних ландшафтів. Узагальнена будову тропічних грунтів Горизонт А — гумусний, чорного або коричнево-сірого забарвлення, горіхуватої структури. В нижній частині злитий, щільний, кубо- або призмоподібної брилистої структури. Можлива наявність карбонатів і залізистих конкрецій. Потужність 50-100 см. Горизонт АСса — гумусний перехідний, жовтувато-бурого темного забарвлення з сизуватими та іржавими плямами, глинистого механічного складу, з великою кількістю карбонатних новоут-ворень, інколи трапляються залізо-марганцеві конкреції. Горизонт Сса — моитморилонітова глина або монтморилоніто-ва кора вивітрювання масивних порід. Чорні тропічні грунти по всьому профілю (до глибини 100— 280 см) містять мало гумусу (0,5-3,0%). У верхній частині гумусного горизонту переважають гумінові кислоти, а вглиб по профілю— гуміни. Більша частина профілю має лужну реакцію (рН~ = 7,5-8,0) і високу ємкість вбирання (40-60 мг-екв на 100 г грунту). Ґрунтовий профіль насичений в основному кальцієм і магнієм. Незважаючи на погані водно-фізичні властивості, низький вміст гумусу і поживних елементів (NРК), чорні тропічні грунти є ви-сокородючими грунтами тропічного поясу. їх широко використо-вують у землеробстві. На цих грунтах вирощують бавовник, зернові, цукрові тростину та інші культури. Ефективними заходами поліпшення їх властивостей є внесення органічних і мінеральних добрив, сидерація, піскування невеликих ділянок. За родючістю до чорних тропічних грунтів подібні лучні грунти саван, невеликі масиви яких поширені в Африці і Південній Америці. Це типові гідроморфні грунти тропіків, які межують з тропічними болотами. Крім того, з групи гідроморфних у ксеро-фітно-лісових і саванних областях поширені алювіальні грунти і тропічні солонці і солоді. Останні поширені в Австралії на соленосних породах. Землеробство в саванних і ксерофітно-лісових областях слаб-корозвинепе. Освоєно всього близько 80 млн га (5 % загальної площі), переважно в густонаселених районах (Південна Африка, Південна Америка, Індія). Найбільше освоєно чорних тропічних грунтів — близько 40 млн га, або 20 % їх території. Освоєно значні площі лучних грунтів, а найменше червоно-бурих. На цих грунтах переважає екстенсивна форма господарювання. Тут вирощують, як правило, один урожай на рік.

Питання для аудиторного оцінювання:

1. Охарактеризуйте умови ґрунтоутворення та ґрунтовий покрив зони вологих субтропічних лісів.

2. Поясніть особливості генезису та властивостей червоноземів.

3. Поясніть особливості генезису та властивостей жовтоземів.

4. Охарактеризуйте умови ґрунтоутворення та ґрунтовий покрив зони сухих (ксерофітних) субтропічних лісів.

5. Поясніть особливості генезису та властивостей коричневих ґрунтів.

6. Охарактеризуйте умови ґрунтоутворення та ґрунтовий покрив зони сухих субтропічних степів.

7. Поясніть особливості генезису та властивостей сіро-коричневих ґрунтів.

8. Охарактеризуйте умови ґрунтоутворення та ґрунтовий покрив зони субтропічних напівпустель та пустель.

9. Поясніть особливості генезису та властивостей сіроземів.

10. Опишіть умови ґрунтоутворення та ґрунтовий покрив зони постійно вологих тропічних лісів.

11. Поясніть особливості генезису та властивостей червоно-жовтих фералітних ґрунтів.

12. Охарактеризуйте умови ґрунтоутворення та ґрунтовий покрив зони сезонно-вологих тропічних лісів і високотравних саван.

13. Поясніть особливості генезису та властивостей червоних фералітних ґрунтів.

14. Охарактеризуйте умови ґрунтоутворення та ґрунтовий покрив зони тропічних ксерофітних (сухих) лісів.

15. Поясніть особливості генезису та властивостей коричнево-червоних фералітних ґрунтів.

16. Охарактеризуйте умови ґрунтоутворення та ґрунтовий покрив зони тропічних сухих саван.

17. Поясніть особливості генезису та властивостей червоно-бурих і чорних тропічних ґрунтів.

18. Охарактеризуйте умови ґрунтоутворення та ґрунтовий покрив зони тропічних пустель і напівпустель.

19. Поясніть особливості генезису та властивостей червонувато-бурих тропічних ґрунтів.

20. Визначте поняття про алювіальні ґрунти та обґрунтуйте виділення їх типів.

21. Порівняйте особливості утворення, властивості, морфологію, використання алювіальних дернових, лугових та болотних ґрунтів.

22. Сформулюйте закон вертикальної зональності та винятки з нього.

23. Охарактеризуйте особливості будови, властивостей, використання гірських ґрунтів.







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 2407. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Ганглиоблокаторы. Классификация. Механизм действия. Фармакодинамика. Применение.Побочные эфффекты Никотинчувствительные холинорецепторы (н-холинорецепторы) в основном локализованы на постсинаптических мембранах в синапсах скелетной мускулатуры...

Шов первичный, первично отсроченный, вторичный (показания) В зависимости от времени и условий наложения выделяют швы: 1) первичные...

Предпосылки, условия и движущие силы психического развития Предпосылки –это факторы. Факторы психического развития –это ведущие детерминанты развития чел. К ним относят: среду...

Ведение учета результатов боевой подготовки в роте и во взводе Содержание журнала учета боевой подготовки во взводе. Учет результатов боевой подготовки - есть отражение количественных и качественных показателей выполнения планов подготовки соединений...

Сравнительно-исторический метод в языкознании сравнительно-исторический метод в языкознании является одним из основных и представляет собой совокупность приёмов...

Концептуальные модели труда учителя В отечественной литературе существует несколько подходов к пониманию профессиональной деятельности учителя, которые, дополняя друг друга, расширяют психологическое представление об эффективности профессионального труда учителя...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия