Студопедия — Хід роботи. 1. Користуючись довідковою літературою вкажіть умови грунтоутворення зазначеного ґрунту.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Хід роботи. 1. Користуючись довідковою літературою вкажіть умови грунтоутворення зазначеного ґрунту.






1. Користуючись довідковою літературою вкажіть умови грунтоутворення зазначеного ґрунту.

2. На запропонованому схематично зображеному моноліті необхідно визначити наявність певних горизонтів.

3. Встановіть потужність, колір, структуру кожного горизонту.

4. Зазначте механічний склад та новоутворення у грунті.

Дані занести до таблиці.

 

Схема морфологічного опису ґрунту

Схематичний рисунок профілю грунту Горизонт (індекс) Потужність, см Забарвлення Структура Механічний склад Щільність Наявність новоутворень та включень Закипання

5. Обґрунтувати агровиробниче значення досліджуваного ґрунту.

Завдання № 2. Дати характеристику умовам ґрунтоутворення, охарактеризувати особливості морфології, властивостей, використання ґрунтів Лісостепу.

Матеріали та обладнання: колекція зразків рунту, роздатковий матеріал схематичних зображень грунтових монолітів типових грунтів, карта грунтів України, довідковий матеріал.

 

Хід роботи

1. Користуючись довідковою літературою вкажіть умови грунтоутворення зазначеного ґрунту.

2. На запропонованому схематично зображеному моноліті необхідно визначити наявність певних горизонтів.

3. Встановіть потужність, колір, структуру кожного горизонту.

4. Зазначте механічний склад та новоутворення у грунті.

Дані занести до таблиці яка пропонується у першому завданні.

5. Обґрунтувати агровиробниче значення досліджуваного ґрунту

Завдання № 3. Дати характеристику умовам ґрунтоутворення, охарактеризувати особливості морфології, властивостей, використання ґрунтів Степу.

 

Хід роботи

1. Користуючись довідковою літературою вкажіть умови грунтоутворення зазначеного ґрунту.

2. На запропонованому схематично зображеному моноліті необхідно визначити наявність певних горизонтів.

3. Встановіть потужність, колір, структуру кожного горизонту.

4. Зазначте механічний склад та новоутворення у грунті.

Дані занести до таблиці яка пропонується у першому завданні.

5. Обґрунтувати агровиробниче значення досліджуваного ґрунту

 

Завдання № 4. Дати характеристику умовам ґрунтоутворення, охарактеризувати особливості морфології, властивостей, використання ґрунтів Гірського Криму і Карпат.

Матеріали та обладнання: колекція зразків рунту, роздатковий матеріал схематичних зображень грунтових монолітів типових грунтів, карта грунтів України, довідковий матеріал.

 

Хід роботи

1. Користуючись довідковою літературою вкажіть умови грунтоутворення зазначеного ґрунту.

2. На запропонованому схематично зображеному моноліті необхідно визначити наявність певних горизонтів.

3. Встановіть потужність, колір, структуру кожного горизонту.

4. Зазначте механічний склад та новоутворення у грунті.

Дані занести до таблиці яка пропонується у першому завданні.

5. Обґрунтувати агровиробниче значення досліджуваного ґрунту.


РОЗДІЛ 4. ГЛОСАРІЙ

А

Абсорбент – рідина або тверде тіло, що поглинає газ або розчинену речовину у всьому своєму об'ємі. В г. А. представлені ґрунтовим розчином і твердими мінеральними та органічними компонентами, які наділені пористістю.

Абсорбція – поглинання речовин з газової суміші або рідини абсорбентами (див.)

Авгіт – мінерал з групи ланцюгових силікатів, побудованих одиничними ланцюгами (див. піроксени).

Автотрофи – мікроорганізми, джерелом вуглецю для яких є вуглекислота.

Агрегат водостійкий – агрегат, який повністю або частково зберігається в нерухомій або проточній воді.

Агрегат ґрунтовий [син.: пед] – природна складна ґрунтова окремість, яка утворилась з елементарних ґрунтових часток (мікроагрегат) або мікроагрегатів (макроагрегат) внаслідок їх злипання та склеювання під впливом фізичних, хімічних, фізико-хімічних та біологічних процесів.

Агрегація – процес утворення агрегатів під впливом як різних природних ґрунтових процесів (фізичних, хімічних та біологічних), так і механічного та хімічного обробітку грунту.

Агробіоценоз – угруповання організмів (рослин, тварин), штучно створене людиною, фактично штучний біоценоз нездатний до тривалого самостійного існування.

Агроекологія – наука, що досліджує зв'язки між організмами в агроценозах, вплив на них середовища, роль організмів у створенні біоценотичного середовища, а також структуру, продуктивність, типи агроценозів та їх районування.

Агроекосистема – нестійка система агроценопопуляцій культивованих рослин на оброблюваних ґрунтах. Її структура і режим підтримуються і регулюються людиною. При відсутності контролю поступово втрачає свої властивості і функції,

Агролісомеліорація – система лісогосподарських заходів, спрямована на покращання грунтово-гідрологічних та кліматичних умов місцевості для ведення сільського господарства.

Агрономічне ґрунтознавство – наука, що вивчає ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва.

Агрономічні властивості ґрунту – властивості, сукупністю яких визначається родючість г., тобто А.в.г. забезпечують рослину поживою, водою, повітрям, теплом і т. ін.

Агрофіти – рослини, вирощувані людиною.

Агрофітоценоз – угруповання рослин, штучно створене, підтримуване і регульоване людиною. Складова частина агробіоценозу.

Агрохімія [син.: агрономічна хімія] – наука, яка вивчає питання взаємовідносин між грунтом, рослиною та добривом в цілях підвищення врожаю с.-г. культур та поліпшення його якості.

Агроценоз – створене людиною для отримання сільгосппродукції біотичне угруповання рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів. Як правило, крім культурних рослин, до складу А. входять представники дикої флори і фауни, без яких А. функціонувати не може.

Адгезійне закріплення гумусу, за М.І.Лактіоновим, це процес, при якому новоутворений гумус безпосередньо взаємодіє з "чистою" поверхнею глинистих ґрунтових часточок.

Адгезія [син. злипання] – утворення на поверхні твердого або рідкого тіла тонкого шару газу, або рідини, що прилягає до поверхні. А. обумовлена силами молекулярного притягання.

Адсорбат – речовина, яка адсорбована на поверхні розділу фаз (див. адсорбція).

Адсорбент – тіло з великою внутрішньою або зовнішньою поверхнею, на якій відбувається адсорбція речовин - газів або розчинів, що торкаються поверхні. До ґрунтових А. відносяться глинисті мінерали та високодисперсні органічні й органо-мінеральні сполуки.

Адсорбція – вбирання будь-якої речовини з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром рідини або твердого тіла; відбувається під дією молекулярних сил поверхні адсорбенту. Розрізняють фізичну А., коли молекули адсорбату зберігають свою індивідуальність, і хімічну (див. хемосорбція), з утворенням хімічних сполук.

Аерація ґрунту – надходження повітря, особливо кисню, з атмосфери.

Аероби – організми, для розвитку яких необхідна присутність вільного молекулярного кисню.

Аерозоль – речовини, які складаються з твердих (дим) або рідких (туман) часточок, завислих в газоподібному середовищі.

Азот загальний – тривіальний вираз, який означає валовий вміст азоту в грунті.

Азот рухомий, за І.В.Тюріним і М.М. Кононовою, – органічні та мінеральні сполуки азоту, що переходять в 0,5н розчин Н2SO4 на холоді (ґрунт: розчин = 1:5,16-18 годин).

Азотфіксація біологічна – процес засвоєння молекулярного азоту і побудови з нього азотистих сполук мікроорганізмами.

Азот, що гідролізується – сполуки азоту, які переходять в розчин при обробці г. 25%-ою Н2SO4 або 6н НСl при нагріванні в автоклаві.

Активний гумус – термін О.Н.Соколовського. Форма колоїдного гумусу, який приймає активну участь в утворенні ґрунтової структури; представляє собою ту частину гумусу, яка здатна пептизуватися та переходити в розчин після заміни в ґрунті обмінно-увібраного кальцію натрієм.

Активність біологічна ґрунту – сукупність біологічних процесів, що протікають в грунт.

Актиноміцети – група прокаріотів, які утворюють міцелій, широко розповсюджений у всіх г. Відіграють велику роль у мінералізації різноманітних органічних речовин.

Актуальна (активна) кислотність ґрунту – кислотність г., яка обумовлена наявністю в ґрунтовому розчині іонів водню. А.к.г. виражається величиною рН водної витяжки з грунту.

Акумуляція біологічна в ґрунті – накопичення в ґрунті органічних, органо-мінеральних та мінеральних речовин внаслідок життєдіяльності нижчих та вищих рослин, ґрунтової мікрофлори.

Алювіальні відклади – відклади, що містяться на дні заплави (річкової долини, яка періодично затоплюється водою). А.в. (породи) часто бувають дуже багаті на поживні речовини. Розрізняють русловий алювій, який утворився з крупних уламків (валуни, галька), та заплавний алювій, який утворився з більш дрібного матеріалу. На А.в. формуються досить високо родючі заплавні ґрунти.

Алюміній рухомий – алюміній, який переходить в розчин 1н КСl при збовтуванні. Виявляється в деяких кислих г. Розраховується в мг-екв. на 100 г.

Альбедо ґрунту – відношення кількості променевої енергії Сонця, відбитої від поверхні ґрунту, до кількості енергії, що падає, на цю поверхню. Виражається в процентах.

Амінокислоти ґрунту – частина органічних речовин, яка представлена в г. "вільними" А., що переходять у витяжку органічних розчинників (спирти та ін.) та "гідролізованими" А., які витягуються з г. при його обробці сильними кислотами в автоклаві (25% Н2SO4 або 6н НСl).

Амфолітоїди ґрунтові – ґрунтові колоїди, здатні змінювати заряд залежно від реакції середовища.

Амфотерність – здатність деяких сполук, в тому числі ґрунтових колоїдів, проявляти, залежно від реакції середовища, кислотні або лужні властивості. Амфотерні, наприклад, гідроксиди алюмінію, цинку та ін.

Анабіоз – стан спокою у організмів, який характеризується оборотною зупинкою або значним уповільненням процесів життєдіяльності.

Анаеробіоз – життя за відсутності вільного кисню. Необхідну для життєдіяльності енергію при А. організми отримують за рахунок реакцій окиснення-відновлення органічних та мінеральних сполук.

Аналіз агрегатний ґрунту – визначення вмісту в г. різних за величиною агрегатів, що виражається у % від маси сухого г. А.а.г. може бути сухим (структурний аналіз) або мокрим. В першому випадку г. на ситах просіюється в повітряно-сухому стані, в другому – у воді.

Аналіз гранулометричний ґрунту – визначення вмісту в г. різних за розміром механічних елементів (часточок), %.

Андосолі – г. на вулканічних відкладах нейтрального та лужного складу.

Антропогенний ґрунтотворний процес – активне використання та зміни ґрунтів людиною.

Апатит – мінерал з групи основних безводних фосфатів Са5[(Р04)3(F, СІ, ОН)]. Один з основних первинних джерел фосфору.

Аридність – сухість клімату з високою температурою повітря, що веде до дефіциту вологи в грунті.

Ацидоїди ґрунту – від'ємно заряджені колоїди (глинисті мінерали, кремнекислота, гумусові речовини).

Ацидофіли – організми, переважно бактерії, здатні до існування при значній кислотності ґрунту.

Ацидофіти – рослини, що віддають перевагу кислим ґрунтам.

Б

Базифіли – організми, які розвиваються в лужних ґрунтах. До Б. відносяться більшість степових та пустельних видів рослин.

Базоїди ґрунту – позитивно заряджені колоїди г., у якого рН розчину нижче 7 (наприклад, гідрати оксидів заліза, алюмінію). Вони здатні змінювати знак заряду при зміні реакції ґрунтового розчину в бік підлуговування (рН вище 7),

Баланс водний – співвідношення між кількістю води, що надходить, і тією, що витрачається з ґрунту за певний відрізок часу. Виражається в мм водного шару або м3/га.

Баланс радіаційний – різниця між приходом (поглинанням) та витратами (випромінюванням та відбиванням) променистої енергії за одиницю часу на одиниці поверхні. Вимірюється кал/см2.год.) або ккал/см2 місяць.

Баланс тепловий – співвідношення надходження і витрачання тепла поверхнею ґрунту або певним його шаром за певний проміжок часу.

Бар'єр геохімічний – різка зміна умов міграції хімічних елементів в ґрунті, в результаті чого відбувається диференціація профілю за вмістом мігруючих речовин.

Басейн безстічний – територія, яка не має стоку у Світовий океан. Річки Б.б. закінчуються в безстічних озерах, губляться в пісках, болотах та в карстових западинах.

Бейделіт – мінерал групи діоктаедричних смектитів, має високий ступінь заміщення Sі на Аl в тетраедричних поверхах. Типова формула Аl2[АlSі3О10(ОН)2] H2O.

Білозірка – див. Карбонати в ґрунті.

Біогенні елементи – хімічні елементи, що є необхідними складовими частинами організмів, без яких неможливе їх існування (вуглець, кисень, азот, водень, кальцій, фосфор та ін.).

Біогенність ґрунту вміст у г. мікроорганізмів (сумарний і окремих груп); один з показників біологічної активності г.

Біогеохімія – наука, яка вивчає роль живих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів) в процесах руйнування гірських порід і мінералів, міграції, розподілу, розсіювання і концентрації хімічних елементів в біосфері.

Біогеоценоз – взаємообумовлений комплекс рослинних угруповань (фітоценоз), тваринного світу (зооценоз) та неживих компонентів на відповідній території земної поверхні, пов'язаних між собою обміном речовин і енергії.

Біологічна продуктивність – кількість біомаси, відтвореної організмами біоценозу за одиницю часу (напр.: кг/га за рік).

Біологічне вивітрювання – механічне подрібнення і біологічна зміна ґрунтотворних порід в результаті життєдіяльності рослин і тварин.

Біологічне поглинання – засвоєння рослинами та мікроорганізмами в процесі життєдіяльності елементів живлення з ґрунту та повітря і переведення їх в органічні сполуки свого тіла, в складі яких вони й закріплюються (поглинаються) ґрунтом.

Біомаса – кількість речовини живих організмів, що припадає на одиницю площі або об'єму, виражена в одиницях маси або енергії (г/м2, г/м3, дж/м2, дж/м3).

Біотоп – ділянка земної поверхні з відносно однорідними умовами середовища, яку займає певне угруповання організмів (біоценоз).

Біосфера – одна з оболонок Землі (геосфер), що складається з заселених живими організмами частин земної кори, гідросфери та нижнього шару атмосфери. Верхня межа Б. - озоновий екран, що затримує більшу частину згубних для живих істот ультрафіолетових променів, нижня - тепловий бар'єр.

Біоценоз – стала система разом існуючих на певній території організмів (біоти) і створеного ними біоценотичного середовища.

Бітуми [син.: воскосмоли і ліпіди] умовна назва речовин, що витягуються з г. спиртобензольною сумішшю.

Богара - землі в районах зрошуваного землеробства, на яких сільськогосподарські рослини вирощуються без поливу.

Болото – надлишково зволожена ділянка поверхні ґрунту, яка характеризується накопиченням у верхніх горизонтах мертвих нерозкладених рослинних решток, які згодом перетворюються на торф. При потужності його шару 30 см і більше - болотні, менше 30 см - заболочені ґрунти.

Болотні ґрунти група г., які формуються в умовах надлишкового зволоження поверхневими або ґрунтовими водами під специфічною вологолюбною рослинністю. Група Б.г. об'єднує два типи: 1. Б. верхові ґрунти 2.Б.низинні ґрунти.

Бонітет ґрунту) сумарний показник родючості і властивостей ґрунту, виражений в балах.

Бонітування ґрунту порівняльна оцінка (в балах) якості г. як засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві, основана на обліку властивостей ґрунту і рівня урожайності. Потрібна для економічної характеристики земель.

Брила – ґрунтова грудка або агрегат більший 10 мм.

Бурі лісові ґрунти [син.: буроземи] – оглинені сіалітні г., що формуються переважно в горах та на добре дренованих рівнинах під суббореальними вологолісовими насадженнями дуже різноманітного складу.

Бурі напівпустельні ґрунти – зональний для суббореальної напівпустельної зони з розрідженою полино-солянковою рослинністю і різко посушливим кліматом.

Буферність ґрунтових розчинів – складає частину буферності ґрунту і залежить від наявності в розчинах іонів Nа, К, Са, Мg, СО3 та НСО3, розчиненої СO2 і т.д.

Буферність ґрунту – здатність ґрунту зберігати реакцію середовища (рН), протистояти дії кислот і лугів.

 

В

Вали протиерозійні – штучні земляні споруди на схилах з метою попередження водної ерозії ґрунту.

Вапнування – спосіб хімічної меліорації кислих г. з метою заміни в поглинальному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони кальцію.

Варіант ґрунту – таксономічна одиниця класифікації ґрунтів України; група г., що в межах виду відрізняються за характером їх використання (цілинні, освоєні, дреновані, зрошувані).

Вбирна здатність ґрунту – здатність г. затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища. Г. поглинає воду, гази, пари, розчинені речовини, суспензії, масла, фарби, мікроорганізми, молекули і окремі іони, міцели. За схемою К.К.Гедройця розрізняють такі види вбирання: механічне, фізичне, фізико-хімічне, хімічне та біологічне.

Вермикуліти – мінерали з групи шаруватих силікатів.

Вертисолі [ америк., син.: щільні чорні г.] група, яка об'єднує щільні глинисті темнозабарвлені сильно тріщинуваті г.

Верховодка ґрунтова [син.: води ґрунтові] вільна гравітаційна волога, яка утворює в товщі ґрунту тимчасовий водоносний горизонт, не зв'язаний гідравлічно з горизонтом вод підґрунтових. Водоупором для верховодки ґрунтової є шар ґрунту із зниженою водопроникністю будь-якого походження (напр.: ілювіальний горизонт).

Верховодка надмерзлотна – одна з форм верховодки ґрунтової, водоупором для якої служить мерзлий шар г.

Вивітрювання – сукупність змін, які відбуваються з гірськими породами і мінералами, що їх складають, в термодинамічних умовах земної поверхні під впливом природних факторів. Розрізняють: фізичне, хімічне та біологічне В.

Вивітрювання внутрішньогрунтове – процеси вивітрювання, які відбуваються в товщі г.

Вид ґрунтів – таксономічна одиниця класифікації ґрунтів; група ґрунтів в межах роду, що відрізняються за ступенем розвитку основного ґрунтотворного процесу (ступінь опідзоленості опідзолених, кількість гумусу та потужність гумусового горизонту чорноземів, ступінь засоленості засолених і т.д.).,

Виділення кореневі – органічні та мінеральні речовини, які виділяться корінням рослин в зовнішнє середовище (ризосферу).

Вилуговування ґрунту – вимивання з г. різних розчинних речовин в процесі вивітрювання та ґрунтоутворення низхідним або боковим током ґрунтового розчину.

Випаровування сумарне [син.: евапотранспірація] процес переходу газоподібної вологи в атмосферу в результаті транспірації рослин і фізичного випаровування.

Випаровування фізичне – в ґрунтознавстві процес випаровування вологи з відкритої поверхні ґрунту або поверхні рослин (без урахування транспірації рослинами).

Виснаження ґрунту – збіднення г. на поживні речовини в результаті тривалого вирощування с.-г. культур без внесення добрив або при недостатній їх кількості.

Витяжка водна – фільтрат водного розчину, який одержано після збовтування г. з дистильованою водою.

Витяжка кислотна – фільтрат від взаємодії г. з будь-якою кислотою.

Вівіаніт – мінерал з групи нормальних фосфатів. Продукт ґрунтоутворення у відновлювальних умовах. Характерний для та деяких заплавних ґрунтів.

Відбивальна здатність – здатність г. відбивати сумарну радіацію, яка надходить на його поверхню.

Відклади алювіальні [син.: алювій] наноси, які утворюються алювіальними потоками. Характерними рисами В.а. є їх шаруватість, часто майже горизонтальна, добра сортованість механічних елементів, а також обкатаність зерен.

Відновлення – хімічна реакція, протилежна окисненню. Суть В. полягає в приєднанні електронів речовиною, яка відновлюється.

Відношення Сгк:Сфк – числовий вираз відношення кількості вуглецю, який входить до складу гумінових кислот, до кількості вуглецю, що входить до складу фульвокислот. Використовується для характеристики хімічного типу гумусу.

Вік ґрунту – тривалість існування г. в часі. Час, на протязі якого відбувалося формування певного ґрунту.

Включення в ґрунті – чужорідні у відношенні до г. тіла, які знаходяться в ґрунтовій товщі, наприклад, камені, черепашки, залишки матеріальної культури людини. Останні називають антропогенними В.

Власне гумусові речовини – темно забарвлений продукт процесу перетворення органічних решток, який формується тільки в товщі ґрунту або ґрунтотворної породи.

Води ґрунтові – див. верховодка ґрунтова.

Води підгрунтові – волога вільна гравітаційна, що утворює в підґрунті водоносний горизонт, який визначається за появою дзеркала вільної води в свердловині (колодязі, шурфі).

Води підгрунтові мінералізовані – в.п., які містять легкорозчинні солі. Розрізняють слабо (0,5-5 г/л), середньо (5-30 г/л) та сильномінералізовані (більше 30 г/л) або: а) прісні з вмістом розчинних солей до 0,5-1,0 г/л, б) солонуваті від 1,0 до 3,0 г/л, в)слабосолоні від 3 до 10 г/л г) солоні і дуже солоні від 10 до 50 г/л, д) розсільні (ропа) більше 50 г/л.

Води талі – вода, яка утворюється внаслідок танення снігу або льоду.

Водневий показник – рН, від'ємний десятинний логарифм концентрації іонів водню (г-іон/л) в даному розчині: рН=-lgСН+.

Водний режим ґрунту – сукупність явищ, що визначають надходження, переміщення, витрату й використання рослинами ґрунтової вологи.

Водний режим ґрунту непромивний [син.: імпермацидний] тип водного режиму, характерний для природних зон, де кількість води випадаючих опадів дорівнює або, частіше, менша, ніж кількість води, випаруваної з ґрунту.

Водні властивості ґрунту – властивості ґрунту, які визначають поведінку ґрунтової вологи. До них відносяться: вологоємність, водопроникність, водопідіймальна здатність, гігроскопічність та ін.

Водопроникність ґрунту – здатність г. пропускати через себе воду. Залежить від гранулометричного складу, збагачення г. колоїдами, складу обмінних катіонів і ін.

Водорості – група нижчих рослин, які мають хлорофіл і здатні до фотосинтезу.

Водорості діатомові – відділ водоростей, які мають панцирі з кремнезему.

Водорості синьо-зелені – відділ водоростей синьо-зеленого забарвлення. Близькі до бактерій. Багато з них можуть фіксувати молекулярний азот.

Водостійка структура ґрунту – структура г., яка здатна чинити опір розмивній дії води. В.с.г. має місце в ґрунтах, багатих на колоїди, які насичені багатовалентними катіонами.

Водостійкість агрегатів ґрунту – здатність агрегатів г. чинити опір розмивній дії води.

Водоупор – шар ґрунту з низькою водопроникністю.

Волога адсорбована – один з видів В. зв'язаної.

Волога вільна – частина ґрунтової вологи, яка не підлягає впливу сорбційних сил.

Волога гігроскопічна – пароподібна вода, яку ґрунт, подібно іншим подрібненим тілам, поглинає з повітря (див. гігроскопічність ґрунту).

Волога гравітаційна [син.: В. вільна] вода, що пересувається в ґрунті під дією сил тяжіння.

Волога ґрунтова – вода, яка утримується в г. у формі молекул Н2О.

Волога доступна – частина ґрунтової вологи, яка може бути використана рослинами. Нижня межа доступності вологість стійкого в'янення рослин. Близький за змістом термін волога продуктивна.

Волога зв'язана [син.: В. сорбована. В. плівкова (за О.Ф.Лєбєдевим), В. орієнтована] частина ґрунтової вологи, яка знаходиться під впливом сорбційних сил.

Волога капілярна – вода, що утримується або пересувається в ґрунті під дією капілярних (меніскових) сил.

Волога конституційна – волога хімічно зв'язана.

Волога кристалізаційна – вода, що входить до складу кристалічних речовин у вигляді самостійних молекул, наприклад, вода, що входить до складу молекули гіпсу (СаSO4·2Н20).

Волога недоступна рослинам [син.: волога незасвоювана] частина ґрунтової вологи, яка не може бути використана рослинами, в тому числі і в процесі їх в'янення, Найбільший вміст в г. В.н.р. називається "мертвим" запасом вологи; він близький до максимальної гігроскопічності і залежить від виду рослин та умов їх росту.

Волога плівкова – рідка вода, яка обволікає тверді часточки ґрунту суцільною плівкою. В пересуванні В.п. по профілю г. сила тяжіння не приймає участі. В.п. утримується в г. завдяки молекулярним силам зчеплення між твердими часточками г. та орієнтованими навколо них молекулами води.

Волога продуктивна – частина ґрунтової вологи, поглинаючи яку, рослини не тільки підтримують свою життєдіяльність, але й синтезують органічні речовини. Нижньою межею В.п. є вологість ґрунтова стійкого в'янення рослин.

Волога хімічно зв'язана – не зовсім точний термін, розуміються іони ОН-, які входять до складу речовини, а при прожарюванні видаляються у вигляді води.

Волога, що просочується – волога вільна, волога гравітаційна, яка пересувається в г. або в підґрунті вниз під впливом сили тяжіння.

Вологість ґрунту – вміст води в ґрунті, %.

Вологість стійкого в'янення рослин – вологість ґрунту, за якої проявляються перші ознаки в'янення рослин, що не зникають при переміщенні рослин в атмосферу, насичену водяними парами.

Вологоємкість ґрунту – величина, яка кількісно характеризує здатність г. водоутримуючу. Залежно від умов утримання вологи розрізняють В.г. польову, загальну, капілярну, найменшу, повну, граничну, максимальну молекулярну, адсорбційну молекулярну. З них основними є найменша (польова), капілярна та повна.

Вологоємкість ґрунту максимальна молекулярна (за О.Ф. Лєбєдєвим) найбільший вміст в г. вологи, яка утримується силами притягання на поверхні твердих часточок г.

Вологоємкість ґрунту найменша [син.: В.г. польова; В.г. польова гранична; Field water capacity (амер.)] максимально можливий вміст підвішеної води після відтоку всієї гравітаційної вологи.

Вологоємність ґрунту повна – вміст вологи в г. при умові повного заповнення всіх пор водою.

Вологопровідність ґрунту – провідність ґрунту по відношенню до води

 

Г

Газообмін ґрунтовий – переміщення газів в ґрунтовій товщі, яке супроводжується обміном газів між твердою, рідкою, газоподібною та живою фазами г., а також між г. і атмосферою, г. і підґрунтям, г. і живими коренями.

Галогенез (галогенез) процес утворення, накопичення та випадання солей в природі, в т.ч. і в ґрунті.

Галоморфні ґрунти – група ґрунтів, в утворенні яких приймають участь процеси, пов'язані з присутністю, міграцією та накопиченням легкорозчинних солей.

Галофіти – рослини, що пристосувалися рости на засолених ґрунтах.

Галуазит – мінерал з групи каолінітів (див.). На відміну від каолініту Г. утримує міжшарову воду у вигляді шару молекул.

Гель – твердий стан колоїдної дисперсної системи. Може бути драглистою або твердою системою з рідинним або газоподібним дисперсійним середовищем. Класичні гелі утворюються з золів при їх коагуляції і характеризуються пластичністю, деякою еластичністю та тиксотропними властивостями. В г. гелі утворюються в процесі вивітрювання, ґрунтоутворення, не проходячи стадії золя.

Гель кремнекислий – драглеподібний осад аморфного кремнезему

Гематит (гематит) мінерал з групи оксидів та гідрооксидів металів. Формула Fе2О3.

Генезис ґрунтів – походження, утворення, розвиток г. та всіх належних їм особливостей (будова, склад, властивості та сучасні режими).

Географія ґрунтів – розділ ґрунтознавства, який вивчає закономірності розповсюдження г. та їх зв'язок з географічним середовищем.

Геосфери – концентричні шари-сфери, що охоплюють Землю: атмосфера, біосфера, гідросфера, літосфера.

Гетеротрофи – мікроорганізми, які отримують вуглець з органічних сполук.

Гетит – мінерал з групи оксидів та гідрооксидів металів. Формула FеООН.

Гіббсит [син.: гідраргілліт] мінерал з групи оксидів та гідрооксидів металів. Формула Аl(ОН)3.

Гігроскопічність ґрунту – здатність г. сорбувати на поверхні своїх часточок пари води з навколишнього повітря. Поглинена таким чином волога називається гігроскопічною. Г.г. залежить від гранулометричного складу г. та вмісту гумусу в ньому.

Гігроскопічність ґрунту максимальна – найбільша кількість пароподібної вологи, яку г. може поглинути з повітря, насиченого вологою. Виражається в % від маси сухого г.

Гідратація – утворення оболонки з орієнтованих молекул води навколо іонів, молекул та колоїдних часточок, які знаходяться в розчині, а також навколо твердих часточок г. при доторканні їх до води.

Гідроліз – хімічна взаємодія речовини з водою, що супроводжується розкладом складного хімічного тіла на його складові частини і приєднанням до них іонів води (Н+ та ОН-).

Гідрослюди [син.: ілліти] група шаруватих слюдоподібних силікатів з калієм в міжшаровому проміжку.

Гідросфера – водна оболонка Землі, що включає океани, моря, озера, ріки, ґрунтові та ін. води.

Гіпс – водна сірчанокисла сіль кальцію - СаSO4 2H2О.

Гіпсування – хімічна меліорація солонців шляхом внесення в них гіпсу з метою заміни поглиненого натрію на кальцій.

Глауконіт – мінерал з групи шаруватих силікатів. Підгрупа калієвих, залізистих слюдистих мінералів.

Глей – термін Г.М.Висоцького. В сучасному розумінні означає горизонт, змінений біохімічним відновленням в умовах перезволоження, наявності органічних речовин та відповідної мікрофлори. В забарвленні переважають зелений, голубий або сизий відтінки.

Глеєелювіальні процеси глейові процеси, що супроводжуються виносом рухомих органічних та мінеральних речовин.

Глейові ґрунти – г., у яких ознаки стійкого оглеєння охоплюють більшу частину профілю.

Глейові процеси – біохімічні процеси в ґрунті, що призводять до утворення глею. Обумовлюються анаеробним режимом перетворення органічних речовин і відновленням сполук Fе, Мn, Сu та ін.

Глеюваті ґрунти – за номенклатурою ґрунтів, прийнятою в Україні, це ґрунти, ознаками стійкого оглеєння в яких охоплено меншу частину профілю.

Глибина закипання – віддаль від поверхні г. до рівня, на якому починається закипання г, при взаємодії з розчином соляної кислоти.

Глина – порода, яка утримує від 40-60 до 100% глини фізичної (див.) Підрозділяється на глину легку (від 40-60 до 50-75% Г.ф.), середню (від 50-75 до 65-85% Г.ф.) та важку (більше 65-85% Г.ф.) (за Н.А.Качинським).

Глина фізична – сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром менше 0,01 мм.

Гниття – анаеробний процес розпаду органічних азотовмісних речовин.

Горизонт водоносний – шар г. або підґрунтя, який утримує вільну гравітаційну вологу, здатну витікати з штучного і природного розрізу цього шару.

Горизонт водоупорний [син.: водоупор.] шар підґрунтя або г., який характеризується дуже низькою або нульовою водопроникністю.

Горизонт глейовий – горизонт г. голубувато-сизого або зеленуватого забарвлення, викликаного присутністю сполук двовалентного заліза. Формується при сильно розвинутому глейовому процесі в умовах застійного перезволоження.

Горизонт глеюватий – шар ґрунту з окремими сизуватими та бурувато-вохристими плямами, рясними залізисто-марганцевистими новоутвореннями. Появлення Г.г. пов'язано з проявленням слабкого оглеєння. Формується в умовах періодичного (сезонного) перезволоження.

Горизонт гумусовий – генетичний горизонт максимального накопичення гумусових речовин у верхній частині мінерального профілю г.

Горизонти ґрунту генетичні – відносно однорідні шари г. які відокремились в процесі ґрунтоутворення, розташовані більш або менш паралельно до поверхні г. Відрізняються один від одного та від материнської породи забарвленням, структурою, складенням, складом, характером новоутворень та іншими ознаками. Сукупність горизонтів утворює профіль ґрунту.

Горизонт ілювіальний – генетичний горизонт г., в якому відбувається накопичення речовин, які виносяться з вище розташованих (елювіальних) горизонтів.

Горизонт елювіальний – генетичний горизонт г., де відбувається вимивання, освітлений, збіднілий на мул, півтораоксиди та основи (підзолистий, осолоділий, іллімеризований горизонти).

Горизонт карбонатний – горизонт, в якому мають місце виділення карбонатів в тій чи іншій формі.

Горизонт рудяковий – горизонт рясного накопичення щільних органо-мінеральних утворень заліза, марганцю, інколи фосфору та ін.

Горизонт торф’яний – горизонт, який складається з рослинних решток різного ступеню розкладеності.

Гравій – частка ґрунтова елементарна, обкатаний уламок породи, діаметром більше 2 мм (за В.В.Охотіним) або розміром 1-3 мм (за НА.Качинським).

Гранула колоїдної міцели – колоїдна частка разом з нерухомим шаром компенсуючих іонів.

Грудка – ґрунтовий агрегат діаметром 3-10 мм, який не має граней та гострих ребер.

Ґрунт – це особливе природно-історичне тіло, складна поліфункціональна відкрита чотирьохфазна структурна система в поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, часу і яка володіє родючістю.

Ґрунти автоморфні – г., які формуються і розвиваються за рахунок води атмосферних опадів, надлишок якої стікає по схилах.

Ґрунти азональні – термін визначає г. з невираженими рисами зонального ґрунтоутворення.

Ґрунт безструктурний – г., позбавлений агрономічно цінної структури, або г. що складається з часток ґрунтових елементарних.

Ґрунти важкі – г., які виявляють великий опір при обробці, глинисті або важкосуглинкові за гранулометричним складом.

Ґрунти викопні – г., поховані під породами, які генетично не пов'язані з сучасними процесами грунтоутворення.

Ґрунти гідроморфні – група г. різних типів, які формуються під впливом стійкого надлишкового зволоження, що проявляється в будові профілю (оглеєння, часто торфоутворення і ін.).

Ґрунти еродовані – г. з профілем, зміненим процесами водної та вітрової ерозії; характеризуються зменшеною потужністю верхніх генетичних горизонтів або їх відсутністю.

Ґрунти заболочені та болотні – г. з надлишковою вологістю більшу частину вегетаційного періоду, внаслідок чого в них спостерігаються відновлювальні явища і накопичуються закисні сполуки заліза, марганцю та слабо розкладені органічні рештки у верхніх горизонтах (заболочені) або в усьому профілі (торф'яно-болотні).

Ґрунти зональні – мінеральні г., які сформувались в автономних умовах і займають, великі ареали, що більше або менше відповідають біокліматичним зонам з характерними для останніх умовами грунтоутворення.

Ґрунти легкі – Г., які проявляють слабкий опір засобам обробітку (піщані, супіщані).

Ґрунти напівгідроморфні – групи г., що формуються в умовах періодичного перезволоження поверхневими, ґрунтовими або підгрунтовими водами. Характеризуються присутністю в ґрунтовому профілі ознак оглеєння.

Ґрунти орні – ґрунти, які використовуються людиною як основний засіб землеробства.

Ґрунт повітряно сухий – г. висушений при кімнатній температурі, який містить гігроскопічну вологу.

Ґрунти слаборозвинені [син.: малорозвинені, неповнорозвинені, примітивні] г., які знаходяться на ранніх стадіях розвитку з нечітко сформованим профілем, потужність якого не перевищує 10 см.

Ґрунт сухий [син.: г. абсолютно сухий] г. висушений до постійної ваги при температурі 105°С.

Ґрунти теплі – г. легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємкість, а тому швидко прогріваються весною (піщані, супіщані г.)

Ґрунти холодні – г., які характеризуються великою вологоємкістю, можуть утримувати багато води, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи.

Ґрунтовий колоїдний поглинальний комплекс – комплекс необоротно зв'язаних між собою мінеральних (глина) та органічних (гумус) колоїдів, де мінеральні колоїди втрачають всі свої позитивні та негативні валентності на необоротне поглинання гумусу. Органічні колоїди в складі комплексу відіграють подвійну роль: покриваючи глинисті часточки, вони перетворюють породу в грунт і обумовлюють обмінне поглинання катіонів, сумарною кількістю яких визначається ємкість поглинання г.

Ґрунтостомлення – явище, яке спостерігається при монокультурі рослин і веде до зменшення врожайності навіть при удобренні.

Ґрунтовий профіль – вертикальний розріз від поверхні г. до материнської породи. Г.п. складається зі сформованих у процесі ґрунтоутворення взаємопов'язаних та взаємообумовлених генетичних горизонтів.

Ґрунтознавство – самостійна природно-історична наука про ґрунти та їх генезис, будову, склад, властивості й географічне поширення; роль в природі, шляхи й методи охорони, родючість, раціональне використання в господарській діяльності людини.

Ґрунтотворна порода [син.: материнська порода] порода, від якої походить ґрунт. Один з факторів ґрунтоутворення.

Ґрунтоутворення – процес формування г. в результаті взаємодії організмів та продуктів їх життєдіяльності з материнськими породами та продуктами їх вивітрювання в умовах певного клімату, рельєфу та часу.

Гумати та гумінові кислоти – за М.І.Лактіоновим, являють собою не один, а два стани гумусових речовин. Гумати природна сольова форма гумусових речовин в г., міцели яких наділені активними карбоксильними та аміногрупами, а тому вони необоротно взаємодіють з мінеральними часточками породи, незалежно від знаку зарядів на поверхнях цих часточок. Гумінові кислоти (Гк) це препарати гумусових речовин, штучно переведених у кислотну форму шляхом діалізу, який призводить до інактивації аміногруп на поверхнях міцел. Тому Гк можуть необоротно взаємодіяти тільки з позитивними валентностями на поверхнях мінеральних часточок породи.

Гумати – див. Гумати та гумінові кислоти.

Гуміни – комплекс гумусових речовин, міцно пов'язаних з мінеральною частиною г.

Гумінові кислоти – темнозабарвлені препарати гумусових речовин колоїдної природи, які штучно виділяються з г. в кислотній формі. Інша точка зору: це складова частина гумусу.

Гуміфікація – за Л.М.Александровою (1980), поняття "гуміфікація" і "гумусоутворення" не тотожні. Гуміфікація то лише ланка процесу утворення особливого класу органічних речовин гумусових кислот, що накопичуються при трансформації мертвих рослинних, мікробних і тваринних залишків в біосфері, в ґрунті, торфі, сапропелі та інших органогенних тілах природи.

Гумус – за М.І. Лактіоновим Г. це продукт одночасно протікаючих у будь-якому ґрунті біо-фізико-хімічних процесів перетворення органічних залишків, що являє собою складний за хімічним складом комплекс специфічно ґрунтових темнозабарвлених органо-мінеральних сполук, які, перебуваючи у колоїдно згуслому стані, обумовлюють агрономічно значущі властивості ґрунту, а через їх сукупність його родючість. Гумус це гетерогенна динамічна полідисперсна система високомолекулярних азотистих ароматичних сполук кислотної природи.

Гумус активний – частина ґрунтового гумусу, яка може пептизуватися і переходити у водний розчин після заміни в ґрунті обмінного кальцію натрієм (за О.Н.Соколовським).

Гумусоутворення – процес перетворення в товщі породи або ґрунту вихідних матеріалів рослинного та тваринного походження, що супроводжується утворенням нових, специфічної природи гумусових речовин, які мають колоїдний характер.

Гумус пасивний – форма колоїдного гумусу, який не здатний пептизуватися навіть після повного вилучення багатовалентних катіонів з г. Це частина гумусу в г. яка міцно зв'язана з мінеральною частиною ґрунту (за О.Н.Соколовським).

Гумусові речовини – специфічно ґрунтові темнозабарвлені продукти синтезу органічних сполук з продуктів розкладу органічних решток.

 

Д

Дегідратація мінералів – процес втрати мінералами зв'язаної води.

Деградація ґрунтів – поступове погіршення властивостей г., яке викликане змінами умов ґрунтоутворення в результаті природних причин або нераціональної господарської діяльності людини, що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури та зниженням родючості г.

Дезагрегація – руйнування ґрунтових структурних агрегатів під впливом механічних дій, тривалого перезволоження, набухання ґрунтових колоїдів, втрати гумусу, появи натрію в колоїдному комплексі та з інших причин.

Декарбонатизація – винос карбонатів з ґрунтової товщі або підґрунтя.

Денітрифікація – процес відновлення мікроорганізмами окислених форм азоту в г. до газоподібних оксидів і молекулярного азоту.

Денудація – природний процес переміщення пухких мінеральних мас (водою, вітром, льодом, під дією сили тяжіння) з більш високих рівнів на нижчі.

Дернина – верхній шар цілинного ґрунту, густо пронизаний переплетеними живими і відмерлими коріннями та кореневищами рослин.

Дерновий ґрунтотворний процес – ґрунтотворний процес, який розвивається під трав'янистою рослинністю на багатих карбонатами породах в автоморфних умовах зволоження. Його особливість накопичення гумусу, створення грудкувато-зернистої структури у верхній частині профілю г.

Дерново-глейові ґрунти – напівгідроморфні г, що формуються на карбонатних породах або в умовах підтоку жорстких ґрунтових вод на слабо дренованих поверхнях або в пониженнях рельєфу.

Дерново-карбонатні ґрунти – найбільш характерними властивостями Д.к.г. е слабокисла або нейтральна реакція верхніх горизонтів і лужна - нижніх, високий вміст гумусу, висока насиченість основами.

Десилікація – процес збіднення порід або силікатів на кремній. Кінцевим продуктом Д. є мінерали з низьким вмістом кремнію, наприклад, каолініти, гіббсити.

Десукція – процес відсмоктування вологи з г. коренями рослин.

Детрит – компонент органічної частини ґрунту, представлений напіврозкладеними, що втратили форму і частково анатомічну будову органічними рештками. Д. неможливо відокремити від загальної маси гумусу при визначенні його вмісту в ґрунті.

Дефляція – вітрова ерозія, процес розвіювання вітром ґрунту, гірських порід.

Диспергація ґрунту – ступінь подрібнення г. застосуванням всіх можливих заходів, які ведуть до руйнування не тільки ґрунтових агрегатів, але й елементарних ґрунтових часток.

Дисперсні системи гомогенні – однорідні дисперсні системи, які характеризуються молекулярною структурою.

Дисоціація – розпад часточки (молекули) на два або більше різнойменно заряджених фрагменти (іони). Стосовно г. мова може йти не тільки про Д. молекул електролітів, але й про Д. колоїдів. Мається на увазі відщеплення обмінних катіонів внаслідок гідратації, що веде до набуття міцелами колоїдів від'ємного заряду.

Дихання ґрунту – ритмічний повітрообмін між г. та атмосферою, який відбувається внаслідок розширення та стискання ґрунтового повітря при коливаннях температури або змінах атмосферного тиску.

Дифузія – необоротний процес, який веде до вирівнювання концентрації речовин у дифузійному середовищі. В г. Д. протікає в твердій, рідкій та газоподібній фазах.

Доломіт – мінерал з групи безводних карбонатів. Формула СаМg(СО3)2. Вапняне добриво, використовують на кислих г.

Дослід вегетаційний – вирощування рослин в спеціальних посудинах у вегетаційному будиночку, на відкритих або закритих сіткою майданчиках, в теплицях та фітотронах для вирішення агрохімічних та фізіологічних питань.

Дослід польовий – метод дослідження в польових умовах, який має за мету виявлення кількісного або якісного впливу добрив або агротехнічних прийомів на врожай с.-г. культур та параметри стану ґрунту.

Добрива – органічні та мінеральні речовини, які вносяться в грунт для поліпшення живлення і підвищення врожаю с.-г. культур.

Добрива мінеральні – добрива, які містять макро- та мікроелементи в неорганічній формі.

Добрива органічні – добрива, які містять поживні речовини у вигляді органічних сполук (гній, торф, компости, гноївка, пташиний послід, зелене добриво, відходи цукрового, шкіряного, рибного виробництва, міське сміття).

Дренаж – система горизонтальних або вертикальних підземних або відкритих водостоків (дрен) для осушення, вентиляції або зрошення та видалення солей з г.

Дренованість території – природна порізаність масиву (басейну) гідрографічною мережею, ярами, балками, що забезпечує відтік гравітаційних вод.

Дрібнозем – найдрібніші часточки г. (менше 1 мм), наділені каталітичними властивостями.

Друзи – новоутворення, що являють собою об'єднання (зростки) кристалів, які розташовуються радіально та мають на поверхні добре виражені грані; в г. зустрічаються Д. гіпсу, кальциту, кварцу та ін.

 

Е

Едатоп – сукупність умов середовища, що створюються ґрунтом.

Едафічні умови – ґрунтові умови розвитку рослин.

Едафічні фактори – ґрунтові умови, що впливають на життя організмів (родючість ґрунту, його зволоженість, реакція розчину, вміст солей, фізичний стан тощо).

Едафон – сукупність усіх живих істот, що населяють грунт.

Екологічна рівновага – баланс природних або змінених людиною екологічних компонентів і природних процесів, що забезпечує стійкість екосистеми.

Екологічні фактори – будь які елементи, умови зовнішнього середовища (абіотичні, біотичні, антропогенні), що впливають на живі організми.

Екологія – 1. Наука, що вивчає всю сукупність взаємин організмів з їх середовищем. 2. Наука про взаємозв'язки біосистем різного рівня з середовищем. 3. Наука про загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня та їх роль у біосфері планети.

Екосистема – сукупність біотичних та абіотичних елементів, пов'язаних просторово та функціонально, в результаті взаємодії яких створюється стабільна система, де відбувається кругообіг речовин та обмін енергією між живими та неживими частинами. Е. може бути різного рівня, починаючи від біосфери і закінчуючи краплиною води.

Експозиція – орієнтація схилів гір, балок, ярів та інших форм рельєфу відносно сторін світу і ліній горизонту. Впливає на тепловий і водний режими, характер рослинності тощо.

Екскременти [син.: копроліти] різноманітні за формою та розміром утворення (агрегати) в г., які є продуктом життєдіяльності тварин. Складаються з продуктів обміну, неперетравлених органічних решток та мінеральних часточок, захоплених разом з поживою, які пройшли через кишковий тракт тварин.

Елементи зольні – хімічні елементи, що входять до складу попелу рослин та тварин. Звичайно це всі елементи, які можуть знаходитись в рослинах і тваринах, крім вуглецю, водню, кисню та азоту; останні не входять до складу попелу, бо вивітрюються при сухому спалюванні.

Елювій – продукти руйнування (вивітрювання) корінних порід, які залишаються на місці свого утворення.

Еолові відклади – осадові породи, що утворилися завдяки геологічній дії вітру. Прикладом Е.в. є наноси пісків - бархани, дюни.

Ерозія ґрунтів – процеси руйнування верхніх найбільш родючих горизонтів г. та підстилаючих порід талими та дощовими водами (водна Е.г.) або вітром (вітрова Е.г., син.: дефляція, видування). Е.г. може бути за походженням антропогенною, геологічною, іригаційною, за формою - лінійною, площинною тощо.

Ерозія річкова – розмив русла та підмивання берегів річки. Викликається діяльністю річкових вод.

Ефемери – однорічні рослини з коротким, як правило, весняним періодом розвитку.

Є

Ємність обміну катіонів – загальна кількість катіонів, які утримуються в г і здатні до заміщення на інші катіони, вираховується в мг-екв на 100 г г.

Ємність поглинання – кількість молекул або іонів, які може утримати г.

 

Ж

Живлення некореневе – живлення рослин мінеральними солями через надземні органи.

Жовто-бурі ґрунти – група г., перехідних від жовтоземів до бурих лісових.

Жорсткість води – властивість води, обумовлена присутністю іонів кальцію і магнію.

 

З

Забарвлення ґрунту – одна з найбільш доступних спостереженню морфологічних ознак г. Основними компонентами, які обумовлюють З.г., є: 1) темнозабарвлені органічні та органо-мінеральні речовини; 2) окисні сполуки заліза та марганцю (бурий, оранжевий, жовтий, червоний кольори); 3) кремнезем, вуглекислі важкорозчинні солі, гідрат оксиду алюмінію та ін... (білий колір); 4) закисні сполуки заліза (сизий, зелений та голубий кольори). Поєднання цих речовин, а також колір первинних мінералів створюють різноманітне забарвлення г. На З.г. також сильно впливає їх вологість.

Заболочування – процес зміни напрямку ґрунтотворного процесу внаслідок підвищення вологості г., що супроводжується відповідними змінами мікрофлори, рослинності, окисно-відновлювального режиму, накопиченням закисних речовин. В результаті 3. утворюються перезволожені, заболочені та болотні г.

Забруднення ґрунту – попадання на поверхню і всередину г. забруднювачів, що не розкладаються в процесі самоочищення г. й змінюють його властивості.

Забруднення ґрунтів радіоактивне – відбувається в результаті випадання на поверхню ґрунту радіонуклідів, які утворюються при випробуванні ядерних пристроїв, аварійних викидах та при випадковому попаданні в г. відходів атомної промисловості.

Загіпсовування ґрунту – накопичення СаSO42О в г. в кількості, що перевищує вміст його в материнській породі.

Закарбоначування ґрунту – накопичення СаСО3 в г. в кількості, що перевищує вміст СаСО3 в материнській породі.

Закипання ґрунту – утворення пухирців вуглекислого газу при взаємодії г., що містить карбонати кальцію та магнію, з розбавленою мінеральною кислотою (найчастіше застосовується 5-10% розчин НСl).

Закріплення пісків – заходи, спрямовані на запобігання розвіювання пісків шляхом сіяння чи садіння рослин, або сприяння росту природної рослинності.

Залишки кореневі – залишки коріння рослин в г. після збирання врожаю.

Залишок щільний [син.: залишок сухий] сумарний вміст мінеральних та органічних речовин у воді або у водній витяжці з г. З.щ. виражається для води в г/л, а для витяжок з г. у % на сухий г.

Запас вологи в ґрунті – абсолютна кількість вологи, що утримується в певному шарі г. Виражається в мм водяного шару або в м3/га.

Запас поживних речовин – валовий вміст поживних речовин в певному шарі г. Виражається в кг/га.

Заплава – частина долини ріки, що періодично затоплюється водою при весняному розливі, який залишає алювій (пісок, пилуваті частки).

Засолені ґрунти – ґрунти з підвищеним (більше 0,1% вмістом ваг.) легкорозчинних у воді солей (хлоридів, сульфатів тощо), на глибині до 1,5м.

Засолення ґрунту – процес накопичення розчинних солей в г., який веде до утворення солончакуватих та солончакових г.

Засолення ґрунту еолове – накопичення в г. солей, які принесені вітром з місць розвіювання солончаків, руйнування соленосних порід та з морського узбережжя (імпульверизація).

Заходи агромеліоративні – окремі прийоми та варіанти їх комбінацій, спрямовані на покращення водно-повітряного та поживного режимів г.

Заходи протиерозійні агротехнічні – прийоми, спрямовані на зменшення обсягів стоку талих та зливових вод шляхом збільшення водозатримуючої поверхні або водопроникності г.

Зволоження – співвідношення між кількістю опадів і випаровуванням.

Зв'язність ґрунту – здатність г. чинити опір зовнішнім механічним силам, які намагаються роз'єднати його часточки або структурні агрегати.

Здатність ґрунту поглинальна – властивість г. поглинати і утримувати різні тверді, рідкі та газоподібні речовини, окремі молекули та іони. Розрізняють З.г.п. механічну, фізичну, хімічну, фізико-хімічну та біологічну.

Здатність ґрунту поглинальна механічна – здатність г. механічно затримувати тверді часточки з суспензій та колоїдних розчинів, що фільтруються крізь г. (за К.К.Гедройцем),

Здатність поглинальна обмінна – здатність г. поглинати і утримувати різні катіони чи аніони з розчинів, виділяючи при цьому в розчин еквівалентні кількості катіонів чи аніонів іншого роду. Виражається в мг-екв на 100 г. [син.: фізико-хімічна поглинальна здатність г.

Здатність ґрунту поглинальна біологічна – здатність г. поглинати переважно елементи мінерального живлення рослин, сполуки азоту та фізіологічно активні речовини; обумовлена організмами, що населяють г. (за К.К. Гедройцем).

Землериї – хребетні тварини, які риють в г. нори для життя та ходи для живлення (кроти, землерийки, сліпці, ховрахи і др.).

Землеробство – 1) система заходів впливу на грунт для вирощування с.-г. культур і отримання високих стабільних врожаїв; 2) розділ агрономії, що вивчає загальні прийоми вирощування с.-г. культур і підвищення ґрунтової родючості.

Землювання – спосіб меліорації солонців, який полягає у внесенні на їх поверхню шару ґрунту, взятого з гумусового горизонту чорнозему або інших родючих ґрунтів.

Золь – колоїдний розчин, двофазна гетерогенна система. Міцели золя приймають участь в броунівському русі.

Зольність – вміст попелу в сухому органічному матеріалі. Виражається в % ваг.

Зона капілярна – шар г. або підґрунтя, який залягає безпосередньо над водоносним горизонтом і утримує капілярну вологу, гідравлічно зв'язану з водою водоносного горизонту.

Зональність вертикальна – закономірна зміна ґрунтових зон в горах, починаючи від підніжжя гірської системи.

Зрошення – штучне зволоження г. шляхом подавання води з водного джерела з метою підвищення вологозабезпеченості рослин або промивки г. для регулювання сольового режиму.

 

І

Іммобілізація поживних речовин – перехід поживних речовин г. з доступної для рослин форми в недоступну.

Інсоляція – опромінювання поверхні г. сонячною радіацією.

Інтразональні ґрунти – ґрунти, що можуть зустрічатися в різних природних зонах, найчастіше невеликими масивами.

Інфільтрація – процес надходження води (дощової, талої, зрошувальної і т.ін.) з поверхні в товщу г. або підґрунтя. Процес І. складається з двох етапів: всмоктування і фільтрації.

Іригація [син.: зрошення] комплекс заходів щодо поліпшення водного режиму; один з видів гідротехнічних меліорацій.

 

К

Кадастр земельний – систематизоване зведення відомостей про природне, господарське і правове положення земель.

Кальцит - мінерал з групи безводних карбонатів. Формула СаСО3.

Каменястість ґрунту – вміст в ґрунтовому профілі різного за формою і розміром каміння. К.г. виражається в % від маси або об'єму г.

Камінь – уламок гірської породи різної величини і форми діаметром більше 3 мм.

Каолінізація – процеси утворення мінералів каолінітової групи.

Каолініт – діоктаедричний мінерал з групи каолініту. Формула АІ4[Si4O10(ОН)8.

Капіляри ґрунтові – система зв'язаних ґрунтових пор дрібного діаметру. Волога, що утримується в К.г. при частковому їх заповненні утворює меніски, завдяки чому виникають капілярні явища.

Карбонатні ґрунти – г., у верхньому (гумусовому) горизонті яких містяться карбонати кальцію і магнію.

Карбонати в ґрунті – К. кальцію і магнію, які присутні в г. у вигляді мінералів кальциту, доломіту, люблініту, арагоніту, аннриту і др. За походженням К.в г. можуть бути первинними (породними), і тоді до назви г. додається визначення "залишково-карбонатні", або вторинними (ґрунтовими) новоутвореннями. Серед новоутворених карбонатів розрізнюють такі форми:

1. "Сивинка" [син.: карбонатна пліснява, іній] слабі нальоти дрібнокристалічних карбонатів на поверхні структурних агрегатів ("сивинкою" іноді називають також слабо виражену кремнеземисту присипку).

2. Псевдоміцелій [син.: міцелій, псевдогрибниця, прожилки] - виділення дрібнокристалічних карбонатів, ниткоподібних або у вигляді тонких трубочок.

3. Борідки натічні форми на нижній поверхні каміння та щебеню у вигляді бугристих плівок або шкірочок.

4. Просочення дрібнокристалічні форми виділення карбонатів, які рівномірно або плямами просочують ґрунтову масу.

5. Конкреції стяжіння карбонатів, які заповнюють пори та пустоти г. Розрізняють такі форми конкрецій: а) білозірка слабозцементовані стяжіння, які виділяються на стінках розрізів у вигляді чітко обмежених білих плям (очок) діаметром 1-2 см; б) журавчики [син.: желваки, жорства, лесові кукли, дутики] – щільні тверді конкреції, іноді пусті всередині.

Картографія ґрунтів – розділ ґрунтознавства, який розглядає питання методики картографічного відображення ґрунтового покриву в різних масштабах.

Карти ґрунтові – спеціальні географічні карти різного масштабу, на яких показано розміщення г. на земній поверхні.

Катіони необмінні) катіони, які міцно закріплюються в г. і не можуть обмінюватись на інші катіони







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 997. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Устройство рабочих органов мясорубки Независимо от марки мясорубки и её технических характеристик, все они имеют принципиально одинаковые устройства...

Ведение учета результатов боевой подготовки в роте и во взводе Содержание журнала учета боевой подготовки во взводе. Учет результатов боевой подготовки - есть отражение количественных и качественных показателей выполнения планов подготовки соединений...

Сравнительно-исторический метод в языкознании сравнительно-исторический метод в языкознании является одним из основных и представляет собой совокупность приёмов...

КОНСТРУКЦИЯ КОЛЕСНОЙ ПАРЫ ВАГОНА Тип колёсной пары определяется типом оси и диаметром колес. Согласно ГОСТ 4835-2006* устанавливаются типы колесных пар для грузовых вагонов с осями РУ1Ш и РВ2Ш и колесами диаметром по кругу катания 957 мм. Номинальный диаметр колеса – 950 мм...

Философские школы эпохи эллинизма (неоплатонизм, эпикуреизм, стоицизм, скептицизм). Эпоха эллинизма со времени походов Александра Македонского, в результате которых была образована гигантская империя от Индии на востоке до Греции и Македонии на западе...

Демографияда "Демографиялық жарылыс" дегеніміз не? Демография (грекше демос — халық) — халықтың құрылымын...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.015 сек.) русская версия | украинская версия