Рівні вияву функціональності релігії

Як показує проведений аналіз означених функцій релігії - інтенсивність, рівень, ступінь функціонального впливу, роль релігійного комплексу в суспільстві зумовлена історично, соціально та конфесійно. Оцінка функціональної ролі релігії в суспільстві має бути об'єктивною і повинна проводитися в співвідносності з конкретними історичними умовами.

Оцінюючи функціональну роль релігії, зокрема, з'ясовуючи міру, ступінь, результат впливу її на суспільство, "мирські" справи, людину, її здатність задовольнити назрілі духовні, життєві потреби, потрібно обов'язково враховувати соціальні, історичні, конфесійні, національні, об'єктивні й суб'єктивні аспекти функціонально-рольового впливу релігійного комплексу. Іншими словами, функціональна роль релігії, її місце в суспільстві, значною мірою залежать від історичної обстановки, особливостей даної епохи, традицій країни, розвитку цивілізації, соціального прогресу.

Відтак при характеристиці практичного вияву функціональності релігії правомірним буде визначення рівнів цього вияву. Умовно їх можна виділити три:

- історичний, що характеризує ступінь інтенсивності впливу релігії в усій сукупності її функціональних можливостей на суспільство, його структурні компоненти, індивіда чи групу людей протягом історії розвитку соціуму. Зрозуміло, що ця інтенсивність вияву функціональної ролі релігії в різні періоди історії тих чи інших країн була величиною змінною. Вона зумовлювалась тими чи іншими потребами суспільства і насамперед, духовними.

Тема 20. Функціональність релігії 563

В різних країнах, на різних етапах їх історичного розвитку інтенсивність цих потреб обумовлювала також ступінь її релігійно-функціонального задоволення, значущість релігійної компоненти в бутті соціуму. Скажімо, свою функціональну роль релігія повною мірою реалізовувала в "примітивних суспільствах", де була безпосередньо вплетеною в канву їхнього повсякденного життя, постаючи водночас регулятором всієї життєдіяльності соціуму і забезпечуючи його єдність.

У процесі розвитку і диференціації суспільства, релігія посідала особливо помітне місце в його житті. Вона інституалізується і, поряд з виконанням своєї первинної функції соціалізації індивіда, вирішує завдання легітимації державного ладу, моралі, права. Будучи тісно пов'язаною з суспільно-політичною і економічною системою, постаючи "загальною санкцією" всього сущого, релігія була функціонально важливим інтегративним фактором у масштабах всього суспільства;

-макрорівень - це сукупність елементів, що характеризують ступінь практичного вияву функціональності релігії в межах конкретного суспільства, держави, географічного регіону, значних людських спільнот (нації, етносу);

-мікрорівень характеризує сукупний функціональний вплив релігії, на особистість, малі соціальні групи.

Означені тут рівні функціональності релігії взаємопов'язані між собою, взаємообумовлені. Аналізуючи ці рівні, слід співвідносити їх з конкретними конфесійними напрямами - християнство, іслам, іудаїзм, буддизм, неорелігійні течії тощо.