Практичне заняття до теми № 8.

Задача № 1

Договір, укладений між українською та іспанською організаціями, передбачає передачу всіх спорів, що слідують з договору, на розгляд іспанських судів. Іспанська компанія, зацікавлена у стягненні на майно боржника, що знаходиться в Україні, звернулася за консультацією до української юридичної фірми. Юрист заявив представнику іспанської компанії, що рішення іспанського суду має сумнівні перспективи для виконання на території України, і дав пораду зробити уступку права вимоги на користь третьої особи(української організації) з тим, аби ця особа отримала право на звернення до господарського суду. Така уступка була зроблена, причому в угоді про уступку права вимоги вказувалося, що права за пророгаційною угодою не переходять на нові правовідносини.

Питання:

1. Чи згодні Ви з позицією юриста?

 

Задача № 2

На розгляді українського господарського суду знаходилося доручення, видане у Фінляндії фінською юридичною особою українському представнику на ведення справ в суді. На довіреності був відсутній апостиль, що засвідчує підпис генерального директора фінської фірми, що видав доручення.
Суд прийшов до висновку, що повноваження особи, щодо підпису позовної заяви, не підтверджені зважаючи на неналежне оформлення довіреності і що позов підлягає залишенню без розгляду згідно з п. 1 частини першої ст. 63 ГПК України.

Питання:

1. Чи має рацію суд? На яких документах повинен проставлятися апостиль?

2. Чи можливі інші способи завірення іноземних офіційних документів?

 

Задача № 3

Міжнародний інститут гуманітарної освіти розмістив оголошення в газеті про набір студентів. В оголошенні вказувалося, що після закінчення інституту студенти отримають дип­лом міжнародного зразка, що дає їм право на працевлаштування в США та європейських країнах. Батьки М, який закінчив школу, звернулися до юридичної консультації з проханням підтвердити правильність інформації, що міститься в оголошенні.

Питання:

1. Яку відповідь повинні дати співробітники юридичної консуль­тації?

Задача № 4

Лондонський третейський суд виніс ухвалу, в якій задовольнив позов англійської фірми до українського підприємства про визнання угоди недійсною. Надалі англійська фірма звернулася до російського арбітражного суду і зажадала проведення двосторонньої реституції між договірними сторонами.

Український суд заново дослідив питання і дійшов до висновку, що договір дійсний і, відповідно, в задоволенні позову повинно бути відмовлено. Представник англійської компанії заявив, що рішення Лондонського третейського суду володіє преюдиціальною силою і обставини, що в ньому встановлені, не підлягають доведенню.

Питання:

1. Яким чином має бути вирішена дана ситуація?

2. Чи зміниться рішення задачі, якщо рішення про визнання угоди недійсною було прийнято не третейським судом, а державним судом Великобританії?

 

Задача №5

Українська компанія звернулася з позовом до бразильської фірми про стягнення збитків за невиконання договору постачання. Представник Бразильської фірми надав документи, які підтверджують, що по даній суперечці винесена ухвала бразильського суду, що відмовляє українській стороні у позові. Український господарський суд припинив провадження у справі з посиланням на п. 2 частини першої ст. 62 ГПК України. Українська компанія оскаржила рішення суду першої інстанції. В апеляційній скарзі вказувалося, що між Україною та Бразилією не підписаний договір про правову допомогу, і рішення Бразильського суду не може породжувати юридичних наслідків на території України і, відповідно, господарський суд не може його враховувати.

Питання:

Яку позицію слід зайняти суду апеляційної інстан­ції?

 

Задача №6

За свідченням Голови Вищого господарського суду Республіки Білорусь B.C. Каменкова, з окремими державами, з якими в Білорусі немає договорів про правову допомогу, складається хороша практика взаємного виконання рішень державних судів. Так, в 2000 р. виникло питання про виконання рішення Вищого господарського суду Республіки Білорусь в Чеській Республіці. До розгляду клопотання про визнання і виконання цього рішення, Міністерство юстиції Чехії зробило запит до Вищого господарського суду Республіки Білорусі про те, чи будуть виконуватися господарськими судами Білорусі рішення компетентних судів Чехії. Після здобуття засвідчення в готовності такого визнання і виконання на засадах взаємності, рішення Вищого господарського суду Республіки Білорусі було виконано.

Питання:

1. Що в даному випадку є правовою підставою виконання іноземних судових рішень?

2. Чи можливо виникнення схожої практики за участю України?

3. Які можливості для захисту своїх інтересів існують в особи, проти якої обернене виконання?

 

Задача №7

У травні 1993 р. українська організація (продавець) і фірма з місцезнаходженням на Кіпрі (покупець) уклали контракт, за яким продавець повинен був поставити покупцю двома партіями товар. Однак цього не сталося, контракт між сторонами було розірвано.

Покупець у своїй позовній заяві в МКАС вимагав стягнути з про­давця суми неповерненої передоплати, відсотки за користування чужими грошима, відшкодування упущеної вигоди і штраф за про­строчення постачання. Продавець заперечував проти вимог покупця і подав зустрічний позов.

У рішенні у справі арбітри, обґрунтовуючи вибір застосовного права, посилалися, зокрема, на те, що хоча контракт і не містить умо­ви про застосовне право, сторони суперечки, як виявляється з позовних заяв по основному і зустрічному позовах, виходять з того, що до їх відносин за контрактом застосовується українське право.

Питання:

1. Що розуміється у міжнародному приватному прані під принципом автономії волі сторін?

2. Де цей принцип сформульовано у чинному українському законодавстві?

3. Чи встановлює українське законодавство будь–які прямі обмеження автономії волі сторін?

4. Яким чином сторони можуть зафіксувати зроблений ними вибір права?

5. Чи потрібно, щоб про цей вибір обов'язково було записано
у контракті чи він повинен бути визначений у якийсь інший спосіб?

6. У якому обсязі (з яких питань) підлягає застосуванню право, обране сторонами?

7. Які вимоги повинні ставитися до угоди сторін про застосовне право?

8. Чим відрізняються вимоги, пропоновані до угоди про застосовне право, від вимог, пропонованих до арбітражної угоди (арбіт­ражного застереження)?

Самостійна робота до теми 8 – 6 годин

 

Питання для самостійного опрацювання

1. Встановлення міжнародної підсудності.

2. Міжнародна підсудність та судовий імунітет.

3. Надання правової допомоги за національним законодавством різних країн світу.

4. Надання правової допомоги за міжнародними договорами.

5. Визнання та виконання судових рішень за законодавством і міжнародними договорами України.

6. Конвенція ООН, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (05.10.1961 р.).

7. Правове регулювання діяльності міжнародного комерційного
арбітражу на території України.

8. Правове регулювання діяльності міжнародного комерційного
арбітражу за законодавством різних країн світу.

9. Вимоги до арбітражної угоди.

10. Арбітражний розгляд інвестиційних спорів.

11. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р.

12. Угода (1992 р.) про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здій­сненням господарської діяльності (СНД).

 

Теми рефератів та доповідей:

1. Статус іноземних громадян у цивільному процесі.

2. Процесуальний статус іноземної держави.

3. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно–пра­вових актах України.

4. Питання визнання та виконання іноземних судових рішень.

5. Міжнародно–правова регламентація постійно діючих міжнарод­них арбітражів.

6. Міжнародно–правова регламентація арбітражів аd hос.

Індивідуальна робота до теми 8 – 1 година

1. Нотаріальні дії в міжнародному приватному праві.

2. Правове регулювання міжнародного комерційного арбітражу в Австрії.