Канали в насипу, крім бічних водоутримуючих дамб, мають підсипне дно. Будують такі канали двома способами: загальної подушки і роздільним.

Способом загальної подушки будують канали дрібної мережі з шириною по дну до 1,2 м. Склад будівельних операцій такий же, як і при будівництві каналів у напівнасипу цим же способом. Ведуча операція – розробка грунту в резерві з переміщенням в подушку. Ведучими машинами можуть бути бульдозери або скрепери. Комплектуючими машинами для них будуть одні і ті ж, оскільки склад додаткових будівельних операцій аналогічний. Для скреперної розробки суглинку в резервах нормами передбачається його попереднє розпушення.

Розпушення передбачається також по осі майбутнього каналу перед нарізкою його в подушці.

Роздільним способом будують канали з шириною по дну більше 1,2 м в наступному порядку: відсипається подушка до відмітки дна каналу; роздільно зводять кожну бічну дамбу.

Побудовані таким способом канали називаються каналами з підсипаним дном. Підсипне дно, дамби і подушку відсипають пошарово з розрівнюванням, ущільненням і додатковим зволоженням (якщо потрібно) кожного шару.

Великі канали в насипу зводяться за технологією, що застосовується при будівництві насипних земляних гребель.

При віддалі перевезення грунту до 600 м економічно вигідніше використовувати скрепери. Іншими варіантами можуть бути екскаватори пряма лопата в комплекті з автосамоскидами або тракторними візками, грейдер-елеватори з автосамоскидами, екскаватори пряма лопата з ланковими стрічковими транспортерами.

При віддалі переміщення грунту до 50…80 м з ділянок каналу у виїмках економічніше застосовувати бульдозери.

Машини для розробки грунту в резервах і засоби транспортування його у насип вибираються остаточно шляхом порівняння техніко-економічних показників кожного варіанту. Кращим зазвичай є той, при якому вартість розробки та транспорту 1 м³ грунту найменша, а виробіток на один людино-день найбільший.

 

Рис. 14.14. Схема нарізки каналів плужними канавокопачами:
а – нарізка осушувача від існуючого збирача; б – нарізка осушувача до пристрою збирача; в – нарізка дільничного зрошувача між існуючими каналами вищого порядку; 1 – спланована поверхня землі по трасі осушувача;
2 – проектне дно осушувача; 3 – канали вищого порядку; 4 – траси осушувачів; 5 – траси дільничного зрошувача; 6 – недопрацьовані ділянки каналу.

14.4. Будівництво каналів дрібної зрошувальної
та осушувальної мережі

Канали дрібної зрошувальної та осушувальної мережі швидко і дешево можна будувати за допомогою причіпних і навісних плужних канавокопачів і спеціалізованими екскаваторами-каналокопачами безперервної дії.

Канали дрібної осушувальної мережі можна будувати плужними канавокопачами при наступних умовах:

- за відсутності збирачів — до влаштування;

- за наявності збирачів — після їх влаштування.

Залежно від групи грунтів і їх вологості, наявності камінням і кореневих залишків дрібні осушувальні канали нарізають плужними канавокопачами за один або два проходи.

При наявності збирача осушувачі нарізають за один прохід у такому порядку (рис. 14.14). Трактор заднім ходом подає канавокопач в готовий збирач. Робочий орган канавокопача опускають на проектну глибину майбутнього осушувача, включають першу швидкість трактора і починають нарізку осушувача у бік від збирача на заздалегідь закріпленій трасі. У разі необхідності робочий орган канавокопача в процесі нарізки осушувача можна регулювати — заглиблювати або піднімати. Наприкінці осушувача робочий орган повністю піднімають над поверхнею землі в транспортне положення і трактор повертається знову для нарізки нового осушувача. Осушувачі нарізають за два проходи в наступному порядку. Перший прохід на трасі першого осушувача роблять від збирача, тобто від гирла проти ухилу осушувача (рис. 14.15). Вийнятий грунт розрівнюють бульдозером або грейдером уздовж брівки осушувача шаром товщиною 0,2 м, нарізаючи через кожні 25…30 м бульдозером водоскидні воронки.

Після першого проходу по трасі першого осушувача агрегат переходить на «хвіст» другого майбутнього осушувача і нарізає його до гирла, тобто по ухилу в бік збирача. Потім канавокопач повертається до гирла першого осушувача і робить по ньому другий прохід та переходить у «хвіст» третього майбутнього осушувача і т. д.

Планування укосів каналів може бути виконане за один прохід причіпними грейдерами. При нарізці осушувачів залишаються перемички, які в подальшому повинні бути ліквідовані. Для ліквідації перемичок і з’єднання осушувачів із збирачами використовують екскаватори з малою місткістю ковшів (0,15…0,35 м³) або тракторні скребки.

При відсутності збирача початок осушувача переносять за трасу майбутнього збирача. Нарізка осушувача за один прохід ведеться в наступному порядку (рис. 14.14 б). 3а трасою майбутнього збирача починають поступово заглиблювати робочий орган канавокопача при русі трактора до гирла осушувача і далі по трасі витримують проектну глибину. Наприкінці першого осушувача робочий орган канавокопача встановлюють у транспортне положення, агрегат розвертають на 180° і починають аналогічну нарізку наступного осушувача, але вже у зворотній бік, тобто в бік майбутнього збирача.

 

Рис.14.15. Технологічна схема роботи канавокопача при влаштуванні осушувача за два проходи:
1 – збирач; 2 – початок першого проходу;
3 – другий прохід вздовж першого осушувача; 4 – траси осушувачів.

 

При такому порядку нарізки осушувачів скорочуються холості пробіги агрегату, але дещо ускладнюється нарізка збирача поперек готових осушувачів.

Потрібно мати на увазі, що плужні канавокопачі, не забезпечені приладами автоматичного регулювання робочого органу, копіюють поверхню землі і надають дну осушувачів нерівності. Щоб витримати проектні ухили, трасу каналів попередньо вирівнюють бульдозерами або скреперами. Проте в надмірно зволожених грунтах порушена цілісність дернового покриву по трасі каналу знижує прохідність трактора з канавокопачем.

Канали дрібної осушувальної мережі прокладають спеціалізованими ескаваторами-каналокопачами безперервної дії за один прохід. Виходить готовий канал заданого профілю, що не вимагає зачистки укосів і інших доробок.

Будівництво каналів дрібної зрошувальної мережі плужними канавокопачами проводиться після підготовки траси. Траси дільничних зрошувачів планують під проектний ухил дна каналів. За допомогою бульдозерів, скреперів або грейдерів у знижених місцях відсипають грунтову подушку, а на підвищених ділянках зрізають і видаляють зайвий грунт (нарізають корито).

Дільничні зрошувачі нарізаються плужними канавокопачами в тому ж порядку, що й осушувачі, тільки зрошувачі сполучаються не з збирачами, а з внутрішньогосподарськими розподільниками (рис. 14.14).

Складніше будувати дільничні зрошувачі між існуючими каналами більшого порядку. Агрегат, нарізаючи дільничий зрошувач, не може наблизитися до одного з внутрішньогосподарських розподільників на відстань ближче 5…8 м. Ця ділянка допрацьовується за допомогою інших машин, наприклад екскаваторів з малою місткістю ковшів — 0,15...0,35 м³.

За умовами командування над зрошуваною територією дрібні зрошувальні канали з шириною по дну менше 1 м і глибиною менше 1,2 м часто доводиться будувати в напіввиїмці, у напівнасипу і в насипу. По трасі таких каналів до їх нарізки влаштовують корито або грунтову подушку. Ширина корита або подушки залежить від розмірів каналу. Подушку насипають пошарово, з ущільненням кожного шару. Грунт для подушки беруть з прилеглої до каналу смуги, зрізуючи шар товщиною 0,10...0,15 м, або із зовнішніх резервів з однієї або двох боків каналу.

Після відсипання подушки її гребінь планують грейдером під проектний ухил дна каналу а потім плужним канавокопачем нарізають зрошувальний канал.

Канали дрібної зрошувальної мережі прокладають спеціалізованими екскаваторами-каналокопачами безперервної дії за один прохід.

 

 

Контрольні питання.

1. Дати характеристику особливостей будівництва каналів.

2. Описати будівництво каналів у виїмці скреперами, бульдозерами,
драглайнами.

3. Показати на рисунку схеми робочих пересувань скрепера при розробці.

4. Особливості будівництва каналів в напіввиїмці, напівнасипу і в насипу.

5. Описати технологію будівництва каналів дрібної зрошувальної та осушувальної мережі.

 

Термінологічний словник

АРКА — криволінійне перекриття прорізу в стіні (ворота, двері, вікна) або прогону між двома опорами (стовпами, колонами, пілонами).

БУДІВЕЛЬНА ПРОДУКЦІЯ — результат виконання будівель них процесів у вигляді закінчених робіт (елементарний потік); готових елементів або частин будинку (спеціалізований потік); закінчених будинків і споруд (об’єктний потік); закінчених комплексів об’єктів (комплексний потік).

БУДІВЕЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО — а) галузь матеріального виробництва, мета якої — будування, ремонт, відбудовування, реконструкція, регенерація. Розбирання та пересування будинків і споруд; б) сукупність будівельних процесів, за допомогою яких будують або ремонтують будинки і споруди.

БУДІВЕЛЬНИЙ ВУЗОЛ — конструктивно відокремлена частина будинку або споруди, а також весь будинок або споруда, в межах якої ведуть будівельно-монтажні роботи до готовності під монтаж технологічного обладнання.

БУДІВЕЛЬНИЙ ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН (БУДГЕНПЛАН) — план будівельного майданчику. На якому нанесено існуючі, ті що будуються і тимчасові будинки, споруди, будівлі і комунікації, необхідні для виконання будівництва.

БУДІВЕЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ — будинок або споруда в процесі будування.

БУДІВЕЛЬНИЙ ПОТІК — рівномірне, безперервне і суміжне виконання будівельних процесів (див. Потоковий метод).

БУДІВЕЛЬНИЙ ПРОЦЕС — виробничий процес, що виконується в межах будівельного майданчику, мета якого — будування, відбудовування, ремонт, реконструкція, регенерація, розбирання або пересування будинків і споруд.

ВЕДУЧА (ПРОВІДНА) МАШИНА — будівельна машина, яка в складі комплекту машин виконує провідний (ведучий) процес.

ВЕДУЧИЙ (ПРОВІДНИЙ) ПРОЦЕС — основний процес, що є складовою частиною технологічного ланцюга виробництва, а його тривалість входить до загальної тривалості робіт.

ВИРОБІТОК — кількість високоякісної продукції, що випуска­ється за одиницю часу (протягом зміни, за годину) в натуральних одиницях або в грошовому обчисленні.

*28 Кизима В. Технологія виконання та проектування земляних робіт в будівництві

ВИРОБНИЧА КАЛЬКУЛЯЦІЯ — розрахунок усіх складових витрат на створення одиниці продукції (працеємності, витрат ресур­сів, вартості тощо).

ВИРОБНИЧИЙ ЦИКЛ — сукупність процесів, закінчення яких призводить до випуску одиниці готової будівельної продукції у ви­гляді закінченої частини будинку (спеціалізований потік), або готово­го будівельного об’єкта, закінченого повністю чи на ділянці (об’єктний потік).

ВІДМОВА — перешкода, яка викликає непередбачену перерву і збільшує тривалість процесу.

ДІЛЬНИЦЯ — частина загального фронту робіт, що призначаєть­ся для одного виконавця або для робітничої ланки.

ДОПОМІЖНИЙ ПРОЦЕС — сукупність операцій, що безпосе­редньо не створюють будівельної продукції (змащення машин, підмощування тощо), але необхідні для виконання основного процесу з випуску продукції.

ЕКВІВАЛЕНТНИЙ ПОТІК — умовний ритмічний потік такої ж потужності і тривалості, що й неритмічний потік, який розглядається.

ЕЛЕМЕНТАРНИЙ ПОТІК — будівельний потік, який є послідо­вним виконанням одного простого процесу на ряді захваток.

ЗАГОТІВЕЛЬНИЙ ПРОЦЕС — сукупність операцій, що вико­нуються для виготовлення будівельних напівфабрикатів, виробів і де­талей.

ЗАДІЛ БУДІВЕЛЬНИЙ — обсяг незакінченої будівельної продукції, до складу якого входять повністю заділ технологічний та продукція, що випущена всіма спеціалізованими потоками за час, необхідний для комплектації одиниць продукції (захваток, дільниць) у ний об’єкт, що здається в експлуатацію.

ЗАДІЛ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ — обсяг незакінченої будівельної продукції, номенклатура і розташування по фронту робіт якого забезпечують неперервний і ритмічний випуск закінченої будівельної продукції.

ЗАХВАТКА — а) фронт робіт, що надається виконавцям елементар­ного потоку; б) одиниця будівельної продукції елементарного потоку.

ЗБЛИЖЕННЯ ПОТОКІВ — проміжок часу між двома крайніми і суміжними елементарними потоками двох спеціалізованих або об’єктних потоків.

ЗОНИ БУДМАЙДАНЧИКУ — частини, на які поділяється територія для узгодження потоків будування будинків, споруд прокладки інженерних комунікацій.

ЗОСЕРЕДЖЕНІ ОБ’ЄКТИ — об’єкти, які розташовані компактно.

ІНЖЕНЕРНІ КОМУНІКАЦІЇ — магістралі і розведення систем
водо-, тепло-, газопостачання, каналізації тощо; транспортні комунікації — шляхи, залізничні колії, лінії енергопостачання, зв’язку та сигналізації, що будуються і створюються у складі комплексу будов і споруд селища, житлового масиву, заводу, комбінату.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН БУДІВНИЦТВА — план виконання будівельного процесу у часі.

КАРКАС — кістяк будівель і споруд, який складається із горизон­тальних (балки) і вертикальних (стійки, колони) елементів, що жорстко з’єднані між собою і забезпечують міцність, стійкість і довговічність споруди.

КОМПЛЕКСНА БРИГАДА — група робітників різних спеціальностей, які виконують комплексний процес або кілька технологічно пов’язаних комплексних процесів.

КОМПЛЕКСНА МЕХАНІЗАЦІЯ — метод виконання робіт, за яким всі технологічно поєднані операції (як основні, так і допоміжні) виконуються механізованим способом за допомогою системи машин, які узгоджено працюють і доповнюють одна одну.

КОМПЛЕКСНИЙ ПОТІК — група організаційно пов’язаних об’єкт–них потоків, об’єднаних загальною продукцією у вигляді ком­плексу будинків і споруд (житлові масиви, промислові підприємства тощо).

КОМПЛЕКСНИЙ ПРОЦЕС — сукупність простих процесів, що знаходяться в безпосередній взаємній технологічній залежності і пов’язані єдністю кінцевої продукції.

КОМПЛЕКТАЦІЯ ВИРОБНИЧО-ТЕХНОЛОГІЧНА — процес, забезпечення об’єктів, що будуються, збірними конструкціями, укрупненими вузлами, деталями, напівфабрикатами і матеріалами в суво­рій узгодженості з ритмом і технологічною послідовністю будівельно-монтажних робіт.

КОРОТКОСТРОКОВИЙ (ОБМЕЖЕНИЙ) ПОТІК — потік, що виконується для будування окремого об’єкту або групи об’єктів про­тягом відносно короткого проміжку часу.

КУПОЛ (КУПОЛЬНЕ СКЛЕПІННЯ) — просторове покриття будинку чи окремих його частин (барабанів, зал, приміщень тощо). У плані круглої чи еліптичної форми.

ЛАНКА — найменша кількість робітників, якої достатньо для ви­конання окремого будівельного процесу або окремих складових опе­рацій, що входять до нього.

ЛІНІЙНІ (ЛІНІЙНІ ПРОТЯЖНІ) СПОРУДИ — споруди, що характеризуються лінійним розподілом обсягів робіт (шляхи, канали тощо).

МОДЕЛЮВАННЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА — встановлення одиниць і фізичних величин і розмірності для, розвитку будівельних процесів у часі і просторі.

МОДЕЛЬ ПОТОКУ — сукупність графіків і таблиць та текстів, які їх пояснюють, об’єднаних загальною системою фронту робіт і відліку часу.

МОДУЛЬ ЦИКЛІЧНОСТІ — проміжок часу, що є одиницею для визначення тривалості будівельного потоку. У ритмічному елементарному потоці модуль циклічності — тривалість одного циклу (час виконання елементарного потоку на захватці).

МОНТАЖНА ДІЛЬНИЦЯ — сукупність захваток, на якій виконується цикл спеціалізованого потоку; частина будинку чи споруди (або весь будинок чи споруда), в межах якої однією бригадою повністю здійснюється складний комплексний будівельний процес (наприклад, монтаж конструкцій). Розміри дільниці визначаються вимогами щодо створення безпечних умов праці, а також необхідністю забезпечення фронту робіт, достатнього для найпродуктивнішої праці машин і робітників, що беруть участь у виконанні процесу. Виконання основних провідних простих процесів на наступній дільниці можливе після закінчення на попередній.

МОНТАЖНИЙ МОДУЛЬ ЦИКЛІЧНОСТІ — тривалість робіт на монтажній ділянці, що модулює у часі всі спеціалізовані потоки, виконувані під час зведення будинку чи споруди.

МОНТАЖНО-УКЛАДАЛЬНИЙ ПРОЦЕС — основний будівельний процес укладання у проектне положення матеріалів, виробів конструкцій, обладнання тощо.

НАДІЙНІСТЬ ПОТОКУ — ступінь відповідності розрахункових параметрів фактичним.

НАСКРІЗНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ПОТІК — процес зведення будинків або споруд, що розвивається у часі і просторі на основі синхронної взаємодії усталених виробничого і будівельного потоків, забезпечують довгостроковий ритмічний випуск будівельної продукції

НЕЗАВЕРШЕНЕ ВИРОБНИЦТВО — обсяг робіт, виконаний на незакінчених будівельних об’єктах. Під час його визначення врахову­ється вартість виконання робіт, а також вартість заготовлених але не­використаних матеріалів, виробів, конструкцій, обладнання тощо.

НЕОДНОРІДНИЙ ОБ’ЄКТ — будинок або споруда, що відзна­чаються відсутністю типових повторюваних частин, нерівномірним розподілом робіт і використанням на різних дільницях різних матері­алів і конструкцій.

НЕПЕРЕРВНИЙ ПОТІК — потік, що функціонує без перерв.

НЕПЕРЕРВНИЙ ПРОЦЕС — процес, операції якого відбува­ються без перерв, одна за одною, незалежно від місцевих умов.

НЕПЕРЕРВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА — один з основних прин­ципів потокового виробництва, який визначає такий порядок ведення робіт, за якого немає перерв у надходженні матеріалів й інших ресур­сів виробництва, у перебігу технологічного процесу і випуску проду­кції.

НОРМА ВИРОБІТКУ — обсяг робіт необхідної якості, який має виконати за одиницю часу (протягом зміни, за годину) за даних засо­бів праці робітник відповідної кваліфікації та фаху, працюючи в умо­вах правильної організації праці і виробництва.

НОРМА ЧАСУ — кількість робочого часу, достатнього за даних засобів праці для виконання одиниці обсягу робіт необхідної якості робітником відповідної кваліфікації та фаху, що працює в умовах правильної організації праці і виробництва.

ОБ’ЄКТНИЙ ПОТІК — сукупність спеціалізованих потоків, спі­льною продукцією яких є готовий будинок (споруда) або група буди­нків (споруд) у процесі функціонування цього потоку.