ПРИКЛАД 10 страница

· ретельно перевірити зчеплення, рульове управління, гальма, передній міст;

· відрегулювати тиск в шинах;

· утеплити радіатор знімним капотом;

· очистити від бруду систему живлення двигуна і відрегулювати подачу масла і пального;

· утеплити акумулятор і наповнити електролітом з густиною, що відповідає температурі зовнішнього повітря.

На земляні роботи в зимових умовах повинна бути своєчасно складена вся необхідна технічна документація.

Перед початком земляних робіт генпідрядна організація (сумісно із замовником) виконує всі підготовчі роботи:

· звільняє майданчик будівництва від будов, устаткування, матеріалів і т.д.;

· пересаджує або захищає дерева;

· перекладає існуючі електричні і слабкострумові кабелі;

· забезпечує будівельний майданчик тимчасовими спорудами відповідно до узгодженого і затвердженого будгенплану;

· відключає існуючі комунікації.

Ділянки для виконання земляних робіт по риттю котлованів під будівлі передаються генпідрядником субпідряднику по акту.

До початку робіт по розробці котловану генпідрядник встановлює обноску, розбиває основні вісі споруди, встановлює репери.

Щоб уникнути порушення природної структури основи ґрунту, розробку котлованів механізмами великої продуктивності необхідно виконати з недобором ґрунту. Недобір ґрунту при розробці котлованів землерийними машинами, понад встановлені проектом допуски (5–10 см) не дозволяється. Перебори ґрунтів понад встановлені допуски забороняються. Місця випадкового перебору ґрунту повинні бути заповнені однорідним талим ґрунтом з подальшим ущільненням до стану первинної (природної) густини. В особливих випадках ці місця заповнюються бетоном низького класу за узгодженням з проектною організацією.

11.7.2. Застосування мобільного обладнання

В якості навантажувального, навантажувально-транспортного й допоміжного обладнання — ефективні одноковшеві навантажувачі на пневмоколесному ходу. При відносно невеликій продуктивності й відстанях транспортування, до 150 м це устаткування в ряді випадків успішно заміняє одноковшеві екскаватори, що працюють разом із самоскидами.

Технологічні схеми застосування одноковшевих навантажувачів на пневмоколесном ходу в основному наступні:

1. Навантажувач (виїмка й навантаження ґрунту) — самоскид. Схема пересування навантажувачів у вибої при використанні їх в якості основного виямко-навантажувального обладнання залежить, у першу чергу, від їхніх конструктивних особливостей. Схема застосовується при можливості подачі самоскидів безпосередньо у вибій.

2. Навантажувач (виїмка, транспортування й навантаження ґрунту) — самоскид. Ця схема застосовується в тих випадках, коли через стиснуті умови неможливо подати самоскид безпосередньо у вибій.

3. Навантажувач — мостовий кран. Схема використання в умовах реконструкції цехів при відстані транспортування більше 150 м, а також при менших відстанях, якщо не можна використати навантажувач як транспортний засіб (загромадженість цеху обладнанням, конструкціями й ін.).

Навантажувач подає ґрунт у спеціальні ємності — бадді (наприклад, використаний кузов самоскида), які потім транспортуються мостовим краном до місця розвантаження (перевантаження) ґрунту. Ефективність навантажувачів і мостових кранів різко зростає при використанні двох ємностей, коли одна завантажується навантажувачем, а друга транспортується краном.

4. Навантажувач — відвал. Схема використається як при утворенні тимчасового відвала, так і при зворотному засипанні пазух котловану й траншей. В останньому випадку навантажувач можна застосовувати в сполученні з ущільнюючими механізмами (вібротрамбуючими плитами, мікробульдозерами й т.п.).

11.7.3. Санітарно-гігієнічні заходи
(фізико-хімічні методи очищення)

Очищенню підлягають технологічні і вентиляційні викиди, забруднені твердими дисперсними частинками і газоподібними сполуками.

Найбільш крупнотонажні продукти очищення газів – кіптява, золи виносу сухого і вологого видалення — широко використовуються при приготуванні композиційних матеріалів.

Так кіптява є наповнювачем капілярних композитів технічного вуглецю як додаток у асфальтобетони для уповільнення швидкості їх старіння, золи виносу волого видалення — як наповнювачі у асфальтобетони у якості мінерального порошку, а сухого видалення — як добавки у цементи або використовуються самостійно як слабкі гідравлічні в’яжучі для закріплення грунтів.

Стічні води, їх знешкодження, водопостачання населення пов’язане з використанням води для промислових цілей, пиття і комунально-побутових потреб. При використанні води населенням більша частина її після використання повертається в мережу у вигляді стічних вод (побутове обслуговування, поливання вулиць, зелених насаджень, протипожежні заходи та ін.). При цьому безповоротно втрачається 20 % води (випаровування і т.п.). Господарсько-побутові (комунальні) стічні води складають близько 20 % усього обсягу стоків, які потрапляють у поверхневі водойми (70–80 % припадає на промисловість). При цьому для господарсько-побутових стоків характерне постійне нарощування їх обсягу обумовлене зростанням чисельності населення, збільшенням водоспоживанням, покращенням санітарно-гігієнічних умов життя людей.

Побутові стоки особливо небезпечні, вони, через наявність великої кількості бактерій, можуть стати причиною виникнення інфекційних захворювань.

Таблиця 11.7

Речовини	Забрудненість, л/доб.
Зважені речовини	6,5
Азот солей
Фосфати, у тому числі миючих засобів	3,3 1,6
Хлориди
Окислюваність киснем	5–7

Методи очищення стічних вод, які використовуються у нас і за кордоном, можна поділити на 2 групи: очищення у штучних умовах (очисні споруди, устаткування) і в природних умовах (у біологічних ставках, полях фільтрації). Існують 3 основні типи очищення споруд: локальні, заводські і міські. Ступінь очищення промислових стічних вод коливається від 60 до 90%. До складу осадів входять такі елементи, як азот, фосфат, калій, кальцій, магній та багато інших, які використовуються в якості органо-мінеральних добрив.

Необхідно розрізняти два типи рідких відходів: відходи виробництва і відходи споживання. Перші частіше підлягають складуванню в поверхневих сховищах, похованню у глибинні горизонти, підземні пустоти, скиданню у глибинні частини морів і океанів, термічному знешкодженню і похованню у наземних резервуарах.

Використання твердих відходів очищення стічних вод залежить, від їх типу. Але беззаперечною умовою їх утилізації є видалення з них особливо токсичних біологічно стійких з’єднань, наприклад, важких металів (для цього використовуються локальні очисні споруди).

Більш перспективним є обезводнення зброджених у метантенках осадів з їх наступною термічною обробкою. Хімічний склад створеного при цьому сухого залишку, залежить від стоків, які переробляються.

Відходи виробництва будівельних матеріалів, випуск мінеральних будівельних матеріалів до 2010 року, досягне до 5 млрд. т, а видобуток мінеральної сировини до 10 млрд. т, що призведе до створення 8–9 млрд. і відходів промисловості. При цьому відсіви (відходи) кам’яно-щебеневих виробництв становлять, %: для вивержених порід — 15–20 %, для осадочних — 25–30 %. У цих відходах вміщується 50–60% піску, 20–30 % мілкого щебеня з розміром зерен 2,5–5 мм, 0–15 % пилу (розмір часток менше 0,1 мм).

Кожний мільйон кубічних метрів видобутої мінеральної сировини покриває відходами 15–20 га земної поверхні (таким чином за рік 15–20 тис. га).

Найбільш часто використовують металургійні шлаки, так при виплавлені чавуну і сталі створюється майже 1 т шлаку та 1 т металу. Металургійні шлаки використовують у якості наповнювачів у цементній промисловості і при виготовлені асфальтобетону.

Силікати магнію за орієнтованими розрахунками на гірничо-збагачувальних комбінатах нашої країни накопичилось майже 1 млрд. т. Їх можна використовувати для отримання крупного і дрібного заповнювача щільних бетонів, цегли, в’яжучих речовин.

Апатито-нефелінові шлами, це сировина для виробництва глинозему, цементу, соди. Апатито-нефелінові породи використовуються для вироблення фосфорних добрив. Нефеліновий шлам використовується для вироблення нефелінового цементу як слабоактивне в’яжуче.

Для виробництва алюмінію використовуються, як основна сировина, боксити, які вміщують до 50% оксиду алюмінію. Фосфорні шлаки створюються у процесі виробництва жовтого фосфору.

У теперішній час 40% електроенергії, яка виробляється у нашій країні, припадає на долю теплових електростанцій що спалюють тверде паливо (буре і кам’яне вугілля, торф, горючі сланці) у результаті чого утворюється шлаки і золи. Ці продукти використовуються в якості заповнювачів у бетонах, асфальтобетонах і ін.

Охорона земель. Земля, як природний ресурс, відіграє суттєву роль в житті людини, виконуючи ряд функцій. Земля виступає як засіб виробництва і джерело продовольства, носій соціальних інтересів та екологічних умов життя населення і, на кінець, як територія, просторовий базис та об’єкт господарської діяльності людей.

Таблиця 11.8

Метод очищення	Суть методу
Механічний	Видобування із стічних вод грубо-дисперсних, нерозчинних домішок органічних і неорганічних речовин шляхом відстоювання, проціджування, фільтрації, центрифугування. Для цих цілей використовуються: сита, пісковловлювачі, відстійники, центрифуги, гідроциклони.
Хімічний, фізико-хімічний	Видобування із стічних вод тонкодисперсних і розчинних домішок неорганічних і важкоокислювальних біохімічними методами органічних речовин шляхом їх осаджування, руйнування хімічними речовинами або комбінацією хімічного і фізичного впливу.
Біохімічний	Метод оснований на здатності деяких видів мікроорганізмів використовувати для харчування органічні речовини, які вміщуються у стічних водах (кислоти, білки, вуглеводи та ін.). Очищення проводиться у змішувачах аеротенках з розосерджуваним випуском стічних вод на біофільтрах з природним або штучним подаванням повітря.

Земельні ресурси в Україні формують 95% продовольчого фонду та 75 % товарів споживання. Частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил складає понад 40 %, тому їм приділяється особливо велика увага.

У відповідності до напрямів використання, згідно з Земельним Кодексом України, всі землі діляться на 7 категорій:

1. Землі сільськогосподарського призначення.

2. Землі населених пунктів.

3. Землі промисловості, зв’язку, оборони та іншого призначення.

4. Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історикокультурного призначення.

5. Землі лісового фонду.

6. Землі водного фонду.

7. Землі запасу.

Згідно із Земельним Кодексом України, при вилученні родючих ділянок земель під будівництво, необхідно проводити роботи по селективному зрізанню та зберіганню родючого шару ґрунту для подальшого його використання та рекультивації порушених ділянок.

Згідно з Правилами охорони земель забороняється використання території житлових кварталів: під тимчасові звалища будівельного сміття; під тимчасове зберігання побутових і харчових відходів; для організації мийки машин, необладнаних майданчиків; для організації відкритих складів хімічних речовин, отрутохімікатів, добрив, сипучих будівельних матеріалів; використання для благоустрою житлової зони осадів очисних споруд, ґрунтових сумішей без погодження з органами санітарного нагляду.

Землі, які використовуються як шляхи сполучення, і землі транспорту класифікуються так: автомобільні магістралі різної категорії, внутрішньо- квартальні проїзди, зони відкритих автостоянок і парковки автомобілів, території АЗС, колективних гаражів; міжрайонні простори, зони відчуження від міста залізничних магістралей у межах міста; території міста, на які здійснюють вплив аеропорти, авіатранспорт, морські порти.

При влаштуванні доріг, стоянок, об’єктів по обслуговуванню транспорту необхідно дотримуватись таких вимог: не допускати забруднення ґрунту нафтопродуктами; локалізувати (видалити) прибиранням ґрунтові забруднення; не забруднювати ґрунт території продуктами перевезень; не скидати сніг з доріг на території придорожніх зелених зон, скверів і садів міста; використовувати екологічні технології в боротьбі з ожеледдю; не скидати у водойми забруднені дощові води з транспортних земель без попереднього очищення.

Для економії землі в містах використовують підземні простори (для будівництва тунелів, переходів, підприємств сфер обслуговування — складів, баз, гаражів, магазинів, кінотеатрів і т. д.), заглиблення будівель, мілководні шельфи моря.

Виробники використовують заходи щодо охорони праці навколишнього природного середовища до яких відносять наступні заходи:

· містобудівельні заходи, спрямовані на екологічно раціональне розміщення населених міст транспортних мереж;

· вибір екологічно чистих матеріалів;

· застосування маловідходних і безвідходних виробничих процесів;

· будівництво і експлуатація очисних споруд;

· рекультивація земель;

· заходи щодо боротьби з ерозією і забрудненням ґрунтів;

· заходи щодо охорони вод, надр;

· заходи щодо охорони і відтворення флори і фауни і т.п.

Контрольні питання

1. Сезонне промерзання і властивості мерзлих ґрунтів.

2. Методи використання земляних робіт в зимовий період.

3. Рекомендації по вибору способу виробництва земляних робіт в зимову пору року.

4. Підрахунки товщини утеплюючих шарів ґрунту.

5. Проект виробництва робіт в зимових умовах.

6. Підготовка будівельного майданчика до виконання робіт нульового циклу.

7. Захист ґрунтів від промерзання.

8. Способи захисту ґрунтів від промерзання.

9. Способи підготовки мерзлих ґрунтів до обробки.

10. Способи відтаювання ґрунтів (гаряче повітря, пара, електричний струм, сонячна енергія).

11. Спушування ґрунтів вибуховим методом.

12. Застосування вибухових речовин.

13. Механічне спушування ґрунтів.

14. Розпушування мерзлих ґрунтів клин-бабою, дизель-молотом, сталевими зубами, двобаровою машиною.

15. Використання високочастотного ножа для спушування ґрунтів.

16. Організація і технологія розробки ґрунту в зимових умовах.

17. Відсоток мерзлого ґрунту при влаштуванні насипу.

18. Заходи для забезпечення нормальної роботи в зимовий час.

19. Вимоги до котлованів і траншей при засипанні ґрунтом.

20. Умови при влаштуванні насипів в зимній період.

21. Контрольні спостереження з щомісячним заведенням спеціальних жур-налів і перелік питань, які заносяться в журнал.

22. Техніка безпеки і екологія.

12. Організація будівельного майданчика гідротехнічного об’єкта

12.1. Склад об’єктів будівельного майданчика

Під будівельним майданчиком гідротехнічного об’єкту прийнято розуміти територію, на якій розміщуються основні споруди гідровузла, споруди для пропуску будівельних витрат, об’єкти виробничої бази будівництва, включаючи тимчасові будівлі і споруди, внутрішньобудівельні дороги, інженерні мережі і комунікації, будівельні кар’єри і інші об’єкти і споруди, пов’язані з даним будівництвом. У зв’язку з відособленістю гідротехнічних об’єктів в районі споруди гідровузла зазвичай будуються тимчасові і постійні селища будівельників, яких також прийнято відносити до об’єктів будівельного майданчика.

Під організацією будівельного майданчика розуміють комплекс будівельно-монтажних робіт і заходів, що забезпечують нормативне обслуговування тих, що працюють і прийнятій технології будівельного виробництва споруджуваних об’єктів матеріально-технічними і енергетичними ресурсами, будівельними матеріалами і виробами, що забезпечують технічне обслуговування і ремонт будівельної техніки і засобів транспорту.

Об’єкти будівельного майданчика по технологічних принципах і функціональному призначенні об’єднуються в наступні групи.

1. Підприємства по виробництву будівельних матеріалів і виробів: бетонне господарство, каменедробильні і заводи по сортуванню гравію, полігони збірного залізобетону, асфальтобетонні заводи, арматурні і деревооброблюючі майстерні, домобудівні комбінати, кар’єри.

2. Об’єкти ремонтно-механічного господарства: ремонтно-механічні заводи або майстерні, бази механізації, санітарно-технічного монтажу, головного механіка і тому подібне.

3. Об’єкти транспортного господарства: автомобільні бази з авторемонтними майстернями, профілакторіями і закритими стоянками, депо тепловозів, затони з судноремонтними майстернями для відстою і ремонту річкового флоту.

4. Бази спеціалізованих організацій: Гідромеханізації, Гідроспецбудівництва, Гідромонтажу, Спецгідромонтажу, Гідроелектромонтажу та ін.

5. Об’єкти складського господарства: матеріально-технічні склади, склади технологічного устаткування ГЕС, паливно-мастильних матеріалів, вибухових речовин і тому подібне.

*23 Кизима В. Технологія виконання та проектування земляних робіт в будівництві

6. Дільничні господарства генпідрядника: бази управління будівництвом ГЕС, дамби, шлюзи; бази спеціалізованих організацій генпідрядника – база управління екскаваторно-тракторних робіт, дорожнього будівництва, промислового будівництва та ін.

7. Об’єкти енергетичного призначення: тимчасові електростанції, електричні підстанції, лінії електропередачі, котельне господарство, компресорні, кисневі і ацетиленові станції, бази головного енергетика.

8. Об’єкти водопостачання і каналізації: відкриті та свердловинні водозабори, насосні і фільтрувальні станції, очисні споруди, мережі водопостачання і каналізації.

9. Тимчасові гідротехнічні споруди: що захищають котлован основних споруд перемички, канали, тунелі для пропуску будівельних витрат і ін.

10.Система внутрішньобудівельних транспортних комунікацій: автомобільні і залізні дороги, магістральні конвеєрні лінії, канатні дороги, поромні переправи і тому подібне.

11.Під’їзні автомобільні і залізні дороги, що сполучають будівельний майданчик із зовнішніми магістралями, лінії електропередачі і зв’язку, радіорелейні лінії.

12.2. Будівельний генеральний план

Будівельним генеральним планом (генпланом будівництва) називають план будівельного майданчика, на якому показані всі об’єкти будівництва: основні споруди гідровузла, споруди для пропуску будівельних витрат, об’єкти виробничої бази будівництва, водопостачання і каналізації, енерго- і теплопостачання і зв’язку, будівельні кар’єри, внутрішньобудівельні дороги, інженерні мережі і комунікації, тимчасові будівлі і споруди, необхідні для зведення основних споруд гідровузла і об’єктів підсобно-допоміжного призначення.

Генпланом будівництва є єдине компонувальне вирішення всіх об’єктів будівельного майданчика, що враховує будівельно-технологічні, містобудівні і соціально-економічні завдання будівництва і забезпечуючи виконання головної мети будівництва — введення гідроенергетичного об’єкту в найкоротші терміни при мінімальних витратах матеріальних і трудових ресурсів. Генплан будівництва є найважливішим організуючим документом, який регламентує забудову будівельного майданчика, формує архітектурно-художню зовнішність споруджуваного комплексу, створює необхідні умови здійснення будівельно-технологічних процесів.

Розробка генплану будівництва при вибраному будівництві гідровузла зазвичай починається з вибору майданчиків для розміщення підприємств будівельної бази, тимчасового і постійного селищ, дослідження кар’єрів місцевих будівельних матеріалів. Вибір майданчиків здійснюється з урахуванням топографічних і інженерно-геологічних умов району створу гідровузла, транспортних зв’язків будівельного майданчика з мережею зовнішніх доріг і зручностей внутрішньобудівельної транспортної схеми. При цьому завжди прагнуть об’єкти виробничої бази будівництва розмістити ближче, наскільки це можливо, до котловану основних споруд, забезпечити потоковість технологічних процесів зведення основних споруд, виключити по можливості зустрічні і пересічні транспортні потоки.

Місцеположення кар’єрів будівельних матеріалів – піску, гравію, каменя, суглинку або глинистих матеріалів визначається результатами інженерно-геологічних досліджень і за інших рівних умов вибираються найбільш близькі до об’єктів споживання.

Вибір місцеположення селища будівельників є одному з найбільш відповідальних завдань. З одного боку, селище будівельників повинне бути максимально наближене до місць виробництва робіт — котловану основних споруд, об’єктів виробничої бази, вимагаючи мінімального часу на рух робочих до місць роботи, з іншого боку, селище повинне бути розташоване в найбільш комфортабельних умовах — з виходом до річки або до зони створюваного водосховища, поблизу лісу, тобто в найбільш хороших природних і санітарно-гігієнічних умовах. Вибір території для селища є першочерговим завданням, оскільки до початку будь-яких будівельних робіт повинні бути розселені перші групи будівельників. Територія селища повинна мати розміри, достатні для розміщення житлового фонду, комунально-побутових і культурних установ, і, крім того, мати в своєму розпорядженні резерв для можливого його розвитку.

Як приклад на мал.12.1 приводиться схематичний генплан будівництва великого гідровузла. Виходячи з топографічних і інженерно-геологічних умов, компонування основних споруд і зовнішньої транспортної схеми всі об’єкти будівельного майданчика розміщені на правому березі річки в нижньому б’єфі. Територія для тимчасового 10 і постійного 11 селищ вибрана з виходом до річки. Поблизу селища на шляху до котловану основних споруд розміщена виробнича база будівництва (8–25), що забезпечує зручний транспортний зв’язок селища, об’єктів виробничої бази і основних споруд гідровузла. Місце розташування кар’єрів будівельних матеріалів 7 вибрано на деякому видаленні від селища і в той же час достатній близько до основних споживачів — збагачувальної фабрики, бетонному господарству 8. Всі об’єкти будівельного майданчика об’єднані між собою мережею внутрішньобудівельних автомобільних доріг і інженерних мереж. З боку правого берега до будівельного майданчика підходить під’їзна автомобільна дорога 26, що пов’язує будівельний майданчик з мережею зовнішніх транспортних комунікацій. На лівому березі для будівництва судноплавних споруд 2 організовано дільничне господарство 6. Зв’язок між берегами здійснюється по тимчасовому мосту.

 

Рис. 12.1. Будівельний генплан гідровузла.

1 – створ гідровузла; 2 – судноплавна споруда; 3 – перемички I черги;
4 – перемички II черги; 5 – причали; 6 – дільничне господарство лівого берега; 7 – кар’єри піщано-гравійної суміші; 8 – бетонне і збагачувальне господарство; 9 – деревообробляюче господарство; 10 – піонерне селище;
11–постійне селище; 12– полігону збірного залізобетону; 13 – база засобів малої механізації; 14 – складська база основного технологічного устаткування; 15 – понижувальна підстанція; 16 – склад вугілля; 17 – база промислово-господарського будівництва; 18 – база Гідромонтажу і арматурний завод; 19 – база Гідроелектричного монтажу; 20 – автобаза; 21 – матеріально-технічні склади; 22 – центральні ремонтно-механічні майстерні і база механізації; 23 – база Гідроспец будівництва; 24 – база Спецгідроенергетичного монтажу; 25 – житлово-промисловий комбінат;
26 – під’їзна автомобільна дорога.

При компонуванні об’єктів виробничої бази керуються наступними міркуваннями. Бетонне господарство завжди прагнуть гранично наблизити до котловану бетонних споруд і тим самим скоротити дальність транспортування бетонної суміші. У зв’язку з тим що це господарство є джерелом найбільшого пилоутворення, місцеположення його визначається також і з урахуванням напряму пануючих вітрів. Прив’язка бетонного господарства переважно з підвітряного боку по відношенню до основних споруд гідровузла і інших об’єктів будівельного майданчика. Заводи і полігони збірного залізобетону зазвичай розміщують на одному майданчику з бетонним господарством, що дозволяє уникнути додаткових перевезень бетонної суміші.

Господарство по дробленню та сортуванню гравію, з одного боку, пов’язане з кар’єрами здобичі каменя і пісочно-гравійної суміші і, з іншого, з бетонним господарством.

Тому місце розташування цих об’єктів, як правило, визначається на підставі техніко-економічного порівняння різних рішень. Якщо господарство по дробленню та сортуванню гравію розміщується на території будівельної бази, то воно зазвичай компонується в єдину технологічну схему з бетонним господарством, що сприяє об’єднанню складів заповнювачів цих господарств.

Ремонтно-механічне господарство і автомобільні бази прагнуть розмістити на одному майданчику, при цьому враховується їх майбутнє використання після завершення будівництва гідровузла. Аналогічний підхід і до баз матеріально-технічного постачання.

Гідромеханізації — до намивних споруд або до місць розробки кар’єрів, бази Гідроспецбудівництва — в районі робіт цементацій або підземних робіт, бази Спеціального гідроелектричного монтажу — поряд з монтажним майданчиком ГЕС і ВРП і так далі.

Деревооброблюючі господарства зазвичай розміщують на периферії майданчика з урахуванням можливого розширення.

Базу головного енергетика, тимчасові дизельні електростанції прагнуть компонувати в єдиному комплексі з головною понижуючою підстанцією. Компресорні станції розміщують ближче до місць найбільшого споживання повітря.

Рис. 12.2. Генплан виробничої бази Богучанської ГЕС

Котельні і асфальтобетонне господарство розміщують на периферії будівельного майданчика, бажано з підвітряного боку. Склади паливно-мастильних матеріалів, автозаправні станції розміщують або на в’їздах на будівельний майданчик (або виїздах з неї), або поблизу автомобільних баз. При цьому прагнуть створити єдиний технологічний процес проходження автомобільного транспорту на автобазу: заправка – миття – автобаза. Склади вибухових речовин розміщують за межами будівельного майданчика. Ця відстань регламентується будівельними нормами. Водозабірні споруди господарсько-питного водопостачання повинні розташовуватися, як правило, вище за створ гідровузла і обов’язково вище за майданчик будівельної бази.

При двобереговому компонуванню основних споруд – на одному березі створюється основна будівельна база, на іншому організовуються тільки дільничні господарства. Зв’язок між берегами в цьому випадку залежно від інтенсивності руху здійснюється поромною переправою або по тимчасовому мосту.

На мал. 12.2 показана компоновка об’єктів виробничої бази Богучанської ГЕС. Компоновка об’єктів виробничої бази забезпечує найбільш раціональний транспортний зв’язок підприємства виробничої бази з котлованом основних споруд. Уздовж головної транспортної магістралі 1, що пов’язує виробничу базу з котлованом основних споруд, розміщені автобаза 2, безпосередньо до неї примикає ремонтно-механічне господарство будівництва 3, потім – об’єднана база матеріально-технічне постачання і управління виробничо-технологічної комплектації 4, далі об’єднана база монтажних організацій 5, об’єднана база спеціалізованих будівельних організацій 6 і на найбільш віддаленій ділянці — деревообробне господарство 7. Підприємства по виробництву будівельних матеріалів: гравієві-сортувальна фабрика 11, бетонне господарство будівництва 13, домобудівний комбінат 10, полігон збірного залізобетону 9, арматурне господарство 12, склади піщано-гравійної суміші 8 розміщені на другому плані і разом з тим на достатньо близькій відстані від основних споруд. У безпосередній близькості від річки розташовано піонерське господарство 14, склад паливно-мастильних матеріалів 15 і причал 16. При компоновці виробничої бази всі споріднені об’єкти блокуються в об’єднані виробничі корпуси. Це дозволяє різко скоротити розмір території виробничої бази, зменшити протяжність дороги і інженерних комунікацій і тим самим понизити витрати на їх будівництво.

Геодезичною основою будгенплану зазвичай служать матеріали зйомок масштабів: 1: 1000, 1: 2000, 1: 5000, а іноді і 1: 10000. На будгенплані показуються контури основних споруд гідровузла, коридори постійних ліній електропередачі, планове положення тимчасових гідротехнічних споруд (перемички, канали і тунелі для пропуску будівельних витрат і т. п.), об’єкти виробничої бази, кар’єри, селища, внутрішньобудівельні автомобільні залізниці, магістральні транспортні лінії, канатні дороги, мережі водопроводу, каналізації, теплотраси, електричні мережі і тому подібне.

Для характеристики місцеположення споруджуваного гідровузла, ситуації району будівництва і його зовнішніх зв’язків складається ситуаційний план будівництва, на якому показуються створ і місцеположення будівельного майданчика споруджуваного гідровузла, будівництва, що існують в районі, крупні населені пункти і промислові підприємства, автомобільні і залізні дороги, лінії електропередачі, районні підстанції, лінії зв’язку і місця примикання під’їзних доріг. У зв’язку з тим, що ситуаційні плани охоплюють значні території, вони виконуються в порівняно дрібних масштабах 1: 10000,
1: 25000, 1: 50000. Приклад умовного ситуаційного плану приведений на мал. 12.3.