Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Виконання господарських договорів. Способи забезпечення




Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договором, а за відсутності конкретних вимог відносно виконання зобов’язання – згідно загальноприйнятих у подібних умовах вимог.

Поперед усього, боржник повинен реально виконати зобов’язання. Ч. 3 ст. 193 ГК України встановлює положення про те, що застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє його від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, окрім випадків, коли інше не передбачено законом або договором, або уповноважена сторона (кредитор) відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Боржник повинен виконати своє зобов’язання, а кредитор – прийняти його виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, а також не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 194 ГК України дозволяє покласти виконання господарського зобов’язання у цілому чи частково на третю особу, яка не є стороною у зобов’язанні. Уповноважена сторона (кредитор) зобов’язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою – безпосереднім виконавцем, якщо за законом, господарським договором або враховуючи характер зобов’язання не слідкує необхідність сторони виконати його особисто.

Боржник повинен виконати зобов’язання у повному обсязі. Кредитор має право не приймати від боржника виконання його зобов’язання частками, якщо інше не передбачено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Стаття 530 ЦК передбачає необхідність виконання господарського зобов’язання у встановлений термін. Умова відносно строку є суттєвою для господарського договору у відповідності до ч. 3 ст. 180 ГК України. Боржник має право виконати своє зобов’язання достроково, якщо інше не встановлено договором, актами законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Господарське зобов’язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов’язання. У випадку, якщо воно не визначено, зобов’язання повинно бути виконано:

- за зобов’язаннями, змістом яких є передача прав на будівлю або земельну ділянку, інше нерухоме майно – за місцезнаходженням будівлі або земельної ділянки, іншої нерухомості;

- за грошовими зобов’язаннями - за місцем розташування уповноваженої сторони на момент виникнення зобов’язання, або за новим місцем її розташування за умови, що уповноважена сторона своєчасно повідомила про нього зобов’язану сторону;

- за іншими зобов’язаннями – за місцезнаходженням постійно діючого органу управління (місцем проживання) зобов’язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Особливі правила передбачені законодавством відносно виконання грошових зобов’язань. Так, відповідно до ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов’язаннями, які виникають в господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або у готівковій формі через банківські установи, якщо інше не передбачено законом.

Ч. 7 ст. 193 ГК України не допускає односторонньої відмови від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмови від виконання або відстрочення виконання на той підставі, що зобов’язання іншої сторони за іншим договором не були виконані належним чином. Додатково у ст. 236 ГК України одним із видів оперативно-господарських санкцій ГК України називає односторонню відмову від виконання свого зобов’язання уповноваженою стороною із звільненням її від відповідальності за це – у випадку порушення зобов’язання іншою стороною. Подібне положення міститься у ст. 525 ЦК України. У цій статті підставою односторонньої відмови від зобов’язання та односторонньої зміни його умов додатково називаються випадки, передбачені договором.

До способів забезпечення виконання зобов’язань у господарських договорах відносяться:

Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення цим боржником зобов’язання.

Порука -за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання. Іншими словами, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником, причому як частково, так і повному обсязі.

Гарантія – за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого зобов’язання. Відповідно, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Завдаток - це грошова сума або рухоме майно, яке видається кредитору боржником у рахунок належних від нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання та забезпечення його виконання.

Застава - в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у випадку невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не передбачено законом (право застави).

Притримання - відповідно до ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, яка підлягає передачі боржникові або особі, зазначеній боржником, у випадку невиконання ним у строк зобов’язання стосовно оплати цієї речі або відшкодування кредитору пов’язаних з нею витрат та інших збитків має права притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання. Так, згідно ст.163 Кодексу торгівельного мореплавства України під час прийому вантажу одержувач зобов’язаний відшкодувати витрати, понесені перевізником вантажу, внести плату за простой судна в порту розвантаження, а також оплатити фрахт та плату за простой в порту завантаження, якщо це передбачено в коносаменті або іншому документі, на підставі якого перевозився вантаж, а у випадку загальної аварії – внести аварійний внесок або надати належне забезпечення. Перевізник може не видавати (іншими словами – притримати) вантаж до сплати зазначених сум або надання забезпечення.

Стаття 856 ЦК України передбачає, що якщо замовник не сплатив встановлену ціну роботи або іншу суму, належну підряднику у зв’язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також обладнання, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, яке в нього є. При цьому до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї – боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувачу про при тримання речі та праві кредитора.







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 178. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия