Поняття господарсько-правової відповідальності
Категорія відповідальності виступає не тільки індикатором дієвості норм права, а й вказує на самостійність галузі права. До прийняття ГК України поняття господарсько-правової відповідальності залишалося більше ніж дискусійним, навіть в науці господарського права воно було визнано лише в середині 80-х років XX століття. Так, в одному з перших підручників з господарського права обережно вживався термін – “відповідальність за результати господарської діяльності”. Нарешті, в підручнику 1985 р. в під редакцією професора І.Г. Побірченко з'явилося поняття господарсько-правової відповідальності, розроблене професором В.К. Мамутовим. Сучасні підручники з господарського права одностайні у визнанні самостійності господарсько-правової відповідальності по відношенню до інших видів відповідальності. Господарсько-правова відповідальність – це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення. Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові, характерні для будь-якої юридичної відповідальності), так і специфічні (видові) риси. До родових ознак слід віднести: юридична підстава – закон (проте не в усіх випадках); фактична підстава застосування господарсько-правової відповідальності за правопорушення; зміст – негативні наслідки, що зазнає порушник (застосовуються до порушника); можливість застосування державного примусу для покладення на порушника господарсько-правової відповідальності. Разом з тим зазначені риси юридичної відповідальності в господарських правовідносинах проявляються специфічно. Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповноважених органів держави і а й укладений з дотриманням вимог закону договір (ч. 1 ст. 216 ГК України) в тому числі засновницький – як установчий документ. Характерними (видовими) ознаками господарсько-правової відповідальності є: – сфера застосування – господарські правовідносини (господарсько-майнові та/або господарсько-організаційні); – юридична підстава – акти господарського законодавства та господарські договори; – фактичні підстави – господарське правопорушення, склад якого залежить від виду (форми) господарсько-правової відповідальності; – суб'єктами господарсько-правової відповідальності є учасники господарських правовідносин (суб'єкти господарювання, суб'єкти господарсько-організаційних повноважень, засновники та учасники господарських організацій, власники майна суб'єктів господарювання; контрагенти суб'єктів господарювання за господарськими договорами); – спрямованість господарсько-правової відповідальності переважно на майнову базу порушника і лише в окремих випадках – на особу порушника (примусова реорганізація та примусова ліквідація); – змістом господарсько-правової відповідальності є заходи впливу (санкції) – майнової (відшкодування збитків, штрафні санкції, конфіскація) та (або) організаційної (призупинення дії або анулювання ліцензій, скасування відомостей державної реєстрації, примусова реорганізація та ін.) спрямованості, що відбиваються на економічних інтересах порушника; – порядок застосування залежно від виду та форми господарсько-правової відповідальності: а) судовий або претензійно-позовний (ст. 222 ГК України); б)безпосередньо кредитором в оперативному порядку (ст. 235 ГК України); в)спеціальний - уповноваженими органами – ст. 238 ГК України). Господарсько-правова відповідальність базується на визначених ГК України (ч. 3 ст. 216) принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків, незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. Господарсько-правова відповідальність як важлива складова господарського правопорядку виконує важливі функції. Функції господарсько-правової відповідальності - це напрями її дії, той господарський результат, що настає в результаті застосування господарсько-правової відповідальності. Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні для будь-якої юридичної відповідальності, так і спеціальні функції, що є характерними лише або переважно для господарсько-правової відповідальності. До категорії перших належать попереджувально-стимулююча, штрафна {функція покарання за правопорушення), до категорії других – компенсаційно-відновлювальна, інформаційна, сигналізаційна. Попереджувально-стимулююча функція господарсько-правової відповідальності (як і будь-якої юридичної) проявляється в тому, що не лише застосування господарсько-правової відповідальності, а й сама загроза її застосування примушує учасників господарських правовідносин (насамперед суб'єктів господарювання) діяти правомірно, аби уникнути негативних наслідків в результаті застосування такої відповідальності. Ця функція однаковою мірою притаманна для всіх видів і форм господарсько-правової відповідальності. Штрафна функція (функція покарання за вчинене правопорушення) незначною мірою характерна для господарсько-правової відповідальності, хоча в певних випадках (сплата штрафної неустойки, яка передбачає і сплату суми неустойки, і повне відшкодування збитків; в окремих випадках це можуть бути господарсько-адміністративні штрафи за заборонені законом дії у сфері економічної конкуренції, якщо вони створили лише загрозу обмеження конкуренції на ринку, не завдавши шкоди її учасникам).
Сигналізаційна функція – проявляється в тому, що застосування до суб'єкта господарювання господарсько-правової відповідальності є сигналом для нього про необхідність поліпшення своєї роботи з метою уникнення в майбутньому втрат від застосування такої відповідальності, а для контрагентів такого господарюючого суб'єкта – сигналом про необхідність зважити доцільність продовження з ним договірного зв'язку або розірвання існуючого. Роль інформаційної функції полягає в інформуванні учасників господарського життя про негаразди в діяльності їх партнерів (якщо до останніх застосовуються господарсько-правові санкції контролюючими органами, контрагентами тощо), а відтак – у доцільності корегування своїх відносин з ними. Застосування таких санкцій до самих учасників господарського життя надають їм відповідну інформацію про можливі негаразди у власній діяльності (і, відповідно, необхідності її поліпшення) або порушення їхніх прав і законних інтересів (якщо санкції застосовуються неправомірно) і необхідності вжиття відповідних заходів.
|