Відповідальність за порушення договірних зобов’язань
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та в порядку, передбачених законодавством і договором. Господарськими санкціями, в свою чергу, визнаються засоби впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього наступають несприятливі економічні та/або правові наслідки. В сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: – відшкодування збитків: – штрафні санкції; – оперативно-господарські санкції. Під збитками розуміються витрати, понесені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не отримані доходи, які уповноважена сторона отримала би у випадку належного виконання зобов’язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді неустойки, яку учасник господарських відносин зобов’язаний уплатити у випадку порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Оперативно-господарськими санкціями є заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повтору порушення зобов’язань, які використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. Зокрема, ними можуть бути наступні: – одностороння відмова від виконання зобов’язання уповноваженою стороною із звільненням її від відповідальності за це – у випадку порушення зобов’язання іншою стороною; – відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково без згоди на це іншої сторони; – відстрочка відвантаження продукції або виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитиву платником тощо; – відмова в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язання стороною, що його порушила: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), перевод платника на попередню форму оплати продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; – відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, що порушує зобов’язання. Спори, що виникають із виконання господарських договорів, розглядаються господарськими судами. Питання для самоконтролю: 1. Між ким та з приводу чого укладається господарський договір? 2. Які умови господарського договору є суттєвими? 3. Чим відрізняється попередній договір від основного? Яке юридичне значення має попередній договір?4. Наведіть приклади договорів за предметною ознакою. 5. Які договори є консенсуальними? Реальними? 6. У чому полягає особливість укладання договору про приєднання? 7. Розкрийте алгоритм укладання господарського договору за угодою сторін. 8. В якій формі може укладатися господарський договір? 9. Чи можливо змінити умови господарського договору в односторонньому порядку? 10. Який порядок розірвання господарського договору? 11. Чим розірвання договору відрізняється від припинення? 12. Що таке належне виконання договору? Назвіть критерії. 13. У чому полягає забезпечувальна сила завдатку? Чим завдаток відрізняється від авансу? 14. Що спільного між гарантією та порукою? Що їх відрізняє? 15. У чому полягає забезпечувальна сила застави? Чи пов'язаний кредитор (заставодержатель) предметом застави при невиконанні зобов’язання боржником? 16. Чим пеня відрізняється від штрафу? 17. У чому полягає забезпечувальна сила притримання? 18. Яку відповідальність несе боржник за неналежне виконання господарського зобов’язання? 9. На підставі чого визначаються види та розмір відповідальності за неналежне виконання договірних зобов’язань? 20. В якому порядку можуть вирішуватися спори, що виникають з приводу виконання господарських договорів? 21. Чи може суд застосувати оперативно-господарські санкції до сторони, винної у неналежному виконанні договірного зобов’язання?
Лекція № 6 Господарсько-правова відповідальність ПЛАН
|
