Господарсько-правові санкції

 

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та (або) правові наслідки.

У Господарському кодексі України законодавець закріпив лише 4 форми господарсько-правової відповідальності, назвавши їх видами господарсько-правових санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції.

Відшкодування збитків – це відновлення майнового стану учасника господар­ських правовідносин за рахунок іншого суб'єкта – правопорушника.

Ця форма відповідальності передбачається як Господарським кодексом України (статті 224-229), так і Цивільним кодексом (статті 623-624, глава 82), численни­ми законами, які регулюють договірні («Про концесії», «Про фінансовий лізинг» та ін.) і позадоговірні відносини («Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Достоїнства і недоліки цієї форми господарсько-правової відповідальності:

– достоїнства: є універсальною (застосовується і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговірних); передбачається за­коном, а, отже, не потребує спеціальної згадки про неї в договорі;

– недоліки: складна для застосування форма господарсько-правової відповідальності: а) важко довести факт наявності збитків, їх обсяг (збитки можуть виникнути через значний проміжок часу; до того ж існуючі ме­тодики визначення складу і розміру збитків є недосконалими); б) необ­хідно довести наявність усіх елементів об'єктивної сторони складу пра­вопорушення (протиправну поведінку особи, що заподіяла збитки; на­явність збитків, їх склад і розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками), а також вину порушника (питання доведення вини порушника постає у тих випадках, коли він намагається довести відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України наявність підстав, що виключають його відповідальність).

Склад збитків визначається статтями 224-225 Господарського кодексу України. Це: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, спла­чені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторо­на, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

ГК України встановлює особливості відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань (ст. 229), передбачаючи, що: 1) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані не­виконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вста­новлених законом вимог; 2) обчислення розміру збитків здійснюється у валюті. І якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом; 3) у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий екві­валент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку Украї­ни на день висунення вимог.

Відшкодування збитків застосовується в претензійно-позовному порядку.

Штрафні санкції (неустойка)

Назва наступної форми відповідальності не уніфікована, оскільки законодавець по-різному її визначає:

неустойка в широкому розумінні - традиційне визначення, що застосовувалося старим ЦК УРСР (статті 179-180, 204) і передбачається новим Цивільним кодексом України (статті 549-552, 624);

штрафні санкції (поняття, що використовується в господарсько-правовій лі­тературі, в Господарському кодексі (статті 230-234) і включає неустойку у вузь­кому розумінні, неустойку-штраф, неустойку-пеню.

Аналіз згаданих положень ГК і ЦК дозволяє зробити висновок про змістов­ну ідентичність понять неустойки за Цивільним кодексом і штрафних санкцій за Господарським кодексом.

Штрафні санкції (неустойка)- це визначена законом або договором грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним господарських зобов'язань, що ґрунтуються зазвичай на договірних засадах.

Позитиви і негативи штрафних санкцій (неустойки):

позитиви: швидкість (скорочений строк позовної давності - 6 місяців) та зручність застосування (застосовується незалежно від наявності збитків);

негативи: обмежена сфера застосування - лише договірні відносини.

Види неустойки (штрафних санкцій):

– за юридичними підставами: законна (передбачається в законі), договірна (передбачається в договорі), законно-договірна (передбачається в законі, її розмір коригується договором у межах, не заборонених законом);

– за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування збитків: залі­кова (стягується неустойка, а збитки – в частині, не покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягується неустойка або відшкодо­вуються збитки); виключна (стягується лише неустойка, збитки не під­лягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю від­шкодовуються збитки). Цивільним кодексом передбачається штрафна не­устойка, якщо інше не передбачено законом і договором (ч. 2 ст. 552). Разом з тим Господарський кодекс закріплює традиційне (таке, що передбачалося ще в ЦК УРСР і широко застосовується в зарубіжному законодавстві) по­ложення, відповідно до якого загальним правилом є застосування залікової неустойки, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 232).

Форми неустойки (штрафних санкцій):

в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання незалежного від строку прострочення (наприклад, 20% вартості поставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);

в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання залежно від строку прострочення (наприклад, 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення);

в твердій сумі (застосовується рідко в зв'язку з інфляційними процесами в економіці);

в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції неустойка також стягуються в претензійно-позовному порядку. Господарський кодекс (ст. 233) передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій судом у разі, якщо: 1) належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора (при цьому має враховуватися ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, їхні майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу); 2) якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Від штрафних санкцій (неустойки) слід відрізняти господарсько-адміністративний штраф, що: а) застосовується лише у вертикальний відносинах (неустойка – в горизонтальних); б) сплачується державі (неустойка – стороні в договорі, щодо якої не були виконані зобов'язання контрагентом); 3) стягується в адміністративному порядку, тобто за рішенням уповноважених органів (неустой­ка – в претензійно-позовному порядку).

Сплутування штрафних санкцій з господарсько-адміністративним штрафом зумовлене нечіткістю положень ч. 1 ст. 230 ГК України, що передбачає застосування таких санкцій не лише за порушення господарських зобов'язань (останні можуть вини­кати з різних підстав, включаючи й господарський договір), а також за порушення правил здійснення господарської діяльності (подібні правила, як відомо, зазвичай встановлюються різними суб'єктами організаційно-господарських повноважень у межах їх компетенції щодо підпорядкованих їм суб'єктів).

Оперативно-господарські санкції - це передбачені законодавством заходи оперативного впливу кредитора на боржника, спрямовані на попередження або зменшення втрат кредитора від повторень порушень з боку боржника.

Характерні риси цих санкцій:

– застосовуються лише в господарсько-договірних відносинах;

– застосовуються на розсуд кредитора в односторонньому порядку;

– передбачаються законом або договором;

– мета застосування – захист інтересів кредитора;

– виражаються переважно у заходах організаційного характеру;

– юридичні підстави застосування – договір;

–фактичні підстави – невиконання (неналежне виконання договірних зобов'язань).

Відкритий перелік оперативно-господарських санкцій, що сторони можуть застосовувати з відповідною фіксацією в договорі, передбачений ч. 1 ст. 236 ГК України:

– одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управленою стороною, із звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов'язання другою стороною;

– відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

– відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банків­ських позичок тощо;

– відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякіс­ну продукцію, тощо);

– встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

– відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Адміністративно-господарські санкції- це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

Характерні риси цих санкцій:

– застосовуються у вертикальних відносинах;

– юридичні підстави застосування - закон (у тому числі глава 27 ГК України), фак­тичні – неправомірна поведінка;

– відкритий перелік таких санкцій передбачений ст. 239 ГК України;

– порядок застосування – зазвичай адміністративний (за рішенням компетентних органів), у ряді випадків - судовий;

– у разі застосування санкцій законом (в тому числі ст. 249 ГК України) передбача­ються гарантії прав суб'єкта господарювання, зокрема: а) право на оскар­ження до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій; б) право на відшкодування в передбаченому зако­ном порядку збитків, завданих у зв'язку з неправомірним застосуванням адміністративно-господарських санкцій;

– спеціальні строки застосування таких санкцій: відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення, якщо інше не передбачено спеціальними законами (зокрема, ст. 42 Закону «Про захист економічної конкуренції» передбаче­ний 5-річний строк для застосування санкцій, передбачених цим Законом, крім заходів відповідальності за протидію антимонопольним органам, які можуть бути застосовані протягом 3-х років).

Залежно від характеру спрямування адміністративно-господарські санкції можуть бути господарсько-організаційними та адміністративно-майновими.

Господарсько-організаційні санкції - це передбачені законом заходи організа­ційного впливу (обмеження) на суб'єкта господарювання, що застосовуються ком­петентними державними органами або за їх ініціативою судом у передбачених за­коном випадках.

До них відносяться:

– обмеження або призупинення діяльності господарюючого суб'єкта до усу­нення виявлених в його діяльності недоліків (у разі недотримання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміологічних правил, у передба­чених ст. 246 ГК України випадках тощо);

– призупинення дії ліцензії (патенту);

– скасування ліцензій (ст. 21 Закону від 01.06.2000 р. «Про ліцензування пев­них видів господарської діяльності»);

– скасування державної реєстрації (ст. 248 ГК України);

– примусова реорганізація (в зв'язку з допущенням суб'єктом підприємницької діяльності – монополістом на ринку певного товару монополістичного правопорушенням);

– застосування антидемпінгових заходів (ст. 244 ГК України);

– припинення експортно-імпортних операцій (ст. 245 ГК України);

– зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання (ст. 243 ГК України);

– застосування індивідуального режиму ліцензування;

– примусова ліквідація (у разі скасування державної реєстрації; скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської організації ліцензується; ви­знання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, якщо після пога­шення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продо­вження своєї попередньої діяльності).

Механізм застосування господарсько-організаційних санкцій залежить від їх різновиду: а) адміністративний порядок (за рішенням компетентних органів) передбачений щодо більшості санкцій, у тому числі таких, як: тимчасове призупинення діяльності суб'єкта господарювання до усунення виявлених порушень; призупинення дії та скасування ліцензій; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режи­му ліцензування; примусова реорганізація; б) судовий порядок –передбачається щодо скасування відомостей державної реєстрації та примусової ліквідації.

Адміністративно-майновими санкціями є передбачені законом заходи майнового впливу на порушника, що застосовуються компетентними державними органами (щодо конфіскації - судом) у передбачених законом випадках. До та­ких санкцій належать: господарсько-адміністративний штраф; господарська конфіскація; безоплатне вилучення майна з метою його знищення; стягнення зборів (обов'язкових платежів) та ін.

Господарсько-адміністративний штраф- це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб'єктом господарювання - правопорушником у передбачених законом випадках.

Форми господарсько-адміністративного штрафу:

– в процентному або кратному відношенні до суми порушення;

– в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Застосовується: а) лише у вертикальних відносинах; б) за постановою компетентних органів (антимонопольних – за порушення антимонопольного та кон­курентного законодавства, санітарно-епідеміологічної служби – за порушення санітарно-епідеміологічних вимог, державних органів контролю за цінами – за порушення державної дисципліни цін тощо); в) без дотримання претензійного порядку; г) за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава); д)юридична підстава – закон.

Питання для самоконтролю:

В чому полягає специфіка господарсько-правової відповідальності як різ­новиду юридичної відповідальності?

Чи має особливість склад правопорушення для застосування господарсько-правової відповідальності?

Відповідно до яких принципів має застосуватися господарсько-правова відповідальність?

Назвіть функції господарсько-правової відповідальності, виділивши за­гальні (характерні для будь-якого виду юридичної відповідальності) та спеціаль­ні (притаманні лише або переважно господарсько-правовій відповідальності).

Чим відрізняються юридичні підстави застосування господарсько-правової відповідальності від фактичних підставі

Протягом яких строків застосовується господарсько-правова відпові­дальність?

Чи є межі застосування господарсько-правової відповідальності?

Які ви знаєте класифікації господарсько-правової відповідальності (господарсько-правових санкцій)?

Порівняйте поняття «штрафні санкції» і «неустойка».

В чому переваги і недоліки відшкодування збитків як форми господарсько-правової відповідальності?

В яких випадках і в якому порядку застосовуються штрафні санкції?

За яких умов і в якому порядку застосовуються оперативно-господарські санкції?