Антикоагулянти.
1.1. Антикоагулянти прямої дії — гепарин, фраксипарин, еноксапарин натрію, ревіпарин натрію. 1.2. Антикоагулянти непрямої дії — неодикумарин, синкумар, фенілін. 2. Фібринолітичні засоби (активатори фібринолізу) — стрептоліаза (стрептокіназа), фібринолізин, альтеплаза (актилізе). 3. Антиагрегантні засоби — дипіридамол (курантил), кислота ацетилсаліцилова (аспірин). Антикоагулянти — засоби, які знижують згортання крові, запобігають тромбоутворенню. Гепарин — антикоагулянт прямої дії, запобігає утворенню факторів згортання крові. Після введення гепарину пригнічення згортання крові настає негайно і продовжується 5—6 год (при підшкірному введенні — до 12 год). Застосовують для запобігання і обмеження тромбоутворення при інфарктах міокарда, тромбозах, емболіях, переливанні крові, операціях на серці і судинах тощо. Побічна дія — гематурія та крововиливи, серцево-судинна недостатність. Неодикумарин — антикоагулянт непрямої дії, порушує біосинтез факторів згортання крові в печінці. Дія препарату розвивається повільно, максимум дії — через 12—30 год, тривалість — до 48 год. Застосовують для профілактики та лікування тромбозів, емболій, тромбофлебітів, інсультів. Побічна дія — кровотечі, нудота, блювання, неприємний присмак у роті, висипання на шкірі. Стрептоліаза — фібринолітичний препарат, фермент, що отримують із культури гемолітичного стрептокока. Стимулює утворення натурального фібринолізину. Як і препарат фібринолізин, він має властивість розсмоктувати свіжий тромб. Застосовують у терміновій терапії тромбозів вен та артерій, свіжого інфаркту міокарда, тромбоемболії легеневої артерії. Побічна дія — алергія, підвищення температури тіла тощо. Кислота ацетилсаліцилова — ненаркотичний анальгетик, що має властивість гальмувати початкову фазу тромбоутворення (синтез тромбоксану А2). Ця дія проявляється лише у невеликих дозах (0,08—0,3 г) при застосуванні препарату протягом тривалого часу. Застосовують для профілактики тромбоутворення при серцево-судинних захворюваннях, тромбозу судин сітківки, порушення мозкового кровообігу. Особливості роботи з препаратами: — препарати заліза при внутрішньому застосуванні погано всмоктуються, тому їх призначають разом із хлоридною кислотою розведеною яблучним соком; негативно впливають на всмоктування заліза солі кальцію, фосфору, оксалати, танін, левоміцетин, тетрациклін; лікування гемостатиками проводять під контролем коагулограми; — вікасол призначають не більш ніж на 3—4 дні; — кальцію хлорид вводять тільки внутрішньовенно обережно. У результаті введення його у тканини розвивається некроз; — розчин фібриногену використовують протягом 1 год з моменту розведення; — розчин тромбіну застосовують тільки місцево. Тампон чи серветку з тромбіном накладають на місце кровотечі не менше ніж на 5 хв, потім обережно знімають. Розчин тромбіну не можна вводити внутрішньовенно чи внутрішньом 'язово; — фібринолітичні препарати (фібринолізин, стрептоліаза, акти-лізе тощо) застосовують тільки при свіжих тромбах — до 5 діб з моменту утворення. їх призначають разом з гепарином під контролем показників згортання крові. Таблиця 27. Засоби, що впливають на систему крові
|