Духовна освітньо-виховна діяльність Церкви ЄХБ на Рівненщині

У статті розглядається питання проблеми нинішнього морального стану українського народу і зокрема підростаючого покоління. Стаття висвітлює позицію, яку займає Церква ЄХБ в Рівненській області щодо цього питання, а також те, які заходи для подолання проблеми деградації моралі в суспільстві і особливо в середовищі підростаючого покоління вона реалізує.

Ключові слова: Церква ЄХБ, освітньо-виховна діяльність, Рівненщина.

 

The paper deals with the problem of the present morale state of the Ukrainian people and in particular the rising generation is examined in this work. The article lights up the position which is occupied by Church of Evangelic Christians-Baptists in the Rivne region in relation to this question, and also that measures for overcoming the problem of degradation of moral in the society and especially in the environment of the rising generation.

Key words: Church ECB, educational activity, Rivne region.

Період незалежності в історії України – невеличкий відрізок часу, але він досить насичений пошуковими реформуваннями в політичній, економічній, соціальній та релігійній сферах. За цей час у державі були досягнуті певні позитивні результати. Релігійний вплив на становлення нового державного устрою також уніс свою частку. Особливо значне місце у впливі на розвиток українського суспільства мають конфесії християнської традиції. Серед них значне місце посідає Церква ЄХБ. Вона займає третє місце в Україні за кількістю членів. У Рівненській області Церква ЄХБ має найбільшу кількість членів порівняно з іншими областями України і є другою серед християнських конфесій, нараховуючи у своєму складі станом на 01.01.2010 р. – 7678 членів.

Реформи безпосередньо торкнулися і релігійних освітньо-виховних закладів, релігійних у тому числі. Отримане право на свободу віросповідання викликало „не стільки зростання релігійності, скільки своєрідну моду на неї”. А. Колодний пише: „Дехто вважає, що шляхом релігієзації освіти можна піднести рівень моральності суспільства. Але тут треба дивитись правді в очі. Хіба в радянські часи, коли про християнську мораль взагалі не прийнято було говорити в позитивних тонах, ми мали такий розгул аморальності, як нині, коли ця мораль відкрито й активно пропагується не лише в храмах та молитовних будинках, а й по радіо і телебаченню, на шпальтах газет і журналів, на виховних годинах вчителя і в сімейних розмовах? А хіба в країнах Заходу, де ніяких заборон релігійна діяльність не зазнала і де в школах подекуди навчають дітей релігії, така вже й висока мораль, що ми можемо їм позаздрити? Те, яке збочення в моралі молоді маємо ми нині (і це незаперечний факт), прийшло до нас після здобуття незалежності з країн саме християнської традиції. Воно не успадковане з радянської доби. Можна дискутувати з приводу істинності моральних ідеалів того часу, але аморалі вони не допускали. Та й система громадського контролю за моральністю спрацьовувала ефективно. Словесне вмовляння тут не завжди допомагає. Подекуди слід використовувати й дієвіші засоби впливу й примусу. Важливо актуалізувати також роль громадської думки і батьківського авторитету, молодіжних організацій і ЗМІ” [3, с. 301].

З висловленою думкою А. Колодного, певним чином перегукуються слова директора недільної школи О. Ярмушко та О. Грицюти, керівника дитячого служіння Церкви ЄХБ Рівненської області. У їхній програмі навчальних уроків для підлітків „Кодекс честі. Права та свободи” є такі слова: „Ми живемо в час, коли слово „честь” стало архаїчним не тільки для людей віку цього, але й для християн. Ви скажете, що християни відрізняються від інших! Та невже? Хіба в наших церквах християни говорять правду один одному? Хіба ми не чуємо пліток від братів та сестер? Хіба всі члени церкви ставляться з повагою один до одного? Хіба заздрість, ревнощі та жадоба не руйнують наших взаємин, наших служінь, наших життів? Давайте замислимось, чому ми навчаємо наших вихованців. Чи знають вони, що таке бути воїном Божої армії, що таке бути громадянином Царства Божого? Чи знаємо це ми?” [8, с. 4].

Чарльз Дайєр у вступі до тлумачення книги пророка Єремії пише: „Після 55-літнього правління нечестивого царя Манасії, якому Йосія наслідував, держава продовжувала знаходитись під впливом ідолопоклонства. Лише в 622 р. до Р. Х. (на 18 році царювання)… в храмі був знайдений один із сувоїв закону Мойсея, і ця подія глибоко схвилювала Йосію та спонукала його на рішучу та сміливу дію по очищенню держави та народу від скверни язичництва. Але потрібно сказати, що виконати задумане Йосія зумів лише зовнішнє, а ось досягнути сердець своїх підданих світлом істинної віри йому не вдалось. І після того, як він передчасно загинув, народ знову повернувся на шляхи ідолопоклонства та нечестя” [6, с. 131].

Це вказує на те, що для досягнення людиною моральності, необхідно, щоб ця моральність прищеплювалась із середини, а не ззовні. Досягнення сердець якраз і є тим фактором, який міг би вплинути на моральність у суспільстві. Якраз це людськими зусиллями і не можливо досягнути. Це може зробити тільки Бог. „Людське серце найлукавіше над усе та невигойне, – хто пізнає його? Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його” (Єр.17:9–10) [1, с. 861].

Отже, варто розглянути принципи, сформовані настановами Святого Письма та досвідом попередніх поколінь, закладені в основу духовного освітньо-виховного процесу Обласного Об’єднання Церкви ЄХБ Рівненщини.

Духовній освіті та вихованню дітей в церквах ЄХБ Рівненщини приділяється особлива увага. На 106 церков працює 100 недільних шкіл; 64 клуби „Майбутнє України”; 99 літніх дитячих таборів. У недільних школах області навчається близько 3500 дітей. Деякі школи нараховують до 200 учнів і більше, наприклад: Перша Рівненська церква – 170 дітей, директор школи А. Бражник; церква „Відродження” – 90 дітей, директор школи М. Адемюк; церква „Благодать” – 190 дітей, директор школи О. Медведєва; церква м. Костопіль – 160 дітей, директор О. Ярмушко. У цій школі діє дитяча кімната для дітей віком 2–3 років. О. Грицюта є відповідальним координатором дитячого духовного освітньо-виховного служіння Обласного Об’єднання ЄХБ. Тут є 25 вікових груп від 2-х до 15-ти років; працює дружня команда, що складається з понад 50 вчителів; дві групи з вивчення англійської мови. Також відбуваються щорічні святкові зібрання для дітей. І це не тільки дати та цифри, адже в недільній школі діти та підлітки не просто проводять час, вони вчаться приймати правильні рішення на основі Біблійних текстів, учаться слухатися батьків і бути сумлінними учнями, говорити правду і нести відповідальність за свої слова, бути людьми по серцю Бога. Недільна школа не існує сама для себе, вона створена для дітей.

Дитяче служіння має декілька напрямків, щоб охопити всі соціальні сфери діяльності дітей віком від 2 до 16 років та їхні інтереси: недільні школи; клуб „Майбутнє України”; спортсекції, спортивні гуртки; денні, стаціонарні та наметні табори; листування з дітьми; освітні конференції та семінари; фестивалі, дитячі свята та з’їзди; сімейні свята; робота з дітьми сиротами (7 інтернатів); театр, ляльковий театр.

Якщо духовно-освітні та виховні заклади в основному з’явилися в баптистській громаді області під час незалежності, то Інститут недільних шкіл існував майже з самого початку організації цих громад. І що дуже важливо, Недільні школи спочатку створювалися для дітей із невіруючих сімей. Відповідно за часи незалежності дитяче духовне освітньо-виховне служіння зазнало великих позитивних реформувань, яких неможливо було досягнути під час тоталітарного режиму. Для прикладу варто подати частину вступу та передмови кількох навчальних посібників для дітей, які з успіхом використовуються в освітньо-виховному процесі підростаючого покоління.

„Любий друже! Ти тримаєш у руках програму навчальних уроків для підлітків, яку розробили дитячі служителі Рівненської області. Її назва не звична для сучасної людини: „Кодекс честі. Права та свободи”.

Ми живемо в час, коли слово „честь” стало архаїчним не тільки для людей віку цього, але й для християн.

Ви скажете, що християни відрізняються від інших! Та невже? Хіба в наших церквах християни говорять правду один одному? Хіба ми не чуємо пліток від братів та сестер? Хіба всі члени церкви ставляться з повагою один до одного? Хіба заздрість, ревнощі та жадоба не руйнують наших взаємин, наших служінь, наших життів?

Давайте замислимося, чому ми навчаємо наших вихованців. Чи знають вони, що таке бути воїном Божої армії, що таке бути громадянином Царства Божого? Чи знаємо це ми?

Боже царство – не тоталітарна система. Там не панує влада одних людей над іншими. Навпаки, там не бояться дивитися один одному у вічі. Там не бояться бути самим собою, бути особистістю.

А чи так живуть наші діти? Що вони чують від нас? Те що ми чули від інших: „Будь покірним. Тримай язика за зубами. Не втручайся. Твоя думка нікого не цікавить. Ти – ніхто. Ти ні на що не маєш права”. Хіба Христос та Його учні тримали язик за зубами..? Ні, вони знали, хто вони є і до чого покликані. Вони усвідомлювали своє призначення та свою гідність. Вони були людьми честі.

Ця програма кидає нам виклик. Перш ніж навчати цим темам вихованців, нам доведеться відповісти собі, чи віримо ми в те, що маємо право на життя, свободу совісті або право на щастя. Нам доведеться зазирнути в своє серце та зрозуміти, чи маємо ми право називати себе людьми честі, справжніми Божими лицарями”.

Передмова:

„Кодекс честі. Права і свободи”. З чим асоціюється у вас назва даного посібника? Можливо із збіркою законів, чи поважним суддею, з горою книг на робочому столі адвоката, із шальками терезів Феміди, чи може з вольницею козаків, звитягою гетьманського роду, чи з честю та гідністю лицарів?

Ми пропонуємо вам навий асоціативний ряд: Бог, Біблія, Церква, християни, життя, совість,любов, дружба, слово, праця, щастя, дозвілля… бажаємо, щоби слова „честь і гідність” асоціювалися з нами – християнами, з моїм і твоїм іменем. А ще перед нами висока й нелегка мета – зробити так, аби підлітки третього тисячоліття набули і дотримувались твердих та конструктивних життєвих переконань, навчилися гідних поваги моральних рис та стали людьми честі. Програма має допомогти нам у цьому.

Посібник, який ви тримаєте в своїх руках, містить 10 уроків, кожен з яких має додатки (на диску). Звичайно ви маєте право адаптувати наші уроки до аудиторії, в якій викладаєте… [6, с. 6].

Ще одна анотація на навчальний посібник О. Медведєвої „Віч-на-віч з правдою”, яка говорить про те, що презентація попереднього навчального посібника, в якому продовжується ідея виховання в дитині особистості, це не суб’єктивна одинична випадковість, а спланована і організована система духовно-освітнього виховання дітей в усіх сферах освітньо-виховного процесу [5, с. 4].

Ми постійно і звідусіль отримуємо багато інформації. Але серед неї так мало тієї, яка допомагає нашому духовному зросту. Книга „Віч-на-віч із правдою” допоможе нам у цьому. У ній викладена серйозна духовна тема, яка була актуальна протягом всього існування християнства і не втратила своєї значущості на сьогоднішній день. Тема про Дух Святий і дисципліну в Церкві, яка обговорюється у цій роботі, дуже корисна та потрібна молоді. Не зважаючи на великі перешкоди, Бог допоміг автору цієї книги гарно і доступно висвітлити серйозні духовні теми без догматичних порушень і відхилень.

Вірю – книга „Віч-на-віч із правдою” стане для дитячих і молодіжних служителів хорошим посібником та помічником у вихованні вірних послідовників Ісуса Христа.

Заступник Голови Об’єднання Церков ЄХБ Рівненської області,

Пресвітер церкви м. Костополя

Ярмушко Андрій Васильович

Серед навчальних посібників, розроблених на Рівненщині і які використовуються у служіннях із дітьми, є „Катехізис” для сім’ї і школи. Цей посібник познайомить читача з основними принципами християнського віровчення. У першому розділі Про віру автори доступно для дитячого розуму дають пояснення символу віри християн. Другий розділ розповідає про те, що 10 заповідей – не є бажанням Бога навісити людині якесь ярмо, а навпаки, проявом Його любові, довготерпіння та милосердя до гинучого в своїх гріхах людства [2, с. 3].

Ще один дуже корисний навчальний посібник для формування у дітей світогляду на підґрунті християнських традицій, розробив директор Рівненського біблійного інституту Л. Турчак. Цей посібник, надрукований російською мовою, має назву „Быть”. У цій книжечці автор дає практичні поради для формування характеру молоді на основі Біблійних текстів. Головний акцент автор ставить на вихованні у дітей відчуття відповідальності та розуміння того, що характер людини відображає її душу. Тобто він концентрує увагу учня не на зовнішньому стані, а на внутрішній складовій людини, допомагає зрозуміти людині, що зовнішнє є відголоском внутрішнього. Набагато краще бути самим собою, адже це звільняє людину від напруги постійного страху за розбіжності, які є між її зовнішнім та внутрішнім станом. Л. Турчак допомагає своїм слухачам зрозуміти, що кожен із них, маючи благочестивий характер, є життєтворчою краплею для навколишнього суспільства [7, с. 4–5].

Для розбудови мислення, любові та милосердя до інших людей, уміння аналізувати ситуацію та відчуття відповідальності за свої вчинки, директор недільної школи церкви ЄХБ „Благодать” м. Рівне О. Медведєва розробила навчальний посібник „Будинок мого серця”, який складається з посібника для вчителя та зошита учня. Особлива увага в цій роботі скерована на те, щоб діти навчилися доводити розпочате діло до кінця, тобто виконувати обіцянки, не відступати, коли для виконання задуманого потрібно здолати певні труднощі, і насамперед перемагали свої пожадливості та непослух до Божих настанов [4, с. 2].

Програма духовної освіти та виховання молоді ґрунтується на самокритичному підході та дослідженні, насамперед особистого внутрішнього стану. Також особливу увагу сконцентровано на зв’язку учень – школа (вчитель) – батьки. У центрі цього трикутника знаходиться Бог, який є з’єднувальною ланкою усіх трьох суб’єктів. Розроблені програми допомагають усім суб’єктам освіти та виховання знаходитись в одному інформаційному просторі. Важливо зрозуміти й те, що кожен з учасників освітньо-виховного процесу знаходиться в ролі учня, а вчителем для них усіх є Ісус Христос.