УДК 007:304:002

СПИСОК

наукових праць професора Житомирського державного університету ім. І.Франка

Шинкарука Володимира Федоровича

ОКРЕМІ ВИДАННЯ

Методические советы, контрольные задания, темы сочинений по русской литературе (для слушателей заочных подготовительных курсов). – Житомир, 1989. – 10 с.

Методические советы, контрольные задания, темы сочинений по русской литературе (для слушателей заочных подготовительных курсов). – Житомир, 1992. – 10 с.

Літературна Житомирщина. Біобібліографічний довідник. – Житомир: Державне редакційно-видавниче підприємство «Льонок», 1993. – 120 с.

Рецензії: Дерев’янко Ф. Довідник уклав педагог // Радянська Житомирщина. – 1993. – 16 березня.

Давидюк В. Літературна Житомирщина // Вісті (Червоноармійськ). – 1994. – 12 квітня.

Методические рекомендации, контрольные и творческие задания по русской литературе (для слушателей заочных подготовительных курсов). – Житомир, 1994. – 12 с.

Давня українська література. Практикум. Науковий посібник. – Житомир: Житомирська типографія, 2003. (У співавторстві з П.В.Білоусом) – 164 с.

Українська література ХІ – ХVІІІ ст. Практикум. Науковий посібник. – Житомир: Житомирська типографія, 2006. (У співавторстві з П.В.Білоусом). – 128 с.

НАУКОВІ СТАТТІ, РЕЦЕНЗІЇ, ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ

Отражение в современной прозе ленинской теории личности и ее значение для коммунистического воспитания молодежи // В. І. Ленін і комуністичне виховання молоді: Повідомлення і тези обласної науково-практичної конференції, присвяченої 110-й річниці з дня народження В. І. Леніна (квітень 1980 р.). – Житомир, 1980. – С. 109-112.

Об изучении патриотических, интернационалистских черт многонациональной советской литературы и ее положительного героя в 10 классе // Формы и методы совершенствования преподавания русского языка и литературы в школах и дошкольных учреждениях Житомирской области: Сообщения и тезисы областной научно-практической конференции (январь 1981г.). – Житомир, 1981. – С. 86-89.

Счастливые люди: Тема труда на уроках литературы // Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР. – 1982. – № 6. – С. 36-42.

Правда життя і образу: Пошуки робітничої теми в прозі останніх років // Дніпро. – 1982. – № 7. – С. 131-135.

Советский характер: Материалы урока по теме «Советская литература 50 – 80-х годов» // Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР. – 1984. – № 5. – С. 47-52.

Личность и коллектив в советской прозе 60 – 70-х годов // Вопросы русской литературы. – 1985. – № 2 (44). – С. 34-40.

Тема творческого труда на занятиях по русской советской литературе и ее значение в деле воспитания будущих учителей // Обласна науково-практична конференція на тему: «Шляхи і форми вдосконалення підготовки вчителя в сільській школі в світлі рішень ХХVІІ з’їзду КПРС, Основних напрямів реформи загальноосвітньої і професійної школи». Повідомлення і тези конференції. – Житомир, 1987. – С. 108-110.

Изучение социально-критического романа В. Липатова «И это все о нем» в ХІ классе // Обласна науково-практична конференція на тему: «Інститут – школі». Повідомлення і тези конференції. – Житомир, 1990. – С. 120-121.

Хай розквітне надія, або Пісні для Іринки // Авжеж (Житомир). – № 5. – 1992. – С. 50.

Яка вона, Софія Ротару? // Авжеж (Житомир). – Ч. 27. – 1993. – Квітень-травень. – С. 24 – 35.

Житомирщина в житті та творчості М. Рильського // М. Т. Рильський і українська література ХХ століття. Матеріали та тези доповідей науково-теоретичної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження М. Т. Рильського. (14 березня 1995 р.). – Житомир, 1995. – С. 29-31.

Поет-воїн Леонід Левицький // Звягель древній і вічно молодий: Тези Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції з нагоди 200-річчя утворення Волинської губернії, 200-річчя Волинської єпархії та 200-річчя найменування міста Звягеля Новоградом-Волинським (1 – 16 вересня). – Новоград- Волинський, 1995. – С. 164-165.

Василь Земляк: штрихи до біографії // Горохівщина крізь призму століть. Тези науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 450-річчю Володарськ-Волинська (28 – 30 вересня 1995 р.). – Володарськ-Волинський-Житомир, 1995. – С. 96-98.

Кінь і патефон у долі Василя Земляка // Київ. – 1995. – № 11-12. – С. 146-147.

Максим Рильський і творча інтелігенція Житомирщини // Малинщина у просторі і часі: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції 25-27 вересня 1996 року. – Малин, 1996. – С. 154-156.

Вишиває пісня долю // Київ. – № 9-10. – 1996. – С. 187-189.

До історії написання драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» // Твоєму йменню вічно пломеніти. Матеріали наукової конференції до 125-річчя від дня народження Лесі Українки (м. Новоград-Волинський, 24 лютого 1996 р.). – Новоград-Волинський, 1997. – С. 38.

Житомирщина в житті та творчості Максима Рильського // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 1. – Житомир, 1997. – С. 5-16.

Ірина Шинкарук: «Мені подобається вчитись» // Однокласник (Київ). – № 3. – 1997. – С. 31-32.

Літературно-краєзнавча робота в школі // Вивчення нових тем у шкільному курсі української літератури: Методичний збірник. – Житомир: Видавництво газети «Житомир», 1998. – С. 179-188.

Міра життя земного… До 90-ліття М. Талалаєвського // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 3. – Житомир, 1998. – С. 8-18.

Василь Земляк: перші кроки на Житомирщині // Творчість В. Земляка в контексті вітчизняної та світової літератури. Збірник наукових праць. – Житомир, 1998. – С. 42-46.

Образи земляків у творчості Максима Рильського // Актуальні проблеми історії і літератури Волині та Київщини. Збірник наукових праць: У 2 ч. – Ч. 1. – Житомир: Видавництво «Волинь», 1999. – С. 194-202.

Житомирщина в житті і творчості М. Рильського // Поліський дивосвіт. Література рідного краю: Житомирщина: Посібник-хрестоматія: В 2 ч. – Ч. І. Критичний огляд. – Житомир, 2000. – С. 123-146.

Творчий ужинок поетів сучасної Житомирщини // Поліський дивосвіт. Література рідного краю: Житомирщина: Посібник-хрестоматія: В 2 ч. – Ч. І. Критичний огляд. – Житомир, 2000. – С. 417-425.

Прожив з весною. Творчий портрет М. Клименка // Поліський дивосвіт. Література рідного краю: Житомирщина: Посібник-хрестоматія: В 2 ч. – Ч. І. Критичний огляд. – Житомир, 2000. – С. 425-429.

Художньо-естетичні особливості прози Лесі Українки (на прикладі оповідання «Жаль») // Вісник Житомирського педагогічного університету. – Вип. 7. – 2001. – С. 156-157.

Олесь Бабій – співець слави січових стрільців // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 7. – Житомир, 2001. – С. 57-60.

Тема історичного минулого народу в давній українській літературі та героїчний епос народів Європи // Взаємозв’язки української і зарубіжної літератури у шкільному курсі: Методичний посібник. – Житомир, 2002. – С. 23-39.

Спогади Леоніда Карума про Василя Кравченка // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 8. – Житомир, 2002. – С. 67-72.

Зустріч, яка не відбулась в Житомирі. (Спогади про Роберта Рождественського // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 11. – Житомир, 2003. – С. 30-35.

Білоконський Іван Петрович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 2. – К.: Поліграфкнига, 2003. – С. 814.

Буркатов Борис Абрамович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 3. – К: Поліграфкнига, 2004. – С. 615.

Особистість Марусі Чурай і пісенна традиція Житомирщини // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 13. – Житомир, 2005. – С. 62-74.

Яснозір’я таланту // Сльота І. «Золото зажнив’я». – Житомир: Полісся, 2006. – С. 5-13.

Автограф для вічності // Сльота І. «Автографи». – Житомир: Полісся, 2006. – С. 5-10.

Прожив з весною // Лицар синіх очей весни. Спогади, фото світлини, поезії М. Клименка. – Житомир: Пасічник, 2006. – С. 161-164.

Максим Рильський і письменники Житомирщини // Бібліотечна Житомирщина. Збірник матеріалів обласної науково-практичної конференції, 26 – 27 вересня 2006 р. – Житомир: Полісся, 2006. – С. 166-177.

Спочатку було слово: Іванові Сльоті – 70! // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 16. – Житомир, 2007. – С. 27-33.

Свіча таланту Костянтина Яновського // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 17. – Житомир, 2007. – С. 177-180.

Народжений піснею // Бізнес Полісся (Житомир). – 2007. – № 8. – Листопад. – С. 50-53.

Свіча таланту Костянтина Яновського // Бізнес Полісся (Житомир). – 2008. – № 9. – Січень. – С. 56-58.

Ніна Матвієнко. Голосом цієї жінки співає і плаче Україна // Бізнес Полісся (Житомир). – 2008. – № 10. – Березень. – С. 55-57.

Новий обрій Ірини Лубківської // Лубківська І. «Жити і любити не уві сні». – Житомир, 2008. – С. 3.

Юрій Градовський: талант, який не знає відпочинку // Бізнес Полісся (Житомир). – 2008. – № 11. – Травень. – С. 56-58.

Зірка і смерть Леоніда Венгерова // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 18. – Житомир, 2008. – С. 27-33.

Ніна Матвієнко. Голосом цієї жінки співає й плаче Україна // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 18. – Житомир, 2008. – С. 48-54.

«Два кольори»: дует // Енциклопедія сучасної України. – Т. 7. – К.: Поліграфкнига, 2008. – С. 253.

Демчук Анатолій Васильович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 7. – К.: Поліграфкнига, 2008. – С. 362.

Демарин Ігор Борисович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 7. – К.: Поліграфкнига, 2008. – С. 323.

Диво, знайдене на соціально-психологічному факультеті // «Диво, знайдене в собі». – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2008. – С. 4 – 5.

Драпак Григорій Миронович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 8. – К.: Поліграфкнига, 2008. – С. 387.

Василь Кравченко та житомирські прототипи Михайла Булгакова // Бізнес Полісся (Житомир). – 2008. – № 12. – Вересень. – С. 48-52.

Жива вода творчості // Бізнес Полісся (Житомир). – 2008. – № 12. – Вересень. – С. 3, 55-58.

Портрет на тлі епохи перемін // Кобзар Л. І. «Погляд у минуле і не тільки». – Житомир, Волинь, 2008. – С. 287-288.

Сповідь небайдужої душі // Ковальчук І. «Сходи». – Новоград-Волинський: НОВОград, 2009. – С. 3-6.

Анатолій Говорадло – душа, покладена на музику…. // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 19. – Житомир, 2008. – С.??

Життя, освячене творчістю і любов’ю. // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – № 19. – Житомир, 2009. – С.??

ГАЗЕТНІ ПУБЛІКАЦІЇ:

1. …Із іскри полум’я займеться (до 150-річчя Декабристського повстання») // Комсомольська зірка (Житомир). – 1975. – 13 грудня.

2. Земля цілинна // Комсомольська зірка (Житомир). – 1978. – 19 грудня.

3. Пісня миру – твоя і моя // Комсомольська зірка (Житомир). – 1985. – 18 липня.

4. Побачення з рідним вузом // Комсомольська зірка (Житомир). – 1986. – 19 квітня.

5. Сміх – справа серйозна // Комсомольська зірка (Житомир). – 1986. – 26 квітня.

6. Франція зблизька. Місія Дружби. Хроніка однієї зарубіжної поїздки // Комсомольська зірка (Житомир). – 1987. – 3 грудня.

7. Франція зблизька. Ах, Париж, Париж…. Хроніка однієї зарубіжної поїздки // Комсомольська зірка (Житомир). – 1987. – 5 грудня.

8. Бракує професіоналізму. На захист дуету «Два кольори» // Комсомольська зірка (Житомир). – 1988. – 2 червня.

9. Лев Лещенко: «Знайти себе і не втратити» // Комсомольська зірка (Житомир). – 1991. – 6 квітня.

10. Сповідь зацікавленої особи. З фестивалю «Червона рута» // Комсомольська зірка (Житомир). – 1991. – 24 серпня.

11. Студент – і на сцені студент // Молодіжна газета (Житомир). – 1992. – 12 червня.

12. Яка вона, Софія Ротару? // Житомирський вісник. – 1993. – 30 квітня.

13. Міра життя земного. До 90-річчя з дня народження Матвія Талалаєвського // Перемога (Попільня). – 1999. – 2 січня.

БІБЛІОГРАФІЯ ПРАЦЬ ШИНКАРУКА В.Ф.

- Шинкарук Володимир Федорович // Бібліографія наукових праць викладачів Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка (1979 – 1989 рр.) – Житомир: Державне редакційно-видавниче підприємство «Льонок», 1992. – С. 140 – 141.

- Шинкарук В.Ф. // Бібліографія наукових праць викладачів Житомирського державного університету імені Івана Франка – Житомир: Редакційно-видавничий відділ ЖДПУ. – С. 248 – 249.

- Шинкарук В.Ф. // Бібліографічний покажчик публікацій викладачів університету за 2000 – 2005 роки. – Житомир: Видавництво ЖДУ, 2007. – С. 327.

 

УДК 007:304:002

ФУНКЦІЇ ФАХОВОГО ВИДАННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Бессараб А.О.

This article discusses the function of a specialized in the field of scientific communication: general, special, spe­cific. Describe the basic communication barriers that impede the realization of these functions. The problems asso­ciated with them breaking.

Key words: specialized periodicals, scientific communication, the communication barrier, the function of spe­cialized publications.

В статье рассмотрены функции специализированного издания в сфере научной коммуникации: об­щие, специальные, конкретные. Охарактеризованы основные коммуникационные барьеры, которые пре­пятствуют реализации этих функций. Обозначены проблемы, связанные с их преодолением.

Ключевые слова: специализированное издание, научная коммуникация, коммуникационный барьер, функция специализированного издания.

У статті визначено функції фахового видання у сфері наукової комунікації: загальні, спеціальні та кон­кретні. Охарактеризовано основні комунікаційні бар’єри, які перешкоджають реалізації цих функцій: тех­нічний, психологічний, соціальний. Окреслено проблеми, пов’язані з їх подоланням.

Ключові слова: фахове періодичне видання, наукова комунікація, комунікаційний бар'єр, функція фахо­вого видання.

У науці комунікація та її роль у процесах створення нового знання привернула до себе увагу з розвитком соціології знання, соціології науки й наукознавства [5; 13; 19; 20; 26].

Динамічні зміни в науковому середовищі та в суспільстві в цілому, швидке зростання обся­гу інформаційних потоків у всіх галузях людсь­кої діяльності безпосередньо стосуються сфе­ри інформаційного обслуговування вчених і спеціалістів, вимоги до якості якого постійно підвищуються. Відомо, що до 70% наукової інформації міститься в наукових журналах, при цьому їхня кількість у світі постійно збільшу­ється: перші з’явилися наприкінці 80-х рр. XX ст., а в 2009 р. їх уже майже 600 тис. (за даними Міжнародного довідника періодики игіісИ) [31].

Визначення функцій документа відбувається в процесі розширення його тлумачення та сфери застосування багатьма вченими: М.П. Ілюшен- ко [11], К.Г. Мітяєвим [18], П.Отле [23], А.Н. Со­ковою [28] та ін. На початку XXI ст. питання щодо функцій документів розглядалися документознав- цями Н.М. Кушнаренко [15], М.С. Парковим [16], Ю.І. Палехою, Н.О. Леміш [24], С.І. Семілетовим [27], Г.М. Швецовою-Водкою [ЗО] та ін.

Сьогодні зусилля вчених спрямовані на дос­лідження видань із різноманітних галузей знан­ня. Для цього розробляються методики розра­хунків нових показників для оцінювання ефек­тивності наукових журналів, а також багаторів­неві схеми їх класифікації з використанням да­них цитування. Усі ці показники так чи інакше пов’язані з функціями наукового видання в ці­лому й наукового фахового зокрема.

Мета статті - розкрити функції фахового видання у сфері сучасної наукової комунікації.

За ДСТУ 3017-95, видання - “документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацю­вання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, при­значену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних до­кументів щодо їхнього видавничого оформлен­ня і поліграфічного виконання” [4].

Відповідно, наукове фахове видання є до­кументом, а отже, за своїм походженням є од­ним із комунікаційних каналів фіксування та передачі знань, спілкування людей.

У системі наукової комунікації фахове видання набуває статусу комуніката. Наукова інформація може передаватися у формі журналу, збірника наукових праць, диска з його електронною версі­єю, Інтернет-видання. Переваги таких комунікацій:

- добре збереження наукової інформації;

- можливість вивчення, багаторазового пере­читування інформації;

- ґрунтовність підготовки;

- можливість доведення до багатьох реципієн­тів;

- можливість встановлення права інтелекту­альної власності.

На сьогодні в опублікованих джерелах немає єдиного підходу до визначення функцій докуме­нтів у цілому й фахових видань зокрема.

Більшість авторів поділяють функції доку­ментів на сутнісні, властиві всім документам, і ті, які присутні в документах вибірково. Так, згідно з М.С. Парковим [16], функції документів - це їхнє цільове призначення, спосіб викорис­тання. Він ділить функції документа на сутнісні та прикладні. До першої групи автор відносить функції закріплення інформації на матеріаль­ному носії, комунікативну, збереження інфор­мації, функцію історичного джерела, культурну.

У межах конкретної діяльності документу властиві прикладні функції: управління, право­ва, освітня, політична та ін.

Н.Б. Зінов’єва [9] серед загальних функцій виділяє соціальну, інформаційну, комунікатив­ну, культурну. До спеціальних функцій докуме­нтів, на її думку, належать облікова, освітня, управління, меморіальна тощо.

Г.Н. Швецова-Водка [ЗО] називає основну функцію документів - соціально-комунікативно- інформаційну, яка визначається їх місцем у сис­темі соціальних комунікацій, де вони є каналами передачі інформації. Вона виділяє також інші загальні функції (пізнавальна, посвідчення, ме­моріальна, культурна, управлінська), які виконує документ у певних комунікаційних ситуаціях, а також спеціальні та конкретні.

Е.А. Плешкевич [25] ділить функції докумен­тів на загальні, характерні для всіх документів, до яких віднесені комунікативна, функція істо­ричного джерела та культурна, а також на си­стемні, характерні для документів визначених систем. До них належать: функція управління, правова, посвідчувальна тощо.

Н.М. Кушнаренко [15] поділяє функції доку­ментів на три групи:

• головну, найбільш значущу функцію, - збереження та передача інформації в про­сторі й часі;

• основні функщї - інформаційна, комуніка­тивна, кумулятивна:

• спеціальні - управління, пізнавальна, пра­вова, меморіальна та ін.

У цьому трактуванні недостатньо точно виді­лений критерій поділу, оскільки функція переда­чі інформації - це і є комунікативна, яка повто­рює одну з основних запропонованих автором функцій.

Одновимірний перелік функцій документів поданий у навчальному посібнику [10]. Автори називають такі функції документів: пам’яті, ко­мунікативна, інформаційна, правова. Тут конк­ретно не визначено, чи характерні ці функції всій сукупності документів, чи вони представ­лені вибірково, для того, щоб продемонструва­ти наявність цього атрибуту документа як сис­темного об’єкта. До того ж правова функція не може виступати як сутнісна, тому що далеко не всім документам вона властива.

З погляду теорії соціальної комунікації [29] виділяють сутнісні та прикладні функції доку­ментів. Залежно від соціального призначення до сутнісних належать комунікативно-часова, ко­мунікативно-просторова, ціннісно-орієнтувальна, а за споживчими вимогами - змістова, розу­міння, речовинності документа.

Прикладні функції діляться за соціальним використанням (освітня, ідеологічна, бюрокра­тична та ін.) та особистим використанням (пі­знавальна, гедоністична, бібліофільська тощо).

Проведений аналіз дає змогу констатувати, що серед виділених різними авторами сутніс­них функцій документа неодмінно присутня комунікативна. Вона вказує на роль документа в процесі комунікації, на його належність до системи соціальних комунікацій.

Н.Б. Зінов’єва відзначає, що існує зв’язок між видами документів, їх властивостями та функці­ями. Об’єднання документів у певні види актуа­лізує їхні якісні властивості, які при використанні перетворюються на функції [9]. У результаті пристосування до виконання певних функцій документи набувають якісних відмінностей, що виражається особливостями мови, структури, змісту, вибору способу документування.

Фахові видання мають свої відмітні риси, які впливають на сферу виробничої та наукової ко­мунікації. Серед них такі, як особливість соціаль­ного призначення, яка полягає в тому, що вони сприяють розвитку прогресу в науковій сфері; інтернаціональна природа видань визначається тим, що комунікація в науковій сфері пов’язана з передачею повідомлення, цінність якого не за­лежить від мовних, географічних, особисіісних обмежень; особливості змісту та мови фахових видань детерміновані складністю самих об’єктів науки, методів та інструментарію їх вивчення, а також особливостями наукової мови (широким використанням формалізованих мов, таблиць, графіків, схем і спеціальної термінології).

У публікаціях фахівців у галузі наукової ін­формації визначається залежність від комуні­кації своєчасної оцінки й визнання наукових результатів; залежність розміщення публікацій у журналах від їх орієнтації на окремі наукові дисципліни; залежність використання наукової інформації від професійного рівня науковців, від видів і типів документів, від галузевої спе­цифіки. Встановлення такої залежності дало змогу виділити функції одного з найпоширені­ших каналів наукової комунікації - журналу, який розглядається як:

• інструмент офіційної суспільної реєстра­ції наукових досягнень;

• засіб поширення наукової інформації;

• джерело престижу авторів, видавців, пе­редплатників;

• засіб інтеграції наукового знання;

• інструмент вирішення проблем завдяки науковим дискусіям;

• засіб мотивації й стимулювання наукової праці [3].

Наукові журнали виконують різноманітні функції, що свідчить про їхню поліфункціона- льність. Розглянемо їх докладніше. Для цього скористаємося термінологією, запропонованою Г.М. Швецовою-Водкою (загальні, спеціальні, конкретні функції).

Насамперед, слід сказати про загальні фун­кції фахового видання.

Комунікаційна функція фахового видання полягає в тому, що воно є засобом (каналом) комунікації; забезпечує один з видів наукової комунікації (документну), яка без нього була б неможливою. Це здатність фахового видання бути інформативним засобом передачі, обміну, комунікації, спілкування.

Фахове видання призначене для доведення результатів досліджень і розробок до зацікав* лених науковців та фахівців, взаємного стиму­лювання творчої активності.

Крім того, фахове видання має на меті залучен­ня уваги та збудження інтересу до ходу й результа­тів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Будь-яке видання створюється для того, щоб організувати дії у відповідь його отримувача, таким чином, завжди є творець інформації та передбача­ється ймовірний або реальний реципієнт.

Інформаційна функція тісно пов’язана з ко­мунікативною, оскільки функція передачі інфо­рмації виконується лише в комунікаційній сис­темі. Вона притаманна широкому колу докуме­нтів і полягає в збереженні та накопиченні ін­формації; передаванні її в просторі й часі; ба­гаторазовому зверненні до неї.

У системі наукових комунікацій періодичні ви­дання становлять близько 1/3 документального інформаційного потоку. На сьогодні рівень розви­тку Інформаційних ресурсів дедалі більшою мі­рою визначає місце країни в сучасному світі.

Фаховий журнал в Україні є основним операти­вним джерелом нової інформації про досягнення науки й техніки і, отже, найважливішим засобом, що сприяє прискоренню науково-технічного про­гресу. У ньому містяться відомості про результати й методи наукових досліджень, про організацію та планування НДР, ведуться обговорення методо­логічних питань розвитку науки.

Крім того, у журналі порушуються актуальні наукові проблеми, дається оцінка наукових на­прямів, наводиться інформація про наукові форми тощо.

Фахове видання є ефективним способом взаємного інформування й спілкування вчених. Науково-комунікаційні процеси в сучасній науці мають глобальний масштаб. Розвиток науки визначає зміст і обсяг наукової інформації, що включається в інформаційно-комунікативний про­цес, сприяє розширенню та поглибленню нау­ково-пізнавальної діяльності й нового зростан­ня науки в цілому.

Виконуючи інформаційну функцію, фахове ви­дання здійснює рекламу результатів досліджень та стимулювання їх реалізації й упровадження.

Соціальна функція має на увазі, що фахове видання виникає у відповідь на потреби суспільс­тва та задовольняє їх. Науковець прагне опубліку­вати результати своєї роботи, викладені у статті, передусім, з метою якнайширшого оприлюднення, створення вільного доступу до неї читачів. На жаль, більшість українських наукових журналів не виконують цієї головної функції, тобто не висту­пають посередниками між дописувачем і читачем.

Фахове видання має на меті забезпечення первинною науковою інформацією суспільства, повідомлення про появу нового наукового знан­ня, передачу його в загальне користування.

Пізнавальний, інформаційний аспект наукової комунікації доповнюється її соціальними функція­ми. Науковці для досягнення своєї головної мети - одержання наукового знання - вимушені спілкува­тись один з одним. У процесі такого спілкування відбувається не лише переміщення інформації, але й встановлюються певні соціальні відносини - вирішується питання щодо пріоритету, наукового престижу, відбувається стратифікація наукового співтовариства. Слід зазначити, що форма й різ­номанітність соціальних відносин, що виникають, є специфічними для різних рівнів об’єднання вчених - починаючи з лабораторії та інституту й закінчуючи сукупністю вчених якоїсь дисципліни або науковим співтовариством у цілому [17, с. 14- 17].

Поряд із названими функціями можна виді­лити ряд загальних функцій часткового хара­ктеру, зумовлених призначенням комунікації, тобто кінцевою метою передачі інформації. Се­ред них такі, як: пізнавальна, посвідчення, ме­моріальна, культурна, управлінська.

Пізнавальна функція є спеціальною для фахового видання, тому докладно буде розг­лянута нижче.

Функція посвідчення означає, що видання є засобом доведення, підтвердження певних фак­тів (відомостей), їх реального існування в дійс­ності.

Фахове видання містить статті, опубліковані з метою апробації та практичної реалізації ре­зультатів наукових досліджень. У процесі свого розвитку людське суспільство, пристосовуючись до об’єктивних умов, змушене знаходити шляхи зміни самих умов. Звідси виникають наукові проблеми й випливають цілі наукових дослі­джень. Конкретну реалізацію результати науки знаходять у матеріальному виробництві, що виявляється в дедалі ширшому використанні нових інформаційних технологій і зростанні його наукоємності. Функція посвідчення виявляється в закріпленні пріоритету (див. далі).

Меморіальна функції. Фахові видання не тіль­ки фіксують пріоритети та виконують функції нау­кового архіву, а й здійснюють взаємозв’язок нау­кових поколінь, забезпечують “історичну пам’ять” у науці, можливість наукової полеміки та зна­йомство з переднім краєм науки.

П. Отле, відомий теоретик документації, ви­значив документ і книгу як “матеріалізовану пам’ять людства, яка щодня реєструє факти, ідеї, дії, почуття, мрії, відображені у свідомості людини” [23]. Це здатність видання слугувати “зовнішньою пам’яттю" людини та суспільства в цілому, зберігати інформацію й передавати її з покоління в покоління.

Н.В. Зелінська зазначає: “Виконуючи особ­ливу функціональну роль - концентрувати, збері­гати та передавати наукову інформацію без об­межень у часі та просторі, - фахове видання (як і будь-яке наукове) забезпечує спадкоємність нау­ки, відтворення історії теоретичного освоєння світу та методів цього освоєння" [8, с. 8].

Культурна функція властива фаховому ви­данню як предмету матеріальної культури людства. За словами М.П. Ілюшенко [11], до­кументи в цій функції (у тому числі фахові ви­дання) фіксують і закріплюють наукові знання, традиції, вироблені й збережені в суспільстві.

Як переконливо доводять західні видавці, на­укові праці, окрім власне наукової цінності, по­винні демонструвати зв’язок із культурою та тра­диціями конкретного народу, а також багатство мови, її ресурси, природну та мистецьку мета­форичність. Рівною мірою з художніми творами саме наукова література здатна репрезентувати, а водночас характеризувати свою добу, бо вона є невід’ємним компонентом інтелектуального та соціального клімату в суспільстві [8, с. 240].

Управлінська (регулятивна) функція має на увазі збереження стану об’єкта управління від­повідно до попередньо заданих норм і розпо­ряджень (вказівок).

Наукові видання, роблячи свій внесок у сис­тему контролю за достовірністю і якістю публі­кованих матеріалів, відіграють важливу роль у підвищенні ефективності науки. Тут слід від­значити вимоги до структури та змісту статей у фахових виданнях.

Саме цим наукові журнали відрізняються від Інтернет-сайтів, інформація на яких ніким не контролюється в плані достовірності, абсолют­но не систематизується і зникає так само непе­редбачено, як і з’являється.

Дослідник, науковець, що “дозріває” до на­писання наукових творів, має бути добре “про­інструктованим” щодо способів і можливостей висловити через майбутній текст свої ідеї так, аби вони обов’язково зацікавили й захопили читачів, до того ж вплинули на них максималь­но ефективно.

Як різновид управлінської можна розглядати ідеологічну функцію, якщо розуміти її як спря­мованість на формування ідеології, тобто сис­теми ідей, поглядів та уявлень. Фахові видання сприяють формуванню наукового світогляду.

Сьогодні наукові видання не просто здійс­нюють передавання наукової інформації, а й стають носієм особливої суспільної ідеології.

Спеціальна функція документа - це функція, яка властива певному виду документа або є голо­вною для певного виду документа. Серед спеціа­льних можуть бутм і перелічені вище, якщо вони стають головними для документів певного виду.

Так, для фахового видання головною функ­цією є пізнавальна.

Пізнавальна функція має декілька аспектів: фахове видання є засобом отримання й пере­дачі знань у суспільстві; відображення об’єк­тивної дійсності; завершення процесу пізнання. Інакше кажучи, вона полягає в отриманні та передачі знань у суспільстві.

Наукові журнали створюються саме для того, щоб передати певні знання, і використовуються вони споживачами саме для того, щоб отримати знання, які містяться в них. Цю функцію нази­вають також “засвоєння суспільного досвіду”, "обмін ідеями”, “передача думок” тощо.

Фахове видання складається зі статей, які є результатом пізнання об'єктивної дійсності, точ­ніше усвідомлення суб’єктом того, що пізнане.

Фахове видання відображає процес функціону­вання науки як сфери людської діяльності й наукову свідомість як форму суспільної свідо­мості. Тим самим воно сприяє підвищенню рів­ня наукових знань.

Крім загальних та спеціальних функцій, іс­нують конкретні.

Для науково-дослідних документів, у тому числі фахового видання, спеціальною функці­єю є забезпечення суспільства первісною нау­ковою інформацією. Для фахового видання кон­кретною функцією є фіксація наукового пріо­ритету [ЗО, с. 98].

Відповідно до традицій та чинного законо­давства дослідження вважається завершеним тоді, коли його результати опубліковані, тобто представлені у вигляді повідомлення. Воно має бути доступним хоча б для обмеженого контингенту науковців, що стає можливим за­вдяки фаховому виданню.

Наступною конкретною функцією є форму­вання репутації авторів статей фахових видань. Від визнання у світі фіахового видання, внесення його до баз даних залежить можливість доступу до опублікованих матеріалів, поширеність інфо­рмації про вченого та результати його дослі­джень. У сучасних ієрархічно організованих нау­кових осередках (а всі сучасні наукові установи - від академій до просвітницьких товариств - на­лежать саме до таких) “наукова репутація є різ­новидом соціальної влади” [6]. І писання тих, що займають високу позицію у своєму осередку, вже наперед мають велику силу переконування, - більшу, ніж тих, що перебувають нижче. А тому для суспільства в цілому теж зовсім не байдуже, що саме своїми текстами репрезентують “вер­хи” та в який спосіб досягають суспільного ви­знання, умовно кажучи, “низи” цієї ієрархічної наукової драбини.

Успіх науковця, у тому числі його позиції в боротьбі за професійне визнання, залежить значною мірою від того, наскільки швидко він отримує інформацію про стан справ на перед­ньому краї досліджень, а також оперативного й кваліфікованого обговорення проміжних ре­зультатів його власної роботи. Сьогодні основ­ним засобом комунікації на передньому краї науки є статті в наукових виданнях, які забез­печують розподіл наукової спільноти за рівня­ми наукового престижу й виділяють наукову еліту та “периферійних” учених, високоцитова- них, мапоцитованих і нецитованих авторів.

Опосередковано фахове видання виконує оцінювальну функцію, що тісно пов’язана з по­передньою. Так, 24 грудня 2009 р. рішенням колегії Міністерства освіти і науки України пока­зник “Кількість публікацій у наукометричній між­народній базі даних Scopus” був ухвалений як один з показників оцінювання результативності наукової та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів. “Положення про дослідни­цький університет", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. № 17, зокрема, регламентує мінімальну кіль­кість наукових робіт (150), яку співробітники уні­верситету повинні публікувати щорічно у видан­нях, що індексуються базами даних Web of Science та/або Scopus, для надання (підтвер­дження) статусу дослідницького університету.

Гедоністична функція передбачає, що ви­дання є джерелом естетичного задоволення. Про неї зазвичай говорять переважно стосовно творів художньої літератури та зображального мистецтва, проте науковий текст практично ні­коли не зводиться до простого повідомлення фактів, особливо якщо він написаний визначним ученим, “сильною мовною особистістю”. Він ви­конує, окрім відомих “практичних функцій" К. Бюлера, ще й функцію поетичну, або естети­чну (Я. Мукаржовський). Спробою усвідомити та об’єктивно оцінити естетику наукового тексту можна вважати народжену “всередині” світу на­уки методику оцінювання “краси” наукової теорії, зіставлення більш чи менш “гарних” її варіантів.

Н.В. Зелінська у зв’язку із цим зазначає, що “оцінка наукового тексту в системі естетичних координат, яка не лише йде від "споживачів” (що не дивно), а й усвідомлюється авторами (найчастіше - не схильними до такої інтелекту­альної “філантропії", як адаптація власних тво­рів), - примушує думати про невипадковість такого збігу інтересів суб’єктів, що перебува­ють “по різні боки” тексту, а самі ці інтереси розглядати як цілком прагматичне втілення естетичних потреб усіх учасників наукової кому­нікації” [6].

Бібліофільська функція - фахові видання можуть бути предметом колекціонування, тоді зачіпається емоційна сфера особистості.

Функція самовираження автора, коли пуб­лікації стають невимушеним актом творчого вираження особистих талантів, здібностей, пе­реконань, знань.

Наукова комунікація, суть якої полягає в обміні інформацією, становить ядро професійної діяль­ності вчених. Проте деякі дослідники стверд­жують, що наукова періодика дедалі більше пере­творюється із засобу наукової комунікації на засіб наукового самоствердження і, відповідно, підпо­рядковується не так читацьким запитам, як автор­ським цілям [8, с. 219]. Йдеться про прагнення деяких науковців виступати не просто автором статті, а головним редактором, заступником голо­вного редактора або членом редколегії фахового видання.

Інструментальна функція - створення до­кументів за професійним обов’язком, заради честолюбства, слави, заробітку та інших мер­кантильних розрахунків.

“Наукова репутація є одним з різновидів со­ціальної влади” [6] - з чітким, відповідно до ста­тусу, перебуванням індивіда-науковця на тій чи інший сходинці ієрархічної драбини.

Із цією функцією пов'язана така проблема на­укової комунікації, як імітація наукової творчості. Йдеться не лише про плагіат, а й “заавторство”.

Товарна функція зумовлена тим, що фахове видання є продуктом праці, має ринкову вар­тість і може функціонувати як товар.

На ринкові реалії мусять реагувати всі сфери суспільного життя, тому науковий текст починає сприйматися як особливий продукт, що має пе­вну, цілком вимірювану, вартість (зарплатня, гонорар, фант, премія).

Суспільна ж цінність цього продукту визнача­ється специфічним середовищем (колегами- науковцями) або, ширше, “ринком” (колом заці­кавлених або випадкових читачів) і приносить дивіденди у вигляді так званого “символічного капіталу” - “акумульованого престижу, визнання і поваги до певної особи або наукової інституції” (Дж.Б. Томпсон).

Якщо людина не може прочитати та зрозу­міти текст документа, зокрема фахового жур­налу, він втрачає свої функції [29].

А.В. Соколов виділяє три види комунікати­вних бар’єрів: технічний, психологічний, соціа­льний [29, с. 179-183].

Успіх виконання фаховими виданнями своїх функцій залежить від подолання комунікативних бар'єрів, які мають специфічний характер прояву. Наприклад, техннний бар’єр, який пов’язаний з недоступністю документа. Так, бази даних Інсти­туту наукової інформації США (одна з найбільших) не всім доступні, оскільки річна передплата стано­вить близько 20тис.дол. США на рік, річна пе­редплата одного зведеного тому реферативного журналу ВІНГГІ становить 500 дол. США. В Україні функціонує реферативна база даних “Україніка наукова”, але це не вирішує питання доступу до новітніх здобутків світової науки. Проте найбільше видавництво наукової періодики “ЕІвеуіег” з метою реклами періодично надає відкритий доступ до своїх поточних журналів через інформаційний портал hhp://sdencedirect.com.

Величезні можливості для пошуку наукової інформації відкрились завдяки могутньому між­народному руху Відкритого доступу до науко­вого й гуманітарного знання. У середині 2006 р. був запущений перший український інституцій- ний архів відкритого доступу до наукових пуб­лікацій - UkraineEprints.

Отже, сучасний рівень забезпечення інфор­маційними технологіями й вартість інформацій­них послуг у нашій країні дає змогу будь-якому дослідникові, незалежно від його матеріальних можливостей, безперешкодно увійти до світового інформаційного простору. Тобто національний рівень матеріального забезпечення життя перес­тає бути умовою, яка перешкоджає науковій дія­льності. Завдяки вільним потокам інформації за­раз єдиною умовою для реалізації дослідницько­го потенціалу стає здатність до інтелектуального напруження й навчання. К.П. Воробйов доводить на прикладі клінічної публікаційної практики, що в існуючій системі відставання від міжнародних норм зумовлене або небажанням відповідальних фахівців що-небудь змінювати, або несформованістю професійних навичок [1].

Психологічний бар’єр виникає, коли реципієнт не розуміє змісту статей фахового видання, що зумовлено особливістю мови наукових докумен­тів або непідготовленістю читача для їх сприй­няття (рівень освіти, знання іноземних мов).

Спілкування між науковцями-дослідниками, які обмінюються інформацією або одержують нові відомості, необхідне для подальших дос­ліджень. Н.В. Зелінська зауважує, що особли­вого значення створення текстів набуває у спеціальній науковій комунікації: “...саме тут їх ефективне прочитання/використання - у випа­дку порозуміння між авторами і реципієнтами - дає як найбажаніші соціальні наслідки (приро­щення нового знання, можливість упроваджен­ня у майбутню практику та в освітню діяль­ність, піднесення загальноосвітнього рівня сус­пільства й розширення його світоглядних гори­зонтів тощо), так і суттєві персональні резуль­тати (кар’єрне сходження, визнання наукової спільноти й суспільства в цілому, особиста мо­ральна та матеріальна сатисфакція тощо)" [7, с.6].

З метою розширення читацької аудиторії та подолання мовного бар’єра останнім часом дедалі більше науковців прагне опублікувати результати власних досліджень англійською. Для України, яка лише розпочала відбудову власної наукової мови, стрімкий перехід на ан­глійську загрожує тим, що цей процес так і не буде завершено. З огляду на цю небезпеку значно доцільнішим є оперативне видання пе­рекладів найкращих, найрезонансніших праць іноземних науковців - для введення їх в інфо­рмаційний арсенал українських колег (через Інтернет та інші доступні канали) і водночас поступове просування за кордон професійних перекладів початково виданих в Україні конку­рентоспроможних здобутків вітчизняних авторів.

Соціальний бар’єр пов’язаний з недоступні­стю документа для певних категорій користу­вачів: якщо для використання документів роз­роблені особливі умови доступу.

Використовуючи сформований на сьогодні “інструментарій” метадискурсу для аналізу ре­зультативних досягнень сучасної української на­уки, Н.В. Зелінська [7] зауважує, що виглядають ці досягнення досить двозначно. З одного боку, усі форми наукової діяльності - від виконання важливих тем та участі в реальних дослідниць­ких програмах до захистів дисертацій і публікації наукових творів - демонструють одностайний статистичний “позитив”. З іншого ж боку, усі ці здобутки не те, що не підкріплені таким самим позитивом у сприйнятті громадською думкою, - здебільшого й зовсім не зауважені. І причина тут не стільки у слабкій розвинутості загалом потуж­ного засобу ознайомлення суспільства з досяг­неннями науки, яким у цивілізованому світі є нау­кова журналістика, скільки у недостатній репре­зентативності власне наукових видань.

Висновки. Таким чином, фахові видання є елементом документної комунікаційної діяль­ності, в якій виконують загальні, спеціальні та конкретні функції, мають характерні риси, пов’я­зані з особливостями комунікаційного процесу в науковій і виробничій сферах.

Успіх використання фахових видань зале­жить від подолання комунікативних бар’єрів, які мають специфічний характер прояву.

Scientific communication

From Wikipedia, the free encyclopedia

Jump to:,

Scientific communication is a part of and the which

study researchers use of formal and informal information channels, their communicative roles (e.g., "gatekeepers"), the utilization of the formal publication system and similar issues.

 

[ ] See also

 

[ ] Literature

Bjôrk, B.C. (2005). A lifecycle model of the scientific communication process. LEARNED PUBLISHING, 18(3), 165-176.

 

Fjordback S0ndergaard, Trine; Andersen, Jack & Hjarland, Birger (2003). Documents and the communication of scientific and scholarly information. Revising and updating the UNISIST model. Journal of Documentation, 59(3), 278-320. Available at:

 

Hurd, J. M. (2000). The transformation of scientific communication: A model for 2020. Journal of the American Society for Information Science, 51(14), 1279-1283.

 

Kling, R. & McKim, G. (2000). Not just a matter of time: Field differences and the shaping of electronic media in supporting scientific communication. JOURNAL OF THE AMERICAN SOCIETY FOR INFORMATION SCIENCE, 51(14), 1306-1320.

 

Nelson, C. E. & Pollock, D. K. (Eds.). (1970). Communication Among Scientists and Engineers. Lexington, Massachusetts: Health Lexington Books.

Meadows, A. J. (1974). Communication in Science. London: Butterworths.

Meadows, A. J. (1998). Communicating Research. San Diego, CA: Academic Press.

Vickery, B. (2000). Scientific Communication in History. Lanham, MD: Scarecrow Press.

Wojick, D. E.; Wamick, W. L.; Carroll, B. C. & Crowe, J. (2006). The Digital Road to Scientific Knowledge Diffusion. A Faster, Better Way to Scientific Progress? Commentary. D-Lib Magazine, 12(6). Available at:

You have worked hard on your important discoveries or products. Now, you have to communicate your efforts successfully. Poor writing or improper grammar could cost you considerable business or the ability to get your work published.

Our team of Ph.D. scientists can help. We are experienced scientists and communication professionals. We are successful researchers, have received grant funding from multiple organizations, serve on study sections, act as reviewers for many journals, and are successful entrepreneurs.

Let our team help you effectively communicate your science.

 

 

Scientific Editing

Whether you are submitting a journal article or funding proposal, sending business information to a potential client, or promoting your products on your website or at a trade show, it is critical to convey excellence. With today's information overload, your efforts may not receive the attention they deserve if you have not written concisely and effectively.

Our editors can help. We will edit and revise your writing to have more impact and enhance your business, publications, fund-raising efforts, and promotional documents. We are experienced in helping non-native English speakers improve their writing.