Схема 9. Будівлі з двома перепадами висоти
Снігове навантаження на верхнє і нижнє покриття слід приймати за схемою 8. Значення , b 1, , b 2слід визначати для кожного перепаду незалежно, приймаючи: т 1і т 2 у схемі 9 (при визначенні навантажень біля перепадів h 1і h 2)відповідними m 1 у схемі 8 і m 3 (частка снігу, що переноситься вітром по пониженому покриттю) відповідним m 2у схемі 8. При цьому b 3 = b 1 + b 2 – L 3; Схема 10. Покриття з парапетами Схему слід застосовувати при (h – в м; – в кПа) але не більш як 3. Схема 11. Ділянки покриттів, що примикають до вентиляційних шахт, які вивищуються над покрівлею, та інші надбудови Схема стосується ділянок з надбудовами з діагоналлю основи не більш як 15 м. Залежно від конструкції, що розраховується (плит покриття, підкроквяних і кроквяних конструкцій), необхідно враховувати найбільш несприятливе розташування зони підвищеного навантаження (при довільному куті ). Коефіцієнт , постійний у межах зазначеної зони, слід приймати таким, що дорівнює: 1,0 при d 1,5 м; при d >1,5 м, але не менш як 1,0 і не більш як: 1,5 при 1,5 < d 5 м; 2,0 при 5 < d 10 м; 2,5 при 10< d 5 м; b 1 = 2 h, але не більш як 2 d. Схема 12. Висячі покриття циліндричної форми
Додаток І СХЕМИ ВІТРОВИХ НАВАНТАЖЕНЬ І АЕРОДИНАМІЧНІ КОЕФІЦІЄНТИ Саеr Схема 1. Окремо розташовані плоскі суцільні конструкції Вертикальні поверхні та такі, що відхиляються від вертикальних не більш як на 15°.
|