Схема 9. Будівлі з двома перепадами висоти

Снігове навантаження на верхнє і нижнє покриття слід приймати за схемою 8. Значення , b ₁, , b ₂слід визначати для кожного перепаду незалежно, приймаючи: т ₁і т ₂ у схемі 9 (при визначенні навантажень біля перепадів h ₁і h ₂)відповідними m ₁ у схемі 8 і m ₃ (частка снігу, що переноситься вітром по пониженому покриттю) відповідним m ₂у схемі 8.

При цьому

b ₃ = b ₁ + b ₂ – L ₃;

Схема 10. Покриття з парапетами

Схему слід застосовувати при

(h – в м; – в кПа)

але не більш як 3.

Схема 11. Ділянки покриттів, що примикають до вентиляційних шахт, які вивищуються над покрівлею, та інші надбудови

Схема стосується ділянок з надбудовами з діагоналлю основи не більш як 15 м. Залежно від конструкції, що розраховується (плит покриття, підкроквяних і кроквяних конструкцій), необхідно враховувати найбільш несприятливе розташування зони підвищеного навантаження (при довільному куті ).

Коефіцієнт , постійний у межах зазначеної зони, слід приймати таким, що дорівнює: 1,0 при d 1,5 м;

при d >1,5 м, але не менш як 1,0 і не більш як:

1,5 при 1,5 < d 5 м;

2,0 при 5 < d 10 м;

2,5 при 10< d 5 м;

b ₁ = 2 h, але не більш як 2 d.

Схема 12. Висячі покриття циліндричної форми

 

Додаток І
(обов'язковий)

СХЕМИ ВІТРОВИХ НАВАНТАЖЕНЬ І АЕРОДИНАМІЧНІ КОЕФІЦІЄНТИ С_аеr

Схема 1. Окремо розташовані плоскі суцільні конструкції

Вертикальні поверхні та такі, що відхиляються від вертикальних не більш як на 15°.