Мансардний дах

Купольні і конічні дахи: застосовуються для перекриття будівель кругового контуру в плані.

Пласкі дахи знаходять найширше застосування як в цивільному, так і в промисловому будівництві. На відміну від схилових дахів, на пласких дахах не застосовують як покрівель штучних і листові матеріали. Тут необхідні матеріали, що допускають влаштування суцільного килима (бітумні, бітумно-полімерні і полімерні матеріали, а також мастики). Цей килим має бути еластичним настільки, щоб сприймати температурні і механічні деформації підстави покрівлі. Як основу використовують поверхню теплоізоляції, що несуть плити, стяжку.

Дахи. Перш ніж розпочинати демонтаж конструкцій даху, треба зняти теле- й радіоантени, лінії зв'язку, а також розібрати інші надбудови й конструкції вентиляційних шахт, якщо вони знахо­дяться в аварійному стані і загрожують обваленням чи створюва­тимуть складності при проведенні демонтажу.

Далі починають розбирати покрівлю. Ломиком або стальною лопаткою обережно відривають покриття з рулонних матеріалів від основи, відокремлений клапоть відрізають ножицями від суміжного покриття, згортають в рулон і спускають до місця складування за допомогою крана в спеціальних ящиках або закритим жолобом. Рулонну покрівлю знімають разом з утеплювачем. Покрівлю з дріб­них штучних матеріалів розбирають поелементно в порядку, зво­ротному їхньому влаштуванню.

При розбиранні азбестоцементних покриттів в зоні роботи укла­дають дерев'яні сходи й майданчики, після чого перерізають шурупи й цвяхи, знімають елементи даху, рядові листи, лотки й кутки. Всі елементи даху, зроблені з покрівельного заліза (звиси, жолоби, переділки), знімають після видалення азбестоцементних деталей (рис. 4.1).

Рис. 4.1- Послідовність розбирання елементів даху з азбестоцементним покриттям

Розбирання стального даху розпочинають із зняття покриття
біля труб і виступаючих деталей. Рядове покриття з покрівельної
сталі розбирають двома способами:.

1. 
   Відокремлюють клямери від лат і за допомогою викрутки й ломика розкривають один із стоячих фальців по всьому схилу від гребеня до жолоба. Потім, відокремивши лежачий фальц, що скріп­лює картину з листами жолобу, піднімають її ломиками і перевер­тають на сусідній ряд, після чого роз'єднують окремі картини.
2. 
   Механічними ножицями зрізають стоячий фальц, розкривають лежачі фальці і згортають картини в рулон.

 

 

Рис. 4.2 - Послідовність розбирання конструкцій будівлі (відповідно до поз. 1—6):

а — приставних; б — висячих

Решту елементів покрівлi (парапетні ґратки, лотки, воронки, жолоби, звиси) розбирають після демонтажу лат, який здійснюють електропилками, спеціальними ломиками та цвяховиривачами.

Перед розбиранням дерев'яних крокв знімають металеві крі­пильні деталі, потім поелементно розбирають крокви за допомогою вантажопідйомних механізмів, додержуючись черговості, вказаної на схемах (рис. 4.2).

Дерев'яні будівельні конструкції можна демонтувати повністю за допомогою вантажопідйомних механізмів. При цьому конструк­цію спочатку стропують і підтримуючи краном знімають опорні крiплення.

Перекриття. При ремонті багатоповерхових будинків часто до­водиться заміняти перекриття, що бувають дерев'яними, з монолітного залізобетону, цегляними у вигляді склепіння або з метале­вих балок і дерев'яного чи бетонного заповнення.

Демонтажні роботи починають з розбирання чистої підлоги (по­передньо знявши плінтуси й гантелі), видалення лаг, після чого знімають засипку, укладаючи її в бункер-приймач. Накати й під­бори знімають ломиком і опускають на нижнє перекриття. Якщо балки перекриття будуть повторно використовуватися, їх виймають з гнізда стінок (звільнивши один кінець повністю) і баштовим кра­ном транспортують на майданчик складування. Непридатні балки видаляють краном, звільнивши обидва кінці в кам'яних стінах і пе­рерізавши кожну балку посередині прогону.

При розбиранні чистої підлоги з шпунтованих дощок спочатку знімають плінтус або гантелі, видаляють одну з фризових або край­ніх дощок і потім послідовно розбирають дошки підлоги. Для збе­реження дощок їх злегка відривають від лаг, осаджують униз уда­ром молотка, після чого виривають цвяхи.

При розбиранні чистої підлоги на час робіт треба залишати не займаними дві-три дошки через кожні 1,5—2 м. По них ходити­муть робітники й транспортуватимуться матеріали. Дошки залишають до повного зняття помосту, засипки і накатів. Знімають їх безпосередньо перед опусканням балок.

Щитовий паркет слід знімати цілими щитами. При розбиранні паркет перерізають циркулярною пилкою в місцях прилягання щи­тів один до одного і піднімають ломиками.

Цементні, тераццові, асфальтові підлоги й покриття з кераміч­них плиток розбирають за допомогою відбійних молотків чи спе­ціальних ломиків.

Перекриття по стальних балках із заповненням між ними цег­ляними зведеннями розбирають поперек (відносно блоків) відріз­ками завширшки до 2 м і довжиною за розміром перекриття. Якщо розбирати перекриття поперек не має змоги, розбирання здійсню­ють вздовж відрізка, обмеженого двома сусідніми балками, але при цьому до початку розбирання необхідно між балками встановити спеціальні розпірки. Останні роблять з колод діаметром 16—18 см і встановлюють через 2—3 м за довжиною балок.

Розбирання склепистих цегляних перекриттів треба проводити тільки з робочих помостів, які роблять з дощок на зшивних план­ках, укладених по балках перекриття. Ширина настилів становить 60—80 см.

Всі склеписті заповнення розбирають від замка до основи. При
розбиранні кам'яних і бетонних заповнень користуються відбійни­ми молотками.

Перегородки. В будинках, споруджених до 1945 р., в більшості випадків встановлено дерев'яні перегородки, демонтаж яких треба здійснювати в такій послідовності. До початку розбирання знімають дверні полотна в прорізах перегородок. Потім останні за допомо­гою ломиків звільняють від кріплень у стінах та перекриттях, про­бивають отвори під нижньою підвалиною і закріплюють в них стро­пи баштового крана. Якщо розміри перегородки не дозволяють під­няти її повністю краном, то перегородку за допомогою ломиків та ланцюгової електропилки розділяють на два-три блоки. Звільнену від кріплень перегородку в разі необхідності закріплюють тимча­совими підкосами. Після демонтажу перегородок будівельне сміт­тя завантажують у контейнери і переміщують униз баштовим кра­ном.

Сходи. Демонтаж сходів проводять зверху вниз ярусами відпо­відно до розбирання поверхів. Розбирання починають з поручнів, потім демонтують східці, площадки й марші. Перила розбирають ланками, застосовуючи для цього газокисневе різання.

Кам'яні й залізобетонні східці знімають зверху вниз, відокрем­люючи ломом. Якщо сходи замуровані в стіну вздовж маршу, то над ними пробивають борозну розміром 25—ЗО см для звільнення за­мурованих кінців. Зняті сходи спускають по напрямних на нижню сходову площадку, де їх пакетують, стропують і видаляють краном.

Розбирання сходових площадок із збірних плит починають з вивільнення їхніх кінців по контуру шляхом пробивання штраби над плитами розміром 10—15 см. Звільнені від мурування плити припіднімають і опускають униз. Роботи по демонтажу косоурів та сходових площадок виконують, користуючись простими помостами з інвентарних елементів, тобто елементів багаторазового користу­вання.

^ Цегляні стіни. Цегляні стіни розбирають у випадках, коли не­обхідно зміцнити їхні окремі ділянки, зробити додаткові дверні й віконні прорізи тощо, Перед початком робіт треба шляхом обсте­ження визначити стійкість стін, щоб позбутися передчасного обва­лення, і розібрати всі внутрішні конструкції будинку на відповід­ному поверху.

Цегляні стіни, коли це можливо, треба розбирати укрупненими блоками. Останні стропують спеціальними вантажозахватними при­строями. Блоки мурування відокремлюють відбійними молотками, підтримуючи їх вантажопідйомними механізмами. Якщо спосіб роз­бирання укрупненими блоками не можна застосувати, стіни розби­рають рядами зверху вниз за допомогою відбійних молотків. Роботу проводять з риштувань чи інвентарних помостів. Риштуван­ня закріплюють на стіні відповідно до типового проекту застосу­вання цього риштування.

В міру розбирання стіни видаляють проектні кріплення і зв'яз­ки, що забезпечували в процесі експлуатації її стійкість. Цеглу й будівельне сміття збирають в металеві ящики, які при роботі з риштувань встановлюють на останніх, а при роботі з помостів — на перекритті. Потім ящики знімають краном.

^ Стінові панелі. Демонтаж зовнішніх стінових панелей однопо­верхових будинків здійснюють повністю ділянками вниз чи част­ково, знімаючи ряд панелей, що прилягають до покрівлі. Спочатку відбійними молотками розбивають монолітний шов по контуру па­нелі. Потім її стропують за допомогою відповідного пристрою. За­кладні деталі, що прикріпляють панель до колон, зрізають газорiзаком. У цей час демонтовану панель треба підтримувати краном ірозчалками. Звільнену панель укладають на автомашину, що стоїть в зоні дії крана, для подальшого вивезення.

Демонтаж стінових панелей багатоповерхових будинків здійс­нюють по черзі на кожному поверсі. Робітники знаходяться в під­вісних колисках, що періодично переставляються за периметром будинку.

36,

Рисунок 4.8 – Основні сходи багатоповерхових будівель: а – двомаршеві з суцільними маршами; б – тримаршеві з окремими східцями на косоурах; 1 – косоур; 2 – огорожа поручнева; 3 – балка; 4 – ліфт

Рисунок 4.12 – Парапетний вузол одноповерхової будівлі

Рисунок 4.13 – Конструктивні вузли одноповерхової промислової будівлі

2. Основні частини будівлі

Будівля складається з окремих конструктивних елементів (частин). Кожна частина має своє призначення і залежно від цього її виготовляють з відповідних матеріалів: цегли, бетону, залізобетону, деревини, металу, скла тощо. До основних конструктивних елементів будівель належать фундаменти, стіни, перекриття, перегородки, дах, сходи, вікна, двері тощо (рис. 1).

Залежно від сприймання навантаження виділяють несучі та захисні конструкції. Несучі конструкції (фундамент, перекриття, стіни), крім власної маси, здатні сприймати й інші тимчасові та постійні навантаження. Захисні конструкції (перегородки, двері, вікна) ніяких навантажень, крім власної маси, не несуть і призначені для поділу будівлі на окремі приміщення та захисту їх від навколишнього середовища.

За ступенем вогнестійкості конструкції бувають спалимі, важкоспалимі і неспалимі. Щоб запобігти розповсюдженню вогню в разі виникнення пожежі, у будівлях влаштовують протипожежні стіни, які розрізують всю будівлю по вертикалі і виступають над рівнем даху не менш як на 0,7 м. Для запобігання розповсюдженню вогню у вертикальному напрямі в багатоповерхових будинках влаштовують вогнестійкі перекриття.

Захисні конструкції будівель і перекриття слід розраховувати на термічний опір, звукопроникність, міцність, стійкість та інші показники якості. Захисні конструкції повинні добре зберігати тепло в холодний період року, бути теплоємними, мати низький коефіцієнт звуко- і повітропроникності тощо.

Основи та фундаменти. Ґрунт, який може без додаткового зміцнення сприймати масу будівлі з усіма навантаженнями на неї, називають природною основою. Якщо ґрунт неміцний, то під фундаментом влаштовують штучну основу з виару зволоженого піску (піщана подушка) або забивають дерев’яні, залізобетонні чи металеві палі. Основа завжди повинна бути міцною і нерухомою. Підземну частину будівлі, що сприймає на себе всі навантаження і передає їх на основу, називають фундаментом.

Рис 1 Розріз будинку та його частини

1 — фундамент 2 — зовнішня стіна 3 — міжповерхове перекриття, 4 — внутрішня стіна 5 — двері 6 — вінце вий карниз 7 — дах 8 — перегородка 9 – вікно 10 — сходовий марш 11— сходова площадка 12— цоколь

Виділяють фундаменти стрічкові й стовпчасті. Стрічкові фундаменти закладають у вигляді суцільних смуг під капітальними (несучими) стінами. Стовпчасті фундаменти застосовують у житлових та промислових будівлях під колонами І окремими стояками. Споруджують фундаменти з бутового каменю, бутобетону або залізобетону Няні дуже широко застосовують збірні фундаменти з бетонних і залізобетонних елементів заводського виготовлення.

Для захисту стін будівлі від вологи, що може просочуватись з ґрунту, у цокольній частині її на висоті 15— 20 см від рівня землі влаштовують гідроізоляційний шар з толю або руберойду Якщо в будівлі є підвал, то зовнішню поверхню його стін вкривають шаром бітуму Для надійного захисту фундаменту від стічних вод по периметру будівлі на поверхні землі роблять вимощення.

37.Плити перекриття (пустотні, ребристі) – залізобетонні вироби, призначені для створення несучих конструкцій будівлі. Їх виготовляють із застосуванням бетону важких марок, легкого конструкційного бетону щільної структури, а також щільного силікатного бетону. Основна сфера використання плит (залізобетонні плити перекриття) - зведення несучої частини перекриттів великопанельних будівель. Розрахункове навантаження на плити перекриття (ребристі, пустотні) не повинне перевищувати 6,0 кПа. (вага плити не враховується). Виходячи з цього, навантаження плити перекриття і визначають як її здатність витримувати певну вагу на один квадратний метр. У більшій своїй мірі використовуються плити перекриття з навантаженням 800 кг./м²., при цьому говорять, що плита перекриття має навантаження з цифрою 8. Але для різних типів перекриттів та їх навантажень використовують плити з більшим або меншим коефіцієнтом того ж навантаження. Наприклад: 450 кг./м²., 600 кг./м²., 1250 кг./м². А при маркуванні плит перекриття цифру, яка вказує несучу здатність навантаження вказують аналогічно попередньому прикладу.

Залізобетонні плити перекриття через відносно не високу на них ціну користуються великою популярністю і знайшли широке використання в таких областях будівництва, як проектування і зведення несучої частини споруд різного типу. Плити перекриття ребристі та плити перекриття пустотні призначені для монтажу в нормальному температурно-вологому кліматі і неагресивному середовищі.

Залізобетонні плити перекриття (плити перекриття ребристі, плити перекриття пустотні) мають класифікацію, яка базується на типах того, що спирається плити на несучу конструкцію. Так само для побудови класифікації може бути застосована товщина плити. Доставка плити перекриття до місця її монтажу та прикріплення до несучих конструкцій будівлі здійснюється за допомогою монтажних петель. Для цих же цілей використовуються спеціальні захватні пристрої. Їх конструктивні особливості встановлює виробник за узгодженням із замовником і проектною організацією, яка є автором проекту будівлі. Розміри і розташування отворів для безпетельного монтажу в плитах, відображені в повному об'ємі на кресленнях, що входять в проектну документацію захватного пристрою.

Залізобетонні плити перекриття (плити перекриттів пустотні, ребристі) мають свої особливості:

• форма і розміри, вказані в кресленнях, повинні строго відповідати формам і розмірам самої плити перекриття;
• плити перекриття ребристі, пустотні (ширина і довжина), виготовляються згідно вимогам ГОСТ 9561-91. Вони мають бути рівними координаційному розміру плити який зменшений на відступ між плитами, що стикуються;
• якщо є необхідність перекрити плитою простір, який перевищує відстань між тими, що знаходяться поруч основними осями координат будівлі, то передбачену конструкцією довжину плит (зокрема, плит які спираються на стіни сходової клітки панельних будівель, які мають поперечні несучі стіни), вважають рівними відстані між даними осями, збільшену на потрібну величину А, яка визначається з врахуванням прийнятого конструктивного рішення.

Компанія «ЗБ Постач Комплекс» пропонує Вам придбати у нас плити перекриття – ціна Вас приємно здивує!