Типи конструкції дахів
Найбільш поширений тип перекриттів. Його можна застосовувати при прольотах стін від 5 до 12 i і ухил покрівлі в 25—67° (рекомендується 35°). Це різновид кроквяної схеми, до якої додано горизонтальний елемент — затяжка. Вона з'єднує про кроквяні ноги і робить конструкцію більш жорсткою. Затягування зазвичай ставиться в середині довжини кроквяної ноги або трохи вище. Вважається, що нижня частина кроквяної ноги (від мауерлата до затягування) повинна бути не довше 4,5 м, а верхня (від затягування до коника) — 2,7 м. Крокви з прогонами і подвійними затяжками Це найбільш універсальний вид конструкції даху. Він може застосовуватися при ухилах від 6 до 70° в одне- і подвійні дахах, при прольотах до 16 м. Від крокв із затяжками ця конструкція відрізняється способом передачі навантажень: на перекриття або внутрішні несучі стіни. На зовнішні стіни передається тільки частина навантажень, а тому стіна мансарди не вимагає посилення. Є кілька видів конструктивних рішень крокв із прогонами і подвійними затяжками: Кроквяні ферми Зацікавленість ними зросла разом з модою на будівництво каркасних будинків. Раніше кроквяні ферми використовувалися для перекриття промислових будівель і на приватних будівництвах майже не зустрічалися. Тепер ситуація змінилася, і ферми застосовуються не тільки в дерев'яних, а й у кам'яних будинках. Найбільш доцільно використовувати кроквяні ферми для подвійні дахів з невеликим ухилом (14—23°) у будинках з нежитловим горищем з прольотом зовнішніх стін до 12 м. У цьому випадку явно видно переваги кроквяних ферм — легкість, простота виконання повторюваних елементів, можливість виготовити їх на виробництві та вільна організація інтер'єру без внутрішніх несучих стін і опор. Продольная жорсткість конструкції даху У кожній конструкції даху жорсткість в поздовжньому напрямку необхідна як при монтажі, так і при експлуатації даху. При монтажі кроквяні конструкції потрібно захистити від перекидання. Для цього відразу після установки крокви з'єднуються діагональними вітровими дошками. Вони прибиваються з боку горищного простору, щоб не заважати укладати покрівлю. Додатковим підсилювачем жорсткості можуть служити коньковиє прогони. 27. Цегла або камінь прямокутної форми має шість граней (рис. 6, а). Дві протилежні найбільші постелі (грані) 2, якими цегла (камінь) кладуть на розчин, називають постелями (нижньої й верхньої). Довгі бічні грані цегли (каменю) називають - ложками 3, короткі, називають - тичками. Кладку (рис. 6, б) виконують горизонтальними рядами, укладаючи камені плиском, тобто на постіль 9. В окремих випадках, наприклад при кладці карнизів або тонких (1/4 цегли) перегородок,- на ребро, тобто на бічну ложкову грань. Крайні ряди цегли або каменів у ряді кладки, що утворюють поверхню, називають верстами. Розрізняють версти зовнішні 4, розташовані з боку фасаду будинки, а внутрішні 5 - із внутрішньої сторони приміщення. Ряд кладки із цегл, звернених до зовнішньої поверхні стіни довгою бічною гранню, називають ложковим 14, а короткою гранню - тичковим 13. Цегли й камені, покладені між зовнішньої й внутрішньої верстами, називають забутовочними, або забуткой 6.
Висота рядів кладки складається з висоти каменів (цегли) і товщини горизонтальних швів 10...15мм (середня в межах поверху - 12мм). Товщина окремих вертикальних швів допускається 8...15мм, середня не повинна перевищувати 10мм. Висота рядів цегельної кладки з урахуванням середньої товщини шва 12мм повинна становити (у міліметрах): для кладки із цегли - товщиною 65мм - у середньому 77, стовщеного цегли товщиною 88мм - 100. Із цегли товщиною 65мм на 1м кладки по висоті доводиться 13 рядів, товщиною 88мм - 10 рядів Ширину цегельної кладки стін, називану товщиною, роблять кратною 1/2 цегли або каменю: 1 цегла - 250мм, 1 1/2 - 380мм, 2 - 510мм, 21/2 цегли - 640мм і т.д. Товщину стін призначають із урахуванням вертикальних швів. Перегородки в будинках викладають в 1/2 або 1/4 цегли, тобто товщиною 120 і 65мм. Усі викладені вище поняття про елементи кам'яної кладки рівною мірою ставляться до всіх видів кам'яних дрібнорозмірних матеріалів: цегли, керамічних або бетонних каменів, бутового каменю, дрібних блоків із природного каменю Архітектурно-конструктивні елементи стін. Стіни будинків, виконуючи функції захисту внутрішніх приміщень від атмосферних впливів, одночасно формують зовнішній вигляд будинку. У зв'язку із цим при конструюванні стін передбачається конкретна для будинку система розташування й розмірів віконних прорізів, простінків, пасків, еркерів і інших архітектурно-конструктивних елементів. На рис. 7. показані основні елементи
Цоколь (рис. 8) - нижня частина зовнішньої стіни будинку, що лежить безпосередньо на фундаменті. Вона зазнає частих механічних, температурних і інших впливів. Цоколь будинків облицьовують плиткою або природним каменем (рис. 8, а), оштукатурюют цементним розчином. Застосовують також підрізний тип цоколя - нижня частина його выложена з бетонних блоків меншої товщини, порівняно з верхньою частиною із цегли (рис. 8, б).
Прорізи в стінах - роблять для закріплення в них вікон, дверей. Бічні й верхні площини прорізів називають укосами (рис. 9).
Простінки - це частина стіни, розташована між прорізами. Простінки бувають у вигляді простих прямокутних стовпів, а також стовпів зі чвертями для закріплення в них віконних і дверних блоків. Чверті роблять, випускаючи із кладки зовнішні ложкові версти на довжину четвертки й укладаючи четвертки в тичкових верстах Перемички - конструкції, що перекривають прорізи зверху. Їх роблять із брускових залізобетонних елементів або із кладки, виконаної особливим способом Кам'яні стіни із прорізами або без них - глухі, можуть мати різні деталі у вигляді напусків, обрізів, уступів, пілястр і ін. (рис. 10, а). Напуском (рис. 10, б) називають ділянка кладки, на якій черговий її ряд розташований не в площині раніше покладених цегл, а з виступом на лицьову поверхню. Напуски роблять не більше ніж на 1/3 довжини цегли в кожному ряді. Напуском декількох рядів кладки утворюють паски 3, якими розділяють фасад по висоті (див. рис. 7), а також карнизи (рис. 10, б) і інші конструктивні й архітектурні елементи. Паски або комбінація їх з іншими виступаючими елементами кладки над віконними й дверними прорізами називають сандриками. Обріз кладки (рис. 10, а) роблять із відступом від лицьової поверхні чергового ряду кладки. Вище обріза стіна має меншу товщину порівняно до обріза. Завершальний ряд кладки перед обрізом - тичковий. Обріз кладки викладають при переході від цоколя 5. до стіни, при зменшенні товщини стін у верхніх поверхах багатоповерхових будинків і т. п.
Уступ 6 викладають, зміщаючи площину кладки від основної площини стіни Після монтажу цих проводок борозни зашпаровують у рівень із площиною стіни. Вертикальні борозни по ширині й глибині роблять кратними 1/2 цегли (каменю). Горизонтальні борозни – кратними одному ряду кладки по висоті. А також 1/4 цегли (каменю), і 1/2 цегли (каменю) - по глибині Ніші - поглиблення в кладці стіни, кратні 1/2 цегли (каменю). У нішах розташовують вбудовані шафи, прилади опалення, електричні й інші обладнання Штраба - це ділянка, яку викладають перед перервою в роботі так, щоб при поновленні робіт забезпечити перев'язку нової частини кладки з раніше зведеної. Штрабы бувають похилі - убіжні (рис. 11, а) і вертикальні (рис. 11, б, в). Убіжна штраба кладки, забезпечує кращий зв'язок ділянок, що з'єднуються, стін, чим вертикальна штраба кладки. У вертикальні штраби для надійності з'єднань кладки закладають сталеві сітки по висоті з поздовжніх прутків діаметром 4-6мм і поперечних діаметром 3м, що укладаються через 1,5м по висоті, у тому числі в рівні кожного перекриття. Убежніми штрабами (рис. 11, г, буд.) у вигляді невеликих ділянок стін висотою до шести рядів викладають на зовнішніх верстах маяки, які використовують у процесі кладки для закріплення причалок. Маяки розташовують по кутах (рис. 17, б) на відстані 10...12м друг від друга
28/ Парапе́т (фр. parapet, італ. parapetto, від parare - захищати і petto - груди):
Парапет — військова захисна стінка чи вал від куль — бруствер. ковер. а) б) Рис.1.13. Примыкание инверсионной кровли к парапету а) парапет высотой до 450 мм; б) парапет высотой более 450 мм; 1 - покрытие по типу К-4 (см. табл.1); 2 - основной водоизоляционный ковер; 3 - дополнительные слои водоизоляционного ковра; 4 - бортик и заполнение из бетона; 5 - защитный фартук из оцинкованной стали толщиной 0,8 мм; 6 - стальная полоса 40x4 мм; 7 - дюбельный гвоздь; 8 - костыль; 9 - мастика герметизирующая; 10 - ограждение; 11 - плита парапетная; 12 - стена; 13 - сплошная приклейка плит утеплителя в зоне парапета (на ширину 1,5 м); 14 - доборный утеплитель. Карни́з (від грецького κορωνίς — закінчення, завершення, фр. corniche, англ. cornice, нім. Gesims) — завершення стіни споруди у вигляді горизонтального профільованого поясу, верхня виступаюча частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води з даху. Конструктивно визначається виносом — відстанню його краю від стінової площини. Завершуючи верх стіни, віділяючи її край, карниз грає значну образну роль. Тому його використовують і при розчленуванні стіни на яруси, поверхи, і при завершенні стін в інтер'єрах. Карниз є складовою антаблементу. Види Існує декілька класифікацій карнизів — за формою профіля, за функцією, за епохою або країною походження, з застосуванням у тому чи іншому ордері і т. ін. За положенням і характером виконання існують:
Карнизи зовнішні:
А також карнизи підвіконні, надвіконні та наддвірні та інші. Цоколь
Цоколь - это надземная часть фундамента дома. Цоколи выполняют из полнотелого кирпича марки по морозостойкости 50 Мрз сплошной кладкой либо из бетонных фундаментных блоков. На цоколе размещают две гидроизоляции, каждая из которых состоит из двух слоев рубероида на битумной мастике. Первую гидроизоляцию устраивают на высоте около 20 см от уровня отмостки, вторую по верху цоколя. Назначение гидроизоляции - отсекание миграции влаги в стены из-за капиллярного подсоса воды из грунта и увлажнения стен от таяния снега и дождевых брызг (рис. 6) Еще совсем недавно устраивали только одну гидроизоляцию на уровне верха цоколя. Такая гидроизоляция отсекала подсос воды в стены, но сам цоколь при этом находился в увлажненном состоянии. Обратите внимание на разрушенные цоколи домов в городских кварталах. Влага, скапливающаяся в капиллярах материала цоколя, при зимних замерзаниях увеличивалась в объеме и рвала капилляры. Повторяющийся из года в год процесс разрушал материал цоколей домов. Поэтому сегодня строители делают две гидроизоляции, для защиты цоколя от атмосферного увлажнения их облицовывают кирпичом, плитами из естественного камня или керамическими плитками. 31/ Стовпчасті фундаменти Найбільш поширеними і дешевими є стовпчасті фундаменти. Особливо ефективні стовпчасті фундаменти в пучинистих грунтах при їх глибокому промерзанні. Разом з тим у стовпчастих фундаментів є особливості, заважають у ряді випадків їх успішному застосуванню. Так, в горизонтально рухливих грунтах недостатня їх стійкість до перекидання і для погашення бічного зрушення потрібний пристрій жорсткого залізобетонного ростверку. Обмежено їх застосування на слабонесущем грунтах при будівництві будинків з важкими стінами. Крім того, при стовпчастих фундаментах виникають складнощі з пристроєм цоколя: якщо при стрічкових фундаментах цоколь утворюється як би сам собою, будучи їх продовженням, то при стовпчастих заповнення простору між стовпами, стіною і землею (Забірко) - складне і трудомістка справа.
Стовпчасті фундаменти підводять під будинки з легкими стінами (дерев'яні рубані, каркасні, щитові). Цей тип фундаментів по витраті матеріалів і трудовитрат в 1,5-2 рази економічніше стрічкових. Стовпи зводяться у всіх кутах, місцях перетину стін, під простінками, під опорами важко навантажених прогонів і інших точках зосередження навантажень. Відстань між стовпами приймається 1,2-2,5 м. По верху стовпів повинні бути укладені обв'язувальні балки для створення умов спільної їх роботи. При відстанях між стовпчастими (окремо стоять) фундаментами більше 2,5-3 м по верху укладаються потужніші рандбалки (залізобетонні, металеві). Плюси - економічні; Мінуси - недостатня стійкість в горизонтально рухомих грунтах;
|